Бог як ілюзія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва Бог як ілюзія
The God Delusion en cover.jpg
Автор Річард Докінз
Назва мовою оригіналу The God Delusion
Мова англійська
Тема критика релігії
Видавництво Bantam Books
Публікація 2006
ISBN 0-618-68000-4
Попереднє видання Розповідь прабатька
Наступне видання Найбільше видовище Землі: докази еволюції

Commons-logo.svg Бог як ілюзія у Вікісховищі

«Бог як ілю́зія» (англ. The God Delusion) — книга еволюціоніста Річарда Докінза, британського академіка, популяризатора науки і затятого атеїста.

«Бог як ілюзія», в якій критикуються основи релігії і спростовуються аргументи прихильників божественного походження всього сущого, увійшла до числа лідерів серед світових бестселерів.

Британський журнал «The Bookseller» склав рейтинг найбільш комерційно успішних британських книжок 2000-х років. «Бог як ілюзія» опинилася на 5-му місці.[1]

Короткий зміст[ред.ред. код]

За словами Докінза, його метою було донести до читача наступні думки:

  • Атеїсти можуть бути щасливими, врівноваженими, порядними, моральними та інтелектуально повноцінними людьми.
  • Природний відбір і подібні наукові теорії пояснюють світ краще, показуючи його багатство і складність, ніж «гіпотеза бога», за якою світ був спроектований вищим розумом.
  • Діти не повинні автоматично вважатися прихильниками релігії своїх батьків. Такі терміни, як «дитина-католик» або «дитина-мусульманин» не можна сприймати спокійно.
  • Атеїсти не повинні соромитися своїх переконань, оскільки атеїзм — це ознака здорового і незалежного розуму.

Глибоко релігійний безбожник[ред.ред. код]

Докінз відмічає, що ентузіазм, з яким він відноситься до науки, часто називають «релігійним». Благоговіння перед складністю природи він вважає основою «ейнштейнової релігії», оскільки Альберт Ейнштейн використовував слово «бог» в якості метафори для загадковості Всесвіту. Тим не менше, Докінз виражає співчуття з приводу того, що численні вчені використовують слово «бог» в пантеїстичному і переносному смислі, оскільки це заплутує читачів.

Але основну увагу він приділяє критиці віри в надприродного творця, «придатного для поклоніння». Докінз з повагою відноситься до «ейнштейнової релігії» і без всякої поваги — до звичайної релігії. Докінз пише, що сьогодні релігія незаслужено захищена від критики, та ілюструє свою позицію цитатою з Дугласа Адамса:

Релігія… несе в своєму серці ідеї, які ми називаємо священними або святими або якими завгодно. Це означає, що ця ідея або поняття, про які вам не можна говорити погано; просто не можна. Чому не можна? — та тому, що не можна. Якщо хто-небудь голосує за партію, яка вам не подобається, можете скільки завгодно це обговорювати, люди будуть сперечатися, але ніхто не образиться… З іншого боку, якщо хтось скаже «Я не можу доторкатися до вимикача по суботам», ви відповідаєте «Це я поважаю».

Дуглас Адамс[2]

Докінз наводить велику кількість прикладів привілейованого статусу релігії, наприклад — легкість отримання звільнення від військової служби з релігійних міркувань, використання евфемізмів для маскування релігійних війн, різні пільги для релігійних організацій (наприклад, звільнення від податків), терпимість до агресивних фундаменталістів в історії з карикатурами на Мухамеда.

Гіпотеза бога[ред.ред. код]

Докінз починає другу главу з опису Яхве:

Бог Старого Завіту — можливо, найбільш неприємний персонаж у світовій літературі. Ревнивий і гордий цим, дріб'язковий, несправедливий, безжалісний властолюбець, мстивий, натхненник етнічних чисток, жінконенависник, гомофоб, расист, дітовбивця, що сіє чуму та смерть, садо-мазохіст, капризний, злобний хуліган.

На думку Докінза, гіпотеза бога («існує надлюдський, надприродний інтелект, який свідомо спроектував та створив всесвіт і все в ньому, включаючи нас») — це наукова гіпотеза, і до неї слід відноситися з тим самим скептицизмом, як і до будь-якої гіпотези.

Докінз піддає критиці концепцію Стівена Джея Гулда про те, що наука не може досліджувати релігійні питання, оскільки наука та релігія мають сфери юрисдикції, які не перетинаються[en]. Він стверджує, що пропозицію про існування бога можна сформулювати в якості наукової гіпотези, піддавши її відповідній перевірці, а гіпотеза сфер, що не перетинаються, використовується тільки для захисту релігії від критики, оскільки навіть слабкі та спірні наукові докази своїх переконань віруючі залюбки приймають. Таким чином Докінз критикує строгий агностицизм, з позицій якого не можна нічого сказати про ймовірність існування бога.

Далі Докінз говорить про популярний аргумент, що «ми не можемо спростувати існування бога».

Критика[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Рейтинг найуспішніших книг десятиліття(укр.)
  2. Douglas Adams. Is there an Artificial God?. — Digital Biota 2 Cambridge U.K, 1998.