Бог як ілюзія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва «Бог як ілюзія»
God delusion.JPG
The God Delusion en cover.jpg

Автор Річард Докінз
Назва мовою оригіналу The God Delusion
Мова англійська
Тема критика релігії
Видавництво Bantam Books
Публікація 2006
ISBN 0-618-68000-4
Попереднє видання Розповідь прабатька
Наступне видання Найбільше видовище Землі: докази еволюції

Commons-logo.svg Бог як ілюзія у Вікісховищі

«Бог як ілю́зія» (англ. The God Delusion) — книга еволюціоніста Річарда Докінза, британського академіка, популяризатора науки і затятого атеїста.

«Бог як ілюзія», в якій критикуються основи релігії і спростовуються аргументи прихильників божественного походження всього сущого, увійшла до числа лідерів серед світових бестселерів.

Британський журнал «The Bookseller» склав рейтинг найбільш комерційно успішних британських книжок 2000-х років. «Бог як ілюзія» опинилася на 5-му місці.[1]

Короткий зміст[ред.ред. код]

За словами Докінза, його метою було донести до читача наступні думки:

  • Атеїсти можуть бути щасливими, врівноваженими, порядними, моральними та інтелектуально повноцінними людьми.
  • Природний відбір і подібні наукові теорії пояснюють світ краще, показуючи його багатство і складність, ніж «гіпотеза бога», за якою світ був спроектований вищим розумом.
  • Діти не повинні автоматично вважатися прихильниками релігії своїх батьків. Такі терміни, як «дитина-католик» або «дитина-мусульманин» не можна сприймати спокійно.
  • Атеїсти не повинні соромитися своїх переконань, оскільки атеїзм — це ознака здорового і незалежного розуму.

Глибоко релігійний безбожник[ред.ред. код]

Докінз відмічає, що ентузіазм, з яким він відноситься до науки, часто називають «релігійним». Благоговіння перед складністю природи він вважає основою «ейнштейнової релігії», оскільки Альберт Ейнштейн використовував слово «бог» як метафору для загадковості Всесвіту. Тим не менше, Докінз виражає співчуття з приводу того, що численні вчені використовують слово «бог» в пантеїстичному і переносному смислі, оскільки це заплутує читачів.

Але основну увагу він приділяє критиці віри в надприродного творця, «придатного для поклоніння». Докінз з повагою відноситься до «ейнштейнової релігії» і без всякої поваги — до звичайної релігії. Докінз пише, що сьогодні релігія незаслужено захищена від критики, та ілюструє свою позицію цитатою з Дугласа Адамса:

Релігія… несе в своєму серці ідеї, які ми називаємо священними або святими або якими завгодно. Це означає, що ця ідея або поняття, про які вам не можна говорити погано; просто не можна. Чому не можна? — та тому, що не можна. Якщо хто-небудь голосує за партію, яка вам не подобається, можете скільки завгодно це обговорювати, люди будуть сперечатися, але ніхто не образиться… З іншого боку, якщо хтось скаже «Я не можу доторкатися до вимикача по суботам», ви відповідаєте «Це я поважаю».

Дуглас Адамс[2]

Докінз наводить велику кількість прикладів привілейованого статусу релігії, наприклад — легкість отримання звільнення від військової служби з релігійних міркувань, використання евфемізмів для маскування релігійних війн, різні пільги для релігійних організацій (наприклад, звільнення від податків), терпимість до агресивних фундаменталістів в історії з карикатурами на Мухамеда.

Гіпотеза бога[ред.ред. код]

Докінз починає другу главу з опису Яхве:

Бог Старого Завіту — можливо, найбільш неприємний персонаж у світовій літературі. Ревнивий і гордий цим, дріб'язковий, несправедливий, безжалісний властолюбець, мстивий, натхненник етнічних чисток, жінконенависник, гомофоб, расист, дітовбивця, що сіє чуму та смерть, садо-мазохіст, капризний, злобний хуліган.

На думку Докінза, гіпотеза бога («існує надлюдський, надприродний інтелект, який свідомо спроектував та створив всесвіт і все в ньому, включаючи нас») — це наукова гіпотеза, і до неї слід відноситися з тим самим скептицизмом, як і до будь-якої гіпотези.

Докінз піддає критиці концепцію Стівена Джея Гулда про те, що наука не може досліджувати релігійні питання, оскільки наука та релігія мають сфери юрисдикції, які не перетинаються[en]. Він стверджує, що пропозицію про існування бога можна сформулювати як наукову гіпотезу, піддавши її відповідній перевірці, а гіпотеза сфер, що не перетинаються, використовується тільки для захисту релігії від критики, оскільки навіть слабкі та спірні наукові докази своїх переконань віруючі залюбки приймають. Таким чином Докінз критикує строгий агностицизм, з позицій якого не можна нічого сказати про ймовірність існування бога.

Далі Докінз говорить про популярний аргумент, що «ми не можемо спростувати існування бога».

Критика[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Рейтинг найуспішніших книг десятиліття(укр.)
  2. Douglas Adams. Is there an Artificial God?. — Digital Biota 2 Cambridge U.K, 1998.