Лайнус Полінг
Ла́йнус Карл По́лінг (англ. Linus Carl Pauling; 28 лютого 1901 — 19 серпня 1994) — американський квантовий хімік і біохімік, також відомий своїми дослідженнями в кристалографії, молекулярній біології та медицині.
Народився в штаті Ореґон. Батько був аптекарем. Перебування в аптеці батька наблизило юнака до хімії та праці в лабораторії з хімічними сполуками.
Закінчивши Стенфордський університет, почав працювати в Орегонському сільськогосподарському коледжі. Виявив настільки глибокі знання в тогочасній хімії, що молодому Полінгу запропонували стати викладачем хімії. Серед його студентів на той час була й Ава Хеве Міллер. Обидва справили приємне враження один на одного й за рік по знайомстві побралися.
1926 року Полінг перебрався зі Сполучених Штатів в Західну Європу, де вдосконалював власні знання з хімії. Спілкувався в європейськими науковцями, серед яких були майбутні корифеї світової науки 20 століття — Нільс Бор, Арнольд Зоммерфельд, Ервін Шредінгер. Це збагатило досвід молодого науковця і методики його досліджень. Він жваво цікавився природою хімічних зв'язків і структурою молекул. На той час працював у галузі неорганічної хімії, особливо структури силікатів.
Наприкінці 1930-х років він оприлюднив книгу «The Nature of Chemical Bond and the Structure of Molecules and Crystals» (перше видання — 1939 року). Видання помітили, переклали на декілька мов. Значущість видання була настільки явною, що викладене Полінгом лягло в основу численних курсів неорганічної і органічної хімії. Був зроблений і переклад на російську М. Е. Дяткиною під редакцією Я. К. Сиркина[14], хоча авторську назву в СРСР скоротили.
Лайнус Полінг, видання якого отримали всесвітнє визнання хіміків, почав користуватися фінансовою підтримкою Фонду Рокфелера. Це надало можливість перейти до досліджень в біохімії (Полінг почав вивчати комплексні молекули в живих істотах). Так він наблизився до вивчення проблем здоров'я людини, нормальної фізіології і навіть профілактики деяких захворювань. Вивчав молекули білків та їх структура.
Ще з 1922 року він працював в Каліфорнійському технологічному інституті, а з 1931 року — став там професором, а згодом і завідувачем кафедри хімії.
З початком Другої світової війни науковець був вимушений перейти до інших досліджень на користь військового протистояння США та Японії й нацистської Німеччини. Полінга призначено науковим консультантом при уряді Сполучених Штатів. Він брав участь у створенні палива для ракет у державній ракетній програмі флоту США й у синтезі деяких вибухових речовин. Мав непересічне значення його внесок в створення синтетичного замінника крові для швидкого рятування поранених з великою крововтратою.
Уряд США не проігнорував внеску Полінга — президент Гаррі Трумен винагородив його медаллю «За заслуги» після закінчення Другої світової війни.
На світогляд і наукові дослідження винятково обдарованого хіміка вплинули вибухи атомної зброї, які здійснили в серпні 1945-го Сполучені Штати в японських містах Хіросіма та Нагасакі. На думку Полінга, військової необхідності наносити удари по цим містам не було. Уряд США яскраво продемонстрував потенціал своєї військової могутність, перш за все, СРСР й ще непереможеній тоді остаточно Японії. Розпочалися дві нові епохи — доба Атомної зброї і трохи перегодом — «Холодна війна» з колишнім військовим союзником в особі СРСР, який сам активно підтримав холодну війну.
Полінг почав вивчати наслідки атомних вибухів і дійшов висновку, що небезпечні і сам вибух, і його наслідки через тривалі радіоактивні опади та ізотопи. Останні включались в харчові ланцюжки і питну воду, накопичувались в тканинах тварин і людей й обумовлювали розлади, хвороби і виникнення небезпечних генетичних змін у нащадках. Полінг швидко усвідомив початок катастрофічних наслідків неконтрольованого розповсюдження атомної зброї на планеті, тим паче в руках політиків-невігласів і у агресивних урядів.
Він не один був такий. Занепокоєння мали і Нільс Бор, і Альберт Ейнштейн, та інші науковці-провидці. Останні й створили Надзвичайний комітет науковців-ядерників, який очолив Альберт Ейнштейн. Висновки про небезпеку атомної зброї почали оприлюднювати і урядам, і світовій спільноті. У Сполучених Штатах цих науковців почали вважати не-патріотами, потім аутсайдерами. Радикально налаштованим вважали й Лайнуса Полінга, ігноруючи і його патріотичний внесок в роки війни, і його наукові досягнення, що сприяли престижу США як держави. 1946 року він увійшов до складу Надзвичайного комітету науковців і теж стає аутсайдером в країні. Ним гостро зацікавились спецслужби і перевіряли на причетність до комуністів. Полінгу заблокували виїзд за кордон Сполучених Штатів і відмовили у видачі закордонного паспорта, бо його миротворча діяльність була розцінена як антидержавна.
Але Полінг наполягав на отриманих ним власних результатах і разом із дружиною зібрав одинадцять тисяч (11 000) підписів науковців під протоколом протесту проти випробувань атомної зброї. 1958 року цей протокол Полінг передав в ООН. Полінгу не простили спротиву тогочасній політиці США і урізали фінансування його наукових досліджень. Але мала успіх і тривала, багаторічна роз'яснювальна позиція науковців і самого Полінга. Лише 1963 року була підписана міжнародна угода (США, Велика Британія, СРСР) про заборону випробувань ядерної зброї над землею. Ще 1954 року Полінг отримав Нобелівську премію з хімії за дослідження природи хімічних зв'язків. Тепер його номінували на отримання Нобелівської премії миру 1962 року за вагомий внесок у збереження миру.
У Сполучених Штатах не забули багаторічного протестувальника. У Каліфорнійському технологічному інституті його не вітали з отриманням другої нобелівської премії, а журнал «Life» навіть надрукував статтю, де цю премію назвали «образою» з боку Нобелівського комітету Норвегії. Тепер настала черга відповісти Полінгу, якого зробили вигнанцем. Полінг покинув Каліфорнійський технологічний інститут, де пропрацював сорок два роки. Він перебрався в Санта-Барбару, де працював професором у Центрі досліджень демократичних інститутів.
Полінга часто вважають найвидатнішим хіміком XX-го століття.[джерело?] Він почав використання квантової механіки у хімії (квантова механіка може, в принципі, описати всю хімію та молекулярну біологію), і в 1954 році був нагороджений Нобелівською премією з хімії за дослідження природи хімічних зв'язків. Він також зробив важливий внесок в кристалографію та визначення структури білків, та був одним із засновників молекулярної біології. Він близько підійшов до визначення структури «подвійної спіралі» ДНК 1953 року, хоча Джеймс Ватсон і Френсіс Крік випередили його. Полінг був дуже багатобічним ученим, який зробив вагомий внесок у таких галузях як неорганічна та органічна хімія, металургія, імунологія, анестезіологія, психологія, радіоактивний розпад та вплив радіації на людину, на додаток до основних робіт з квантової механіки і молекулярної біології.
Полінг отримав Нобелівську премію миру 1962 року за свою кампанію проти наземних ядерних випробувань, і був єдиною людиною, яка отримала дві неподілені Нобелівські премії — тобто жодна з його премій не була розділена з іншою особою, хоча по дві премії отримали ще кілька людей: Марія Кюрі (фізика і хімія), Джон Бардін (фізика) і Фредерик Санґер (хімія). Пізніше він активно просував ідею збільшення споживання вітаміну C та деяких інших необхідних речовин. Він узагальнив свої ідеї в концепції ортомолекулярної медицини[en], яка все ще вважається нетрадиційною з погляду більшості медиків. Він популяризував свої ідеї та дослідження в кількох успішних, але суперечливих книгах, які пояснюють його ідеї щодо використання вітаміну C й ортомолекулярної медицини.
- Pauling, L. The Nature of the Chemical Bond. Cornell University Press ISBN 0-8014-0333-2
- Manuscript notes and typescripts (clear images) [Архівовано 14 лютого 2008 у Wayback Machine.]
- Pauling, L., and Wilson, E. B. Introduction to Quantum Mechanics with Applications to Chemistry (Dover Publications) ISBN 0-486-64871-0
- Pauling, L. Vitamin C, the Common Cold and the Flu (W.H. Freeman and Company) ISBN 0-7167-0360-2
- Cameron E. and Pauling, L. Cancer and Vitamin C: A Discussion of the Nature, Causes, Prevention, and Treatment of Cancer With Special Reference to the Value of Vitamin C (Camino Books) ISBN 0-940159-21-X
- Pauling, L. How to Live Longer and Feel Better (Avon Books) ISBN 0-380-70289-4
- Pauling, L. Linus Pauling On Peace — A Scientist Speaks Out on Humanism and World Survival (Rising Star Press) ISBN 0-933670-03-6
- Pauling, L. General Chemistry (Dover Publications) ISBN 0-486-65622-5
- A Lifelong Quest for Peace with Daisaku Ikeda
- Pauling, L. The Architecture of Molecules
- Pauling, L. No More War!
- Abram Hoffer and Pauling, L. Healing Cancer. Complementary Vitamin & Drug Treatments (CCNM Press Inc.)
В останні роки він працював в галузі так званої ортомолекулярної медицини (під ортомолекулярною він розумів нормальну, оздоровчу). З цією метою за сприяння науковця і був заснований Інститут ортомолекулярної медицини в Каліфорнії. Через деякий час інститут отримав нову назву — Науково-дослідний інститут науки і медицини імені Лайнуса Полінга.
Полінг помер 1994 року у віці 93 роки. Інститут науки і медицини переводять в Орегон. На базі Орегонського державного інституту він отримав назву Інститут Лайнуса Полінга. Кожні два роки інститут дає нагороди в 50 000 доларів (на 2007 рік) за дослідження в галузі оздоровчих відкриттів, лікування вітамінів і мінералів, дієтології тощо.
- Ім'ям Полінга названо астероїд.
- В Орегоні існує Інститут Лайнуса Полінга, де зберігають рукописи науковця і роблять їх доступними для вивчення і аналізу.
- Півфігура хіміка в актовому залі ЛНУ ім. І. Франка, скульптор — Олександр Гав'юк.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ Biography: Historical & Celebrity Profiles // Biography.com — 2014.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Linus Pauling, Obituary // The Daily Telegraph / C. Evans — London: 1994. — ed. size: 622719 — ISSN 0307-1235; 1477-3805
- ↑ http://muse.jhu.edu/journals/biography/v019/19.4.article.html
- ↑ The Vitamin Myth: Why We Think We Need Supplements / J. Goldberg — 2013. — ISSN 1072-7825; 2151-9463
- ↑ Вейд Н. Twists in the Tale of the Great DNA Discovery — Нью-Йорк таймс, 2011.
- ↑ LIBRIS — 2013.
- ↑ Полінг Л. The Determination With X-Rays of the Structures of Crystals, Dissertation (Ph.D.) — 1925.
- ↑ https://archive.org/details/linuspaulinglife0000goer_i4n1
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Dunitz J. D. Obituary: Linus Carl Pauling, 28 February 1901 - 18 August 1994 // Biogr. Mem. Fellows R. Soc. / J. T. Stuart — The Royal Society, 1996. — ISSN 0080-4606; 1748-8494
- ↑ Паулинг Л. Природа химической связи. — Госхимиздат, 1947
- Linus Pauling Online [Архівовано 8 травня 2015 у Wayback Machine.] a Pauling portal created by Oregon State University Libraries
- Francis Crick: The Impact of Linus Pauling on Molecular Biology (transcribed video from the 1995 Oregon State University symposium) [Архівовано 20 вересня 2012 у Wayback Machine.]
- Народились 28 лютого
- Народились 1901
- Уродженці Портленду
- Померли 18 серпня
- Померли 1994
- Померли в Каліфорнії
- Випускники Каліфорнійського технологічного інституту
- Викладачі Каліфорнійського технологічного інституту
- Науковці Стенфордського університету
- Члени Лондонського королівського товариства
- Члени Американського філософського товариства
- Члени Баварської академії наук
- Члени і члени-кореспонденти Національної академії наук США
- Члени Французької академії наук
- Члени Американської академії мистецтв і наук
- Члени АН СРСР
- Члени Королівського товариства Единбурга
- Члени Леопольдини
- Члени Національної медичної академії Франції
- Нагороджені медаллю «За заслуги» (США)
- Лауреати Нобелівської премії миру
- Лауреати Нобелівської премії з хімії
- Нагороджені медаллю Вілларда Гіббза
- Нагороджені Великою золотою медаллю імені М. В. Ломоносова
- Нагороджені Національною медаллю науки США
- Нагороджені медаллю Прістлі
- Лауреати Міжнародної Ленінської премії «За зміцнення миру між народами»
- Члени Американського фізичного товариства
- Нагороджені медаллю Деві
- Іноземні члени Лондонського королівського товариства
- Лауреати премії Лайнуса Полінга
- Отримувачі гранту Ґуґґенгайма
- Сілліманівські лектори
- Нагороджені медаллю Вільяма Ніколса
- Людина року за версією журналу «Time»
- Хіміки США
- Люди, на честь яких названо астероїд
- Пацифісти
- Померли від раку простати
- Німці США
- Атеїсти США
- Атеїсти XX сторіччя