Сибірська губернія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сибірська губе́рнія, Сибірське царство утворена 18 грудня 1708 року наказом Петра I. Центр губернії — місто Тобольськ.

Створення[ред. | ред. код]

На початку завоювання, Сибірське царство керувалося Посольським приказом, як завойована країна.

З 1599 року Сибір перейшов у підпорядкування Приказа Казанського дворцу.

З 1637 року керується Сибірським приказом. Сибірський приказ був поділений адміністративно на разряди, повіти (керувалися воєводами), волості і стани. Існували Тобольський разряд, Томський разряд, Єнісейський разряд.

1708 року у Сибірську губернію увійшли міста з повітами: Березов, Верхотур'є, Вятка, при Вятці 4 передмістя, Єнісейськ, Ілімськ, Іркутськ, Кай городок, Кетськ, Красний Яр, Кузнецьк, Кунгур, Мангазея, Нарим, Нерчинськ, Пєлим, Перм Велика, Солікамськ, Сургут, Тара, Тобольськ, Томськ, Туринськ, Тюмень, Чердинь, Якутськ, Яремськ.

Поділ на провінції[ред. | ред. код]

29 травня 1719 губернія поділена на три провінції: Вятську, Соликамську і "Сибірські міста".

29 квітня 1727 року до Казанської губернії відійшли Вятська і Соликамська провінції.

30 січня 1736 року Сибірська губернія поділена на Тобольку і Іркутську провінції, причому провінції були незалежними одна від іншої.

13 серпня 1737 року з Тобольської провінції до Оренбурзької губернії передані землі (Ісетський і Окунєвський дістрикти і Шадринський повіт), що утворили Ісетську провінцію.

З 1 березня по 6 липня 1740 року Сибірську губернію очолював Шипов Іван Опанасович (1682 — 1749) - генерал-аншеф, головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 17 вересня 1740 р. по 15 жовтня 1742 р.) http://histpol.pl.ua/ru/?option=com_content&view=article&id=11897 [1]

19 жовтня 1764 року Сибірське царство (мова наказу) поділене на Тобольську і Іркутську губернії.

Скасування губернії[ред. | ред. код]

1782 року Сибірська губернія (царство) скасована з утворенням Тобольського, Іркутського і Коливанського намісництв.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. История Полтавы