Даґ Гаммаршельд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Даґ Гаммаршельд
Даґ Гаммаршельд
Даґ Гаммаршельд
Світлина 1961 року

Час на посаді:
10 квітня 1953 — 18 вересня 1961
Попередник Трюгве Лі
Наступник У Тан

Народився 29 липня 1905(1905-07-29)
Єнчопінг, Швеція Швеція
Помер 18 вересня 1961(1961-09-18) (56 років)
Ндола, Федерація Родезії та Ньясаленду, нині — Замбія Замбія
Дружина не був одружений
Діти не мав дітей
Рідня Яльмар Гаммаршельд(1862–1953)
Аґнес Гаммаршельд (Альмквіст) (1866–1940)
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія миру (1961)
Офіційний веб-сайт

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Nobel prize medal.svg

Даґ Яльмар Аґне Карл Гаммаршельд (швед. Dag Hjalmar Agne Carl Hammarskjöld; 29 липня 1905(19050729), Єнчопінг, Швеція — 18 вересня 1961, Ндола, Замбія) — шведський державний діяч, Генеральний секретар ООН в 19531961 роках, письменник, перекладач[1], один з 18 членів Шведської академії, лауреат Нобелівської премії миру 1961 року (посмертно).

Походження[ред.ред. код]

Єнчопінг, Естра Стурґатан, 91. Будинок у якому народився Даґ Гаммаршельд

Народився 29 липня 1905 року в місті Єнчепінг, що розташоване в провінції Смолен на південному березі озера Веттерн. Даг був четвертою дитиною у родині відомого держаного діяча Швеції, прем'єр-міністра країни у 19141917 роках Яльмара Гаммаршельда та Аґнес Гаммаршельд (в дівоцтві Альмквіст), племінниці класика шведської літератури Карла Альмквіста. Брати Даґа також досягли значних професійних успіхів: Бу став державним діячем, Оке працював в Міжнародному суді справедливості, Стен став письменником.

1907 року родина переїхала до Уппсали, де батько Даґа отримав посаду губернатора.

Освіта[ред.ред. код]

1923 року закінчив гімназію та вступив до Уппсальського університету, де вивчав французьку історію та літературу, соціальну філософію та політекономію. Своє перше академічне звання Даґ отримав в 1925 році, ставши бакалавром мистецтв. Наступні три роки Даґ присвячує вивченню економіки. У віці 23 років отримує ступінь ліценціата філософії в галузі економіки. Після ще двох років навчання в 1930 році отримав ступінь бакалавра права.

Того ж року Даґ переїхав до Стокгольма, де протягом чотирьох років працював секретарем урядового комітету з питань безробіття. Тоді ж написав докторську дисертацію під назвою «Стадії економічного циклу» (швед. Konjunkturspridningen). 1933 року йому було присвоєно ступінь доктора Стокгольмського університету та звання доцента політичної економії.

Мав визначні лінгвістичні здібності. Вільно розмовляв англійською, французькою, німецькою та данською мовами[2].

Державна служба[ред.ред. код]

У 1935 році Даґ Гаммаршельд обійняв посаду секретаря Банку Швеції. За рік був переведений на посаду статс-секретаря міністерства фінансів країни. У 1941 році призначений шведським урядом виконуючим обов'язки голови правління Банку Швеції та став першою людиною, що суміщувала обидві посади протягом 19411948 років.

На початку 1945 року Даґа Гаммаршельда було призначено радником уряду Швеції з фінансово-економічних питань. З цього часу він став однією з найважливіших осіб, що визначають фінансову політику держави та вирішують післявоєнні проблеми країни. Провів серію торговельних та економічних переговорів з низкою країн, у тому числі зі Сполученими Штатами та Великою Британією.

У 1947 році Гаммаршельда перевели на посаду секретаря Міністерства закордонних справ, де він відповідав за вирішення усього комплексу економічних питань. У 1949 році його призначили генеральним секретарем Міністерства закордонних справ, а за два роки він увійшов до складу уряду, як міністр без портфеля. Протягом цих років фактично виконував обов'язки заступника міністра закордонних справ, займаючись вирішенням економічних питань та налагодженням економічного співробітництва.

Входив до складу шведської делегації в ході Паризької конференції 1947 року, на якій було затверджено механізм реалізації плану Маршалла. Був головою шведської делегації на Паризькій конференції 1948 року Організації європейського економічного співробітництва, ОЄЕС (нині —Організація економічного співробітництва та розвитку), протягом кількох років обіймав пост заступника голови виконавчого комітету цієї організації. 1950 року очолив делегацію Швеції в ЮНІСКАН — органі, заснованому для розвитку економічного співробітництва між Великою Британією та Скандинавськими країнами. Протягом 19371948 років був членом консультативної ради Інституту економічних досліджень, що фінансувався урядом.

Очолював шведську делегацію на шостій (Париж, 1951–1952) та сьомій (Нью-Йорк, 1952–1953) сесіях Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй.

Незважаючи на високі посади, Гаммаршельд ніколи не був членом будь-якої політичної партії.

20 грудня 1954 року Даґа Гаммаршельда було обрано членом Шведської академії.

Генеральний секретар ООН[ред.ред. код]

Майбутній Генеральний секретар на фоні штаб-квартири ООН у Нью-Йорку (1953 рік)

У 1952 році вимушене рішення Трюгве Лі про відставку з поста Генерального Секретаря ООН зумовило проблему пошуку кандидатури на цю посаду. США запропонувало кандидатуру філіппінця Карлоса Ромуло, що в 1949 році обіймав посаду голови Генеральної Асамблеї. Данія за підтримки Великої Британії та Франції висувала кандидатуру міністра закордонних справ Канади Лестера Пірсона. Радянський Союз підтримував кандидатуру міністра закордонних справ Польщі Станіслава Скшешевського. Жодна з запропонованих кандидатур не здобула підтримки постійних членів Ради Безпеки ООН, тому за таких обставин випливла кандидатура Дага Хаммаршельда, яка була майже одностайно підтримана Радою Безпеки (утримався Китай).

7 квітня 1953 року Даґа Гаммаршельда за рекомендацією Ради Безпеки ООН було одноголосно обрано Генеральним секретарем організації. У вересні 1957 року він одноголосно був переобраний на цю посаду.

Впродовж 8 років головування в ООН Гаммаршельд сприяв вирішенню багатьох конфліктів та підтримці миру у світі.

Близький схід[ред.ред. код]

ООН в особі Гаммаршельда сприяла дипломатичному вирішенню конфлікту між Ізрайлем та арабськими країнами, докладала зусиль щодо встановлення миру в регіоні. За сприяння Гаммаршельда в 1956 році були створені Надзвичайні збройні сили Організації Об'єднаних Націй, котрими він керував протягом свого перебування на посаді Генерального секретаря організації. У 1957 році було проведено очищення Суецького каналу з подальшим врегулюванням суперечки щодо нього, було створено Групу організації Об'єднаних Націй зі спостереження у Лівані, а також створення спеціального представництва Генерального секретаря ООН в Йорданії в 1958 році.

Китай[ред.ред. код]

На початку 1954 року Генеральна Асамблея доручила Генеральному секретарю вжити необхідних заходів щодо визволення полонених американських льотчиків, що потрапили в полон в ході корейської війни та були засуджені до різних термінів: від чотирьох років до довічного ув'язнення.

На початку січня 1955 року Даґ Гаммаршельд здійснив візит до Пекіну. Протягом чотириденних переговорів з Чжоу Еньлаєм китайська сторона погодилась звільнити полонених пілотів за умови утримання Сполучених Штатів від тиску та погроз.

Бельгійське Конго[ред.ред. код]

Докладніше: Конголезька криза

Задля врегулювання політичної кризи в Республіці Конго Гаммаршельд чотири рази відвідував країну. Перші дві поїздки відбулися в липні-серпні 1960 року, третя — в січні 1961. Остання, четверта, поїздка розпочалася 12 вересня 1962 року та закінчилась трагічною авіакатастрофою.

Трагічна загибель[ред.ред. код]

Похорон Гаммаршельда

Четверта поїздка до Конго з метою здійснення нагляду за діяльністю Операції ООН в Конго, створеною в 1960 році за проханням уряду країни про військову допомогу.

Літак, на борту якого перебував Генеральний секретар та супроводжуючі його особи вилетів 17 вересня, проте не прибув у місце призначення та не вийшов на зв'язок з диспетчерською баштою аеропорту в Ндолі. Вранці 18 вересня на території Родезії в кількох милях від аеропорту було помічено спалах. Пошукова група знайшла уламки літака, 15 тіл та одну людину, що вціліла, Гарольда Джульєна, однак він помер за кілька днів від отриманих опіків.

Творчість та захоплення[ред.ред. код]

Гаммаршельд з юності захоплювався літературою. В Упсальському університеті спеціалізувався переважно на французькій історії та літературі. Захоплювався культурою Іспанії, Португалії та Південноамериканських країн, переклав шведською мовою народні пісні цих країн[2]. У 1963 році посмертно вийшла його книга віршів і нотаток «Мітки», перекладена англійською поетом Вістеном Г'ю Оденом[3].

Особливе місце в захопленнях Генерального секретаря посідала фотографія.

Пам'ять[ред.ред. код]

16 листопада 1961 року бібліотеці, що є структурним підрозділом Штаб-квартири ООН, було присвоєне ім'я Даґа Гаммаршельда[4]. Бібліотека є основним сховищем документів ООН. Бібліотека Упсальського університету також носить його ім'я.

Медаль імені Даґа Гаммаршельда

22 липня 1997 року на засіданні Ради Безпеки ООН, присвяченому 50-річчю миротворчої діяльності ООН, було засновано Медаль Даґа Гаммаршельда[5], що вручається посмертно учасникам миротворчих операцій[6].

2011 року Генеральна рада Банку Швеції затвердила список видатних осіб, портрети яких будуть розміщені на банкнотах, що будуть випущені протягом 2014–2015 років. На банкноті номіналом 1000 крон розмістили портрет Даґа Гаммаршельда[7].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Попередник:
Яльмар Гаммаршельд
Шведська академія,
Крісло № 17

1954—1961
Наступник:
Ерік Ліндеґрен


Попередник: Генеральний секретар ООН
10 квітня 195318 вересня 1961
Наступник:
Трюгве Гальвдан Лі
У Тан


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.