Герта Мюллер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герта Мюллер
Herta Müller
Herta Müller 2007.JPG
Дата народження: 17 серпня 1953(1953-08-17) (61 рік)
Місце народження: Ніцкідорф, Банат, Румунія
Національність: німкеня
Громадянство: Румунія Румунія,
Німеччина Німеччина
Мова творів: німецька
Рід діяльності: поет, прозаїк і есеїст
Роки активності: від 1982
Премії:

Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (2009)

Nobel prize medal.svg

Герта Мюллер (нім. Herta Müller; 17 серпня 1953, Ніцкідорф, Банат, Румунія) — румунсько-німецька письменниця. Лауреат Нобелівської премії з літератури 2009 року з формулюванням «тій, хто своєю зосередженістю в поезії і щирістю в прозі, малює пейзаж знедолених». Автор близько двох десятків романів і повістей. Лауреат понад 20 престижних літературних нагород. Книги письменниці перекладені на десятки мов світу.

Біографія[ред.ред. код]

Герта Мюллер народилася 17 серпня 1953 року в сім'ї швабського фермера в німецькомовному містечку Ніцкідорф в румунській частині історичної області Банат. Батько майбутньої письменниці в роки Другої світової війни служив в «Ваффен-СС». У 1945-му багато румунських німців були депортовані в СРСР, і мати Герти не стала винятком. П'ять років сім'я провела в трудовому таборі на території України, про що письменниця розповіла в своєму останньому на сьогодні романі Atemschaukel («Ритм дихання», 2009).

У 1973–1976 роках Герта Мюллер, повернувшись до Румунії, вивчала німецьку і румунську літературу в університеті Тімішоари. Саме тоді вона вступила в організацію «Aktionsgruppe Banat», що об'єднувала молодих німецькомовних авторів, що перебували в опозиції до режиму Ніколае Чаушеску. З 1977 по 1979 рік Герта Мюллер працювала перекладачем на машинобудівному заводі, звідки була звільнена після того, як відмовилася співпрацювати із спецслужбами. Працювала в дитячому садку, давала приватні уроки німецької.

Літературний дебют письменниці відбувся в 1982 році. Її перша збірка оповідань Niederungen («Низовини») німецькою мовою була знівечена румунською цензурою. Два роки опісля повний текст книги був опублікований у ФРН і удостоївся низки премій. У тому ж році в Румунії виходить Drückender Tango («Обтяжливе танго»). У обох роботах пані Мюллер оповідає про життя в маленькому німецькомовному містечку, про корупцію, нетерпимість і репресії. У 1987 році Герта Мюллер разом з чоловіком і колегою-письменником Ріхардом Вагнером була вимушена емігрувати до Німеччини.

Німецька критика прихильно прийняла її старі і нові праці: Der Fuchs war damals schon der Jäger («Лисиця була вже тоді мисливцем», 1992), Herztier («Серце звіра», 1994; The Land of Green Plums, 1996) і Heute wär ich mir lieber nicht begegnet («Сьогодні я не бажаю зустрічі з собою», 1997; The Appointment, 2001), що розповідали про стагнуюче суспільство під диктаторським гнітом. Дія більшості романів Мюллер відбувається в румунській провінції епохи Чаушеску. Головна тема німецької письменниці - індивідуальна і колективна пам'ять, витіснення з пам'яті, амнезія. Герта Мюллер, поет, прозаїк і есеїст, швидко здобула популярність, активно виступала з лекціями. Займає активну громадську позицію.

У 1997 році залишила німецький ПЕН-клуб на знак протесту проти об'єднання цієї організації з відділенням ПЕН-клубу колишньої НДР.

З 1995 року мешканка Берліна є членом Німецької академії мовознавства і літературознавства, викладає літературу у Вільному університеті. У різні роки вона удостоювалася премій імені Генріха Клейста, імені Франца Кафки (1999) і імені Йозефа Бройтбаха. Одну з найпрестижніших світових літературних премій, Дублінську (IMPAC), Мюллер присудили в 1998 році за роман Herztier (приблизний переклад: "Серце-Звір"; назва англомовного перекладу: "Країна зелених слив").

У 2009 році Грета отримала європейську премію по захисту прав людини, а згодом і Нобелівську. Роман був запланований у співавторстві з її близьким другом та земляком, поетом Оскаром Пастиором.

В 2001 році Грета почала записувати його спогади про життя в трудовому таборі на Донбасі. Де він прожив 5 років. Коли, в 1945 році Йосип Сталін розпорядився, щоб румунських німців вивезли до СРСР, як дешеву робочу силу. Депортації підлягали жінки і чоловіки 17-45 років, до цього числа потрапив і 18-річний Оскар Пастиор.

Творчість[ред.ред. код]

Пані Герта - автор багатьох віршів, прозових творів, ессе. У Німеччині вона відома як фотограф та митець, в її домі у Берліні час від часу відбуваються творчі вечори та арт-презентації.

Ставлення до України[ред.ред. код]

Герта Мюллер неодноразово наголошувала, що історія її родини протікає через Україну.

За часів Євромайдану пані Герта активно підтримувала прагнення українського народу повернутися до сім’ї європейських країн. Під час Російської окупації письменниця пікетувала російську амбасаду в Берліні.

За подій російсько-української війни нобелянтка у своїх інтерв’ю італійським ЗМІ радикально засудила Росію та Путіна, підтримуючи український народ як європейський та демократичний. Вона сказала:

«Те, що відбувається в Україні, жахливо. Вже перший крок - анексія Криму - був неприйнятний. Але дестабілізація найбагатшого регіону України триває… Путін веде антифашистську пропаганду, але його цінності характерні для крайньо правих. Він всюди бачить ворогів, тому що кожен диктатор потребує ворогів, щоб мати можливість виправдовувати порушення прав людини. Путін - фахівець з дестабілізації: у нього є підготовлені співробітники, він виховує сепаратистів. По суті, він не хоче привласнювати Україну - він всього лише хоче дестабілізувати її настільки, щоб вона не могла вступити в ЄС. Це бридко…».

Твори[ред.ред. код]

У Франкфурті (2009)

Романи:

Поезія:

  • Im Haarknoten wohnt eine Dame (Жінка мешкає в горстці волосся) (2000)

Збірки:

  • Niederungen (Низовина) (Бухарест, 1982)
  • Drückender Tango (Обятжливе танго) (Бухарест, 1984)
  • Barfüßiger Februar (Босоногий лютий) (1987)
  • Wie Wahrnehmung sich erfindet (1990)
  • Der Teufel sitzt im Spiegel (Диявол оселився в дзеркалі) (1991)
  • Eine warme Kartoffel ist ein warmes Bett (1992)
  • Der Wächter nimmt seinen Kamm (1993)
  • Angekommen wie nicht da (1994)
  • Hunger und Seide (Голод і шовк) (1995)
  • In der Falle (1996)
  • Der fremde Blick oder das Leben ist ein Furz in der Laterne (1999)
  • Heimat ist das, was gesprochen wird (2001)
  • Der König verneigt sich und tötet (Король вклоняється і вбиває) (2003)
  • Die blassen Herren mit den Mokkatassen (2005)

Посилання[ред.ред. код]

  1. Wo Sprache die letzte Nahrung ist(нім.)