Роберт Гайнлайн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Роберт Хайнлайн)
Перейти до: навігація, пошук
Роберт Енсон Гайнлайн
Robert Anson Heinlein
Гайнлайн підписує книжки на 34-му всесвітньому форумі наукової фантастики (1976)
Гайнлайн підписує книжки на 34-му всесвітньому форумі наукової фантастики (1976)
Псевдоніми, криптоніми Енсон Мак-Дональд (англ. Anson MacDonald), Лайл Монроангл. Lyle Monroe, Джон Ріверсайд англ. John Riverside, Кейлеб Сондерз (англ. Caleb Saunders), Саймон Йорк англ. Simon York
Дата народження 7 липня 1907(1907-07-07)
Місце народження Батлер, Міссурі, США
Дата смерті 8 травня 1988(1988-05-08) (80 років)
Місце смерті Кармел, Каліфорнія, США
Громадянство Flag of the United States.svg США
Мова творів англійська мова[1]
Рід діяльності письменник
Роки активності: 1939—1987
Напрямок наукова фантастика, фентезі
Жанр оповідання, романи
Дружина Virginia Heinlein[d]
Нагороди Премія Прометея, зал слави[d], Inkpot Award[d], Меморіальна премія «Гросмейстер фантастики» імені Деймона Найта, Премія «Г'юґо» за найкращий роман, Премія «Г'юґо» за найкращий роман, Премія «Г'юґо» за найкращий роман і Премія «Г'юґо» за найкращий роман
Премії премія «Г'юґо» — 4 рази, премія «Неб'юла» (Grand Master Award) — 1975
Автограф: Автограф
The Heinlein Society
Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ро́берт Е́нсон Гайнла́йн (Robert Anson Heinlein), (*7 липня 1907, Батлер, Міссурі, США — †8 травня 1988, Кармел, Каліфорнія, США) — один з найвідоміших письменників-фантастів, який мав найбільший вплив на формування сучасної наукової фантастики. Володар престижних премій «Г'юго» та «Неб'юла». В англо-американській літературі Гайнлайна, разом з Артуром Кларком та Айзеком Азімовим зараховують до «Великої трійки» письменників-фантастів. На честь письменника названі астероїд[2] та кратер на Марсі.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 7 липня 1907 у місті Батлер, округ Бейтс, штат Міссурі. Був третьою дитиною в сім'ї Рекса Айвора Гайнлайна і Бем Лайл Гайнлайн. Крім двох старших братів, Лоуренса і Рекса-молодшого, пізніше з'явилися три молодші сестри і брат[3].

Сім'я незабаром переїхала в Канзас-Сіті, де Роберт 1924 закінчив середню школу, а потім рік навчався в місцевому університеті. За прикладом одного зі своїх старших братів, вирішив вступити у Військово-морську академію в Аннаполісі, для чого доклав неймовірних зусиль. Щоб одержати допуск до вступних іспитів у цей престижний навчальний заклад, була потрібна рекомендація сенатора або конгресмена — вони мали право давати лише по одній в рік, — або самого президента. Гайнлайн відправив сенаторові Джеймсу Ріду п'ятдесят листів з проханнями про сприяння, приблизно стільки ж, скільки надіслали всі інші здобувачі разом узяті. Феноменальна наполегливість не залишилася непоміченою, і майбутній письменник, заручившись бажаною рекомендацією, блискуче пройшов усі іспити і був зарахований в Академію, яку закінчив 1929.

Фото Роберта Гайнлайна з фотоальбому Військово-морської академії (1929)

Відбувши практику на авіаносці «Лексингтон», провів у плаваннях на інших кораблях ще кілька років, поки 1934 не захворів на туберкульоз, його вилікували, після чого звільнили з військової служби.

Вступив до Каліфорнійського університету, вивчав точні науки (зокрема математику) до яких був схильний з дитинства, однак, не маючи грошей для закінчення курсу, вимушений працювати на різних роботах. Гайнлайну доводилося працювати на шахті, журналістом, маклером… Перепробувавши ще кілька фахів, він подався в політику, але на перших же виборах до Законодавчих зборів штату його кандидатура не пройшла.

Помер уві сні 8 травня 1988-го року, від набряку легенів (emphysema) та серцевої хвороби, яка мучила його протягом останніх кількох років життя.

Письменство[ред.ред. код]

Довідавшись про конкурс на найкраще оповідання, який оголосив часопис Thrilling Wonder Stories наприкінці 1938-го року, Гайнлайн вирішив спробувати себе в жанрі наукової фантастики. Він відправив оповідання «Лінія життя» (1939) у часопис «Astounding Science Fiction», редактором якого був Джон Вуд Кемпбелл-молодший[en], один зі стовпів тогочасної американської фантастики. Через кілька місяців твір опублікували, і Гайнлайн отримав за нього сімдесят доларів — перші гроші, здобуті письменницькою працею. Йому запропонували співпрацювати з часописом і далі[4].

Незабаром надруковано низку його творів: «Невдаха» (1939), «Реквієм» (1940), «Вибух завжди можливий» (1940), «Дороги повинні котитися» (1940), які демонстрували відмінну наукову підкованість автора, уміння віртуозно моделювати сюжет. Він доводив свої ідеї до досконалості і прагнув внутрішньої логічності оповідання.

Гайнлайн ніколи не переставав писати (за винятком періоду з 1942 по 1947).

«Історія Майбутнього»[ред.ред. код]

Цикл творів «Історія Майбутнього», який автор створював протягом 1940-их — 1950-их і до якого повертався пізніше, містить у собі деякі ранні оповідання і романи, такі як: «Якщо це триватиме надалі…» (1940), «Діти Мафусаїла» (1941), «Пасинки Всесвіту» (1963), книга, яку пізніше порівнювали з «Володарем мух» Вільяма Голдінга. Гайнлайн зі властивим йому комплексним підходом склав і повісив на стіну свого кабінету структурно-хронологічну схему розвитку цього напрямку своєї творчості, хоча втілив не все задумане.

Категоризація творчості[ред.ред. код]

Зрілу творчість Гайнлайна прийнято поділяти на дві частини. Подібна класифікація скоріше формальна:

Перша складається з романів «Лялькарі» (1951), «Подвійна зірка» (1956), «Двері до літа» (1957) і низки інших.

Друга — романи, орієнтовані на підлітків і юнацтво (хоча їх зі задоволенням читали і читають дорослі): "Ракетний корабель «Галілео» (1947), «Космічний кадет» (1948), «Червона планета» (1949) тощо. В них письменник уклав дуже багато не тільки від власного досвіду, але і від розуміння глобальних проблем усієї цивілізації, включаючи інтелектуальні й філософські дилеми.

Тематика творчості[ред.ред. код]

Улюбленою темою Гайнлайна стала соціологія, а згодом — комунікативна психологія. Його цікавили «людський фактор», «хвороби» суспільства і їхнє значення для цивілізації.

У своїх творах він твердо стоїть на позиціях позитивізму і віри в усвідомлений обов'язок і призначення людини, у величезне значення її волі в кульмінаційні періоди. Так, Торбі з «Громадянина Галактики», здобувши багатство і сім'ю, з яким був розлучений, йде проти всіх порядків свого рідного суспільства, бажаючи з'ясувати істину про загибель своїх батьків, і боротися далі з ненависним йому рабовласництвом. Міцний духовний стрижень — те, що відрізняє головних героїв Гайнлайна (невипадково дослідники говорять про вплив концепцій Ортеги-і-Гассета на його світогляд).

Основний конфлікт більшості творів Гайнлайна відбувається не між розумом (чи обов'язком) і почуттям, не між особистістю і світом або природою, а між наборами аксіом різних культур, між цивілізаційною і генетичною приналежністю людини і її моральним вибором.

Чудова мова з віртуозним моделюванням ідіоматики і семантики людської і відмінних від неї культур майбутнього, невимушене використання розмовної мови, наукової (і не тільки технічної, але і гуманітарної) лексики, — незмінна іронія, явні і приховані цитати, — усе це робить твори Гайнлайна приємними і захоплюючими. При цьому вони багатошарові і розраховані на різні види сприйняття і категорії читачів.

«Чужинець у чужій країні»[ред.ред. код]

«Чужинець у чужій країні» (1961) — одна з найвідоміших і найскладніших для розуміння книг фантаста. Навряд чи якийсь інший письменник до нього намагався розкрити за допомогою фантастики стільки каверзних питань. Їх занадто багато, і з кожною сторінкою стає все більше: віра чи юродство; що взагалі називати релігією; моральність і мораль універсальні чи задані культурою; чи дійсно прекрасні ті почуття, звичаї і догми, що встановило людство, і чи існує гідна альтернатива; визначає мова мислення, чи ні; чи можливий міжкультурний діалог різними мовах чи взагалі без мови тощо. З контексту роману виділяється ще одне, приховане запитання: а чи є розум узагалі благом?

Реакції[ред.ред. код]

Повісті і романи Гайнлайна робили фурор, часом викликали зовсім різну реакцію — від захопленого вихваляння до звинувачень у мілітаризмі (за «Зоряний десант», який став бестселером 1959). Чотири рази він одержував премію «Г'юго» і став першим, кому була вручена премія «Гросмейстер фантастики» за внесок до жанру фантастики.

Відвідини СРСР[ред.ред. код]

Письменник-фантаст був спостережливим соціальним аналітиком. Відвідавши Радянський Союз у 1960-ті роки, Роберт Гайнлайн зазначив, що радянські громадяни не розуміють демократичного спілкування: «В СРСР ви або нагорі, або внизу — але ніколи не рівні», і тому «…працівник „Інтуриста“, залишившись наодинці з іноземцем, ніяк не може обрати позицію. Підлеглий він чи начальник? Зазвичай відбувається щось на зразок швидкої проби сил, після чого він одразу ж обирає ту чи іншу роль… У такому випадку необхідно моделювати свою поведінку за гіршим зразком гнівного припадку — вам доводилося його бачити під час виступу Хрущова; таке вони зрозуміють. В СРСР так себе поводить тільки начальник…»[5].


Українські переклади[ред.ред. код]

  • А ще ми прогулюємо собак: Оповідання / З англ. пер. Людмила Бутенко // Всесвіт, 1991. — № 10.[6]
  • Чужинець на чужій землі. — Харків: КСД, 2016. — 720 с.[7]

Бібліографія[ред.ред. код]

Нижче наведені окремі твори Роберта Гайнлайна

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb119071495
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
  3. Роберт Гайнлайн. Біографічна довідка(англ.)
  4. Чим Роберт Гайнлайн відрізнявся від інших письменників-фантастів?
  5. Див.: Розширений Всесвіт (Heinlein, Robert Anson. Expanded Universe — Inside Intourist. — Ace Books, 1981. — 582 pp.)
  6. Журнал «Всесвіт» у XX сторіччі: 1925—2000. Бібліографічний покажчик. — Київ, Видавничий дім «Всесвіт». — 2004. — 712 с. — С. 88.
  7. http://www.bookclub.ua/catalog/books/fantasy_books/product.html?id=39269&utm_expid=10040872-65.puu1Um07QzmfwIDrd7T1Vw.0&utm_referrer=https%3A%2F%2Fwww.google.com.ua%2F
  8. назва в рукописі The Heretic — «Еретик»

Посилання[ред.ред. код]