Полтавський полк Війська Запорозького

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Полтавський полк

Прапор полку

Прапор полку

Герб полку

Герб полкового центру

Карта полку

Розташування полку на карті.
Утворено 1648
Ліквідовано 1775
Центр Полтава
Сотні 19 (1649) / 2970[1] (2441)[2]
Полтавська полкова
1-ша полкова (Чугуївська) сотня
2-га полкова сотня
Зіньківська
Кобеляцька
Балаклійська
Багацька
Борківська (з містечка на р. Грунь-Ташань)
Борківська (з містечка на р. Псел)
Веприцька
Гадяцька
Ковалівська
Книшівська
Куземинська
Лукомльська
Лютенська
Опішнянська
Подільська
Ряшівська


Полковники
1648 — 1649, 1649 - 1652 Іскра Іван Якович
1649 - 1652, 1652 - 1658 Мартин Пушкар
1658, 1669 - 1670 Филон Гаркуша
1658 - 1659 Кирило Пушкар
1659 - 1661, 1670 - 1672, 1679 - 1680, 1686 - 1691 Федір Жученко
1661 - 1665, 1672 - 1674 Дем'ян Гуджол
1665 - 1668 Григорій Витязенко
1668 - 1669 Кость Кублицький
1674 - 1675, 1677 - 1679 Прокіп Левенець
1675 - 1677, 1683 - 1686, 1691 - 1695 Павло Герцик
1680 - 1682 Леонтій Черняк
1696 - 1700 Іскра Іван Іванович
1700 - ? Іван Несвіт
1701 - 1702, 1703 - 1709, 1725 - 1729 Іван Левенець
1702 - 1703 Михайло Гамалія
1709 - 1722 Іван Черняк
1722 - 1724 Григорій Буцький
1724 - 1725 Сава Тарануха
1729 - 1743 Василь Кочубей
1743 - 1774 Андрій Горленко

Полтавський полк — у XVII-XVIII століттях один із 10 лівобережних адміністративно-територіальних полків Гетьманщини. Створений 1648 року під час повстання під проводом Богдана Хмельницького. Полковий центр — місто Полтава.

Історія[ред.ред. код]

Формація виникла наприкінці літа 1648-го року — під проводом Івана Іскри перебувало сім сотень: три з Полтави, Борківська, Багацька, Балаклійська та Кобеляцька. Виникнення полку тісно пов'язане з козацькими повстаннями 30-х років XVII ст. Відтоді територію на схід від Лубен та Говтви поступово колонізували повстанці. Ці козацькі формування були неприйнятними та незручними не лише для шляхти, а й для реєстрових козаків котрі отримавши королівські привілеї неприязно сприймали виписчиків[3]. Основні кадри полкової старшини надходили з Запорожжя. Це були січовики з діда і прадіда, сім'ї яких, їх нащадки були головними охоронцями республіканських січових традицій[4].

За реєстром 1649 полк нараховує 19 сотень. Першочерговим стратегічним завданням був захист південних кордонів від татарських набігів. Присяжні списки 1654 року фіксують додаткові чотири сотні — Білицьку, Котелевську, Старосанжарську та Грунівську але відсутня ліквідовна після Білоцерківського договору Книшівська сотня. Тож за гетьманату Хмельницького у 1657 році формація мала 22 сотні. Через рік до поновленого Лубенського полку відійшла Лукомльська сотня. Після повстання Пушкаря і Барабаша, згідно з регіментом Виговського, число сотень міста скоротилося з трьох до однієї, того ж року наказним полковником було призначено Богуна[5], котрого незабаром змінив Гаркуша.

За часів правління Хмельниченка для захисту Лівобережжя від татарських вторгнень по Ворсклі було додатково утворено ще чотири сотні — Білицьку, Новосанжарську, Переволочанську та Сокільську.

За Брюховецького, після Андрусова до полку було приєднано кілька сотень від Чигиринського (1667). Він же призначив замість Гужеля на полковництво Григорія Витязенка[4] котрого зрештою під час повстання (1668) було лінчовано міщанами[6].

На час обрання на гетьманство І.Самойловича 1672 р у складі полку перебувало 17 сотень. У ході проведеної ним адміністративної реформи Зіньківський полк було реформовано, а три його сотні (з центрами в Зінькові, Опішні та Ковалівці) передано до складу Полтавського, окрім того, територію розширено за рахунок новозаселених земель уздовж річки Орелі — Маяцька, Нехворощанська та Царичанська (1674), Китайгородська (1677), Орлицька (1678) сотні. Відновлена до трьох чисельність місцевих сотень. За наступної реформації (1686—1687) 9ть сотень були передані до Миргородського та Гадяцького полків.

Станом на 1708—1709 р. : Полтавська городова — очолював Петро Олексійович Кованька, перша полкова — Богдан Зеленський, друга полкова, Білицька — Василь Юхименко, Будиська (Великобудиська), Керебердянська (Келебердянська), Китайгородська, Кишенська — Раско Бикинський, Кобеляцька — Ярош Іванович, Маяцька, Нехворощанська, Новосанжарівська — Роман Якович, Орлянська (Орлицька), Переволочинська (Переволочанська), Решетилівська, Сокільська, Старосанжарівська, Царичанська.

1745 року правобережні містечка Кам'янка і Мишурин Ріг були заселені і приписані до Келебердянської, Переволочанської і Орлянської сотень Полтавського полку.

У 1764 році (зі скасуванням в Лівобережжі гетьманського управління) 13-ть підрозділів анексовано тож кількість сотень зменшилася до п'ятьох — Першої Полтавської, Другої Полтавської, Третьої Полтавської, Будиської, Решетилівської. З особового складу ліквідованих сотень було сформовано 8 рот Дніпровської пікінерії. 20 жовтня 1775-го року полк остаточно ліквідовано, а територія ввійшла до складу Полтавського повіту Новоросійської губернії. З особового складу сформовано Полтавський пікінерний полк[7].

Це був перший козацький полк Лівобережної України, анексований РІ.

Полковий прапор[ред.ред. код]

Єдина офіційна згадка про знамено полтавських козаків датується 1717 р. У листі Івана Черняка, котрий перебував у той час на посаді полковника, до гетьмана, у виправдання на донос у його адресу щодо розкрадання коштів він писав :

—"О корогвахъ что доносятъ, же я зъ сотенъ бралъ по 10 копъ, то естъ истинная правда; вибралось з сотенъ 80 рублей и за тие гроши куплено шесть косяковъ блакитнаго лудану на сотенніе корогви, по 40 золо- тихъ, итого росходу 50 руб. безъ двохъ, а що осталось 32 р. за тое справлено полковую короговь и прапоръ, а остатокъ на жовтій лудаиъ дано на крижи" (хрести п.а.).

Себто прапор був блакитного кольору з жовтим хрестом. У наш час з історичних мотивів знамена було спроектовано прапор Полтавської області.

Військові кампанії[ред.ред. код]

«Обрання полковником Мартина Пушкаря» С.Васильківський.
Дзвін відлитий з трофейних гармат захоплених вояками Полтавського полку

Козаки Полтавського полку брали участь у визвольній війні українського народу 1648—1654 рр. (в облозі Львова, Замостя у 1648 р., битвах під Зборовом у 1649 р., Берестечком у 1651 р., Жванцем у 1653 р., молдавських походах 1650 і 1652 рр.), у повстанні 1657—1658 рр., в антифеодальних виступах 1687, 1689 і 1691 рр. проти козацької старшини, в Азовських походах 1695—1696 рр. Під час штурму Кизикермена козаки Полтавського полку, очолювані П.Герциком, особливо відзначилися. Із трофейних гармат, захоплених Полтавським полком, 1695 року Афанасієм Петровичем було відлито дзвін «Кизи-Кирмен». Під час ІІ Азовського походу несли караульну службу на Муравському шляху, що вів до Азова. Загалом, як зазначав Іван Мазепа в листі до Петра І: «За 12 літ з початку свого гетьманства я зробив 11 літніх і 10 зимових походів», в яких взяли безпосередню участь всі козацькі полки Полтавщини.

Під час Північної війни 1701 року 1,5 тисячі козаків Полтавського полку І.Іскри вели «малу війну в Ліфляндії» та під проводом Д.Апостола брали участь у битві під Ерестфером. 1702 року здобували Нотебург. З весни 1708 року Полтавський козацький полк перебуває на Дону для придушення повстання К.Булавіна. На час Полтавської битви переважна частина вже повернулася з донського походу. Згідно з документами, котрі дійшли до нашого часу, більшість полчан, котрі традиційно діяли заєдно з запорожцями, підтримували І.Мазепу.

Як згодом у відповідь на «Решетилівські статті» від 17 липня І.Скоропадського відпише Петро I :

«из городов же, в которых для неприятельскаго наступления, гарнизоны великороссийские введены, уже оные выведены, кроме Полтавы, из котораго гарнизону выводить невозможно, ибо большая часть городов того полку были в бунте обще с Запорожцами; того ради опасно оный, яко крайней город, без гарнизону оставить, дабы теже бунтовщики Запорожцы с единомысленники своими не учинили паки какого возмущения.»
(відповідь на 5ту статтю)

Та в той же час певна частина залишилися на боці Петра I. Зокрема як стверджується у «Малоросійському Родовіднику» В. Л. Модзалевського Будищанський сотник Максим Левченко у складі гарнізону брав участь в протистоянні осади Полтави союзними силами гетьмана Мазепи та Карла XII.

Також полк брав участь у російсько-турецьких війнах 1735—1739 та 1768—1774 рр.

Участь у військових діях
Облога Львова, Замостя 1648
Зборівська битва 1649
Битва під Берестечком 1651
Молдавські походи 1650-1652
Жванецька облога 1653
Повстання Пушкаря і Барабаша 1657—1658
Азовські походи 1695-1696
Північна війна 1701-1721
Придушення Булавінського повстання 1708-1709
Російсько-турецька війна 1735-1739
Російсько-турецька війна 1768-1774

Компути Полтавського полку[ред.ред. код]

Першим поіменним полковим документом з часу утворення Полтавського полку став реєстр 1649 p., укладений після підписання Зборівського договору 1649 р. Усередині кожен полковий реєстр побудований відповідно до структури полку. Список козаків подано посотенно. На початку подаються так звані полкові сотні — тобто ті, що розташовані у полковому місті. Для Полтавського полку це городова сотня, сотня Петрашовата сотня Оксютина. Далі ідуть списки козаків інших сотень — Зіньківської, Кобеляцької, Опішненської (сотня з Опушлое), Богацької, Борківської, Кузименської, Борківської (не плутати з попередньою, це зовсім інша сотня), Ковалівської, Балаклийської, Лукомської, Веприцької, Гадяцької, Книшовської од Гадячого, Подолскої Гадяцького повіту, Рашавської та Лютенської. На початку кожного сотенного списку в першу чергу записано старшину. Список городової сотні, якою судячи з документу відав сам полковник, відкривається іменем полковника Мартина Пушкаря. Власне «Реєстр» 1649 р. на сьогодні є єдиним широко відомим списком козаків Полтавського полку попри те, що це не єдина публікація полкового компуту.

Наступним, з відомих, став «Компут всего полку Полтавского» 1718 p. Структура Компуту 1718 р. значно відрізняється від Компуту 1649 р. Єдиним у них є принцип подачі на початку списку переліку полкової старшини та подачі списків окремо по кожній сотні. У 1718 р. полкова старшина складалася з полковника, полкових обозного, писаря, осавула, двох хорунжих та двох осавулів гарматних. Але якщо загальний принцип подачі матеріалу такий же як і в 1649 р. то основна мета поставлена під час укладення Компуту 1718 р. була дещо інша. Це не просто складання реєстру, чи переліку козаків полку, а й збір певної соціальної інформації. До нього уже вносяться відомості не лише про козаків, а й про посполите населення, міщан та цехову організацію на полковій території. Зберігається він у Інституті рукописів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. у складі зібрання О. М. Лазаревського.

Дійшли до нашого часу також компути 1721, 1732, 1733, 1734 та 1735 pp. Знаходяться вони у складі архіву Полтавського полку, що зберігається в Центральному державному історичному архіві України (м. Київ).

Джерела[ред.ред. код]

  • ЦДІАУК — Фонд 51 Генеральна військова канцелярія — Опис 3 т. 12 Справа 19351 — Ревізія Полтавського полку. 08-08.1759 р.; Справа 19353 — Ревізія Полтавського полку. 1748 р.; Справа 19354 — Ревізія Полтавьского полку. 10.1755 р.; Справа 20037 — Перепис дворів Полтавського полку. 18.07-20.08.1735 р.; справи 1335 і 1336 — Реєстр козаків, полкової, сотенної старшини, бунчукових і значкових товаришів з переліком військових походів (…). — 1724, 1725, 1734 рр.; справа 1155 — на 21.07.1723 р. — Список зубожілих козаків Полтавського полку, які не змогли виступити в військовий похід; справа 1455 на 1725 р. — Про відправку в Низовий похід козаків Полтавського полку і призначення над ними командиром кишенського сотника Григорія Потоцького; справи 1335 і 1335а — Реєстр козаків і старшини з переліком військових походів на 1724, 1725, 1734 рр.; справа 19250 — Компут козаків Полтавського полку на 1735 р.; справа 19317 — Ревізія Полтавського полку на 1737 р.; справа 19318 — Ревізія Полтавського полку на 1737 р.; справа 19330 — Ревізія Полтавського полку на 1740 р.; справа 19341 — Ревізія Полтавського полку на 1743 р.; справа 19351 — Ревізія Полтавського полку на 1750 р.; справа 19353 — Ревізія Полтавського полку на 1748 р.; справа 19354 — Ревізія Полтавського полку на 1755 р.
  • Інститут Рукописів бібліотеки ім. Вернадського — фонд 1, справи № 54335 на 1732 р. — Ревізія Полтавського полку; 54480 на 1718 р. — Полтавський компут; 54481 на 1721 р. — Компут полку Полтавського.
  • «Київська старовина» № 10, 1890 «Заметка о козацьких знаменах»
  • Модзалевський В. Л. «Малоросійський Родовідник». Том 3 Київ, 1912. — С.321.
  • Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765—1769 рр. Київ — Наш час, 2012. Упорядкування, вступна стаття й коментарі Юрія Волошина.
  • РГАДА Москва — фонд 140, опись 1, дело 29 — Присяга Полтавского полка в 1718 году.
  • Джерела з історії Полтавського полку (середина XVII—XVIII ст.): [Текст] / упоряд., коментарі, вступ. стаття — Мокляк В. О.; Полт. краєзнавч. музей. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012. — Т. III: Компути та ревізії Полтавського полку. Ревізія 1723 р. Ревізія 1726 р
  • Бутич І. Л. Генеральне слідство про маєтності Полтавського полку 1729—1730. — Полтава: ВАТ "Видавництво «Полтава», 2007.

Література[ред.ред. код]

  • Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
  • Коваленко Сергій. Полтавський полк//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 3. — Київ: Видавництво «Стікс», 2009
  • «Реєстр всього війська Запорожського 1649 року» за підписом самого Б. Хмельницького
  • Горобець В. Історія українського козацтва//Полково-сотенний устрій Гетьманату. Нариси у 2-х томах.
  • В. О. Мокляк. Джерела з історії Полтавського полку. Середина XVII—XVIII ст. Т. І: Компути та ревізії Полтавського полку. Компут 1649 р. Компут 1718 р. Полтава: АСМІ 2007
  • Мокляк В. Полтавський полк: Наук.попул. нарис історії полку з часу його виникнення до кінця XVII ст.. — Полтава: Дивосвіт, 2008. — 112 с.
  • Мокляк В. Полтавщина козацька: (Від Люблінської унії до Коломацької ради) / В. Мокляк. — Полтава: АСМІ, 2008. — 264 с.
  • В.Мокляк. Козацька доба на Полтавщині. — Полтава: 2008.
  • Горобець В. «Структура врядування та соціальне дисциплінування в південних полках Гетьманату» (за матеріалами ревізій Полтавського полку 1719, 1721 та 1732 рр.)
  • Горобець В. Влада та соціум Гетьманату. Дослідження з політичної та соціальної історії ранньомодерної України / НАН України. Інститут історії України.
  • О. А. Бороденко Незаміжні жінки Гетьманщини др. пол. XVIII ст. (історико-демографічний аспект на прикладі облікових джерел сіл полтавського полку).
  • Ю. В. Волошин Статево-вікова та шлюбна структура населення міста Полтави в др. пол. XVIII ст.
  • Окіншевич Л. Значне військове товариство в Україні-Гетьманщині XVII-XvIII ст.
  • Кузик Т. Л. Відомість про залінійні поселення від 17 січня 1762 р. як джерело до історії Старосамарської сотні Полтавського полку.
  • Бороденко О. А. Нерухоме майно вдовиних домогосподарств гетьманщини другої половини XVIII століття (на прикладі сіл Полтавського полку).
  • Пивовар А. Поселення задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини ХVІІІ століття.
  • Кривошея В. В. Українське козацтво в національній пам'яті. Полтавський полк. Том І та II. — Ч.: «Десна Поліграф», 2014

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Реєстр Війська Запорозького 1649 року» Київ, «Наукова думка», 1995
  2. Реестра всего Войска Запорожского послѣ Зборовскаго договора с королемъ Польскимъ Яномъ Казимиромъ составленные 1649 года, октября 16 дня / Изданные по подлиннику О. М. Бодянскимъ. — М. : Изданіе Императорскаго Общества Исторіи и Древностей Российскіхъ при Московскомъ Университетѣ, 1875. — С. VIII-IX.
  3. Кривошея В. В. Українське козацтво в національній пам'яті. Полтавський полк. Том II. — Чернігів : «Десна Поліграф», 2014 Ст.479
  4. а б Кривошея В.В., 2008, Козацька еліта Гетьманщини. — К.: ІПіЕНД ім. Ф. Ф. Кураса, 2008. — 451
  5. М. Грушевський. Історія України-Руси. Том X. Розділ II — Бої під Полтавою, кінець Пушкаря.
  6. Літопис Величка/«Про полтавський розрух і вбивство їхнього полковника Витязенка»
  7. «Историческое описаніе одежды и вооруженія россійских войскъ», 1899, т. 4/IV