Українські прізвища

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Українські прізвища мають дуже розгалужену морфологію формування та різні джерела походження. Найбільш розповсюдженими є прізвища утворені з суфіксами -енко, -єнко (найпоширеніші на Наддніпрянщині) та -ук, -юк (найпоширеніші на Західному Поліссі, Волині та Поділлі).

Історичні відомості[ред.ред. код]

Нині під прізвищами передусім розуміється родове прізвище, яке передається від батька до сина. Початково на Русі застосовували лише прізвиська, які і можна зустріти в іменуваннях давньоруських князів і які не успадковувалися. Застосовувати родові прізвища в офіційному діловодстві почали через необхідність вказання права власності на щось лише згодом. Масово родові прізвища зустрічаються в письмових джерелах, що стосуються українських земель в XIV–XVI століттях. Спочатку родові прізвища мали переважно багаті люди, які мали статки (купці, бояри, магнати, власники земель). Проте вже в XVII ст. ледь не всі українці мали власні прізвища, щоправда прізвища часто трансформувалися, на їх основі могли створюватися нові прізвища, наприклад, син людини з прізвищем Коваль міг отримати прізвище Коваленко (син Коваля). Багато прізвищ з'явилися в часи Запорозької Січі, оскільки при вступі на Січ козак міняв своє старе прізвище на нове. Стабільності прізвища набули лише в XIX ст. Поширеною також була заміна старих прізвищ на аристократичний (шляхетсько-панський) лад, хоча шляхтичі та пани в ряді періодів намагалися протидіяти цьому через заборону приймання певних прізвищ простолюдинами. Паралельно співіснували офіційні прізвища та неофіційні прізвиська, які знаходили своє відображення в українській діловій та художній літературі.[1].

Походження суфіксів -енко та -єнко з Наддніпрянщини переважно згадується з часів козаччини. Відтак, саму популяризацію прізвищ з такими суфіксами спричинила поетична творчість та художня література з історичними оповіддями. Попри це, самий регіон — Надніпрянщини, не займав в цьому питанні «перше і виняткове» місце. За дослідженням М. Л. Худаша, особові назви з суфіксом -енко вперше фіксують латино-польські писемні пам'ятки з західноукраїнської території у першій половині XV ст[Джерело?].

Прізвища з суфіксом -енко є документально зафіксованими на Лемківщині по обидва боки Карпат, як в сучасній Польщі, так і в сучасній Словаччині ще у XVIII столітті, коли процес стабілізації прізвищ в Україні не був ще завершений, а про «перенесення» самих носіїв чи «запозичення» таких прізвищ із цим суфіксом не могло бути й мови.

Після того, як значна частина українських земель опинилась під владою Габсбургів (пізніше Австрійська, з 1867 року — Австро-Угорська імперія) — Підкарпатська Русь вже з XVI століття, Галичина — з 1772, Буковина — з 1774 років, був виданий урядовий патент від 12 квітня 1785 року з інструкцією про порядок складення опису місцевими комісіями, який започаткував створення земельного кадастру, відомого в історичній літературі під назвою «Йозефинська метрика (1785–1788)»[Джерело?].

Як би не було дивно, зокрема для сучасного переконання щодо «походження» суфіксу -енко, однак цей Земельний кадастр документально фіксує, що в північній (галицькій) частині Лемківщини з 353 сіл у 35 селах були носії прізвищ з суфіксом -енко аж двадцяти п'яти різновидів[Джерело?]. Найбільше різновидів прізвища з суфіксом -енко зустрічаються у східній частині галицької Лемківщини, тоді лише як два різновиди у її західній частині. Найбільш віддаленим населеним пунктом на заході галицької Лемківщини, де зустрічається прізвище з суфіксом -енко XVIII століття є село Войкова (Wojkowa) в сучасному Новосанчівському (Nowosądecki) повіті Малопольського воєводства на теперішньому польсько-словацькому кордоні. Документ зокрема подає, що на час перепису (до 1788 року) у селі Войкова проживало дві родини на прізвище «Стесенко»[Джерело?], а в одному із близько-сусідніх до нього сіл — Тилич (Tylicz) того ж таки повіту, згадується про три родини на прізвище «Сенко»[Джерело?].

Цих два різновиди прізвищ з суфіксом -енко на такій віддаленій західній частині української етнічної території є рідкісним проявом тих винятків із того загального переконання-норми, що ареал використовуваних прізвищ навіть в історичному минулому не завжди зводиться до одного всім прийнятого регіону.

Найближчим населеним пунктом до сіл Войкова і Тилич, де документально фіксуються носії прізвища з суфіксом -енко у західній частині усієї Лемківщині є зокрема село Грабське (Hrabské) в сучасному Бардіївському окрузі (okres Bardejov) Пряшівського краю (Prešovský kraj) поблизу теперішнього словацько-польського кордону[Джерело?].

Іншим «нетиповим» для загального переконання місцем розташування носіїв прізвища з таким ж суфіксом являється вже крайня північна межа Підляшшя — української етнічної території в сучасній Польщі. У селі під назвою Дзецьолівка (Dzięciołowo) сучасного Монецького (Moniecki) повіту Підляського воєводства у кінці XVIII століття згадується про родину на прізвище «Семененко». У батьків з цієї української родини в 1814 році народився син, який пізніше став відомим філософом та богословом Римо-Католицької Церкви в Польщі, співзасновником чернечого згромадження оо. Воскресінців (Congregatio a Resurrectione Domini Nostri Iesu Christi (CR) — Петро Семененко (Piotr Semenenko), який помер в Парижі в 1886 році в опінії святості. Після ІІ світової війни розпочато процес щодо його беатифікації (зарахування до лику блаженних)[Джерело?].

На підтвердження того, що походження суфікса -енко зустрічається набагато скорше від часу козаччини і поза традиційно прийнятим регіоном — Надніпрянщини є фактичний історіографічний польський матеріял. У теперішніх кордонах Польщі вже від середини XIV століття зустрічаються населені пункти із закінченням-суфіксом -енко. Прикладом цього є села: Коростенко (Krościenko), Коростенко Верхнє (Krościenko Wyżne), Коростенко Нижнє (Krościenko Niżne — зараз є в межах міста Коросно/Krosno) — Підкарпатського воєводства, Коростенко над Дунайцем (Krościenko nad Dunajcem) — Малопольського воєводства[Джерело?]. Також на заході сучасної Польщі, в Любуському воєводстві, знаходиться місто Дрезденко (Drezdenko, з німецької Driesen), яке попри багато-столітнє перебування в складі Німеччини, залишається в історичному минулому своєрідним місцем відліку напруги в польсько-німецьких стосунках, взаємних претензій і одночасно зростом могутності польської держави. Для того зокрема, щоб «розставити всі крапки над і» та вказати на приналежність міста до польської історії та культури і було зроблено його перейменування, що вважається відповідним для польського сприйняття[Джерело?].

Окрім цього потрібно брати до уваги, що прізвища з суфіксом -енко, переважно мають значення «сина», на зразок іменної чи іншого роду форми: Василенко — син Василя, Гриценко — син Гриця, Стеценко — син Стецька, Гончаренко — син Гончара тощо, відносяться до трьох і більш складових прізвищ з-за деяким винятком. До цього винятку належать трискладові менш або малопоширені прізвища неіменної форми на взір: Зеленко, Стесенко тощо До таких прізвищ, як і до двоскладових прізвищ типу Сенко, Бенко тощо значення «сина» не застосовується. У цих випадках суфікс -енко має зменшувальне у відношенні до більшого або пестливе значення. Менш або маловживані прізвища не завжди знаходять своє однозначне пояснення на відмінну тих, які не викликають заперечення щодо значення.

Щодо прізвищ з категорії «учні» та «місце проживання»: Мірошничук, Шевчук, Паламарчук, Селюк (мешканець села), Міщук (мешканець міста), то вони могли утворюватися в ареалі утворення прізвищ з суфіксами -енко, -єнко[Джерело?]

Також слід додати, що суфікси -енко, -єнко й -ук, -юк, є рівноважними, бо чергування звуків утворилось через різні закінчення основ, до яких приєднувався суфікс. Наприклад: Петро — Петренко, Петрик — Петриченко, Гордій — Гордієнко

Михайло — Михайлюк (заради милозвучності частіше використовується суфікс -юк, а не -ук), Бойко — Бойчук.

Але в народній мові ці суфікси згодом набули рівного значення, тому прізвища, які утворились від одного імені, зустрічаються в різних варіантах, наприклад: Денисенко (Денис + енк + о), Денищенко (Дениско + енк + о), Романюк (Роман + юк), Романчук (Романко + ук). Тут маємо справу з чергуванням приголосних. Іноді помилково розглядаються суфікси -ченко/щенко та -чук/щук. Справа в тім, що патронімічні маркери -чук та -ченко утворюються від основ, що закінчуються на -ко: Федько, Василько, Іванко; а патронімічні маркери -щенко та -щук утворюються внаслідок чергування приголосних в основах, які закінчуються на -ско: Дениско, Бориско, Фесько.

Граматичні особливості притаманні українським прізвищам[ред.ред. код]

Значення суфіксів[ред.ред. код]

Більшість суфіксів, які утворюють українські прізвища, можна поділити на групи за значенням.

Перша група[ред.ред. код]

Поширеність прізвищ на -енко, -єнко серед українців
Поширеність прізвищ на -ук, -юк серед українців

Перша і найпоширеніша група — це патронімічні, тобто суфікси, які вказують на батька (предка) особи. Це суфікси:

  • -енк, -єнк (Даниленко)
    • -ук, -юк (Данилюк)
    • -ович, -ич (Данилович)
    • -ів (Данилів)
    • зменшувально-пестливі суфікси -ець, -єць, -сь, -ко (Данилко)

Також до цієї групи можна додати патронімічний суфікс -шин, який додається до жіночого прізвиська за ім'ям чоловіка. Наприклад: син Василихи (жінки Василя) — Василишин. Такі прізвища, скоріш за все, утворювались через провідну роль жінки в сім'ї, або (як причину цього) ранню смерть батька, і патронімічний суфікс не встигав закріпитися за дітьми[Джерело?].

Друга група[ред.ред. код]

  • Друга група — це суфікси, які вказують на професію чи характерну дію людини, яка дала їй прізвисько. Наприклад:
    • -ій (Палій)
    • -ай (Тягай)
    • -ло (Трясило)
    • -йло (Міняйло)
    • -ун (Тихун)
    • -ан (Мовчан)
    • -ик, -ник (Пасічник)
    • -ар (Кобзар)

До цих прізвиськ (або вже прізвищ) згодом могли додаватися нові суфікси, які утворювали вже нове прізвище, наприклад: Палійчук, Кобзаренко.

Третя група[ред.ред. код]

Поширеність прізвищ на -ськ-, -зьк-, -цьк- серед українців
  • Третя група — суфікси, які вказують на місце проживання або походження людини.
    • -ський, -цький. Шляхетські прізвища (Вишневецькі, Острозькі, Хмельницькі) вказували на родовий маєток, власність, а у простих людей — звідки вони прийшли чи де народились (Полтавський, Хорольський, Житомирський). Цей вид прізвищ також поширений серед поляків та євреїв.[Джерело?]
    • в деяких випадках -ець, -єць (Канівець — з Канева, Коломієць — з Коломиї)
    • в деяких випадках -ий, якщо в корені географічний об'єкт (Яровий, Лановий, Гайовий, Загребельний)

Також:

  • Суфікси -чук, -ук, -юк вказують на географічне місце виходу роду[джерело не вказано 978 днів]. В даному випадку це полісся (люди, які живуть біля ПОля і ЛІСу, тобто ПОЛІСу). Найбільш розповсюджені прізвища в північних областях України, південна частина Білорусі, південний захід Росії, Полѣщі (за сучасним правописом країна Польща зберегла в собі унікальну назву Полісся. Буква -ѣ(ять) містить в собі дві голосні -і та -е тому пишеться Полѣша а читається Поліеша=Полєсся і люди, які проживають на цих територіях називаються полѣщУКами або полѣЧУКами).
  • Суфікс -ко вказує на походження від Козацьких родів[джерело не вказано 978 днів]. Найбільш розповсюджені по південній та південно східній частині України. Росія (Краснодарський край). Болгарія.
  • Суфікс -ич вказує на походження від племен які проживають в лісовій смузі (древовИЧи)[джерело не вказано 978 днів]. Найпоширеніші в Білорусі, північній області України, (також в Словенії та Сербії — це давні переселення які пов'язані з різними факторами: війни, кліматичні умови).
  • Суфікс -ец вказує на походження від Половців[джерело не вказано 978 днів]. Приклад: Половець, Данилець(нащадок Данила з роду половців), Дунаєць(з роду половців проживаючих на Дунаї).
  • Суфікси -ай та -ис, в яких незрозумілий корінь роду вказує на Литовське походження[джерело не вказано 978 днів]. (Історична пам'ятка про Велике князівство литовське. Приклад прізвищ: Дрибай, Вашай, Волошай, Куршай, Дукалис, Лобас. Звернути увагу на назви поселень Шауляй, Шакяй, Камаяй, Биржай, Вильнюс, Лентварис, Панделис.

Типові українські суфікси і закінчення прізвищ[ред.ред. код]

́

Походження прізвищ[ред.ред. код]

Прізвища, утворені від імен:

  • Християнські імена (переважно грецього, латинського та єврейського походження):
    • Абрам, Аврам - Абрам'юк, Абрамович, Авраменко
    • Адам  - Адаменко, Адамович
    • Андрій  - Андрієнко, Андрійченко, Андріїшин, Андрійович, Андрусяк, Андрусишин, Андрієвський, Андріїв, Андрейчук, Андрійчук, Андрійків, Андрушко, Андрухів, Андрухович
    • Ганна  - Ганущак, Гандзюк
    • Антон — Антоненко, Антонович, Антонич, Антонишин, Антонюк, Антоняк, Антоновський, Антощук
    • Богдан[Джерело?]- Богданович, Богдановський, Богдан
    • Борис  - Борисенко, Борисюк, Борисевич
    • Василь — Василевський, Василега, Василенко, Василечко, Василець, Василик, Василишин, Василів, Василюк, Васильців, Васильченко, Васильчук, Васюта, Васильківський, Василаш, Васьків, Васько, Ващишин, Ващенко, Ващук
    • Влас  - Власенко, Власюк
    • Гаврило  - Гавриленко, Гаврилаш, Гавриш, Гаврилюк, Гаврилишин, Гаврилів, Гаврилець, Гаврилко, Гаврильчук, Гавриляк, Гаврищук
    • Герасим, Гарасим - Герасимчук, Герасименко, Геращенко, Герасим'юк, Гарасимів, Геращенко, Герасимович
    • Гнат — Гнатенко, Гнатюк, Гнатів, Гнатишин, Гнатків, Гнатчук, Ігнатенко
    • Гордій  - Гордієнко, Гордійчук
    • Григорій  - Григоренко, Григорченко, Гриценко, Гриненко, Гринченко, Григоришин, Гринишин, Грицишин, Гринішак, Гринюк, Грицюк, Грицак, Грицай, Григорець, Григораш, Григоращук, Григорців, Гринів, Григорчук, Гринчишин, Гринкевич, Григорович, Гриньків, Гринчук, Грицанчук, Грицик, Гриців, Грицко, Грицько, Грицьків, Гришко, Грищенко
    • Давид — Давиденко, Давидюк, Давидів, Давидович
    • Данило  - Даниленко, Данильченко, Данилець, Данилович, Данилишин, Данченко, Данилюк, Данильчук, Данилів, Данильців
    • Демид  - Демиденко, Демидюк, Демидась
    • Дем'ян  - Дем'яненко, Дем'янчук, Дем'янюк, Демченко, Дем'янів, Демчук, Демко, Демків, Демкович, Дем'янець, Дем'яник, Дем'яновський, Демчишин
    • Денис  - Денисенко, Денис, Денисюк, Денищенко
    • Дмитро — Дмитренко, Дмитрів, Дмитрук, Дмитраш, Дмитерко, Дмитрієнко
    • Дорофій  - Дорофієнко, Дорофій, Дорош, Дорошенко
    • Захар — Захаренко, Захарчук, Захарусь, Захарченко, Захарія, Захарко, Харчук, Харченко
    • Зіновій  - Зіновенко, Зінченко, Зінько, Зінчук
    • Іван — Іваненко, Іванченко, Іванчук, Іванюк, Івась, Івасюк, Іващук, Івасенко, Івасько, Іванишин, Іванюта, Іващенко, Іваночко, Іванків, Івасів, Івасишин, Іваськів, Іваницький, Іванів, Іваночак, Іванотчак, Іванищак, Іванчишин, Івасик, Іванцюк, Івашко, Івашкевич
    • Ілля  - Іллєнко, Ілько, Ільченко, Ільчишин, Ільків, Ільчук, Ілащук, Ілляшенко, Ільїнський, Ілів
    • Йосип, Йосиф  - Йосипенко, Йосипчук, Йосипишин, Осипенко, Юсип, Юсько, Ющенко, Юзефович, Юзюк, Юзьків, Ющишин, Юшко
    • Карпо  - Карпенко, Карпишин, Карпінець, Карпенюк, Карпович, Карпук, Карпінський, Карплюк
    • Касіян, Касьян  - Касьяненко, Касіян, Касіянчук
    • Катерина  - Катеринчук, Катеринич, Катрич
    • Кирило  - Кириленко, Кирилюк, Кирильчук, Кириченко, Киричук
    • Кіндрат, Кондрат — Кіндратенко, Кондратенко, Кіндратюк, Кіндрат, Кондратюк, Кіндрачук, Кіндращук
    • Клим  - Клименко, Клим'юк, Климович, Климашенко, Климко, Климковецький, Клим, Климаш
    • Корній  - Корнієнко, Корнійчук
    • Костянтин  - Константинович, Константиновський, Костенко, Костюк, Костів, Костишин, Костик, Костюченко
    • Кузьма  - Кузьменко, Кузьмич, Кузишин, Кузів, Кузенко, Кузьма, Кузьмук, Кузьмин, Козьмин
    • Лазар  - Лазаренко, Лазорко, Лазарів, Лазарович, Лазаришин, Лазарук
    • Лаврін — Лаврін, Лавриненко, Лавринчук, Лавринович, Лаврик, Лавришин, Лаврович, Лавренюк
    • Лев  - Левченко, Левкович, Левко, Левицький
    • Леонтій  - Леонтович, Леоненко, Леочко
    • Логвин, Лонгін  - Логвиненко
    • Лук'ян — Лук'яненко, Лук'янчук, Лук'янчик, Лук'янець, Луценко, Луців, Луцюк, Лучко, Луцишин, Лук'янович, Лучкевич, Луцик, Лукаш, Лукашенко, Лукашевич, Лукань, Лукач
    • Макар  - Макаренко, Макаревич, Макаровський
    • Максим  - Максименко, Максимович, Максимовський, Максимець, Максимчук, Максим'юк, Максімко, Максимишин
    • Марія — Марусин, Марусич, Марусенко, Марусяк, Марущак, Марич
    • Марко  - Марків, Марко, Марченко, Маркевич, Марковецький, Марковський, Марчук
    • Мартин  - Мартиненко, Мартинець, Мартинюк, Марцинківський, Марцінків, Мартинович
    • Матвій  - Матвієнко, Матвійчук, Матвіїшин, Матвійців, Матіїшин, Матійців, Матійчук, Мацько, Мацьків, Мацевич, Мацієвич
    • Микита — Микитюк, Микитин, Микитів, Микицей, Микитенко
    • Микола — Миколюк, Микольчук, Миколайчук, Миколаєнко, Николайчук, Николишин, Николюк
    • Микула  - Микулин, Микулинський, Микуляк, Микула
    • Мирон  - Мироненко, Миронюк, Мироняк, Мирон
    • Михайло — Михальчук, Михальчишин, Михалевич, Михальський, Михалевич, Михалик, Михалюк, Михайленко, Михайлів, Михайлов, Михайловський, Михайлик, Михайлюк, Михалків, Михайлина, Михайличенко, Михайлишин, Михалко, Михасюк, Мишко, Мишкевич
    • Мойсей, Мусій  - Мойсеєнко, Мусієнко, Мусіяка, Мосейчук, Мосійчук
    • Назарій, Назар  - Назаренко, Назар, Назарук, Назарчук, Назаркевич
    • Нестор — Нестеренко, Нестерчук, Нестерук, Нестерович, Несторак
    • Никифор  - Никифоренко, Никифорчин, Никифорак, Нечипоренко, Нечипорук
    • Оверкій  - Оверко, Оверченко, Оверчук
    • Олексій  - Олексієнко, Олексенко, Олексій, Олексин, Олексів, Олексюк, Лесюк, Лесик, Лесів, Лещишин
    • Олефір - Олефір, Олефіренко
    • Омелян  - Омельяненко, Омельченко, Омелянчук, Омельянович, Омелюта, Омельчук
    • Онисим  - Онисименко, Онисько, Ониськів, Онищенко, Онищук, Онишко, Онишкевич
    • Онуфрій  - Онуферко, Онопрієнко, Онопенко, Онопко, Онуфрак, Онофрійчук, Онуфріїв
    • Остафій, Остап, Євстахій  - Остапенко, Остапович, Остапчук, Остап'юк, Остафійчук, Осташ, Осташук, Остащук, Сташків, Стахів, Стаховський
    • Охрім, Єфрем  - Охріменко, Охрімович, Охрімчук, Єфременко
    • Павло — Павленко, Павлюк, Павлюченко, Павлів, Павлишин, Павлик, Павелко, Павлюх, Павлович, Павловський, Павликівський, Пашкевич, Пащенко
    • Панас — Панасюк, Опанасюк, Панасенко, Опанасенко
    • Пантелеймон  - Панченко, Панчук, Панькевич, Паньків
    • Параска — Паращук, Паращенко, Паращій, Парасюк, Парасків
    • Петро — Петренко, Петрик, Петриченко, Петрук, Петрюк, Петричук, Петриненко, Петришин, Петрів, Петрушевич, Петровський, Петринецький, Петраш, Петращук, Петриляк, Петриняк, Петрищук
    • Пилип  - Пилипенко, Пилипишин, Пилипонюк, Пилипців, Пилип'юк, Пилип'як, Пилипчук
    • Прокіп, Прокоп — Прокопенко, Прокопович, Прокоп'юк, Прокопишин, Прокопечко, Проценко, Процишин, Процюк, Прокопів, Прокопчук
    • Роман — Романенко, Романченко, Романюк, Романчук, Ромась, Ромасенко, Ромасюк, Ромащенко, Ромащук, Романко, Романовський, Романишин, Романів, Романіщак
    • Сава, Савелій  - Савенко, Савченко, Савчук, Сав'юк, Савка, Савчишин, Савчинець, Савчин, Савич, Савко, Савицький
    • Самійло  - Самойленко, Самійленко, Самойлович, Самусенко, Самусь, Самолюк, Саміляк
    • Семен  - Семененко, Семенченко, Семенюк, Семенишин, Семенович, Семенчук, Семків, Семченко, Семенів, Семкович, Семчишин
    • Сергій — Сергієнко, Сергійчук, Сергіюк
    • Сидір  - Сидоренко, Сидорчук, Сидорук, Сидор
    • Софроній  - Софроняк, Супруненко, Супрун, Супруняк
    • Степан, Стефан — Степанчук, Степаненко, Степанченко, Степанишин, Степанко, Стефаник, Стефанишин, Стефанчук, Стефуняк, Стефанович, Стефанський, Стефанюк, Стеценко, Стецько, Стецик, Стецишин, Стець, Стецюк, Стецьків, Штефанко
    • Тарас — Тарасенко, Таращенко, Тарасюк, Тарас, Таращук, Тарасевич
    • Теодор — Теодорович, Тодорів, Тодоренко
    • Терентій  - Терешко, Терещенко, Терещук
    • Тимофій  - Тимофієнко, Тимофій, Тимофіїв, Тимків, Тимочко, Тимошенко, Тимченко, Тимчук, Тимофійчук, Тимчишин, Тимощук, Тимчій, Тимковський
    • Тихон  - Тихоненко, Тихонович, Тишко, Тищенко, Тишкевич, Тишковський
    • Трохим  - Трохименко, Трофименко, Трохимович, Троценко, Троцина, Троцький
    • Федір — Федорів, Федорович, Федорчук, Федоришин, Федишин, Федоренко, Федорченко, Федоряк, Федорина, Федьків, Федик, Федорець, Федак, Федорак, Федорійчук, Федушко, Федюк, Федяк
    • Хома, Фома, Тома  - Хоменко, Хомишин, Хомин, Хомицький, Томенко, Томин, Томчишин, Томич, Томащук, Фоменко
    • Юрій  - Юрченко, Юркевич, Юрців, Юрчишин, Юречко, Юрчило, Юрчиляк, Юрковський, Юращук
    • Юхим, Єфим  - Юхименко, Єфименко, Єфимчук, Химич, Хімей
    • Яким  - Якимів, Якимчук, Якимишин, Якименко, Якимович, Якимець Якимечко
    • Яків  - Яковенко, Яковченко, Яковина, Яковишин, Яковішак, Яковлюк, Яковчук, Яценко, Яценюк, Яцина, Яцків, Яцко, Яцько, Ященко, Яцентюк, Яцик, Яцейко
    • Якуб  - Якубенко, Якубишин, Якубович, Якубовський, Якуб'як, Якубів
    • Ян  - Яненко, Янчук, Янів, Яновський, Янко, Янковський, Янченко, Янович, Янушевич, Янцюк, Янчій
    • Ярема, Яремія  - Яременко, Яремченко, Ярема, Яремчук, Яремійчук, Яремко, Єременко, Яремин
    • Ярофій  - Ярофієнко, Ярош, Ярошенко, Ярошевський
  • Дохристиянські слов'янські імена (найпоширеніші без суфіксів):

Прізвища, утворені від професій:

  • Ремісники:
    • Базарник
    • Боднар (Боднаренко, Боднарчук, Боднарук)
    • Бондар (Бондаренко, Бондарчук, Бондарець)
    • Бортник (Бортниченко, Бортнар, Бортнійчук)
    • Бровар (Броваренко, Броварчук, Броварник, Броварський)
    • Вівчар (Вівчаренко, Вівчарук, Овчар, Овчаренко, Овчарук)
    • Війт (Войтенко, Війтів, Війтишин, Війтюк)
    • Гончар (Гончаренко, Гончарук, Гончарик)
    • Гутник (Гутниченко, Гутничук, Гутненко, Гутин, Гутченко)
    • Грабар (Грабаренко, Грабарук, Грабарчук)
    • Коваль (Коваленко, Ковалюк, Ковальчук, Ковалик, Ковалевський, Ковальський, Ковалів, Ковальчишин, Ковалишин, Ковалець)
    • Кожухар
    • Козак (Козачук, Козачишин, Козаченко, Козачковський, Козачинський)
    • Колісник (Колісниченко, Колісничук)
    • Комісар (Комісаренко, Комісарук)
    • Кравець (Кравченко, Кравчук, Кравчишин, Кравецький, Кравців)
    • Крамар (Крамаренко, Крамарчук)
    • Кухар (Кухаренко, Кухарчук, Кухаришин, Кухарський, Кухарик, Кухарук)
    • Кушнір (Кушніренко, Кушнірчук, Кушнірук)
    • Лимар (Лимаренко, Лимарчук, Римар, Римаренко, Римарчук)
    • Маляр (Маляренко, Малярчук)
    • Мельник (Мельниченко, Мельничук, Мельникович)
    • Мірошник (Мірошниченко)
    • Муляр (Муляренко, Мулярчук)
    • Олійник (Олійничук, Олійниченко)
    • Пасічник (Пасічнюк, Пасічний)
    • Пастух (Пастушенко, Пастущак)
    • Пекар (Пекарчук, Пекарук, Пекарський)
    • Поштар
    • Рибалка (Рибальченко, Рибак, Рибачук)
    • Скрипник (Скрипничук, Скрипниченко)
    • Слюсар (Слюсаренко, Слюсарчук, Слісаренко)
    • Співак (Співаковський)
    • Староста (Старостенко, Старостяк)
    • Стельмах (Стельмащук, Стельмашенко)
    • Столяр (Столяренко, Столяревський, Столярчук)
    • Тесля (Тесленко, Теслюк)
    • Ткач (Ткачук, Ткаченко, Ткачівський)
    • Токар (Токарук, Токаренко, Токарський)
    • Швець (Шевченко, Шевчук, Шевчишин, Шевців)
    • Шинкар (Шинкаренко, Шинкарук, Шинкарчук)
    • Чумак (Чумаченко)
  • Військові звання:
    • Гетьман (Гетьманенко, Гетьманчук, Гетьманський)
    • Жовнір (Жовніренко)
    • Хорунжий (Хорунженко)
    • Сотник (Сотниченко, Сотничук)
    • Писар (Писаренко, Писарчук, Писаревський)
    • Сердюк (Сердюченко)
    • Гармаш
    • Отаман (Атаманюк, Атаманчук, Ватаманюк)
    • Осаула (Осауленко, Осавуленко, Асауленко, Осаволюк)
  • На церковно-релігійну тему:
    • Апостол
    • Дяк — Дяченко, Дячук, Дякун, Дяків, Дяковський, Дячинський, Дячок, Дячишин
    • Піп — Попенко, Попчук, Попович, Попів, Попадинець, Попадюк
    • Пономар — Пономаренко, Пономарчук, Паламар, Паламарчук, Паламаренко
    • Титар — Титаренко, Титарчук

Прізвища-іменники:

  • від назв предметів, страв, частин тіла, явищ:
    • Теліга, Сковорода, Кочерга, Макітра, Макогін, Глек
    • Борщ, Галушка, Куліш (Кулеша, Кулішенко), Каша, Налисник, Корж, Паляниця
    • Зуб (Зубань, Зубенко, Зубко, Зубченко, Зубик), Губа (Губенко, Губський), Нога, Ручка, Ус, Усик, Ніс (Носач, Носенко)
    • Мороз, Спека, Дощ, Зима
  • від назв рослин:
    • Береза (Березюк, Березовий, Березицький, Березовський, Березко)
    • Будяк
    • Бульба (Бульбанюк)
    • Буряк
    • Верба (Вербовий, Вербицький, Вербинський, Вербищук)
    • Горох (Гороховський)
    • Гарбуз (Гарбузюк)
    • Гречка (Гречко, Гречанюк)
    • Грушка (Грушевський, Грушецький)
    • Дуб (Дубенко, Дубович, Дубина, Дубовик, Дубовицький, Дуб'яга, Дубневич, Дубей, Дубів, Дубко, Дуб'як, Дубовий)
    • Кавун
    • Калина (Калинюк, Калинчук, Калиновський, Калинець)
    • Конопля (Коноплянка)
    • Кропива (Кропивний, Кропивницький)
    • Кульбаба (Кульбабчук)
    • Липа (Липський, Липинський, Липовий), Лобода
    • Малина (Малинка, Малиновський)
    • Осика
    • Смерека (Смеречук)
    • Тополя
    • Цибуля (Цибулько, Цибулька, Цибульський)
  • від назв тварин і комах:
    • Бик, Вовк, Ведмідь, Жаба, Заяць, Кіт, Кішка, Лис, Лисиця, Медвідь, Пацюк, Сиромаха (Росомаха), Тхір, Черепаха, Щур
    • Беркут, Ворона, Гоголь, Горобець (Оробець, Воробей, Воробій), Грач, Дрізд (Дрозденко, Дроздович), Журавель, Качур, Когут, Крук, Кулик (Куличенко, Куликовський), Курка (Курочка, Курченко), Лебідь, Орел (Орленко, Орлович, Орлик), Синиця, Снігур, Сова (Совенко), Сокіл (Соколенко, Соколик, Соколовський), Сорока, Тетеря (Тетерук), Чайка (Чайковський), Чапля (Чаплинський), Чиж (Чижик, Чижевський), Шпак, Яструб
    • Блоха, Жук (Жукович, Жуковський, Жученко), Кліщ, Комар (Комаровський), Комаха, Мурашка, Муха
    • Рибка, Карась, Короп, Окунь (Окунський), Щука
    • Змія,
    • Худоба

Прізвища, утворені від назви національності чи етнографічної групи:

  • Басараб, Бесараб
  • Білорус
  • Бойко, Бойчук, Бойченко, Бойкович, Бойків, Бойчишин
  • Болгаринович, Болгар
  • Волох, Болох, Волощук, Волохівський, Болохівський, Волоський, Валаховський, Волощенко, Волошин
  • Гуцул, Гоцул, Гуцулюк, Гуцуляк, Гоцуляк
  • Лемко, Лемкович
  • Литвин, Литвиненко, Литвинюк, Литвинчук, Литвинович, Литвинець, Литовка, Литовченко, Литвак
  • Лях, Ляхович, Полулях, Ляшенко, Лященко, Ляшко, Ляшчук, Лящук, Ляшук, Ляшевич
  • Мазур, Мазурчак, Мазарчук, Мазурик, Мазуренко, Мазуркевич, Мазурак
  • Молдаван, Молдован, Молдавчук
  • Москаль, Москаленко, Москалюк, Москальчук (тут треба бути уважним, бо слово «москаль» було відоме задовго до того, як ним стали називати солдатів російської армії або мешканців Московії. Москаль — професія металурга-чорнороба, поляки москалем називали запеченого до чорного коржика. В Реєстрі 1649 року є вже багато Москалів та Москаленків, але «москалями» російских стрільців ще не називали)
  • Мурин
  • Німак, Німець, Німчук, Німченко
  • Подолян
  • Поліщук, Поліщак
  • Поляк, Поляченко
  • Румун
  • Русин, Русенко, Русенчук, Руснак
  • Сербин (Сербенюк)
  • Татаренко, Татарченко, Татарчук, Татарин
  • Турчин, Турчиненко, Турчиняк, Турецький, Турчинський
  • Угрин, Угринович, Угорчук, Угринюк, Угринчук, Венгрин, Венгринович
  • Француз
  • Циган, Циганенко, Циганюк, Циганко, Циганчук
  • Чех, Чехович
  • Швед, Шведа

Прізвища, утворені від назви міста, місця:

  • Васильківський, Вишневецький, Вінницький, Городецький, Комарівський, Кривандовський, Лановецький, Острозький, Полтавський, Рафалович, Рафальський, Уманець, Хорольський, Яворівський
  • Заболотний, Загребельний, Задорожній, Задорожнюк, Заозерний, Заоскільний, Зарічний, Заярний, Калюжний, Лановий, Лісовий, Лужний, Мирний, Надорожний, Новосад, Польовий, Садовий, Слободян, Слободяник, Слободянюк, Яровий, Яровенко.

Січові прізвища:

  • прикметник + іменник
    • Біловол
    • Білоштан
    • Білоус
    • Красножон
    • Красношапка
    • Краснощок
    • Кривоніс
    • Прудивус
    • Рябоконь
    • Синьогуб
    • Сіроштан
    • Твердохліб
    • Тихолоз, Тихолаз
    • Чорновіл
  • дієслово + іменник
    • Вирвихвіст
    • Затуливітер
    • Нагнибіда
    • Неварикаша
    • Непийвода
    • Непийпиво
    • Перебийніс
    • Перелаз
    • Пробийголова
    • Тягнибок
    • Неїжпапа
    • Неїжборщ
  • іменник + дієслово
    • Мукоїд, Мукомел, Муковоз
    • Бровар, Пивовар
  • утворені від січових прізвиськ
    • Гвинтовка
    • Куля (Куленко)
    • Рушниця

Поширення українських прізвищ[ред.ред. код]

Словотворча будова українських прізвищ за матеріалами аналізу 14 тис. найбільш поширених прізвищ[2]

прізвища іменникового типу частка
прізвища, утворені морфологічним способом за домомогою суфіксації 58,06%
прізвища, утворені лексико-семантичним способом 8,29%
прізвища іншомовного походження 3,65%
прізвища неясної будови і незрозумілого лексичного значення 2,88%
прізвища, утоврені синтаксично-морфологічним способом 2,54%
прізвища, утворені регресивним способом (безафіксні) 1,35%
прізвища, утворені у формі родового відмінку 0,65%
прізвища зі скам'янілих дієслівних форм 0,48%
прізвища, утворені з прислівників службових і звуконаслідувальних слів і вигуків 0,41%
усічені прізвища (абревіатури) 0,10%
прізвища, утворені префіксальними утвореннями 0,09%
всього 78,50%
прізвища прикметникового типу частка
відносні прикметники з суфіксами -ськ-, -цьк-, -зьк- 12,86%
присвійні прикметники з суфіксами -ів, -ов, -ин (їн), -ишин 4,86%
членні прикметники і дієприкметники (за винятком закінчених на -ський, -цький) 3,71%
інші нечленні прикметники 0,07%
всього 21,50%

Частота вживання суфіксів в українських прізвищах іменникового типу[2]

суфікс типові приклади частка
-ук (-юк), -чук Тарасюк, Глуханюк, Шевчук 16,57%
-енко Гордієнко, Бондаренко, Миргородченко 12,06%
-ак (-як), -чак Юрчак, Марущак, Подоляк 9,82%
-ик, -їк, -ник Василик, Роїк, Килимник 7,55%
-ко Крутько, Ілько, Глушко, Жилко 7,30%
-евич, -ович Конашевич, Федевич, Мельникович 6,10%
-ець Крикливець, Богуславець, Павлишинець 3,56%
-ан (-ян) Білан, Грицан, Слободян 2,43%
-ка Гевка, Гнатинка, Кукурічка 2,23%
-ич, -анич Антонич, Наталич, Сливканич 2,15%
-ій Палій, Пилипчій, Бабій 2,10%
-ун (-юн) Щебетун, Рябчун, Биюн 2,10%
-ар (-яр) Чубар, Смоляр 1,17%
-ай Бородай, Пристай, Грицай 1,14%
-ух (-юх), -уха Павлюх, Старух, Товстуха 1,07%
-ок Євтушок, Рибачок, Зробок 1,05%
інші 21,60%

Станом на 2001 рік найпоширенішими прізвищами серед громадян України були

Шевченко

145462

Мельник

143796

Коваленко

122780

Бондаренко

122355

Іванов

117575

Ткаченко

113391

Бойко

112600

Кравченко

104132

Ковальчук

94040

Коваль

84333

Шевчук

76300

Попов

75942

Олійник

75605

Поліщук

69828

Савченко

61870

Лисенко

61688

Марченко

61102

Руденко

60935

Мороз

60867

Ткачук

59665

Бондар

58716

Петренко

58317

Ковальов

55222

Павленко

52815

Клименко

51685

Кузьменко

49772

Кравчук

49057

Пономаренко

48387

Василенко

46996

Харченко

46586

Савчук

46305

Петров

46269

Волошин

46141

Левченко

46102

Волков

45111

Сидоренко

44473

Карпенко

44023

Гончаров

43445

Чорний

43411

Швець

42858

Панченко

41205

Хоменко

40945

Гаврилюк

40824

Юрченко

40297

Мельничук

40275

Мазур

39984

Романюк

39605

Козлов

39403

Новіков

38409

Литвиненко

38192

Павлюк

37750

Костенко

37605

Гончаренко

37567

Попович

37529

Кушнір

37431

Приходько

37204

Зайцев

36882

Васильєв

36746

Федоров

36117

Романенко

36028

Морозов

35974

Мартинюк

35942

Назаренко

35726

Костюк

35603

Кулик

35532

Павлов

35481

Ткач

35003

Соколов

34960

Михайлов

34841

Яковенко

34672

Ковтун

34423

Колесник

34419

Федоренко

34284

Семенюк

34272

Коломієць

34061

Кравець

34044

Терещенко

33886

Козак

33823

Нестеренко

33448

Тарасенко

33186

Вовк

32356

Зінченко

32019

Макаренко

31965

Демченко

31939

Бабенко

31884

Білоус

31732

Іщенко

31621

Дяченко

31550

Міщенко

31375

Пилипенко

31274

Поляков

31204

Тищенко

30716

Кузнецов

30482

Кириченко

30355

Шаповалов

30049

Москаленко

29903

Жук

29603

Власенко

29559

Степанов

29379

Радченко

29356

Зміна прізвищ в контексті історії[ред.ред. код]

В XVII-XIX ст. поступово зникають старі шляхетські україноруські прізвища, зате їм на зміну приходять нові, раніш не відомі. Нащадки старих боярських родів, вільних дружинників і общинників - основної маси громадян суспільства України епохи Київської Русі за кілька століть перетворились на незаможних козаків, а то й залежних селян-кріпаків. Це пояснюється історичними умовами і негараздами, які випали на долю представників українського народу в цей період. Серед іншого можна назвати масову зміну прізвищ православною шляхтою Речі Посполитої при вступі до Війська Запорізького під час Хмельниччини і після неї у середині XVII ст., потім репресії щодо представників відомих родів української старшини, які підтримали Івана Мазепу на початку XVIII ст.: "починаючи з 1708 р (анафема Мазепі) деякі призвіща були офіційно заборонені"[4], що змушували їх змінювати прізвища на "типові простонародні" і нарешті масове переведення бідних козацько-шляхетських родин у селянський, зокрема селянсько-кріпацький стан у кінці XVIII і на початку XIX ст. переважно на Правобережній Україні (заміна прізвищ на -ський прізвищами на -чук, -юк) - останній раз в часи правління царя Миколи I:

« для Російської Імперії велика кількість шляхти стала справжньою проблемою, бо на відміну від Польської держави, куди на протязі довгого часу входив і наш край, дворянський титул там надавався тільки знаним людям, спадкоємцям дуже багатих осіб або за значні досягнення в ім'я Імперії, звичайно, з матеріальною винагородою. Через це з середини XIX століття почався зініційований Миколою Першим процес декласації українсько-польської шляхти і перевід її в склад міщан і селян – звідси і зміна прізвищ, в основному, на найбільш поширені з суфіксами –енко (єнко) і -ук (юк), -чук  »

[5].

Посилання[ред.ред. код]

  1. Масенко Л. Т. Українські імена і прізвища. — Київ: Знання, 1990. — 48 с.
  2. а б Редько Ю. К. Сучасні українські прізвища. Київ, 1966
  3. «Найпопулярніші прізвища». УГТ. Архів оригіналу за 2013-06-25. 
  4. http://www.shumeyko.info/
  5. http://www.brusilov.org.ua/Articles/Culture/00394.htm

Джерела[ред.ред. код]