Лейма Гбові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лейма Гбові
Leymah Gbowee no Fronteiras do Pensamento Porto Alegre 2013 (9730602149).jpg
Народилася 1 лютого 1972(1972-02-01)[1][2][3] (47 років)
Монровія, Ліберія[4][5][…]
Громадянство
(підданство)
Flag of Liberia.svg Ліберія[7]
Діяльність політикиня, бізнесмен, економістка, антивоєнна активістка
Галузь права людини
Alma mater Eastern Mennonite Universityd
Заклад Колумбійський університет
Членство Nobel Women's Initiatived[8]
Конфесія лютеранство
Нагороди
IMDb nm3091658
Сторінка в Інтернеті leymahgbowee.com

Лейма Роберта Гбові (англ. Leymah Roberta Gbowee; нар. 1 лютого 1972(19720201), центральна Ліберія) — ліберійська активістка-миротворець, лауреат Нобелівської премії миру за 2011 рік спільно з Тавакуль Карман і Елен Джонсон-Серліф «за ненасильницьку боротьбу за безпеку жінок і за права жінок на повноправну участь у побудові миру». Лауреат Премії Грубера за права жінок (2009).

Біографія[ред. | ред. код]

Лейма Роберта Гбові (Leymah Roberta Gbowee) народилася у 1 лютого 1972 року у центральній Ліберії у сім’ї середнього класу. Батько дівчинки працював з урядом, з Агенством Національної Безпеки, а мати була старшим фармацевтом у аптеці національного госпіталю.[9] У 1989 році, у той час, коли Лейма щойно закінчила школу та збиралася вивчати медицину в університеті щоб стати педіатром, розгорнулася перша громадянська війна у Ліберії. Дівчина у 17 років разом з батьками та двома сестрами з трьох переїхала до столиці країни – до Монровії.

"Я розповідаю, що в одну хвилину я була підлітком, а у наступну хвилину вже дорослою, піклуючись про 20 людей, які прийшли до нас".[10]

У 1995 - 1996 роках Лейма Гбові працювала радником по справах біженців в притулку для переміщених осіб при Міністерстві охорони здоров'я Ліберії.[11]

З 1998 - 2002 роки вона працювала в програмі Trauma Healing and Reconciliation Program of the Lutheran Church in Liberia у якості соціального працівника та тренера. ЇЇ обов'язки включали роботу з пораненими колишніми дітьми-солдатами. Лейма була також єдиною жінкою-тренером, яка навчала військовослужбовців, поліцейських та інші служби безпеки про травму, її наслідки і способи поводження з нею.[12] Саме у той час Гбові зробила висновок, що саме жінки мусять зупинити війну, у якій готові брати участь чоловіки.[13]   

І вже згодом, у 2002 році Лейма Гбові організувала жіночий рух за мир «Women of Liberia Mаss Action for Peace».[14]

Цей рух розпочався незважаючи на те, що у Ліберії були надзвичайно обмежені цивільні права. Тисячі жінок різного віросповідання та з різних соціальних класів мобілізували свої зусилля, влаштовували мовчазні ненасильницькі протести, які включали сексуальний страйк, а також погрози прокляттям. Жінки одягали білі футболки у якості символів миру та виходили на вулиці з плакатами декілька тижнів поспіль. Вони закликали президента та повстанців сісти за стіл переговорів.[15]

У 2003 році під час Другої громадянської війни в Ліберії активістки жіночого руху за мир «Women of Liberia Mаss Action for Peace» примусили зустрітися з ними президента Чарльза Тейлора. Про це Леймі Гбові як лідерці руху повідомив Спікер парламенту.

«Це, щоб сказати вам, що президент Тейлор зустрінеться з усіма вами». Це було схоже на Wow![16]

Потім активістки взяли з президента обіцянку відвідати мирні переговори в Акрі в Гані для переговорів з повстанцями з Liberians United for Reconciliation and Democracy and Movement for Democracy in Liberia. Такої ж обіцянки вдалося домогтися жіночому руху від повстанців. Лейма Гбові очолила делегацію ліберійських жінок у поїздці до Гани, з метою продовжувати чинити тиск на ворогуючі фракції під час мирного процесу та з метою участі у переговорах. У критичний момент, коли переговори здавалися зупиненими, Лейма і майже 200 жінок сформували людську барикаду, щоб перешкодити представникам Тейлора і повстанських воєначальників покинути зал для їжі або будь-якої іншої причини, поки вони не дійшли до домовленості про мир.[17]

У критичний момент, коли переговори здавалися зупиненими, Лейма і майже 200 жінок сформували людську барикаду, щоб перешкодити представникам Тейлора і повстанських воєначальників покинути зал для їжі або будь-якої іншої причини, поки вони не дійшли до домовленості про мир.

Коли сили безпеки намагалися заарештувати Лейму, вона пригрозила повністю оголистися - акт, який за традиційними африканськими переконаннями приніс би прокляття та страшні нещастя на чоловіків. Загроза Лейми спрацювала, і це виявилося вирішальним поворотним пунктом для мирного процесу.[18]

З 2001 до 2005 року Лейма була програмною координаторкою у миротворчій організації «Жінки у створенні миру» (Women in Peacebuilding, WANEP).[19]   

У 2006 році  Лейма Гбові  стала співзасновницею Women Peace and Security Network Africa (WIPSEN-A) в Аккрі та продовжувала виконувати обов'язки її виконавчого директора протягом шести років. WIPSEN-A - це пан-африканська неприбуткова організація, яка орієнтована на підтримку стратегічної участі та лідерства жінок в встановленні миру та безпеки на континенті.

У 2009 році історію Лейми та її руху було екранізовано у фільмі «Відправити молитвою диявола назад у пекло» (Pray the Devil Back to Hell).

У 2011 році вийшли її власні мемуари «Могучими хай будуть наші сили» (Mighty Be Our Powers: How Sisterhood, Prayer and Sex Changed a Nation at War).

У лютому 2012 року Лейма запустила нову громадську організацію, Gbowee Peace Foundation Africa (GPFA), у Монровії та у Ліберії, яка надає освітні та лідерські можливості для розвитку жінок, дівчат і молоді.

На даний момент Лейма Гбові є членом ради директорів Нобелівської Жіночої Ініціативи, Фонду Gbowee Peace, Фонду Peace Jam. Вона також є членом Мережі Лідерів Африканських Жінок для репродуктивного здоров'я та планування сім'ї.  

Нагороди[ред. | ред. код]

За свою миротворчу та активістську діяльність Лейма отримала низку нагород:

·     2007 - Блакитна стрічка від Гарвардського інституту державного управління ім. Джона Ф. Кеннеді;

·     2009 - Премія Грубера за Права Жінок;

·     2009 - Премія «Профілі мужності»;

·     2011 - Нобелівська премія миру спільно з Тавакуль Карман і Елен Джонсон-Серліф.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.infoplease.com/biography/var/leymahgbowee.html
  2. http://www.nndb.com/lists/499/000063310/
  3. http://www.bbc.co.uk/news/world-africa-15215312
  4. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1017068275 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. http://www.factmonster.com/biography/var/leymahgbowee.html
  6. http://www.ucc.org/black-history/test/profiles-iframe.html?page=13
  7. http://www.nytimes.com/2011/10/10/world/africa/on-the-campaign-trail-liberias-sirleaf-plays-down-nobel-win.html
  8. https://nobelwomensinitiative.org/laureate/
  9. Leymah Gbowee. Academy of Achievement (en-US). Процитовано 2019-06-30. 
  10. Leymah Gbowee. Academy of Achievement (en-US). Процитовано 2019-06-30. 
  11. 💃󾆶 Лейма Гбови: остановить войну молитвой. She-Win (ru-RU). 2018-06-05. Процитовано 2019-06-30. 
  12. GBOWEE BIOGRAPHY – Gbowee Peace Foundation Africa (en-US). Процитовано 2019-06-30. 
  13. Ла Страда - Україна -. la-strada.org.ua. Процитовано 2019-06-30. 
  14. 💃󾆶 Лейма Гбови: остановить войну молитвой. She-Win (ru-RU). 2018-06-05. Процитовано 2019-06-30. 
  15. 💃󾆶 Лейма Гбови: остановить войну молитвой. She-Win (ru-RU). 2018-06-05. Процитовано 2019-06-30. 
  16. Leymah Gbowee. Academy of Achievement (en-US). Процитовано 2019-06-30. 
  17. The Nobel Peace Prize 2011. NobelPrize.org (en-US). Процитовано 2019-06-30. 
  18. The Nobel Peace Prize 2011. NobelPrize.org (en-US). Процитовано 2019-06-30. 
  19. 💃󾆶 Лейма Гбови: остановить войну молитвой. She-Win (ru-RU). 2018-06-05. Процитовано 2019-06-30. 

Посилання[ред. | ред. код]