Герта Мюллер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герта Мюллер
Herta Müller
Herta Müller 2007.JPG
Дата народження: 17 серпня 1953(1953-08-17) (60 років)
Місце народження: Ніцкідорф, Банат, Румунія
Національність: німкеня
Громадянство: Румунія Румунія,
Німеччина Німеччина
Мова творів: німецька
Рід діяльності: поет, прозаїк і есеїст
Роки активності: від 1982
Премії:

Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (2009)

Nobel prize medal.svg

Герта Мюллер (нім. Herta Müller; 17 серпня 1953, Ніцкідорф, Банат, Румунія) — румунсько-німецька письменниця. Лауреат Нобелівської премії з літератури 2009 року з формулюванням «тій, хто своєю зосередженістю в поезії і щирістю в прозі, малює пейзаж знедолених». Автор близько двох десятків романів і повістей. Лауреат понад 20 престижних літературних нагород. Книги письменниці перекладені на десятки мов світу.

Життя і творчість[ред.ред. код]

Герта Мюллер народилася 17 серпня 1953 року в сім'ї швабського фермера в німецькомовному містечку Ніцкідорф в румунській частині історичної області Банат. Батько майбутньої письменниці в роки Другої світової війни служив в «Ваффен-СС». У 1945-му багато румунських німців були депортовані в СРСР, і мати Герти не стала винятком. П'ять років сім'я провела в трудовому таборі на території України, про що письменниця розповіла в своєму останньому на сьогодні романі Atemschaukel («Ритм дихання», 2009).

У 1973–1976 роках Герта Мюллер, повернувшись до Румунії, вивчала німецьку і румунську літературу в університеті Тімішоари. Саме тоді вона вступила в організацію «Aktionsgruppe Banat», що об'єднувала молодих німецькомовних авторів, що перебували в опозиції до режиму Ніколае Чаушеску. З 1977 по 1979 рік Герта Мюллер працювала перекладачем на машинобудівному заводі, звідки була звільнена після того, як відмовилася співпрацювати із спецслужбами. Працювала в дитячому садку, давала приватні уроки німецької.

Літературний дебют письменниці відбувся в 1982 році. Її перша збірка оповідань Niederungen («Низовини») німецькою мовою була знівечена румунською цензурою. Два роки опісля повний текст книги був опублікований у ФРН і удостоївся низки премій. У тому ж році в Румунії виходить Drückender Tango («Обтяжливе танго»). У обох роботах пані Мюллер оповідає про життя в маленькому німецькомовному містечку, про корупцію, нетерпимість і репресії. У 1987 році Герта Мюллер разом з чоловіком і колегою-письменником Ріхардом Вагнером була вимушена емігрувати до Німеччини.

Німецька критика прихильно прийняла її старі і нові праці: Der Fuchs war damals schon der Jäger («Лисиця була вже тоді мисливцем», 1992), Herztier («Серце звіра», 1994; The Land of Green Plums, 1996) і Heute wär ich mir lieber nicht begegnet («Сьогодні я не бажаю зустрічі з собою», 1997; The Appointment, 2001), що розповідали про стагнуюче суспільство під диктаторським гнітом. Дія більшості романів Мюллер відбувається в румунській провінції епохи Чаушеску. Головна тема німецької письменниці - індивідуальна і колективна пам'ять, витіснення з пам'яті, амнезія. Герта Мюллер, поет, прозаїк і есеїст, швидко здобула популярність, активно виступала з лекціями. Займає активну громадську позицію. У 1997 році залишила німецький ПЕН-клуб на знак протесту проти об'єднання цієї організації з відділенням ПЕН-клубу колишньої НДР.

З 1995 року мешканка Берліна є членом Німецької академії мовознавства і літературознавства, викладає літературу у Вільному університеті. У різні роки вона удостоювалася премій імені Генріха Клейста, імені Франца Кафки (1999) і імені Йозефа Бройтбаха. Одну з найпрестижніших світових літературних премій, Дублінську (IMPAC), Мюллер присудили в 1998 році за роман Herztier (приблизний переклад: "Серце-Звір"; назва англомовного перекладу: "Країна зелених слив"). У 2009 році Грета отримала європейську премію по захисту прав людини, а згодом і Нобелівську. Роман був задуманий у співавторстві з її близьким другом та земляком, поетом Оскаром Пастиором. В 2001 році Грета почала записувати його спогади про життя в трудовому таборі на Донбасі. Де він прожив 5 років. Коли, в 1945 році Й. Сталін розпорядився, щоб румунських німців вивезли до СРСР, як дешеву робочу силу. Депортації підлягали жінки і чоловіки 17-45 років, до цього числа потрапив і 18-річний Оскар Пастиор.

Посилання[ред.ред. код]