Трахтемирів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Трахтемирів
Techtimerov.JPG
Країна Україна Україна
Область Черкаська область Черкаська область
Район/міськрада Flag of Kaniv Rayon.jpg Канівський район
Рада Григорівська сільська рада
Код КОАТУУ 7122081903
Картка на сайті ВР картка 
Locator Dot2.gif
Розташування села Трахтемирів
Основні дані
Населення 9 осіб (2007)[1]
Площа км²
Густота населення 1,5 осіб/км²
Поштовий індекс 19010
Телефонний код +380 4736
Географічні дані
Географічні координати 49°58′36″ пн. ш. 31°20′11″ сх. д. / 49.97667° пн. ш. 31.33639° сх. д. / 49.97667; 31.33639Координати: 49°58′36″ пн. ш. 31°20′11″ сх. д. / 49.97667° пн. ш. 31.33639° сх. д. / 49.97667; 31.33639
Середня висота
над рівнем моря
124 м[2]
Водойми Канівське водосховище
Відстань до обласного центру 79 (фізична) км[3]
Відстань до районного центру 28 (фізична) км
Найближча залізнична станція Ліпляве
Відстань до залізничної станції 27 (фізична) км
Місцева влада
Адреса ради село Григорівка, тел. 9-47-36
Сільський голова Осауленко Василь Петрович
Карта
Трахтемирів (Україна)
Трахтемирів
Трахтемирів
Трахтемирів (Черкаська область)
Трахтемирів
Трахтемирів

Трахтеми́рів — село в Канівському районі Черкаської області України, колишнє місто, столиця гетьманів. Підпорядковане Григорівській сільській раді. Колишня козацька резиденція. До Трахтемирова належали літописні поселення Заруб город (Зарубинці) та Монастирок. Сьогодні вони затоплені Канівським водосховищем. В Трахтемирові була найважливіша козацька святиня — Зарубинецький монастир. В Іпатієвському літописі в 1096 і 1168 рр. згадано місто Заруб з монастирем. Біля міста на Дніпрі був «Зарубинецький брід».

Населення — 9 осіб (2007).

Історія[ред.ред. код]

Археологічні дані[ред.ред. код]

За свідченнями археологів, територія села була заселена людьми вже близько 120 — 130 тисяч років тому. Підтвердженням цього є стоянка епохи мустьє. Починаючи з тих часів, ці землі були свідками існування багатьох культур: скіфської, зарубинецької, черняхівської, давньоруської та сучасної Української.

Давньогрецький історик Геродот, відвідавши ці землі ще в 5 столітті до нашої ери, був вражений їх природними багатствами. Він описав сколотські племена які жили в басейнах річок Дніпра, Південного Буга, та Дністра. Б. Рибаков вважав що племена траспії, катіари, авхати та парадати жили на Тирасі (Дністрі), Верхньому Бузі, Гіпанісі (Бузі) та Борисфені (Дніпрі).[4].

Трахтемирівське городище відносять до доби сколотів, зарубинецької й черняхівської культури й Київської Русі, за часів якої городище ідентифікують з містом Заруб.

Стосовно пізніших часів археологічні дослідження тут проводяться починаючи з XIX ст. Там працювали такі видатні вчені, як Вікентій Хвойка, Рибаков Борис Олександрович, Є.Голубинський та інші. Історична спадщина Трахтемирова описується «Археологією Української СРСР».


Відоме також літописне повідомлення Климента 1147 року стосовно Трахтемирівського монастиря.

Козацька доба XVII–XIX століття[ред.ред. код]

Першим гетьманом в Трахтемирові був князь Богдан Ружинський.Стефан Баторій надав місто козакам, з умовою, що вони будуть захищати границі від татарських нападів і при потребі будуть виставляти 6000 війська. Для гетьманів був призначений трахтемирівський замок.Статус козацької резиденції Трахтемирів дістав у XVIXVII століттях, коли у 1578 року під тиском запорозьких козаків король Стефан Баторій офіційно передав його у володіння січовикам. Саме тут працював козацький уряд, обирали гетьманів, приймали іноземних послів і майстрували козацькі флотилії. Звідси виходили у далекі походи.

В період козацької доби про Трахтемирів писав французький мандрівник Гійом Левассер де Боплан. Інформація міститься також в багатьох польських історичних джерелах.

Гійом Левасер де Боплан, мандрівник XVII ст склав для польського короля опис Українських земель, де згадує і Трахтемирівський монастир:

« Трохи нижче (Ржищева) слідує Трахтемирів — руський монастир, що стоїть (на підвищенні) серед пропастей, оточених неприступними скелями. Саме в цьому місці козаки ховають найцінніше, є також паром для переправи через ріку  »


За Стефана Баторія у 1576 році при монастирі був створений шпиталь для старих і немічних козаків, а самому монастирю призначались доходи від перевезення через Дніпро і місцевих кар'єрів, де добувався камінь для виробництва коліс млинів[5]. Інщі джерела свідчать, що 1578 року під тиском війська Запорізького Стефан Баторій передав Трахтемирів, разом з монастирем та всіма угіддями, козакам. Це було частиною заходів з формування реєстрового козацтва, яке в майбутньому склало основу української шляхти — козацької верхівки, що відіграла вирішальну роль в Українській історії XVII—XVIII століть.

1638 року, після придушення селянсько-козацького повстання 16371638 років монастир виступив у ролі одного з центрів народного руху, Трахтемирів був визначений місцем перебування державного комісара для нагляду за реєстровими козаками[6]. До сьогодні в селі Трахтемирів збереглося кладовище, яке вважається «козацьким», — з кам'яними хрестами різноманітних форм, хоча більшість хрестів і датується XIX століттям. Серед них знайдено і 6 більш раннього часу. Вважається, що перші поховання з'явилися тут ще за часів гетьмана Сагайдачного (приблизно у 1617 році). З 1686 року Трахтемирів занепав, а з 1715 року став звичайним польським містечком. 1781 року в складі Переяславського полку згадується Трахтемирівська сотня[7], частина вояків якої, можливо, осіла в рідному Трахтемирові після возз'єднання Правобережної та Лівобережної України у складі Російської імперії (1793). Традиція козацького поховання зберігалася тут до середини XIX ст.

Остафій Дашкевич

Першим дідичем в Трахтемирові був черкаський та канівський староста — Остафій Дашкевич.Він заповів Печерському монастирю в Києві Трахтемирів з Зарубинецьким монастирем в Трахтемирові і прилеглими землями. Сигізмунд підтвердив дарчу. Незабаром Трахтемирів був знищений татарами.

За Люстрацією 1545 : Зарубинецький монастир Пречистої знищений, зостався лиш один монах. До монастиря належали орні землі, боброві гони, озеро. Печерський монастир був відав Трахтемирів Київському замку.

1552 тут вже було поселено 7 родин.

Сигізмунд I підтвердив привілеї низових козаків, надані Стефаном Баторієм. В Трахтимирові був прийнятий посол цісаря Рудольфа до низових козаків Еріх Лясота фон Стебнау, який приїзджав на Низ в 1594 р. Осовський тоді давав в його честь обід. В цих часах був козаками відбудований Зарубинецький монастир і шпиталь, «давнім козацьким скарбом».

Місце добре було захищене, з трьох сторін Дніпром і з четвертої сторони горами.

Тут перебували Криштоф Косинський в 1593 та Северин Наливайко в 1596.

Деякий час Трахтемирів був забраний від козаків, а в 1617 знову наданий привілей, за гетьмана Петра Конашевича.

1618 Зарубинецький монастир називали Успенським, архімандритом тут був Езекіель Курчевич.Тут часто перебував (жив) Петро Конашевич.До монастиря належав привіз на Дніпрі, озера, пасіки.

1621 приїзджав єрусалимський патріарх Феофан III.Він посвятив Езекіеля Курчевича на єпископа володимирсько-бреського. Приймав патріарха Петро Конашевич і провадив його з почтом 3000 козацьким до волоського кордону. Архімандритом тут став Антоній Калишевич.

Після смерті гетьмана Петра Конашевича наступником його став місцевий шляхтич Олівер Голуб, який був при Конашевичу. Козаки тут побудували замок.

В 1625 тут переховувся Олександр Ахса, якого вимагав видати турецький султан, прикривав його архимандрит Іов Борецький. Олександр Ахса представився сином султана Магомета III ,народжений від грекині, охрещував турків за східним звичаєм. Станіслав Конєцпольський видав наказ до його ув'язнення, але архімандрит вивіз його потаємно до Москви. Там його теж було впізнано і вислано за межі країни через Архангельський порт.

Після 1638 комісаром в Трахтемирові був Петро Коморовський.

1648 Богдан Хмельницький після бою в Жовтих водах привіз в Трахтемирів вязнів: Потоцького, Кр. Лядзіцького та Лящинського, яких залишив тут в замку.

1660 нижче Трахтемирова на долині яку називали «Жердева» відбулася «Чорна рада» на якій козаки скинули з гетьманства Івана Виговського і вибрали гетьманом Юрія Хмельницького.

Після того як гетьманом був Дорошенко, запоріжці за головний свій монастир почали вважати межигірський під Києвом, куди був також і їх шпиталь перенесений.

1678 турки після Чигирина знищили повністю Трахтемирів. Запорожці відбудували Трахтемирівський монастир. Саме в Трахтемирівському монастирі Юрій Хмельницький прийняв монаший чин.

Пізніше він був наданий гетьманом Мазепою Михайлівському собору в Києві.

1741 тут була вже церква. Зарубинецький монастир був відбудований і відданий Василіанам.

1768 гайдамаки спалили в Трахтемирові Василіанський монастир

За люстрацією 1765 : замку нема, тільки двір. Місто розташоване під горою, в місті є корчма,27 осель. Місто назване Трахтимиров чи Черехчимерів.

Під час Німецько-радянської війни на Букринському плацдармі велися запеклі бої радянських військ з німецькими окупантами.

Сучасний стан[ред.ред. код]

На сьогоднішній день з сусіднього села Великий Букрин прокладена нова асфальтована дорога. Тут розташовується мисливський будинок АТЗТ АЕО «Трахтемирів» (товариство створене 1997 року з ініціативи А.Слоневського і за участі засновників двох КСП та одного київського банку)[8].

За рішенням Черкаської обласної ради «Про зміни до рішення обласної ради від 05.06.1997 № 12-5 „Про закріплення мисливських угідь“ від 26.12.1997 № 14-5», мисливське господарство було закріплене за АТЗТ «Трахтемирів» (мотивоване тим, що нова комерційна структура займатиметься відтворенням та охороною тваринного світу).

1999 року АТЗТ повідомляло про наміри створити регіональний ландшафтний парк.

26 лютого 2000 року депутати Черкаської облради проголосували за організацію регіонального ландшафтного паку «Трахтемирів». Прийнято до відома, що це відбувається на територіях, зарезервованих рішенням облвиконкому від 19.06.1986 року «Про оголошення заповідної території „Трахтемирів“» та від 02.08.1989 р. № 159 «Про розширення меж заповідної території „Трахтемирів“», а також, на території, де створено Державний історико-культурний заповідник «Трахтемирів», — відповідно до Постанови КМУ від 01.07.1994 р. № 446 і рішення облвиконкому від 09.08.1994 р. № 3.

Таким чином, в Україні був створений перший приватний заповідник «Регіональний ландшафтний парк „Трахтемирів“». Управління містобудування і архітектури Черкаської області зверталося з офіційним запитом у різноманітні інстанції з приводу створення парку. Ухвала депутатів облради не передбачала регулювання відносин між комерційною структурою та місцевою владою. Не розглядалося питання про співіснування та взаємодію двох об'єктів на одній території — АТЗТ «Трахтемирів» і Державного історико-культурного заповідника «Трахтемирів». Арбітрами мали бути Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, Інститут археології НАН України, Міністерство культури й мистецтв України, Відділ охорони культурної спадщини, Держбуд України, Управління охорони й реставрації пам'ятників містобудування й архітиктури, Студія неординарного проектування Міжнародної Академії Архітектури. До цих інстанцій зверталися з проханням дати законодавчо-правову оцінку того, як повинен функціонувати новий регіональний парк, створений комерційною структурою, на території вже існуючого державного історико-культурного заповідника. Одержати однозначну відповідь було складно[9].

Створення приватних мисливських угідь пов'язують не лише з іменем А.Слоневського, а й з іменем колишнього керівника «Нафтогазу» та Державного управління справами Ігоря Бакая. Стверджують, що АТЗТ «Трахтемирів» є його власністю, хоча особисто він відмовляється від цього[10]. Отже, регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» з територією 11 000 га був обнесений парканом і вишками із озброєною охороною. На території села на місці колишнього козацького кладовища побудований розкішний маєток («мисливський будиночок») з вертолітним майданчиком і басейном, під час будівництва зрівняли з землею могилу видатного козака Мухи. Такі дії викликали супротив громадськості. 23 червня 2005 року депутати Черкаської облради прийняли протест прокуратури на рішення своїх попередників від 2000 року про надання земельного наділу підприємству «Мисливське господарство „Трахтемирівське“ АТЗТ аграрно-екологічного об'єднання „Трахтемирів“».

Нині на території державного заповідника «Трахтемирів» перебувають лише 18 пам'ятників, а поселення скіфського та давньоруського періодів розташовані на території новоствореного ландшафтного парку. Але відповідальність за стан збереження історико-культурних пам'ятників покладено на державний заповідник. Станом на початок 2006 року територія села Трахтемирів з археологічними пам'ятками козацької доби залишалася за металевою огорожею і, щоб потрапити туди, треба пройти цілий ряд інстанцій. У фондах Інституту археології НАНУ зберігаються результати археологічних розвідок на території Трахтемирова під час Канівських експедицій, зокрема1993 року під керівництвом Л.Виногородської та В.Петрашенка. Але вони ніде не публікуються.

З початку свого існування регіональний ландшафтний парк АТЗТ «Трахтемирів» запровадив на своїх територіях систему перепусток, що викликало обурення не тільки мешканців села, але й небайдужих до національної спадщини громадян України, зокрема, організацій «Вільне козацтво Черкащини», (Черкаський, Золотоніський і Канівський козацькі полки), УНА-УНСО та ін. Для того, аби потрапити на ці території, доводилося побувати в 11 обласних інстанціях для офіційного оформлення перепустки. Зафіксовані відкриті листи-звернення від козацтва (29 серпня 2000 року) та від населення Трахтемирова (2001), де повідомлено про утиски прав людей, примушування їх до виїзду з села.

В наступні роки Регіональний ландшафтний парк розвивався як мисливське господарство закритого типу. Туди була завезена велика кількість тварин з метою проведення полювань «на найвищому рівні». Власник А.Слоневський відкрито заявляє про те, що в його угіддях відпочиває верхівка української влади.

Проблема села Трахтемирів і його околиць залишається невирішеною.

Заповідна територія[ред.ред. код]

На території села у 1994 році утворено історико-культурний заповідник «Трахтемирів». Площа заповідника становить 590 гектарів. На його території розташовано 81 археологічну, 9 історичних та 9 природничих пам'яток. Серед них — стоянка часів мустьєрської культури (120–130 тисяч років тому), Трахтемирівське скіфське городище, залишки храмів літописного Трахтемирівського монастиря, багатошарове поселення на горі Городки, козацький цвинтар в селі Трахтемирів, пам'ятки природи: Канівські дислокації, заповідні урочища, Рожина Криниця.

На території села також утворено перший приватний заповідник АТЗТ «Аграрно-екологічне об'єднання Трахтемирів». Перетворення свого часу Трахтемирова у приватний заповідник скоріше являло собою захоплення території у приватну власність. Відселяючи село, у пустих хатах ламали стіни та печі, після чого за кілька років вони падали самі. Для будівництва ж маєтку нового власника довелось пожертвувати й частиною старовинного козацького цвинтаря.

На території Державного заповідника існує персональне мисливське господарство, що належало екс-голові «Нафтогазу України» Ігору Бакаю. У 2006 році у конфіскованому будиночку, за деякими даними, відпочивали люди зі Секретаріату Президента[11].

Козацький вишкіл[ред.ред. код]

Від початку 1990-х рр. щоліта в околицях села діє козацький спортивно-вишкільний табір «Трахтемирівська січ» Українського дитячо-юнацького товариства «Січ» (під проводом Бориса Скребцова)[12]

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Сайт Верховної Ради
  2. Погода в Україні
  3. maps.vlasenko.net(рос.)
  4. Яз. Др. Русі ст. 48
  5. Slovnik geograficzny. T.12. S. 453
  6. Volumina legum. Т. 3. S. 440
  7. «Описания Киевского наместничества»
  8. Дзеркало тижня, 2000
  9. Надія Бойченко. Маєток // Дзеркало тижня, № 36 (309), 2000
  10. Інтерв'ю Олега Ельцова з Ігорем Бакаєм // УК
  11. maidanua.org
  12. Микола Поліщук. Козацький вишкіл // Український тиждень, № 34 (199), 19.08.2011

Посилання[ред.ред. код]