Закомара
Закома́ра — архітектурний елемент, напівкругле чи коловидне звершення зовнішньої стіни будівлі, що закриває собою внутрішнє склепіння й повторює криву його обрису.
Закомари були поширені в кам'яних будівлях, переважно культового призначення (церквах і соборах) Київської Русі. Так, закомари можна бачити на храмах Києва і Чернігова ХІ–XIV ст.ст. (наприклад, Борисоглібський собор ХІІ ст. у Чернігові).
У пізнішу добу, починаючи з Суздальського князівства і далі в Московії, закомари стають традиційною деталлю російського архітектурного стилю, як церковного, так і світського (т.зв. теремного будівництва), а вже у XIX — поч. ХХ ст.ст. закомари є невід'ємною деталлю т.зв. лжеруського стилю, що також використовувався і в храмовому, і в світському будівництві широко по всій Російській імперії, включно з Україною і зокрема, в Києві.
Джерела[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 4., К., 1979, стор. 176
Посилання[ред. | ред. код]
- Закомара // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 93. — ISBN 978-966-7407-83-4.
|
