Дубове (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Дубове

Лозова — Слов'янськ,
Лозова — Покровськ
Донецька залізниця
Краснолиманська дирекція
с. Малинівка

48°49′02″ пн. ш. 36°41′50″ сх. д. / 48.81722° пн. ш. 36.69722° сх. д. / 48.81722; 36.69722Координати: 48°49′02″ пн. ш. 36°41′50″ сх. д. / 48.81722° пн. ш. 36.69722° сх. д. / 48.81722; 36.69722
Рік відкриття 1883 (136 років)
Колій 4
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна, острівна
Форма платформи пряма
Відстань до Києва, км 556
Відстань до Лозової, км 29
Відстань до Слов'янська, км 76
Відстань до Покровська, км 85
Код станції 493600 ?
Код «Експрес-3» 2214044 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса
Дубове. Карта розташування: Харківська область
Дубове
Дубове

Ду́бове — вузлова вантажно-пасажирська залізнична станція Краснолиманської дирекції Донецької залізниці (з грудня 2014 року — Південна залізниця[1]).

Розташована у селі Малинівка, Барвінківський район, Харківської області на перетині ліній Лозова — Слов'янськ та Лозова — Покровськ між станціями Близнюки (12 км), Гаврилівка (11 км) та Золоті Пруди (23 км).

Назва[ред. | ред. код]

Цікавим є питання про присвоєння роз'їзду № 14 назви саме «Дубове», адже балка Дубова, струмок якої впадає в річку Сухий Торець, знаходиться на значному віддаленні від станції Дỳбове. Саме тією балкою знаходиться село Дубове Близнюківського району Харківської області. Більш того, від станції Дỳбове до села Дубове немає не те, що автостради, а й навіть асфальту чи його подібності. Село Дỳбове при балці Сухий Торець вказане на карті Генштабу РСЧА 1937—1942 років. Інформації про те, що в околицях Дубового немає дубів, не виключає їх наявності в далекому минулому. Нинішнє село Дубове знаходиться на місці колишньої німецької колонії Дỳбове, яку було засновано, ймовірно, наприкінці XIX століття. Перша назва — Марієнпіль, також використовувалася назва Дỳбівська. Згідно із даними дослідника історії німецьких населених пунктів у Російській імперії та Радянському Союзі В. Ф. Дизендорфа, вже у 1904 році в колонії Дубове проживали 213 осіб. У колонії працював цегельний завод Мюллера і млин Церта, а безпосередньо біля роз'їзду № 14 Дубове була «німецька водокачка», де проживав господар-німець, який забезпечував водопостачання полустанку. Отже, у 1908 році були всі підстави привласнювати роз’їзду № 14 найменування Дубове: вказана німецька колонія була справжній «центр Всесвіту», на відміну від Малинівки, назви якої немає у «Довідковій книжці для Харківської єпархії» 1904 року видання[2].

Історія[ред. | ред. код]

У 18691870році було відкрито рух по Курсько-Харківсько-Азовській залізниці, на якій були відкриті станції Надеждине (Близнюки) і Гаврилівка.

Згадки про роздільний пункт "полустанція Малинівка" у районі села Малинівка в доступних документах датовані кінцем 70-х - першою половиною 1880-х років XIX століття. Тобто майже на 30 років раніше офіційної дати виникнення станції Дубове, на 395-й версті від Курська вказано роз'їзд Малинівка, що збігається із сучасною станцією Дубове. Село Малинівка територіально належало до Харківської, а полустанція — до Катеринославської губернії[3][4][5].

Офіційна історіографія веде літочислення станції Дубове з 1908 року[6], але документи дореволюційної епохи відкривають маловідомі сторінки історії цього полустанку.

У 1894 році на ділянці Надеждине — Гаврилівка значився роз'їзд № 14[7]. Тоді на роз'їзді № 14 зупинялися вантажно-пасажирський і поштовий поїзди сполученням Курськ — Ростов, а у 1897 році почали зупинятися пасажирські поїзди сполученням Харків — Ростов і Москва — Ростов, останній — з безпересадковими вагонами Харків — Дебальцеве[8].

У 19011902 роках було проектоване будівництво Руднично-Лозівської залізниці, від лінії Лозова — Слов'янськ до станції Руднична, в якому пунктом примикання останньої до ділянки Лозова — Слов'янськ вказано роз'їзд № 14, що за 28 верст від Лозової та за 397 верст від Курська[9]. Верстаж збігається з таким, наведеними в «Путівнику» 1887 року від станції Лозова-Азовська до Малинівки (в останньому джерелі — 27,5 версти). Таким чином, немає сумніву, що Малинівка і роз'їзд № 14 — один і той же роздільний пункт, розташований на місці сучасної станції Дубове[10].

До роз'їзду № 14 Малинівка мала примикати сполучна гілка до станції Золотий Колодязь (проектована станція Токмацької залізниці верствою на північ від уже існуючої станції Мерцалове[11]. Укрупнено, даний проект було здійснено в 1957—1962 роках, коли було збудовано залізницю Дубове — Добропілля — Мерцалове. Тоді станція Дубове стала вузловою, відкрився анпрям на Покровськ (зараз — малодіяльний, виключно вантажний хід).

Датою заснування залізничне відомство вважало тільки таку, коли могло бути облаштовано відповідний колійний розвиток, побудовані відповідні будівлі і споруди, зроблені відповідні кадрові призначення. В офіційному документі у 1911 році Міністерство шляхів сполучення роздільний пункт Дубове вказаний як роз'їзд, а не станцією. У 1911 році тут зупинялися 4 пари пасажирських складів Харків — Ростов: 3 пасажирських № 4р з вагонами Катеринослав — Луганськ, № 10р з вагонами Харків — Маріуполь і № 12р з вагонами Полтава — Ростов) і 1 вантажно-пасажирський[12].

Тривалий час Дубове мало статус як роздільний пункт, про що вказано у відповідній таблиці офіційних покажчиків пасажирських повідомлень за 1913, 1916, 1917, і навіть 1922—1923 і 1925 роки. У 1920-х роках по станції Дубове зупинявся одним один пасажирсько-вантажний поїзд. Приміські поїзди, які нині тільки й зупиняються по Дубове, зі Слов'янська ходили лише до станцій Барвінкове і Гаврилівки, а з Лозової — лише в сторону станції Панютине[13][14].

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

На станції Дубове зупиняються єдиний пасажирський поїзд № 92/91 сполученням Одеса — Костянтинівка[15] та приміські поїзди до станцій Харків-Пасажирський, Краматорськ, Лозова, Гаврилівка та Близнюки[16].

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 1.07.2019) Page white excel.png(рос.) Архівовано з першоджерела 01.07.2019.
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000 — К.: ДНВП «Картографія», 2008 — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В 2-х кн. — М. : Транспорт, 1981. (рос.)


Дільниця Лозова — Слов'янськ
Попер.
Бурбулатівська
Дубове
Наст.
Пригоже


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.12.2014 № 1284-р «Деякі питання функціонування державного підприємства „Донецька залізниця“»
  2. Історія станції Дубове на railwayclub.info
  3. Ефименко П.С. (1883). Харьковский календарь на 1884 год. Х. с. 295. 
  4. Фрум Г. (1879). Справочник "Фрум"... на 1879 год. СПб. 
  5. «Указатель российских железных дорог» Скорино І. А. — СПб., 1887. — С. 55
  6. Архангельський А. С., Архангельський В. А. Залізничні станції СРСР / В 2-х томах. — Т. 1. — М., 1981. — С. 147
  7. Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений / Зимнее движение 1894—1895 гг. — СПб., 1894. — С. 146, т. 217
  8. Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений / Летнее движение. — СПб., 1897. — С. 101, т. 208
  9. Табурно І. П. Пояснювальна записка до спорудження Руднично-Лозівської залізниці. — СПб., 1902. — с. 6
  10. «Материалы по обследованию железных дорог. Южные железные дороги», СПб., 1910. — Приложение 1
  11. «Коммерческая записка о проектируемой линии Цареконстантиновка — Гришино — Краматорская» (Пг., 1916. — С. 5, 49)
  12. Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений / Зимнее движение. 1911—1912. — СПб., 1911. — С. 209, т. 208
  13. Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Зимнее движение 1922—1923 гг. / Ред.: С. Е. Брюль. — М., 1922. — т. 45б, 526; Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений / Летнее движение 1925 г. // Ред.: С. Е. Брюль. — М., 1925. — С. 105, т. 41, с. 192 т. 526
  14. Історія станції Дубове (рос.)
  15. Розклад руху пасажирських потягів на офіційному веб-сайті «Укрзалізниці»
  16. Розклад руху приміських поїздів Краснолиманської дирекції