Стравінський Ігор Федорович

Стравінський Ігор Федорович Игорь Фёдорович Стравинский
Відомості
Дата народження	5 (17) червня 1885(1885-06-17)
Місце народження	Оранієнбаум, Російська імперія
Дата смерті	6 квітня 1971(1971-04-06) (85 років)
Місце смерті	Нью-Йорк,  США
Країна	Російська імперія  Франція  США
Професія	композитор

І́гор Фе́дорович Страві́нський (*5 (17) червня 1882(18820617), Оранієнбаум (нині місто Ломоносов) Ленінградської області, Росія — †6 квітня 1971, Нью-Йорк) — російський композитор та диригент українського походження. Син співака Федора Гнатовича Стравінського.

Біографія

Рід Стравінських походить з Волині.. Батько композитора, співак Федір Стравінський був родом з Чернігівської губернії. Спершу навчався в Ніжинському ліцеї, дебютував у Києві 1873 року, а з 1876 співав у Маріїнському театрі Санкт-Петербургу.

В Російській імперії

Ігор Стравінський народився в Оранієнбаумі поблизу Санкт-Петербурга. З дитячих років вчився гри на фортепіано у А. П. Снеткової і Л. А. Кашперової. У 1900—05 навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету. У 1903—08 брав уроки композиції у Миколи Римського-Корсакова, якого називав своїм духовним батьком. В 1906 році одружився на своїй двоюрідній сестрі Катерині Носенко, з якою мав двох синів (1907, 1910) та двох дочок (1908, 1913).

1909 на прем'єрі «Феєрверку» познайомився з імпресаріо Сергієм Дягілєвим. Пізніше на його замовлення написав ряд балетів, що були поставлені у «Російських сезонах» в Парижі, зокрема «Жар-птиця» (1910), «Петрушка» (1911), «Весна священна» (1913), що принесли композиторові світову славу.

За межами Російської імперії

З 1910 довго жив за кордоном. Через хворобу дружини з 1914 оселився у Швейцарії, а після початку першої світової війни вже не повертався на батьківщину протягом більш ніж 50 років. Родина Стравінських жилі в зйомних будинках, спершу в Кларане у диригента Ернеста Ансерме, друга та однодумця композитора. Навесні 1915 року родина переїздить до міста Моржі, що поблизу Лозанни.

У Швейцарії значною роботою Стравінського стала «Історія солдата», поставлена під орудою Ернста Ансерме. Прем'єра «Історії солдата» пройшла в Лозанні 29 вересня 1918 року, а за два роки вистава була представлена на сцені Женевської опери.

З 1920 року жив у Франції, де співпрацював з виробником механічних піаніно Pleyel, зробив для цього інструменту ряд перекладень власних творів. 1934 прийняв французьке громадянство.

З 1939 — в США (з 1945 — американське громадянство). Вів широку концертну діяльність (диригував переважно власними творами, виступав і як піаніст). У 1962 відбулися авторські концерти в Москві і Ленінграді.

Помер Ігор Федорович 6 квітня 1971 року від серцевої недостатності. Похований на кладовищі Сан-Мікеле у Венеції (Італія) поряд зі своєю дружиною.

Стиль

Творчість Стравінського вирізняється образно-стилістичною різноманітністю, проте підпорядкованою в кожен творчий період своїй стрижньовій тенденції.

У т. зв. російський період (1908 — початок 20-х рр.), найкращими творами якого є балети «Жар-птиця», «Петрушка», «Весна священна», хореографічні сцени «Весілля» (1917, остаточний варіант 1923), Стравінській виявляв особливу цікавість до якнайдавнішого і сучаснішого йому російському фольклору, до ритуальних і обрядових образів, до балагану, лубка. У ці роки формуються принципи музичної естетики Стравінського, пов'язані з «театром уявлення», закладаються основні елементи музичної мови — «поспівковий» тематизм, вільний метроритм, остинатність, варіантний розвиток і т. д.

У наступний, т. зв. неокласицистський період (до початку 1950-х рр.) на зміну російській тематиці прийшла антична міфологія, істотне місце зайняли біблійні тексти. Стравінській звертався до різних стильових моделей, освоюючи прийоми і засоби європейської музики бароко (опера-ораторія «Цар Едіп», 1927), техніку старовинного поліфонічного мистецтва («Симфонія псалмів» для хору і оркестру, 1930) та ін. Названі твори, а також балет із співом «Пульчинелла» (на теми Дж. Б. Перголезі, 1920), балети «Поцілунок феї» (1928), «Орфей» (1947), 2-а і 3-а симфонії (1940, 1945), опера «Пригоди гульвіси» (1951) — не стільки високі зразки стилізації, скільки яскраві оригінальні твори (використовуючи різні історико-стилістичні моделі, композитор відповідно до своїх індивідуальних якостей створює сучасні по звучанню твори).

Пізній період творчості (з середини 1950-х рр.) характеризується переважанням релігійної тематики («Священний спів», 1956; «Заупокійні співи», 1966, та ін.), посиленням ролі вокального елементу (слова), вільним використанням додекафонної техніки (проте в рамках властивого Стравінському тонального мислення). При всій стилістичній контрастності творчість Стравінського відрізняється єдністю, обумовленою його російським корінням і наявністю стійких елементів, що виявляються в творах різних років. Стравінській належить до провідних новаторів 20 століття. Він одним з перших відкрив нові музично-структурні елементи у фольклорі, асимілював деякі сучасні інтонації (наприклад, джазові), вніс багато нового в метроритмічну організацію, оркестрове письмо, трактування жанрів. Кращі твори Стравінського істотно збагатили світову культуру і справили вплив на розвиток музики 20 ст.

За своє творче життя Ігор Стравинський віддав належне захопленню неокласицизмом, авангардною музикою, але врешті-решт прийшов до духовної. Переломною для нього стала «Меса» (1948). 1956 завершені «Священні піснеспіви», 1966 — «Заупокійні піснеспіви».

Стравінський і Україна

поштова марка України із зображенням І. Ф. Стравінського

Для сучасної української музичної спільноти актуальними є дослідження духовних зв'язків Ігоря Стравінського з українською культурою. Значну частину своїх творів Стравінський писав на українській землі, а їхні джерела знаходив в українському фольклорі. Райським куточком для своєї творчості І.Стравінський називав містечко Устилуг поблизу Володимира-Волинського. Він приїжджав сюди до родини. Тут зустрів своє кохання, жінку, з якою поєднав свою долю, — Катерину Носенко. Після одруження 1906 року Ігор Стравінський розробив проект, за яким на околиці Устилуга був побудований його власний дім. Разом з братом Гурієм він заклав липову алею, котра й сьогодні милує око відвідувачів музею композитора та вихованців музичної школи, що знаходиться у його будинку.

Щоліта з 1907 до початку Першої світової війни композитор писав свої твори в Устилузі. В Устилузі І.Стравінський написав перший твір — фантазію для оркестру «Феєрверк», якому присвятив півтори місяці напруженої праці. Загалом же в Устилузі він працював над 17 творами, серед яких «Жар-птиця», «Петрушка» і широко відома «Весна священна».

У 1994 році у Луцьку вперше було проведено міжнародний фестиваль «Стравінський та Україна», у програмі якого були концерти, а також наукова конференція, на якій чи не вперше в Україні розглядалося питання духовного зв'язку Ігоря Стравінського із українською культурою. У 2005 було проведено другий, а в 2006 — третій міжнародний фестиваль. У червні 2010 року в Луцьку та Устилузі проходив уже VII музичний фестиваль «Стравінський та Україна». У 2011 році цей фестиваль відбувся восьмий раз.

У 1990 році в м. Устилуг Волинської області відкрито перший у світі музей видатного композитора.

Список творів

Балети

Жар-Птиця	для симфонічного оркестру	1910
Петрушка	для симфонічного оркестру	1911
Весна священна	для симфонічного оркестру	1913
Соловей	для голосу-соло, хору та оркестру	1914
Байка про Півня, Лисицю, Кота та Барана	для 4 солістів та камерного оркестру	1916
Історія солдата	для камерного оркестру та три розповідача	1918
Пульчинела	для камерного оркестру та солістів	1920
Свадебка	для 4 фортепіано, ударних, хору і солістів	1923
Аполон Мусагет	для струнного оркестру	1928
Поцілунок Феї	для симфонічного оркестру	1928
Персефона	для симфонічного оркестру	1933
Гра в карти	для симфонічного оркестру	1936
Балетні сцени	для симфонічного оркестру	1944
Орфей	для камерного оркестру	1947
Аґон	для камерного оркестру	1957

Опери

Соловей	1914
Байка (див. Балети)	1916
Мавра	1922
Цар Едіп	1927
Персефона для чтеця, солістів, камерного оркестру	1933
Babel	1944
Пригоди гульвіса (рос. похождения повесы)	1951
Всесвітній потоп	1962

Оркестрові твори

Симфонія мі-бемоль мажор	для симф. оркестру	1907
Фантастичне скерцо	для симф. оркестру	1908
Феєрверк	для симф. оркестру	1908
Пісня солов'я	для симф. оркестру	1917
4 етюди	для симф. оркестру	1918
Симфонія для духових		1920
Сюїта з балету «Пульчинела»	для симф. оркестру	1920
Сюїта № 1	для камерного оркестру	1921
Сюїта № 2	для камерного оркестру	1925
Концерт для фортепіано та духових		1923-24/1950
Капрічіо для фортепіано з оркестром		1929/1949
Концерт для скрипки з оркестром in D		1931
Сюїта з балету «Поцілунок Феї»,	для симф. оркестру	1934
Прелюдія для джаз-бенду		1937
Концерт in Es «Dumbarton Oaks»	для камерного оркестру	1938
Симфонія in C	для симф. оркестру	1940
Полька для циркового слона	для симф. оркестру	1942
Danses Concertantes	для камерного оркестру	1942
4 норвезькі настрої	для симф. оркестру	1942
Ода	для симф. оркестру	1943
Scherzo à la Russe	для оркестру (версія для Paul Whiteman's band)	1944,
Симфонія в трьох частинах	для симф. оркестру	1945
«Ебонітовий» концерт	для кларнету і джаз-бенду	1945
Концерт in D	для струнного оркестру	1946
Танго	для камерного оркестру	1940/1953
Greeting Prelude	для симф. оркестру	1955
«Movements»	для фортепіано з оркестром	1958/1959
8 інструментальних мініатюр	для 15 виконавців (оркестровка Les Cinq Doigts)	1963
Варіації пам'яті Aldous Huxley	для симф. оркестру	1963/1964

Фортепіанні твори

Тарантела	1898
Скерцо	1902
Соната фа-дієз мінор	1903-4
4 етюди Op.7	1908
Весна священна, переклад для двох ф-но	1913
Вальс квітів, для двох ф-но	1914
Trois pièces faciles для двох ф-но	1915
Souvenir d'une Marche Boche for piano	1915
Cinq pièces faciles для двох ф-но	1917
Вальс для дітей	1917
Piano-Rag-Music (Регтайм)	1919
Хорал	1920
Les Cinq Doigts	1921
Соната	1924
Серенада	1925
Концерт для двох ф-но	1935
Танго	1940
Соната для двох ф-но	1943
2 ескізи для сонати	1967

Камерні твори

Три п'єси	для струнного квартету	1914
Pour Pablo Picasso,	для кларнету	1917
Канон	для двох вальторн	1917
Дует	для двох фаготів	1918
Сюїта з Історії солдата	для скрипки, кларнета і ф-но	1919
Три п'єси	для кларнету	1919
Концертіно	для струнного квартету	1920
Октет	для духових	1923
Duo Concertant	для скрипки і фортепіано	1932
Пастораль	для скрипки і фортепіано	1933
Італійська сюїта (із Пульчинели)	для скрипки, віолончелі і ф-но	1933/1934
Елегія	для альта соло	1944
Септет		1953
Епітафія	для флейти, кларнету і арфи	1959
Подвійний канон	для струнного квартету пам'яті Raoul Dufy	1959
Monumentum Pro Gesualdo Di Venosa (arrangement)	для камерного ансамблю	1960
Fanfare for a New Theatre	для двох труб	1964

Хорові твори

(рос. "Звездоликий")	для чоловічого хору й оркестру	1912
Pater Noster		1926
Симфонія псалмів	для хору і оркестру	1930
Месса		1948
Кантата	для сопрано, тенора, жіночого хору, 2 флейт, гобою, англ.ріжка, віолончелі	1953-1954
Canticum Sacrum		1955
Threni		1958
A Sermon, a Narrative and a Prayer		1961
Anthem (The dove descending breaks the air)	для хору a capella	1962
Авраам і Ісаак		1963
Introitus		1965
Requiem Canticles		1966

Вокальні твори

• Фавн і пастушка для мецо-сопрано та оркестру Op. 2 (1907)
• Пастораль сопрано без слів та фортепіано (1907)
• Дві мелодії для мецо-сопрано та фортепіано Романс "Маргаритки"Op.6 (1908)
• Дві поеми Поля Верлена для баритона та фортепіано або оркестру Op.9 (1910/1951)
• Дві поеми К. Бальмонта для голосу і фортепіано або маленького оркестру (1911/1954)
• Три поезії з японської лірики для голосу, фортепіано і камерного оркестру (1913)
• Три маленьких пісні для голосу і фортепіано (або маленького оркестру) (1913/1930)
• Небилиці для голосу, флейти, гобоя, кларнета, фагота, скрипки, альта, віолончелі і контрабаса (1914)
• Berceuses du Chat для контральто і трьох кларнетів (1916)
• Три казки для дітей для голосу і фортепіано (1917)
• Чотири російські селянські пісні для жіночого голосу без акомпанементу (1917)
• Berceuse для голосу і фортепіано (1918)
• Чотири російські пісні для голосу і фортепіано (1918/1919)
• Petit ramusianum harmonique single voice or voices (1938)
• Три пісні з Вільяма Шекспіра для мецо-сопрано, флейти, кларнета і альта (1953)
• Чотири російські пісні для мецо-сопрано, флейти, арфи і гітари (1954, версія Quatre chants russes та Три казки для дітей)
• In Memoriam Dylan Thomas (Dirge Canons and Song) (1954)
• Elegy for J.F.K. для баритона і трьох кларнетів (1964)
• Сова і кіт для сопрано і ф-но (1966)

Див. також

• 4382 Стравінський — астероїд, який названо на честь композитора.

Джерела

• Стравінський, ще раз Стравінський!
• VIP-Стравінський
• У Луцьку відкрився ІІ музичний фестиваль «Стравінський та Україна»
• Музичний фестиваль «Стравінський і Україна» відбудеться вже втретє
• стаття в енциклопедії «Кругосвет»
• інформація на сайті chubrik.ru, також аудіо.
• Семейный круг Стравинских (рос.)

Література

• Стравинский И. Ф. Хроника моей жизни. Л., 1963
• Стравинский И. Ф. Диалоги. Воспоминания… Л., 1971
• Стравинский И. Ф. Переписка с русскими корреспондентами: Материалы к биографии, т.1: 1882–1912. М., 1998
• Дитячі роки Ігоря описані в книзі для дітей «Лариса Денисенко про Анжеліну Ісідору Дункан, Максима Рильського, Ігора Стравінського, Астрід Ліндґрен, Джонні Хрістофера Деппа ІІ» / Л. Денисенко. — К. : Грані-Т, 2008. — 128 с.: іл. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-2923-77-3. — ISBN 978-966-465-188-9
• Балабко О. В. «Київ, Іринінська, Лифарям…». Повість за листами митця — Чернівці: Букрек, 2011. — 236 с.: іл.