Історико-археологічний музей–заповідник «Верхній Салтів» імені В. О. Бабенка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Історико-археологічний музей–заповідник "Верхній Салтів" ім. В.О. Бабенка
Емблема історико-археологічного музею–заповіднику "Верхній Салтів".png
50°07′57″ пн. ш. 36°47′30″ сх. д. / 50.13250000000000028° пн. ш. 36.79166666999999791° сх. д. / 50.13250000000000028; 36.79166666999999791
Розташування: Вовчанський район, Харківська область, Україна
Найближче місто: сел. Верхній Салтів
Площа: 518 м²
Заснований: 1899 року
Керівна
організація:
Управління культури та туризму ХОДА

«Верхній Салтів» — історико-археологічний музей-заповідник[1], що розташований біля сел. Верхній Салтів Вовчанського району, Харківської області. Знахідки з Верхньосалтівського археологічного комплексу (глиняний, металевий, дерев'яний посуд, риболовецькі гачки, грузила від сітей, пряслиця від ткацьких верстатів, фрагменти тканини, різні знаряддя обробітку ґрунту, жорна, точильні бруски, великі макітри для зберігання зерна, зернотерки, різноманітна зброя, предмети туалету, прикраси з бронзи, срібла, золота, дорогоцінних та напівдорогоцінних камінців, скла, різнокольорової скляної пасти, коралів, слонової кістки, туалетні скриньки, люстерка, монети тощо) прикрашають експозиції музеїв Києва, Харкова, Одеси, Москви, С.-Петербургу, Софії. Лише незначна частина зберігається в музеї Верхнього Салтова.

Музейна експозиція складається з чотирьох розділів.

Розділи музейної експозиції[ред.ред. код]

І. Археологія[ред.ред. код]

У І залі можна познайомитися з історією краю часів кам'яної доби, доби міді та бронзи, ранньої залізної доби. Експозиція створена на основі остеологічних та археологічних матеріалів, що розповідають про найдавніший період історії Вовчанщини. Експонуються фрагменти кісток тварин часів міжльодовикового періоду: кістки мамонтів, шерстистих носорогів, великорогих оленів, скам'янілі молюски тощо.

ІІ. Історія[ред.ред. код]

У музейній експозиції — окремий комплекс, присвячений «Слову о полку Ігоревім». Серед експонатів — текст «Слова» старо-слов'янською мовою та його художні переклади на українську, білоруську та російську мови. Відвідувачі можуть познайомитись з історико-краєзнавчим дослідженням «Зв'язок салтівської народної топоніміки з подіями 1185 року, змальованими в «Слові о полку Ігоревім».

ІІІ. Етнографія[ред.ред. код]

На рубежі XIX-ХХ ст.ст. В.О. Бабенко почав збирати для місцевого музею етнографічні матеріали, але з тих речей мало що уціліло. Сьогодні працівники Верхньосалтівського музею-заповідника регулярно організують етнографічні експедиції, завдяки чому вдалося збудувати один з найцікавіших розділів експозиції. У вітрині представлений тематичний комплекс «Сільськогосподарська культура. Землеробна техніка. Скотарство». Далі в експозиції відображені ремесла, які були розвинуті у Верхнім Салтові на межі XIX-XX століть. Це деревообробка, металургія та обробка заліза, виготовлення волокна з коноплі та ткацтво, гончарство, бджільництво. У розділі «Поселення. Двір. Житло» відтворено інтер'єр селянської хати. Окремим розділом в експозиції музею виступає постійно діюча виставка «Сучасні художні ремесла верхньосалтівчан». Гордість музею — колекція слобожанських рушників. Співробітниками музею-заповідника під час етнографічних експедицій по селах Вовчанського району зібрано цікавий матеріал, що торкається використання рушників в обрядовості.

IV. Краєзнавство в особах та подіях[ред.ред. код]

Цей розділ музейної експозиції знаходиться у стадії формування: ведуться інтенсивні дослідження персоналій і найважливіших подій, пошук матеріалів. Сьогодні відвідувачі можуть дізнатися про тих, хто залишив свій слід в історії села: козацьких вантажків Якова Острянина та Івана Семенова; етнографа, географа, історика Пасека Вадима Васильовича; мецената, голову земської управи Вовчанського повіту Колокольцов Василь Григорович; першовікривача Салтівської культури Бабенка Василя Олексійовича; першу жінку-професора, етнографа та історика Єфименко Олександру Яківну; родину Бутусів та багатьох інших.

Історія[ред.ред. код]

Городище зі слідами білокам'яних оборонних споруд, розташоване біля с. Верхній Салтів, вперше було згадане в «Книге Большому Чертежу» (XVII ст.) як «Салтановскоє». Розташоване на високому правому березі Печенізького водосховища (р. Сіверський Донець), що підіймається над поймою на 35 м. Городище має декілька оборонних ліній. Головне укріплення за планом має форму неправильної трапеції з розмірами 180 х 135 х 160 х 50 м. Ця територія була захищена валом з кам'яною кладкою. До городища з півночі примикає селище, яке тягнеться уздовж водосховища до с. Рубіжне, що знаходиться за 4 км від Верхнього Салтова. Таким чином, до системи Верхньосалтівського археологічного комплексу входять: безпосередньо городище, селище, чотири катакомбних могильники, а також селище та ґрунтовий Нетайлівський могильник, що розташовані на протилежному березі водосховища, навпроти Верхньосалтівського городища, у с. Металівка.

У 1900 році місцевий вчитель Бабенко Василь Олексійович одержав анкету від Комітету з підготовки XII Археологічного з'їзду з проханням повідомити про історичні та археологічні пам'ятки навколо села Верхній Салтів. Бабенком були проведені перші пошукові роботи. Під час пошуків було знайдено могильник. Дізнавшись про могильник у селі Верхній Салтів, Харківський університет відразу відрядив своїх представників, які підтвердили важливість знахідки. Наступного 1901 року в селі розпочались археологічні дослідження, що проводили вчені університету. Відкриття салтівського некрополя, яке відбулося в 1900 році, дало поштовх іншим пошуковим археологічним дослідженням, наслідком яких стало відкриття окремих об'єктів археологічного комплексу в районі с. Верхній Салтів.

З 1905 р. до 1927 р. безперервно працювали археологічні комісії Харківського університету, Харківського Археологічного музею, Харківського соціального музею ім. Артема, Одеського музею, Московського археологічного інституту.

Ґрунтовні дослідження захисних споруд починаються після Німецько-радянської війни. В 19461948 рр. харківський вчений С. А. Семенов-Зусер здійснив декілька розрізів валів на всіх трьох лініях оборони стародавньої фортеці та дослідив декілька десятків катакомбних поховань.

Для дослідження важливих археологічних пам'яток у 1959 році інститутом археології була сформована Кочетоцька експедиція. Метою експедиції було здійснення розвідок для виявлення нових археологічних пам'яток. У результаті розвідок були відкриті селище та ямний могильник на лівому березі Сіверського Дінця в районі сучасного села Металівка.

З 1984 р. до 2004 р. археологічні експедиції Харківського історичного музею систематично проводять дослідження Верхньосалтівського археологічного комплексу.

Пам'ятка була взята під охорону держави Постановою Ради Міністрів УРСР № 711 від 21 липня 1965 р. та рішенням Харківського облвиконкому № 61 від 25 січня 1972 р. (охоронні номери 608, 619). Рішенням Харківського облвиконкому № 33 від 23 січня 1984 р. на всій площі Верхньосалтівського археологічного комплексу, а також на території, що розташована навколо нього на відстані 50 м від його меж, була встановлена охоронна зона, а рішенням облвиконкому № 259 від 15 червня 1987 р. уся територія Верхньосалтівського археологічного комплексу була оголошена заповідною зоною, у межах якої заборонялись будь-які будівельні, земельні та інші роботи без погодження з органами охорони пам'яток. У 1989 році було прийнято рішення про заснування на базі Верхньосалтівського комплексу історико-археологічного музею-заповідника «Верхній Салтів».

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]