Українці Канади

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Украї́нці Кана́ди, українокана́дці — особи українського походження: або народжені в Канаді, або прибулі до Канади, — у яких є статус резидента чи громадянини країни.

Україноканадці (за даними 2011)[1] — це 9-а за чисельністю мовно-етнічна група: у країні їх — 1 209 085.

Українці Канади — складова української діаспори; сама Канада — третя країна за числом етнічних українців (після України та Російської Федерації). Україноканадці — найбільша слов'янська діаспора на території Канади.

Історія[ред.ред. код]

Переселення[ред.ред. код]

Як засвідчу­ють архівні матеріали, окремі українці прибули до Канади у перших десятиріччях 19 століття, зокрема як вояки найманих швейцарських загонів, щоб за­хищати канадські володіння від наступу американ­ців під час війни 1812. Одначе до 1891 поява переселенців з України мала поодинокий, епі­зодичний характер, тому їх поглинуло чуже середовище. Масове переселення українців до Канади розпочалося наприкінці 19 ст., коли канадський уряд активно заохочував широкомасш­табну еміграцію з Південної, Центральної та Східної Європи.

Перші українці в Канаді, Іван Пилипів і Василь Єлиняк, родом із села Небилів (нині Рожнятівського району Івано-Франківської області; їм там встановлено пам'ятник) прибули до Канади пароплавом «Орегон» 6 вересня 1891[2]. З їхнім прибуттям розпочався потік українських іммігрантів на незаймані землі Канади. Ці два українські піонери 1892 року встигли навіть посприяти переселенню в Канаду кількох сімей із України.

Хоч Пилипів дав початок першому й найбільшому поселенню українців у Канаді в Една-Стар у нинішній канадській провінції Альберта, — усе ж таки ініціатором масової міграції українців до Канади вважають Йосипа Олеськова, відомого популяризатора еміграції з Галичини і Буковини наприкінці 1890-х років. У 1895 він відвідав Канаду і був захоплений її можли­востями для розвитку сільського господарства. Його публічні лекції та брошури «Про вільні зем­лі», «О еміграції» заохотили багатьох селян, пе­реважно з Галичини, Буковини, Закарпаття та Лемківщини, до виїзду на цілинні простори Канади. Перша хвиля масової імміграції три­вала до 1914 (початку 1-ї світової війни). Охопив­ши близько 170 тис. чоловік, вона започаткувала формування української етнічної групи в Канаді та канадського регіонального варіанта української мови.

Марка до сторіччя поселення українців у Канаді, 18911991

Хвилі еміграції/імміграції[ред.ред. код]

В історії української еміграції до Канади дослідники визначають такі основні етапи:

  • 1812-1890-ті рр. — період поодинокої епізодичної імміграції українців;
  • 1891–1914 рр. — «перша хвиля» масової трудової імміграції та початок формування української етнічної групи;
  • 1920–1941 рр. — «друга хвиля» масової трудової імміграції та консолідація етнічної групи;
  • 1950–1960 рр. — «третя хвиля» імміграції з переміщених осіб;
  • з 1960–1991 рр. — розвиток української етнічної групи Канади в умовах відсутності поповнень з України.

У першій хвилі еміграції переважали соціально-економічні мотиви, у другій спостерігалося поєднання соціально-економічних і політичних причин, у третій — домінування політичних мотивів.

Чисельність українців у Канаді[3]

  • 1911 - 75 тис.
  • 1921 - 107 тис.
  • 1931 - 225 тис.
  • 1941 - 306 тис.
  • 1951 - 395 тис.
  • 1961 - 473 тис.
  • 1981 - 530 тис. (754 тис. включно з особами змішаного походження)
  • 1986 - 420 тис. (961 тис.)
  • 2006 - 301 тис. (1209 тис.)

Піонерський період[ред.ред. код]

Наприкінці XIX-го століття уряд Канади практично безкоштовно роздавав іммігрантам «гомстеди» (земельні наділи) для заселення канадських степів — головною умовою було: розпочати господарювання на землі за три роки. Саме тоді канадський міністр внутрішніх справ Сіфтон (1897–1903) розгорнув на західноукраїнських землях активну агітацію за переселення до Канади, сподіваючись таким чином вирішити проблему освоєння дикого Заходу. Українські іммігранти до Канади переважно були землеробами, вони відгукнулися на канадську пропаганду і селилися громадами в цілинному поясі степових провінцій Альберти, Саскачевану й Манітоби.

Хоч Канадські прерії часто порівнюють з українським степом, слід зауважити, що Галичина і Буковина належать до лісостепової зони, тому українці воліли селитися в районах Едмонтона та Вінніпег. Від українців Альберти досі можна почути, що для них життя на південь від Едмонтону «є нецікавим, адже там не росте осика». Своїм компактним поселенням українці намагалися створити зручне культурне середовище і посприяти родинним зв'язкам. Не диво, що нині райони на схід і на північний схід Едмонтону визнано провінційним урядом Альберти як екомузей «Kalyna Country», цебто «калиновий край».

Для українського піонера було важлвивим те, що в Канаді приватна власність на землю в той час, коли в Австро-Угорщині доводилося платити навіть за збирання деревини на власній ділянці, зокрема на будівництво домів та їх опалення. Проте вже під час «третьої хвилі» імміграції за часів Другої світової війни соціальний склад української українці змінився і українці намагалися оселитися у великих містах Східної Канади: у Торонто та Монреалі. Нині склалось так, що на Сході Канади живе більше українців ніж на її Заході, та завдяки тому, що українці Західної Канади проживають більш компактно та у відсотковому відношенні значніші, — їх вплив на політичне і культурне життя заходу країни визначніший.

Інтернування[ред.ред. код]

У 1914–1921 роках істерія Першої світової війни призвела до того, що уряд Канади визнав українців з австро-угорським громадянством як «союзників ворога» («aliens of enemy nationality»). Легалізований Актом Військового Часу (War Measures Act) 1914-го року дозволив вимагати від означеної категорії населення реєстрації у відповідних державних органах. Біля 5000 етнічних українців опинилися у спеціальних таборах для інтернованих і на примусових роботах.

У Канаді є біля двадцяти пам'ятних дощок у місцях колишнього розташування таборів для інтернованих. 24 серпня 2005-го року Прем'єр Міністр Канади Пол Мартін назвав інтернування «сумною сторінкою» історії Канади і пообіцяв 2,5 мільйони на освітні і пам'ятні заходи.

Найбільша у світі українська «ковбаса» в селі Мондер (Mundare), Альберта
Найбільша у світі «писанка» в селі Вегревіль (Vegreville), Альберта

Еміграція з середини 1920-их рр.[ред.ред. код]

У 1920-х рр., зокрема з 1923, коли в Канадський імміграційний акт було внесено зміни, що дозволяли імміграцію з колишніх ворожих держав, розпочалася друга хви­ля масової заробітчанської імміграції, що призвело до переселення приблизно 68 тисяч українців, головно з Галичини та Волині. Інтенсивна імміграція тривала до 1939 року і спричинила консо­лідацію української етнічної групи. У 1947–1960 була третя хвиля імміграції, що здійснювалася передусім за рахунок переміщених осіб з таборів у Австрії та Західної Німеччині. Це були люди з усіх українських етнічних територій, але переважали емігранти із Західної України. Четверта хвиля імміграції почалася 1989 року, коли виїзд з України в інші країни на тимчасове або постійне проживання став цілком легальним. За переписом населення 1981 року близько 86% канадців українського походження народилися у Канаді. Проте ця статистика дуже відносна: перші українські поселенці зареєструвалися під різ­ними національними іменами (залежно від того, з якої дер­жави вони прибули); при переписах змінювався підхід до визначення етнічності; надзвичайно важливою була проблема етнічної самовизначеності тощо. За переписом 1931 у Канаді налічу­валося 225 133 українці; за переписом 1981–529 615 канадців походило з етнічно однорідних українських родин та 225 365 таких, у кого тільки один з батьків української національності. За переписом 1986 у Канаді мешкало 420 210 українців похо­дженням з одноетнічних родин і 541 100 — з різноетнічних. До 1971 за чисельністю українці були четвертою етнічної групою у Канаді (після анг­лійців, французів та німців). За переписом 2001 у країні проживає 1,071 млн українців із загальної кількості 29,639 млн жителів.

Особливості розселення[ред.ред. код]

Сучасна українська етнічна група в Канаді не має суціль­них поселень — так званих етнічних анклавів: канадські українці живуть уперемішку з іншими національностями по всій країні.

Українські імміг­ранти першої хвилі поселилися переважно на західних цілинних просторах Канади — у про­вінціях Манітоба, Альберта, Саскачеван. На­передодні 2-ої світової війни близько 80% українців жили в цих провінціях. Під час вій­ни і після неї посилилося переміщення україн­ців у зв'язку з інтенсивними процесами ур­банізації на більш промисловий схід, зокрема в провінції Онтаріо та Квебек. Іммігранти тре­тьої хвилі, з погляду соціально-економічного становища досить строкаті, в основному освічені, посели­лися в містах індустріального Сходу, зокрема в провінції Онтаріо. За даними 1981, найбільше українців прожива­ло в провінціях Альберта (136 710 одноетнічного по­ходження і 53 075 змішаного) і Онтаріо (133 995 одноетнічного та 69 040 змішаного). Найбільше укра­їнців, за тим же переписом, були мешканцями Едмонтона (63 120 — одноетнічного походження та 21 445 — змішаного), Вінніпега (58 970 і 20 380 відповідно) та Торонто (50 705 і 21 025 відпо­відно). Перепис 2001 року зафіксував певні зміни в географії розселення українців.

Культура[ред.ред. код]

Відрізані культурно і цивілізаційно від України, знаходячись по іншу сторону залізної завіси холодної війни україноканадці розвинули власну самобутню культуру, яку в Канаді зокрема репрезентують танцювальний колектив з Едмонтону Ансамбль Танцю Шумка, музичний етноколектив з Манітоби Paris to Kyiv, гурт «Буря», співачка Тереза Сокирка, музей просто неба у Альберті Село україноканадської культурної спадщини, у якому відтворено побут першої хвилі імміграції до Канади.

Культура україноканадців являється невід'ємною частиною загальноканадської культури. Комедійна актриса Люба Гой, художник Вільям Курелек, письменниця Мирослава Косташ широко відомі за межами української громади.

Можливо, найважливіший внесок на сьогодні української громади в суспільне життя Канади це концепція канадського мультикультуралізму, яку широко популяризовано лінгвістом-українцем Ярославом Рудницьким. Українцям таки вдалося переконати Королівську комісію по двомовності й двокультурності (англ. Royal Commission on Bilingualism and Biculturalism) відійти від концепції англо-французької двомовності, як такої, що применшує вплив інших громад на культурний розвиток Канади. Це вплинуло на проголошення Прем'єр-міністром Трюдо офіційної концепції багатокультурності. Також у західній Канаді з'явилися перші після англійських і французьких українські двомовні програми у школах. Згодом і інші громади скористалися соціальними досягненнями українців.

Мова[ред.ред. код]

Після схвалення першого в Альберті шкільного законодавства про двомовні програми в 1971 р. школи західної Канади пропонують навчання в українсько-англійських двомовних програмах. Подібні закони були впроваджені пізніше в Саскачевані та Манітобі.

Українська мова в Канаді, зі своєю сторічною історією автономного від України розвитку, вивчається такими українознавчими інститутами, як Канадський інститут українських студій (англ. Canadian Institute of Ukrainian Studies) в Едмонтоні.

Політика[ред.ред. код]

Прем'єр Альберти Едвард Стельмах і депутат парламенту Альберти Євген Звоздецький

Українці стояли біля витоків канадського соціалізму. Хоча більша частина громади була яскраво анти-радянською, серед українців Канади були доволі активні прихильники Комуністичної Партії Канади, які відігравали значну роль у марксистському Ордені Об'єднаних Фермерів (United Farm Labour Temple Association (UFLTA)). Українці Канади також відігравали центральну роль у формуванні Федерації взаємодопомоги (англ. Co-operative Commonwealth Federation) і Нової демократичної партії англ. New Democratic Party.

Націоналістичний рух був і є найсильнішим. Канада стала першою країною західного світу, яка визнала незалежність України. Під час Помаранчевої Революції 2004-го року уряд Канади разом з організаціями українців надіслав безпрецедентну кількість кваліфікованих наглядачів за виборами (біля тисячі).

До етнічних українців, які досягли успіху на політичній сцені Канади, можна віднести Вільяма Гавриляка, який тричі був обраний мером міста Едмонтон, чинного прем'єр-міністра Альберти Едварда Стельмаха, депутата Національної Асамблеї (парламенту) Канади Бориса Вжесневського і одного з лідерів Ліберальної партії Канади Джерарда Кеннеді (українець по матері, який близький до української громади). Але найбільших успіхів серед українців Канади на політичній арені досяг Роман Гнатишин, який у 1990–1995 роках займав посаду генерал-губернатора Канади. Його ж батько — Іван Гнатишин був сенатором від Партії прогресивних консерваторів.

Спорт[ред.ред. код]

Багато українців, народжених в Канаді або США, добилися до висот спорту.

Легендарна трійка «Uke-line» — Вік Стасюк, Бронко Хорват й Джонні Буцик — від 1956 до 1960 року захищала кольори хокейної команди Національної хокейної ліги (НХЛ) Бостон Брюїнс.

Граючи воротарем за клуб «Детройт Ред-Вінгс», здобув велику славу Тарас Савчук. Він і досі вважається одним з найкращих воротарів у історії. Савчука називали «Ukie» (Юкі) за те, що він так пишався Україною. Його рекорд досі неперевершений — 103 сухих гри.

Рекорд за найшвидший хет-трик (три голи за гру) отримав Василь Мосієнко («Чикаго Блекгокс»). 23 березня 1952 року Мосієнко під час гри проти «Нью-Йорк Рейнджерс» забив три шайби за 21 секунду. Цей рекорд є неперевершеним.

Михайло Босий із «Нью-Йорк Айлендерс», хоч недовго грав, вважався одним з найкращих хокеїстів свого часу. Михайло Босий забивав понад 50 шайб дев'ять років поспіль. Цього не зміг зробити навіть Вейн Ґрецкі.

Олександр Годинюк, став першим українцем з пост радянського простору, що поїхав виступати в НХЛ. У «Соколі» розлучатися з гравцем не захотіли, і Олександр був змушений вчинити втечу — «залізна завіса» впала лише через рік. Через 17 років Годинюк повернувся до Києва.

Уродженець Києва Дмитро Христич грав 12 років у НХЛ до 2002 року. Він брав участь у матчах всіх зірок НХЛ 1997 та 1999 років — в другому матчі був єдиним, котрий офіційно представляв Україну в команді двадцяти чотирьох світових зірок. Христич був членом першої чоловічої Олімпійської збірної України 2002 року.

Сьогодні за команду «Пітсбург Пінгвінз» грає уродженець Києва Руслан Федотенко. Федотенко забив єдині два голи у вирішальній грі фіналу Кубка Стенлі в 2004 році. У команді «Торонто Мейпл Ліфс» сьогодні грає уродженець Києва Олексій Понікаровський.

Багаторазовим учасником збірної Канади з регбі є Кевін Ткачук, котрий серед небагатьох північноамериканців був удостоєний честі зіграти за Варварів (Barbarians) — команду-легенду — збірну найкращих гравців світу.

Мистецтво[ред.ред. код]

Українські танцюристи на фестивалі у Британській Колумбії

Канада — домівка для багатьох відомих українських танцювальних колективів у світі. У канадськоукраїнських громадах та поза їх межами відвідування гуртків українського танцю — загальнопопулярне дозвілля, особливо для дітей. Є сучасні професійні ансамблі: «Шумка», «Русалка» — та десятки самодіяльних колективів.

Мистецтво розписування писанок — які в Канаді називають «українські великодні яєчка» (англ. Ukrainian easter eggs) — стає щораз популярнішим серед загалу в Канаді. Найбільша у світі писанка знаходиться у місті Вегревіль, Альберта.

Музика[ред.ред. код]

Українські канадські музиканти і групи включають в себе бандуриста Віктора Мішалова, Канадську капелу бандуристів, акордеоніста Романа Когута та гурт Буря, Алексіс Кохан. Серед рок-музикантів відомі Худі а моцні, Вапняки під голим небом. Однією із найвідоміших канадських поп-співачок українського походження є Тереза Сокирка.

Сучасність[ред.ред. код]

Найбільші національні групи Канади (українці - темно-бірюзовий колір)

За переписом 1991 року в Канаді проживало 1 071 060 осіб з повним або частковим українським походженням, за переписом 2006 року вже 1 209 085, або 3,9% населення країни. До сьогоднішнього дня україноканадці зберегли свою регіональну культурну ідентифікацію з помітною українською самосвідомістю.

Чисельність осіб українського походження за переписом 2006 р.[4]

Територія Населення в тому числі українського походження %
Манітоба 1 133 510 167 175 14,7%
Саскачеван 953 850 129 265 13,6%
Альберта 3 256 355 332 180 10,2%
Юкон 30 195 1 620 5,4%
Британська Колумбія 4 074 385 197 265 4,8%
Північно-західні території 41 060 1 445 3,5%
Онтаріо 12 028 895 336 355 2,8%
Нова Шотландія 903 090 7 500 0,8%
Нунавут 29 325 155 0,5%
Квебек (провінція) 7 435 905 31 955 0,4%
Нью-Брансвік 719 650 2 455 0,3%
Острів Принца Едварда 134 205 780 <0,1 %
Ньюфаундленд і Лабрадор 500 610 945 <0,1 %
Канада 31 241 030 1 209 085 3,9%


Серед громад з населенням понад 5 тис. осіб, найвищий відсоток осіб українського походження зафіксовано у містечках Веґревіль (41%) та Сент-Пол (31%), розташованих у штаті Альберта.

Метрополітенські агломерації Канади з найбільшою кількістю населення українського походження та їх частка у населенні:

Відомі україноканадці[ред.ред. код]

  • Павло Баб'як — український церковний діяч.
  • Альберт Бандура — вчений, творець теорії соціального навчання, президент канадської психологічної асоціації.
  • Білл Барилко — хокеїст, провів 5 сезонів у Національній хокейній лізі Канади.
  • Федір Богатирчук — шахіст, доктор медицини (радіолог), політичний діяч.
  • Роберта Бондар — перша канадська жінка-астронавт і перший лікар-невролог, який побував у космосі.
  • Дарина Вербова — канадська топ-модель.
  • Кетрін Винник — канадська кіно- і телеактриса українського походження.
  • Ісидор Глинка — канадський біохімік, лідер Конгресу українців Канади, почесний доктор наук Університету Манітоби.
  • Роман Гнатишин — юрист, генерал-губернатор Канади.
  • Євген Мельник — мільярдер, засновник однієї з найбільших канадських фармацевтичних корпорацій, володіє хокейним клубом «Ottawa Senators» і Melnyk Racing Stables Inc.
  • Джеймс Мотлюк  — канадський режисер
  • Любомир Романків — винахідник, науковець компанії IBM в галузі комп'ютерних технологій.
  • Ярослав Рудницький — лінгвіст, лексикограф, фахівець в галузі етимології, фольклорист, письменник і публіцист.
  • Джон (Іван) Сопінка  — перший суддя Верховного суду Канади українського походження, автор кількох книг по праву.
  • Едвард Стельмах — політик, прем'єр-міністр провінції Альберта.
  • Сільвія Ольга Федорук — вчений у галузі досліджень медичної фізики, ректор Саскачеванського університету, віце-губернатор провінції Саскачеван.
  • Христя Фріланд — редактор агентства «Рейтер», була керуючим редактором «Financial Times», автор книги «Продаж століття».
  • Павло Юзик — канадський сенатор українського походження, професор, суспільний діяч, ініціатор політики багатокультурності в Канаді.
  • Петро Яцик — бізнесмен і філантроп.
  • Террі Савчук — канадський хокеїст українського походження.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Statistic Canada
  2. Потяг у Канаді спогади навіяв… // Україна молода, № 108, 24.06.2011
  3. Кабузан В. М. Украинцы в мире - динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века - 1989 год. формирование этнических и политических границ украинского этноса. Москва, 2006
  4. http://www12.statcan.ca/census-recensement/2006/dp-pd/hlt/97-562/index.cfm?Lang=E Ethnocultural Portrait of Canada Highlight Tables, 2006 Census

українці в канаді

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]