Ольга Токарчук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ольга Токарчук
Olga Tokarczuk
Olga tokarczuk fot niespielak.jpg
Ольга Токарчук у Вроцлаві, 2010 р.
Дата народження: 29 січня 1962(1962-01-29) (52 роки)
Місце народження: Сулєхув
Громадянство: Польща Польща
Мова творів: польська

Ольга Токарчук (пол. Olga Tokarczuk, 29 січня 1962, Сулєхув, Польща) – польська письменниця, есеїстка, автор сценаріїв, поетеса, психолог, лауреат літературної премії «Ніке».

Біографія[ред.ред. код]

Виросла в Сулехові в родині вихідців з України, потому разом з батьками переїхала до Кетша, де закінчила загальноосвітній ліцей ім. Ц.К. Норвіда. Закінчила факультет психології у Варшавському університеті. Під час навчання опікувалася психічно хворими особами як волонтер. Після університету працювала психотерапевтом у Валбжиху. Коли її перші твори набули популярності, звільнилася з роботи і, переїхавши до Нової Руди, присвятила себе літературній праці. Довший час мешкала в Краянові біля Нової Руди, у Судетах. Краєвиди й культура цих околиць змальовано в кількох її творах. Зараз мешкає у Вроцлаві. Провадить лекції з написання прози в Літературно-мистецькій студії Ягеллонського університету в Кракові.

Ольга Токарчук — співорганізатор Фестивалю оповідання, під час якого автори коротких літературних форм з Польщі та закордону представляють свої твори. З 2008 веде заняття із творчого писання в Опольському університеті. Членкиня партії «Зелені 2004», а також член редколегії щоквартального журналу «Політична критика».

Творчість та премії[ред.ред. код]

Нагороджена численними преміями, зокрема премією Польського товариства книговидавців, премією фундації ім. Костельських (1997), «Паспортом» журналу «Політика», а також кількома номінаціями до літературної премії «Ніке», чотирикратна лауреатка «Читачів Ніке». У 2008 вперше нагороджена цією премією рішенням журі.

Дебютувала у 1979 на сторінках журналу «Навпростець», де під псевдонімом «Наташа Бородіна» опублікувала перші оповідання. Перший роман, «Мандрівку людей книги», написала у 1993. Книга отримала премію «Польського товариства книговидавців».

У 1995 з’явився другий роман авторки, «E. E.». Книжка розповідає про дозрівання дівчинки, яка раптом набуває паранормальних здібностей, а потім так само раптово їх утрачає. Найбільшим досі успіхом Токарчук став виданий у 1996 роман «Правік та інші часи». Книгу номінували до літературної премії «Ніке» у 1997, отримуючи премію читачів. 1998 рік приніс збірку оповідань «Шафа», а також черговий роман під назвою «Дім денний, дім нічний». Це другий роман Токарчук, номінований до престижної премії «Ніке». На цю ж премію номіновану збірку з дев’ятнадцяти оповідань під назвою «Гра на багатьох барабанчиках», видану в 2001.

У 2004 видано «Останні історії». Ця книжка торкається найбільш універсальних проблем людини й складається з трьох окремих повістей, представлених у незалежних для себе часових та просторових рамках.

На початку жовтня 2007 вийшов роман «Бігуни». Над ним Ольга Токарчук працювала три роки. Згадує, що більшість нотаток робила під час подорожі. «Але це не книжка про подорож. У ній немає описів пам’яток чи якихось місць. Це не щоденник мандрівки й не репортаж. Я швидше хотіла придивитися до того, що значить подорожувати, рухатися, переміщатися. Який у цьому сенс? Що це нам дає? Що це значить», – пише авторка у вступі. Як каже сама Токарчук, «писання романів – для мене перенесене в зрілість розповідання собі самій казок. Так, як це роблять діти, перш ніж заснути. При цьому користуються мовою, що знаходиться на межі сну й дійсності, описують і вигадують». 5 жовтня 2008 Ольга Токарчук отримала за «Бігунів» літературну премію «Ніке». Книжка перемогла також у рейтингу читачів. Останній роман «Веди свій плуг понад кістками мертвих» побачив світ восени 2009 року й викликав бурхливі дискусії. Книжки перекладено на 27 мов.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Miasto w lustrach ( «Місто у свічадах»,1989 – збірка віршів)
  • Podróż ludzi Księgi («Мандрівка людей Книги», 1993), укр. пер. 2004
  • E. E. («E. E.» 1995)
  • Prawiek i inne czasy («Правік та інші часи»,1996) , укр. пер. 2004
  • Szafa («Шафа»,1997)
  • Dom dzienny, dom nocny («Дім денний, дім нічний»,1998)
  • Opowieści wigilijne («Святвечірні оповіді» разом з Єжи Пільхом та Анджеєм Стасюком, 2000)
  • Lalka i perła («Лялька й перлина», 2000)
  • Gra na wielu bębenkach («Гра на багатьох барабанчиках», 2001), укр. пер. 2004)
  • Ostatnie historie («Останні історії», 2004), укр. пер. 2007
  • Anna In w grobowcach świata («Анна Ін у гробівцях світу», 2006)
  • Bieguni («Бігуни», 2007, укр. пер. 2011 )
  • Prowadź swój pług przez kości umarłych («Веди свій плуг понад кістками мертвих», 2009, укр. пер. 2011)
  • Moment niedźwiedzia («Момент ведмедя», 2012) - колекція есеїв

Українські видання[ред.ред. код]

  • «Шафа», «Deus ex», «Номери» // Всесвіт. — 2001. — № 5–6. — С. 94–109. переклав Ігор Пізнюк
  • «Професор Ендрюс у Варшаві» // Кур’єр Кривбасу. — 2002. — № 147. — С. 193–200. переклав Ігор Пізнюк
  • «Правік та інші часи» // Всесвіт. — 2003. — № 1–2. — С. 3–52; Всесвіт. — 2003. — № 3–4. — С. 42–98. переклав Ігор Пізнюк
  • «Мандрівка людей книги» (Львів: Літопис, 2004), переклала Ніна Бічуя
  • «Правік та інші часи» (Львів: Кальварія, 2004), переклав Віктор Дмитрук
  • «Гра на багатьох барабанчиках» (Львів: Літопис, 2004), переклав Віктор Дмитрук
  • «Останні історії» (Львів: Літопис, 2007), переклала Ярина Сенчишин
  • «Веди свій плуг понад кістками мертвих» (Львів: Урбіно, 2011), переклала Божена Антоняк
  • «Бігуни» (Харків: Фоліо, 2011), переклав Остап Сливинський

Інтерв'ю[ред.ред. код]

Рецензії[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Електронні ресурси[ред.ред. код]