Генріх Белль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генріх Теодор Белль
Heinrich Böll
Heinrich boell.jpg
Дата народження: 21 грудня 1917(1917-12-21)
Місце народження: Кельн, Німецька імперія
Дата смерті: 16 липня 1985(1985-07-16) (67 років)
Місце смерті: Ланґенбройх, Західна Німеччина
Громадянство: ФРН ФРН
Рід діяльності: прозаїк, новеліст
Премії:

Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1972)

Nobel prize medal.svg

Ге́нріх Теодо́р Белль (нім. Heinrich Böll, *21 грудня 1917, Кельн — †16 липня 1985, Ланґенбройх) — німецький письменник.

Автор антинацистських та соціально-критичних романів «Де ти був, Адаме?» (1951), «Більярд о пів на десяту» (1959), «Очима клоуна» (1963), «Груповий портрет з дамою» (1971), що вирізняються глибиною психологічного аналізу, гостротою етичної проблематики та гуманізмом. Оповідання, автобіографічна повість «Що станеться з хлопчиком…» (1981), театральні, телевізійні, та радіоп'єси, літературна критика. Нобелівська премія (1972).

Біографія[ред.ред. код]

Генріх Теодор Белль, німецький прозаїк і новеліст народився 21 грудня 1917 р. в Кельні, одному з найбільших міст Рейнської долини, у багатодітній родині майстра з виготовлення художніх виробів з дерева Віктора Белля й Марі (Германнс) Белль. Предки Белля втекли з Англії при Генріхові XIII: як і всі ревні католики, вони піддавалися гонінням з боку англіканської церкви.

Генріх Белль, 1981

Після закінчення середньої школи в Кельні Белль, що писав вірші й оповідання з раннього дитинства, виявився одним з небагатьох учнів у класі, які не вступили в Гітлер'югенд. Проте через рік після закінчення школи юнак був притягнутий до примусових трудових робіт, а в 1939 р. покликаний на військову службу. Служив Белль капралом на Східному й Західному фронтах, кілька разів був поранений і зрештою в 1945 р. потрапив у полон до американців, після чого просидів кілька місяців у таборі для військовополонених на півдні Франції.

Після повернення у своє рідне місто Белль недовгий час навчався в Кельнському університеті, потім працював у майстерні батька, у міському бюро демографічної статистики й при цьому не переставав писати.

Нобелівську премію Белль отримав у 1972 році «за творчість, у якій сполучається широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яка стала вагомим внеском у відродження німецької літератури».

У 1942 році Белль одружився з Анною Марі Чех, яка народила йому двох синів. Разом із дружиною Белль перекладав на німецьку мову таких американських письменників, як Бернард Маламуд і Селінджер.

На той час, коли Белль одержав Нобелівську премію, його книги стали широко відомі не тільки в Західній, але й у Східній Німеччині, навіть у Радянському Союзі, де було розпродано кілька мільйонів екземплярів його творів. Разом з тим Белль зіграв помітну роль у діяльності Пен-клубу, міжнародної письменницької організації, за допомогою якої він надавав підтримку письменникам, що піддавалися утискам у країнах комуністичного режиму. Після того як Олександр Солженіцин в 1974 р. був висланий з Радянського Союзу, він до від'їзду в Парижі жив у Белля.

Помер Белль у віці 67 років, перебуваючи під Бонном, у гостях в одного зі своїх синів 16 липня 1985 р.

Творчість[ред.ред. код]

Ранні оповідання Белля за характером схожі з оповіданнями багатьох німецьких авторів кінця 1940-х років; вони являють собою поверхові, нещадно реалістичні портрети «маленьких людей», що живуть у руїнах розбомблених міст.

У 1949 році вийшла у світ й одержала позитивний відгук критики перша повість Белля «Поїзд точно за розкладом» історія про молодого солдата, якого чекає повернення на фронт і швидка смерть. «Поїзд прийшов вчасно — це перший твір Белля із серії книг, у яких описується безглуздість війни й труднощі післявоєнних років; такі «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» 1950), «Де ти був, Адаме?» 1951) і «Хліб ранніх років». Всі ці книги звучать палкими обвинуваченнями жахам і хаосу війни. Авторська манера Белля, що писав просто і ясно, була орієнтована на відродження німецької мови після пихатого стилю нацистського режиму.

Відійшовши у своєму першому романі «Більярд о пів на десяту» («Billiard um halbzehn», 1959) від манери Trummer literatur («літератури руїн»), Белль оповідає про сім'ю відомих кельнських архітекторів. Хоча дія роману обмежена всього одним днем, завдяки ремінісценціям і відступам у романі розповідається про три покоління — панорама роману охоплює період від останніх років правління кайзера Вільгельма до процвітаючої «нової» Німеччини 50-х рр. «Більярд о пів на десяту» значно відрізняється від більше ранніх творів Белля — і не тільки масштабом подачі матеріалу, але й формальною ускладненістю. «Ця книга, — писав німецький критик Генрі Плард, — доставляє величезну розраду читачеві, тому що показує цілющість людської любові».

У 60-тих рр. твори Белля стають композиційно ще складнішими. Дія повісті «Очима клоуна» («Ansichten eines Clowns», 1963) відбувається також протягом одного дня; у центрі оповідання перебуває парубок, який говорить по телефону й від імені якого ведеться оповідання; герой воліє грати роль блазня, аби тільки не підкоритися лицемірству післявоєнного суспільства. «Тут ми знову зіштовхуємося з головними темами Белля: нацистське минуле представників нової влади й роль католицької церкви в післявоєнній Німеччині», — писав німецький критик Дітер Геніке.

Темою «Самовільної відлучки» («Entfernung von der Truppe», 1964) і «Кінця одного відрядження» («Das Ende einer Dienstfahrt», 1966) також є протидія офіційній владі. Більш об'ємний і набагато більше складний, порівняно з попередніми творами, роман «Груповий портрет з дамою» («Gruppenbild mit Dame», 1971) написаний у формі репортажу, що складається з інтерв'ю й документів про Лені Пфейффер, завдяки чому розкриваються долі ще шістдесяти людей. «Простежуючи протягом півстоліття німецької історії життя Лені Пфейффер, — писав американський критик Ричард Локк, Белль створив роман, що оспівує загальнолюдські цінності».

«Груповий портрет з дамою» був згаданий під час присудження Беллю Нобелівської премії (1972), отриманої письменником «за творчість, у якій сполучається широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яке стало вагомим внеском у відродження німецької літератури». «Це відродження, — сказав у своїй промові представник Шведської академії Карл Раґнар Ґіров, — порівняне з воскресінням повсталої з попелу культури, яка, здавалося, була приречена на повну загибель, проте, на нашу загальну радість і користь, дала нові паростки».

У тому ж році, коли Белль надав допомогу Солженіцину, він написав публіцистичну повість «Зганьблена честь Катаріни Блюм» («Die verlorene Ehre der Katharina Blum»), у якій виступив з різкою критикою продажної журналістики. Це оповідання про несправедливо обвинувачену жінку, яка зрештою вбиває репортера, що оббрехав її. В 1972 році, коли преса була переповнена матеріалами про терористичну групу Баадера Мейнхоф, Белль пише роман «Під конвоєм турботи» («Fursorgliche Blagerung». 1979), у якому описуються руйнівні соціальні наслідки, що виникають через необхідність підсилювати засоби безпеки під час масового насильства. Спогади про ранню юність у Кельні «Що станеться із хлопчиком, або Яка-небудь справа по книжковій частині» («Was soll aus dem Jungen bloss werden? oder: Irgend was mit Bochern») вийшли у 1981 р.

У рік смерті Белля (1985) був виданий найперший роман письменника «Солдатська спадщина» («Das Vermachtnis»), який був написаний в 1947, однак публікувався вперше. «Солдатська спадщина» оповідає про криваві події, що відбувалися під час війни в районі Атлантики й Східного фронту. Попри те, що в романі відчувається деякий надрив, відзначає американський письменник Вільям Бойд, «Солдатська спадщина» є добутком зрілим і досить значним: «від нього віє вистражданими ясністю й мудрістю».

Його іменем названо Фонд Гайнріха Белля у Німеччині.

Твори[ред.ред. код]

Романи[ред.ред. код]

  • Де ти був, Адаме? (Wo warst du, Adam?, 1951)
  • І не промовив жодного слова… (Und sagte kein einziges Wort, 1953)
  • Дім без господаря (Haus ohne Hüter, 1953)
  • Більярд о пів на десяту (Billard um halbzehn, 1959)
  • Груповий портрет з дамою (Gruppenbild mit Dame, 1971)
  • Дбайлива облога (Fürsorgliche Belagerung, 1979)
  • Солдатська спадщина (Das Vermächtnis, 1985)

Повісті[ред.ред. код]

  • Поїзд точно за розкладом (Der Zug war pünktlich, 1949)
  • Хліб ранніх років (Das Brot der frühen Jahre, 1955)
  • Очима клоуна (Ansichten eines Clowns, 1963)
  • Втрачена честь Катаріни Блум (Die verlorene Ehre der Katharina Blum,

1974)

  • Що станеться із хлопчиком, або Яка-небудь справа по книжковій частині

(Was soll aus dem Jungen bloss werden? oder: Irgend was mit Büchern, 1981)

Оповідання[ред.ред. код]

  • Подорожній, коли ти прийдеш у Спа… (Wanderer, kommst du nach Spa,

1950)

  • Самовільна відлучка (Entfernung von der Truppe, 1964)
  • Кінець одного відрядження (Das Ende einer Dienstfahrt, 1966)

Різне[ред.ред. код]

  • Ірландський щоденник (Irländisches Tagebuch)

Див. також[ред.ред. код]

  • 7873 Белль — астероїд, названий на честь письменника[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]