Бідьовка Володимир Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бідьовка Володимир Анатолійович
Бідьовка Володимир Анатолійович.jpg
Народився 7 березня 1981(1981-03-07) (37 років)
Макіївка, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність політик
Посада Народний депутат України[1]

Володимир Анатолійович Бідьовка (нар. 7 березня 1981(19810307)) — колишній політик, терорист, український колаборант з Росією. З 19 листопада — так званий голова «народної ради» терористичного угруповання ДНР. Нардеп України VII скликання (2012—2014) від КПУ. З листопада 2014 року — в так званому «парламенту ДНР», а після «виборів 2018 року» очолив його.

Діяльність[ред. | ред. код]

Народився у місті Макіївці Донецької області, має вищу освіту.

Довгий час перебував у Компартії України (її діяльність заборонена в Україні з 16 грудня 2015 року). У березні 2006 — кандидат у нардепи від КПУ, № 246 у списку. На час виборів: помічник-консультант народного депутата.

2010—2012 — депутат Донецької обласної ради від КПУ, секретар Донецького обкому партії і головний редактор газети «Коммунист Донбасса».

Народний депутат України VII скликання (2012—2014) від КПУ, № 18 у списку. На час виборів: 2-й секретар Донецького обласного комітету КПУ. У парламенті входив до фракції КПУ (12.2012-07.2014), був членом Комітету з питань промислової та інвестиційної політики (з грудня 2012).

2013 — координатор від КПУ акцій протесту проти видобутку сланцевого газу в Донецькій області.

На парламентських виборах 2014 року висувався від Компартії до Верховної Ради України, але політсила в парламент не пройшла. Після цього зник на підконтрольній «ДНР» території і 2 листопада 2014 року обраний до «народної ради» ДНР.

2018 року Більовка знову був «переобраний» до «парламенту ДНР» від так званої фракції «Донецька республіка», а 19 листопада став головою сепаратистської «народної ради» другого скликання при угрупованні «ДНР», за його кандидатуру проголосували 98 «депутатів» зі 100[2], через що він потрапив до санкційного списку Європейського Союзу[3].

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]