Сен-Жон Перс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сен-Жон Перс
Saint-John Perse
Saint-John Perse 1960.jpg
Сен-Жон Перс в 1960 році
При народженні: Марі Рене Алексіс Сен-Леже Леже
Дата
народження:		 31 травня 1887
Місце
народження:		 Пуент-а-Пітр, Гваделупа, Вест-Індія
Дата
смерті:		 20 вересня 1975
Місце
смерті:		 Півострів Ґ'ян, Прованс, Франція
Громадянство: Франція
Мова творів: французька мова
Рід діяльності: поет, дипломат
Жанр: поезія
Magnum opus: поема «Анабазис»
Премії:
Nobel prize medal.svg

Нобелівська премія (1960)
Nobel prize medal.svg

Сен-Жон Перс (фр. Saint-John Perse); 31 травня 1887, Пуент-а-Пітр, Гваделупа - 20 вересня 1975, Півострів Ґ'ян, Прованс) - літературний псевдонім французького поета і дипломата Алексіса Леже (або Сен-Леже) (фр. Alexis Léger), (фр. Alexis Saint-Legér Léger), лауреата Нобелівської премії з літератури 1960 року.

Зміст

Біографія [ред.]

Народився у Французькій Гваделупі в родині адвоката Амаді Сен-Леже, що проживав на островах ще з 1815 року. В 1875 родина повернулася до Франції.

З 1911 Алексіс почав працювати в міністерстві закордонних справ. В 1916-1921 - секретар французького посольства в Пекіні. В 1921 Леже брав участь у Вашингтонської конференції, де на талановитого дипломата звернув увагу глава французької делегації Арістід Бріан, який невдовзі призначив його своїм помічником. В Парижі Леже часто бував у літературних колах Андре Жида та Поля Валері.

В 1925 році Леже вперше використав літературний псевдонім «Сен-Жон Перс», складений з імен апостола Іоанна і римського поета I століття Персія. У 1933-1940 роках займав пост генерального секретаря французького МЗС. Брав участь в Мюнхенській конференції, де висловлювався проти поступок Німеччині. В 1940 році після звільнення з посади емігрував до США.

Уряд Віші позбавив його французького громадянства. У Сполучених штатах Леже працював в бібліотеці Конгресу, і залишився в Америці навіть після завершення Другої світової війни, періодично повертаючись на короткий час на батьківщину. Помер у своїй віллі в Провансі.

Нагороджений орденом Почесного легіону.

В Гваделупі існує музей Сен-Жон Перса.

Сателітне фото півострова Ґ'ян на Лазуровому березі, тут у своїй віллі мешкав Сен-Жон Перс в останні роки життя, тут в 1975 році він і помер.

Літературна творчість [ред.]

У 1909 році Алексіс Леже публікує перші вірші під заголовком «Образи Крузо», а насупного року поему "Еклоги". Перші публікації були дуже схвально зустрінуті Валері Ларбо (рецензія в журналі "Фаланж" за 1911 рік). У 1925 році під псевдонімом Сен-Жон Перс публікує поему "Анабазис". Після цього вирішує відмовитись від будь-яких публікацій, поки він перебуває на дипломатичній службі. Публікує свої твори вже у США: в 1942 «Вигнання», в 1943 «Поема до чужинки», в 1944 — «Сніги». У 1946 році, ще перебуваючи в США публікує у видавницітві Ґаллімар поему «Вітри». У 1960 році з'являється збірка коротких віршів «Хроніки». Цього ж року йому присуджують Нобелівську премію з літератури. Його останні поеми «Ноктюрн» та «Посуха» виходять в світ в 1975 році, вже посмертно.

Повне зібрання творів виходило у видавництві Ґаллімар (див.: Œuvres complètes, Bibliothèque de la Pléiade, Gallimard (1972).

Твори Перса перекладали такі відомі поети, як Т. С. Еліот, Р. М. Рільке, Дж. Унгаретті.

Основні твори [ред.]

  • Збірка віршів «Еклоги» (Éloges, 1911),
  • епічна поема «Анабазис» (Anabase, 1924),
  • поема «Дружба принца» ( Amitié du prince, 1924),
  • «Вигнання» (Exile, 1942),
  • «Поема до чужинки», (1943)
  • «Сніги» (1944)
  • «Вітри» (Vents, 1946),
  • «Орієнтири» (Amers, 1957) [1],
  • «Хроніка» (Chronique, 1960),
  • «Птахи» (Oiseaux, 1962).

Українські переклади [ред.]

Твори Сен-Жон Перса українською перекладали Володимир Брюґґен, Анатолій Москаленко, Остап Тарнавський. Володимир Брюгген за книжку перекладів Сен-Жон Перса, опубліковану у видавництві "Фоліо", удостоєний пермії імені Василя Мисика. Том перекладів у виконанні Анатолія Москаленка двома виданнями виходив у видавництві Юніверс. У книжці Остапа Тарнавського «Поетичні переклади» (2006) опубліковані уривки з поеми «Анабазис».

Докторську дисертацію про поезію Сен-Жон Перса написала українська поетеса й літературознавець з США Женя Васильківська.

Література [ред.]

  • Saint-John Perse, les rivages de l'exil, biographie, Joëlle Gardes-Tamine, 2006 (Aden)
  • Saint-John Perse : la culture en dialogues, Carol Rigolot, 2007 (L'Harmattan)
  • Saint-John Perse dans sa bibliothèque, Renée Ventresque, 2007 (Honoré Champion)
  • Alexis Léger dit Saint-John Perse, Renaud Meltz, 2008 (Grandes biographies, Flammarion)
  • Quête ésotérique et création poétique dans Anabase de Saint-John Perse, Laurent Fels, 2009 (P.I.E. Peter Lang)
  • Saint-John Perse, neveu de Nietzsche, May Chehab, 2009 (Honoré Champion)

Посилання [ред.]
1901—1925

Сюллі-Прюдом (1901) • Моммзен (1902) • Б'єрнсон (1903) • Містраль / Ечеґарай-і-Ейсаґірре (1904) • Сенкевич (1905) • Кардуччі (1906) • Кіплінг (1907) • Ойкен (1908) • Лагерлеф (1909) • Хейзе (1910) • Метерлінк (1911) • Гауптман (1912) • Тагор (1913) • Роллан (1915) • Гейденстам (1916) • Г'єллеруп / Понтоппідан (1917) • Шпіттелер (1919) • Гамсун (1920) • Франс (1921) • Бенавенте-і-Мартінес (1922) • Єйтс (1923) • Реймонт (1924) • Шоу (1925)
1926—1950

Деледда (1926) • Бергсон (1927) • Унсет (1928) • Манн (1929) • Льюїс (1930) • Карлфельдт (1931) • Голсуорсі (1932) • Бунін (1933) • Піранделло (1934) • О'Ніл (1936) • Мартен дю Ґар (1937) • Бак (1938) • Сіланпяя (1939) • Єнсен (1944) • Містраль (1945) • Гессе (1946) • Жід (1947) • Еліот (1948) • Фолкнер (1949) • Расселл (1950) •
1951—1975

Лагерквіст (1951) • Моріак (1952) • Черчилль (1953) • Хемінгуей (1954) • Лакснесс (1955) • Хіменес (1956) • Камю (1957) • Пастернак (1958) • Квазімодо (1959) • Перс (1960) • Андрич (1961) • Стейнбек (1962) • Сеферіс (1963) • Сартр (1964) • Шолохов (1965) • Аґнон / Закс (1966) • Астуріас (1967) • Кавабата (1968) • Беккет (1969) • Солженіцин (1970) • Неруда (1971) • Белль (1972) • Вайт (1973) • Юнсон / Мартінсон (1974) • Монтале (1975)
1976—2000

Беллоу (1976) • Алейксандре (1977) • Зінґер (1978) • Елітіс (1979) • Мілош (1980) • Канетті (1981) • Гарсія Маркес (1982) • Ґолдінґ (1983) • Сейферт (1984) • Сімон (1985) • Шоїнка (1986) • Бродський (1987) • Махфуз (1988) • Села (1989) • Пас (1990) • Ґордімер (1991) • Волкотт (1992) • Моррісон (1993) • Ое (1994) • Гіні (1995) • Шимборська (1996) • Фо (1997) • Сарамаґо (1998) • Грасс (1999) • Гао (2000)
2001—2025

Найпол (2001) • Кертес (2002) • Кутзее (2003) • Єлінек (2004) • Пінтер (2005) • Памук (2006) • Лессінг (2007) • Ле Клезіо (2008) • Мюллер (2009) • Льйоса (2010) • Транстремер (2011) • Мо Янь (2012)
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сен-Жон_Перс&oldid=12098521