Сюллі-Прюдом
| Арман Сюллі-Прюдом | |
| фр. René François Armand (Sully) Prudhomme | |
 Сюллі-Прюдом |
|
| При народженні: | Рене Франсуа Арман Прюдом |
|---|---|
| Псевдоніми, криптоніми: | Сюллі |
| Дата народження: |
16 березня 1839 |
| Місце народження: |
Париж |
| Місце смерті: |
Шатене-Малабрі |
| Рід діяльності: | поет |
| Премії: | |
Сюллі́-Прюдо́м (справжнє ім'я Рене Франсуа Арман Прюдом, фр. René François Armand (Sully) Prudhomme; *16 березня 1839, Париж — †7 вересня 1907, Шатене-Малабрі) — французький поет. Член групи «Парнас». Перший лауреат Нобелівської премії з літератури 1901 року.
Найвідоміші твори: філософські поеми «Долі» (1872), «Справедливість» (1878), «Щастя»(1888), Соціологічні і мистецтвознавчі роботи (зокрема «Поетичний заповіт» 1901). Сюллі Прюдом був першим лауреатом Нобелівської премії. Навчався класичним мовам в ліцеї Бонапарта і в 1856 отримав звання бакалавра наук. Після цього поступив на службу на один із заводів Крезо. Проте Сюллі-Прюдом незабаром залишив це місце і повернувся до Парижа, де якийсь час займався вивченням нотаріального права. Видання першої збірки віршів «Stances et Poèmes» (1865) було зустрінуте загальним схваленням; це дало йому можливість присвятити себе цілком літературній діяльності. У 1869 виходить в його переказі і з його передмовою перша книга поеми Тита Лукреція Карра «Про природу речей» («Le premier livre de Lucrèce»), а в 1869 — збірка «Les Solitudes». Інші книги Сюллі-Прюдома: «Poésies (Les Epreuves, Les Ecuries d’Augias, Croquis Italiens)», 1872, за якими послідували «Impressions de la guerre» (1872), «Les Destins» (1872), «La Revolte des fleurs» (1874), «La France» (1874), «Les Vaines tendresses» (1875), «La Justice» (1878), «Le Prisme» (1886), «Le Bonheur» (1888), «Les Solitudes» (друге видання, 1894), «Oeuvres de prose» (1898), «Sully Prudhomme а Alfred de Vigny Sonnets» (1898). Окрім творів художніх, Сюллі-Прюдому належать три роботи теоретичного характеру: «Réflexions sur l’art des vers» (1892), «L’expression dans les beaux-arts», «Testament poétique» (1901). Прюдом був учасником Французько-прусської війни і активним прихильником Дрейфуса. У 1881 був вибраний членом Французької академії, а в 1901 йому була присуджена Нобелівська премія з літератури. Звістка про те, що вибір Шведської академії ліг на Сюллі, була сприйнята у світі крайнє неоднозначно; багато хто вважав, що перша премія дістанеться визначнішому таланту, найчастіше називалося ім’я Льва Толстого. Група шведських письменників (включаючи майбутню нобелівську лауреатку Сельму Лагерлеф) виступила з відкритим листом, протестуючи проти рішення Академії на підтримку Толстого. Само собою зрозуміло, таке рішення викликало жорстку критику і самого Сюллі Прюдома, на яку він не заслуговував.
Вірші Армана Сюллі-Прюдома перекладав Микола Вороний.
 |
Ця стаття не містить посилань на джерела. (вересень 2012) |
|
|||||||||||||||||
