Гоголеве (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Гоголеве
Hoholeve gerb.png Hoholeve prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Великобагачанський район
Рада Гоголівська селищна рада
Код КОАТУУ: 5320255400
Основні дані
Засноване 1902
Статус з 1957 року
Площа 2.27 км²
Населення 2567 (01.01.2017)[1]
Густота 1181,7 осіб/км²
Поштовий індекс 38311
Телефонний код +380 5345
Географічні координати 49°55′01″ пн. ш. 33°49′28″ сх. д. / 49.91694° пн. ш. 33.82444° сх. д. / 49.91694; 33.82444Координати: 49°55′01″ пн. ш. 33°49′28″ сх. д. / 49.91694° пн. ш. 33.82444° сх. д. / 49.91694; 33.82444
Відстань
Найближча залізнична станція: Гоголеве
До райцентру:
 - автошляхами: 18 км
Селищна влада
Адреса 38310, смт. Гоголеве, вул. Горєва, 19
Карта
Гоголеве. Карта розташування: Україна
Гоголеве
Гоголеве
Гоголеве. Карта розташування: Полтавська область
Гоголеве
Гоголеве

Гоголеве — селище міського типу Великобагачанського району Полтавської області України. Населення становить 2609 осіб.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Селище міського типу Гоголеве знаходиться за 6 км від лівого берега річки Псел, за 7 км від села Устивиця та за 18 км від районного центру селища Велика Багачка. В селищі знаходиться залізнична станція з однойменною назвою Гоголеве. За селищем знаходяться ставки Мошурене та Гирчине.

Історія[ред. | ред. код]

Населений пункт виник в кінці XVIII-го століття як поселення при будівництві залізничної дороги. Територіально він належав до Устивицької волості Миргородського повіту. У кінці ХІХ ст. (1900-й рік) під час будівництва залізниці Полтава — Ромодан — Київ, за 18 км на південь від містечка Великі Сорочинці та за 18 км на північ від містечка Велика Багачка була відкрита станція Нероновичанська. В 1902 році при відзначенні 50-річчя з дня смерті земляка Миколи Васильовича Гоголя, за пропозицією громадськості залізнична станція набула назву — «Гоголеве». Назва поширилася й на село, яке почало виростати на північ від станції.

Раніше на території Гоголеве були хутори Гончарі, Марченки, Гирчин, що виникли у кінці ХVII ст. як козацькі поселення. Вони складали Третю Козацьку громаду, що входила до складу Устивицької волості Миргородського повіту.

На межі ХІХ — ХХ ст. в Гоголевому налічувалося 44 двори, 360 жителів. У 1910 році — 72 двори, 555 жителів. Більшість угідь належала поміщику А. Гуревичу. У 1912 р. в селі було відкрито земську школу.

Радянську владу встановлено в січні 1918-го року. Під час лютневої та жовтневої революцій визначних подій не відбувалося.

В 1923 р. Гоголеве відійшло до складу Устивицького, а в 1925 — до складу Великобагачанського району. З цього ж року село стає центром сільської ради.

На початку 1920-х років у Гоголевому створені партійні та комсомольські осередки. Перший комнезам був організований у серпні 1920-го року.

У 1929 р. в Гоголевому виникла артіль «Нове життя», згодом перетворена на колгосп ім. В. І. Леніна. На початок заснування колгоспу село нараховувало 150 дворів.

В 1929-1930-х рр. створено заготзерно, плодоовоч, бурякопункт, проведено частково електрифікацію та радіофікацію.

Під час голодомору в 1932—1933 рр. в селі померла 31 особа.

16 вересня 1941 року село тимчасово окупували німецькі війська. На фронт було мобілізовано 180 чоловік, з них 49 загинуло. Партизанського загону в селі не було. Але жителі населеного пункту Гоголеве Говтвяниця І. П., Бобир Д. Д., Даценко М. Г. мали зв'язки з партизанами, які знаходилися в Шишацьких лісах, за що Говтвяниця та Бобир були розстріляні фашистами і похоронені в с. Гоголеве.

Визволене село було 19 вересня 1943 року. Боїв у Гоголевому не було, бо німецькі фашисти, тікаючи з Миргорода пішли на Полтаву через Велику Багачку — Решетилівку і Великі Сорочинці — Шишаки.

Під час Громадянської та Великої Вітчизняної війн залізнодорожна станція Гоголеве майже повністю знищувалася, але потім відновлювалася.

Відступаючи, німці спалили амбари з хлібом, заготзерно, сінний пункт, плодоовоч, двоповерховий залізничний житловий будинок, сільську школу, 50 хат колгоспників, зірвали водонапірну башту станції Гоголеве. Зруйнували колгоспну пасіку, птахоферму, свиноферму.

Після війни колгосп відновив свою діяльність. У 1957 році колгосп ім. Леніна був перетворений на відділок племрадгоспу імені Будьонного С. М.

У 1947-му році геологи поблизу села відкрили поклади нафти і газу. В зв'язку з цим у 1950-1951-му роках у селі було засноване нафтопромислове управління «Радченкове». В 1953 році розпочалась експлуатація Радченківського нафтового місцеродовища. Освоєння промислу викликало швидкий розвиток селища і у 1957 році селу Гоголеве було присвоєно статус селища міського типу.

В кінці ХХ ст. в селищі діяло 47 підприємств і організацій нафтової промисловості, серед яких провідними є Гоголівське Управління технологічного транспорту, Центральна база виробничого обслуговування, дільниця Полтавськоа база виробничого обслуговування і комплектації обладнання. Функціонували відділення зв'язку та Ощадбанку, АТС, середня школа, лікарня, дитячий садок, будинок культури на 450 місць, дві бібліотеки (25 тис.од. збірок).

Селище електрифіковане, радіофіковане та газифіковане.

2001 року селище широко відзначало 50-річчя заснування нафтового родовища і управління «Радченкове». До цього свята за кошти і за допомогою НГВУ «Полтаванафтогаз» було відремонтовано центральну дорогу селища, впродовж якої збудовано кілька стоянок для машин, відремонтовано фасад БК та площу біля нього, а також адміністративний будинок НГВУ «Поллтаванафтогаз». На ньому було встановлено пам'ятну дошку на честь Горєва Станіслава Миколайовича, який тут працював і зробив багато корисних справ для селища і його мешканців. На його честь також було перейменовано головну вулицю селища.

Чималою подією в житті селища було також освячення і закладання капсули в підвалини храму апостолів Петра і Павла, який розпочали будувати також за сприяння і на кошти НГВУ «Полтаванафтогаз» та ВАТ «Укрнафта». Відкриття храму відбулося 14 грудня 2007-го року.

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена рішенням виконавчого комітету Гоголівської селищної ради № 127 від 24.11.2008 року.

Герб[ред. | ред. код]

Щит, поділений на два поля, які своїми кольорами повторюють кольори прапора селища. На верхній блакитній частині герба зображений тепловоз, адже селище розпочало свій відлік від прокладення залізниці та відкриття залізничної станції. На нижній чорній частині герба зображені три нафтові вишки, що символізують переваги краю щодо нафти та природного газу.

Символ фортеці у верхній частині герба символізує непорушність, міцність та захист краю. Тепловоз символізує станцію Гоголеве Південної залізниці України та частину населення, що обслуговує її та залізничні колії, а також доступність місцевим жителям громади діставатися в любі куточки нашої країни. Три нафтогазові вишки символізують швидку розбудову та розквіт селища з відкриттям покладів нафти та попутного природного газу, завдяки яким селище утворилося та стрімко зросло населенням.

Прапор[ред. | ред. код]

Прямокутне полотнище, розділене вздовж навпіл. Верхня частина — блакитна, символізує небо. Нижня частина — чорна, що символізує нафту та чорнозем. В центрі прапора — сонце, на тлі якого зображені три нафтові вишки і крапля нафти. Небо — символ чистоти, миру, спокою та високої духовності. Нафта та чорнозем — це багатство нашого краю. Сонце — символізує Східний нафтогазоносний регіон України, до якого належить місцеве Радченківське нафтогазове родовищею Три нафтові вишки — це перші нафтові вишки, побудовані навколо Гоголева; Крапля нафти — символ «чорного золота», що добувається в регіоні.

Економіка[ред. | ред. код]

  • Гоголівський цех технологічного транспорту.
  • Підприємства нафтовидобутку.
  • Центральна База Виробничого Обслуговування (ЦБПО)
  • «Гоголеве-Агро», ЗАТ.
  • Миргородський елеватор (Гоголеве), ЗАТ.

Освіта[ред. | ред. код]

Перший дитячий садок було відкрито 1957 року. Він був розміщений у тимчасовому непристосованому приміщенні (жилий фінський будинок). Дитячий садок був одногруповим на 25 дітей. У 1959 році був побудований новий двогруповий дитячий садок Радченківським газопромислом. У 1963 році було здане в експлуатацію додаткове приміщення, в якому розмістилося 2 ясельні групи. У 1971 році відкрито в дитсадку ще 2 ясельні групи, а потім було відкрито 6 груп, і згодом дитячий садок став 9-ти груповим. В 1987 році був введений в експлуатацію новий дитячий садок, в якому і знаходиться зараз дошкільний заклад. Його побудувало підприємство НГВУ «Полтаванафтогаз». З 1 січня 2004 року дитячий ясла-садок «Веселка» перейшов у комунальну власність Гоголівської селищної ради.[2]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

  • Будинок культури.
  • Лікарня.
  • Соціально-реабілітаційний центр.
  • Спортивний майданчик зі штучним покриттям.
  • Стадіон.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

В містечку встановлені

  • пам'ятник-бюст на честь українського письменника Миколи Гоголя.
  • пам'ятник-бюст на честь першого Президента України Михайла Грушевського.
  • пам'ятник невідомим загиблим на війні.
  • на місцевих кладовищах в 2003 році споруджено пам'ятні знаки у вигляді хрестів жертвам голодомору 1932-1933-го років.

Також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Увага! Не плутати з с. Гоголеве Шишацького району Полтавської області

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Гоголево