Рокитне (смт, Сарненський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Рокитне
Rokytne coat of arms.svg Rokytne flag.svg
Герб Рокитного Прапор Рокитного
Rokitno Wolynskie,synagoga.jpg
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Сарненський район
Громада Рокитнівська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1888
Статус із 1940 року
Площа 5,52 км²
Населення 6704 (01.01.2019)[1]
Густота 1236,4 осіб/км²
Поштовий індекс 34200
Телефонний код +380 3635
Географічні координати 51°17′14″ пн. ш. 27°12′37″ сх. д.H G O
Водойма річка Бунів


Відстань
Найближча залізнична станція: Рокитне-Волинське
До райцентру:
 - фізична: 83 км
 - залізницею: 100 км
 - автошляхами: 95 км
До обл. центру:
 - фізична: 83 км
 - залізницею: 100 км
 - автошляхами: 95 км
Селищна влада
Адреса 34200, Рівненська обл., Рокитнівський р-н, смт Рокитне, вул. Незалежності, 15
Карта
Рокитне. Карта розташування: Україна
Рокитне
Рокитне
Рокитне. Карта розташування: Рівненська область
Рокитне
Рокитне

Commons-logo.svg Рокитне у Вікісховищі

Роки́тне (Охотникове, Рокитно) — селище міського типу в Україні, адміністративний центр Рокитнівської селищної громади Рівненської області. Населення становить 6704 особи (2019).[1] Протягом 1927—1939 років було містом.[2]

У смт Рокитне розташовані залізнична станція Рокитне-Волинське на лінії Коростень — Сарни[3], скляний, каменедробильний заводи, деревообробний комбінат, медичне училище.

Географія[ред. | ред. код]

Через селище тече річка Бунів, права притока Льви.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат у смт вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[4] Опадів 643 мм на рік.[4] Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 31 мм.[4] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 93 мм.[4] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 62 мм.[4] Пересічна температура січня — -5.7 °C, липня — 18.6 °C.[4] Річна амплітуда температур становить 24.3 °C.[4]

Клімат Рокитного
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −2,7 −1,4 3,3 12,5 19,3 22,9 23,9 23,1 18,4 11,8 4,6 −0,1 11,3
Середня температура, °C −5,7 −4,7 −0,4 7,6 13,7 17,5 18,6 17,7 13,4 7,8 2,1 −2,6 7,1
Середній мінімум, °C −8,7 −7,9 −4 2,7 8,2 12,1 13,3 12,3 8,4 3,8 −0,4 −5,1 2,9
Норма опадів, мм 38 31 31 47 59 93 89 68 57 43 43 44 643
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

Історія[ред. | ред. код]

Виникнення селища міського типу Рокитне припадає на час промислового пожвавлення 80-х років XIX століття. Його виникнення пов'язане з розбудовою робітничого містечка навколо склозаводу поблизу станції Охотнікове на землях с. Рокитне.[5]

До 1922 року село було відоме під назвою Охотнікове, що походило від прізвища власника землі, в якого бельгійський склозаводчик єврейського походження Розенберг у 1888 році купив невелику ділянку кварцових пісків, придатних для скловаріння, і відкрили тут примітивну гуту.

Поштовхом до швидкого розвитку села стало спорудження в 1898 році заводу і прокладання на початку 1900 року залізничної колії Київ — Ковель. Лінія пройшла через селище, і тут спорудили залізничну станцію Рокитне. Охотникове входило до Кисорицької волості Овруцького повіту Волинської губернії. За Ризьким мирним договором у 1921 році Охотникове відійшло до Польщі.

У 1922 році селище перейменоване на Рокитне, а залізнична станція стала називатись Рокитне-Волинське.

1 жовтня 1933 року місто було розширене за рахунок приєднання частини території гміни Кісориче з розміщеними на ній казармами Корпусу прикордонної сторожі.[6]

У вересні 1939 року Рокитне в складі Західної України було приєднане до СРСР.

Після возз'єднання Західної і Східної України проводилась робота по розмежуванню районів і в 1940 році був утворений Рокитнівський район. Почали працювати перші державні органи влади. Головою виконавчого комітету районної Ради депутатів трудящих працював Поляков, головою селищної Ради — Зак.

Під час Німецько-радянської війни Рокитне входило до військової округи «Заграва» регіональної групи УПА-Північ[7].

11 листопада 1944 біля селища у засідку УПА потрапила та була розгромлена рота 205 окремого стрілецького батальйону 16-ї бригади НКВС. Бій тривав три з половиною години. За даними УПА: загинуло 117 солдатів НКВС, а власні втрати склали 4 убитих та 12 поранення[8]. За даними радянської сторони, підрозділ НКВС втратив убитими 26 людей, пораненими 10 і одного зниклим безвісти. Втрати УПА склали 70 людей убитими[9].

У квітні 1986 року селище постраждало від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і відноситься до третьої категорії населених пунктів, потерпілих від цієї катастрофи.

Населення[ред. | ред. код]

Станом на 1 січня 2019 року, населення становить 6704 особи.[1]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:

Мова Відсоток
українська 98,25 %
російська 1,54 %
білоруська 0,13 %
польська 0,01 %
молдовська 0,01 %

Промисловість[ред. | ред. код]

Станом на грудень 2002 року в селищі працювало 5 промислових підприємств, 3 будівельні організації, 3 сільськогосподарські, 2 автотранспортні, 2 підприємства зв'язку, 2 комунальні та інші, 85—100 підприємств — приватні.

Пріоритетною галуззю промисловості в селищі є скляна промисловість. Серед промислових підприємств відомими за межами України є відкрите акціонерне товариство «Рокитнівський скляний завод», який в 1998 році святкував свій ювілей — 100-річчя з дня заснування. Питома вага продукції цієї галузі в загальному об'ємі промислового виробництва району становить 80-82 %.

Сьогодні склозавод — це:

  • підприємство, на якому річне виробництво пляшок різного асортименту становить понад 340 млн штук;
  • виробник, що здійснює більше 30 % експортних поставок своєї продукції в країни Європи;
  • володар більше десяти запатентованих власних розробок;
  • сертифіковане за системою управління якістю ISO 9001:2008.

Суттєво наповнює бюджет селища Рокитнівський держлісгосп, який випускає в рік товарної продукції на суму більше 5 млн гривень. Це, в основному, пиловник хвойний і листяний, рубостійкий, стовпи на ДВП, фанера сировинна, дрова паливні, техсировина, тара ящична, заготовки пилені тощо.

Значну долю у випуску продукції займають товари народного споживання — дверні і віконні блоки, бетон товарний, ліжка, карнизи, штахетник, дранка штукатурна, консервна продукція.

ТзОВ «РВК-М» є виробником товарного бетону та цементних розчинів. Виробництво здійснюється на італійському бетонному заводі фірми « SAMI». Доставка бетону та розчинів проводиться автоміксерами ємністю 5 м.куб. . Бетони РВК-М є надійним, сучасним будівельним матеріалом.

Продукція підприємства знаходить ринки збуту, в основному, в Україні, але держлісгосп займається і зовнішньоекономічною діяльністю, що становить майже 16 % реалізованої продукції. Це співпраця з фірмами Австралії, Німеччини, Польщі, Білорусі щодо експортних поставок заготовок пилених, дров технологічних, балансів соснових, живиці та ін.

У селищі триває процес приватизації та роздержавлення підприємств. Більше половини з них стали акціонерними товариствами.

Славиться рокитнівська земля своєю промисловістю будівельних нерудних матеріалів. На території району працюють 5 щебеневих заводів, серед них ТОВ «Рокитнівський спецкар'єр».

Культура і освіта[ред. | ред. код]

У Рокитному функціонують дві середні школи, гімназія та три дитячих садки. Є в селищі медичне училище, яке готує фельдшерів, медсестер, стоматологів, зубних техніків та професійно-технічне, яке готує трактористів машиністів широкого профілю, слюсарів-ремонтників, монтажників, електрозварювальників, мулярів-штукатурів, столярів. В культурному житті селища важливе значення відіграють будинок культури, музична школа, 7 бібліотек. зокрема найбільша Рокитнівська центральна районна бібліотека.

Славиться Рокитнівщина своїми фольклорними колективами. Знають їх не тільки в районі, а й далеко за його межами. Народний аматорський ансамбль української пісні та Народний академічний хор селища неодноразово виступали на сценах Рівного та Києва.

На території селища діють три релігійні організації: українська православна церква, римсько-католицька та християн віри євангельської.

Символіка[ред. | ред. код]

20 травня 1997 року Рокитнівська селищна рада своїм рішенням затвердила сучасний герб і прапор Рокитного (автори проектів — Ю. Терлецький і А. Гречило).

Герб: щит скошений зліва, у верхньому синьому полі золоті рушниця та мисливський ріжок, у нижньому золотому полі — зелені вербові віти; щит увінчує срібна міська корона.

Прапор: квадратне полотнище; на зеленому тлі — жовта квітка азалії; лінії, що відходять від середини сторін прапора, відсікають білі трикутники.

Рушниця і мисливський ріжок символізують давню назву поселення — Охотникове, зелені вербові віти вказують на сучасну назву селища (рокита — верба), синій колір у гербі та білий у прапорі означають річки й озера, якими багатий цей край, а квітка азалії підкреслює своєрідність місцевої флори. Зелений колір — ліси, які оточують селище.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року. Київ: Державна служба статистики України. 2019. с. 61. с. 83. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019. 
  2. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 1 kwietnia 1927 r. o zaliczeniu osady Rokitno w powiecie sarneńskiem, województwie poleskiem, w poczet miast, Dz. U. Nr 36, poz. 320
  3. Станція Рокитне-Волинське
  4. а б в г д е ж Rokytne climate: Average Temperature, weather by month, Rokytne weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 17 жовтня 2019.  (англ.)
  5. Rudnytska, Liudmyla (15 грудня 2018). СТВОРЕННЯ СКЛЯНОГО ЗАВОДУ НА БАЗІ СЕЛА РОКИТНЕ ОВРУЦЬКОГО ПОВІТУ ВОЛИНСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ. Київські історичні студії (укр.) (2 (7)). ISSN 2524-0757. doi:10.28925/2524-0757.2018.2.4753. Процитовано 18 серпня 2020. 
  6. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 13 września 1933 r. o zmianie granic miasta Rokitna w powiecie sarneńskim, województwie wołyńskiem. (пол.)
  7. Коротун, 1996, с. 13.
  8. [1]
  9. Наказ по ВВ НКВД Українського округу про підсумки бою 205 окремого стрілецького батальйону поблизу с. Рокитне від 16 листопада 1944 р.
  10. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 30 грудня 2018. 

Книги[ред. | ред. код]

  • Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — 274 с.

Посилання[ред. | ред. код]