Вірменський собор (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вірменський кафедральний собор
м. Львів, вул. Вірменська, 7-13
Church tonemapped.jpg
Інтер'єр собору
Архітектор Дорінг
Замовник Вірменська апостольська церква
Нинішній власник Вірменська апостольська церква

Початок будівництва 1363
Збудовано 1370

Тип споруди культова

Вірме́нський кафедра́льний собо́р Успі́ння Пресвято́ї Богоро́диці — пам'ятка архітектури національного значення у Львові, що належить до Світової спадщини ЮНЕСКО; єдиний храм Вірменської апостольської церкви в Західній Україні; до 1945 кафедральний собор Львівської вірменсько-католицької архієпархії, а з 2000Української єпархії Вірменської апостольської церкви.

Історія[ред.ред. код]

Вірменську церкву збудовано у другій половині XIV століття (13631370 роки) майстром Дорінгом (зустрічались також інші варіанти написання). Протягом століть вона була громадським і релігійним центром вірменської колонії у Львові. У 1367 році церква стала соборною: у Львові був утворений єпархіальний центр вірменів Русі та Валахії. Надалі навколо церкви склався один із найцікавіших ансамблів, до якого ввійшли дзвіниця (1571 рік, арх. Петро Красовський), палац архієпископа (XVIII століття), вірменський банк (XVII століття), монастир бенедиктинок (1682), пам'ятна колона з постаттю святого Христофора та дерев'яний вівтар з композицією «Голгофа» (XVIII століття), огорожі з брамами (XVIIXIX століття).

Екстер'єр

Сам собор неодноразово перебудовувався: в 1437 році навколо нього зведено відкриту арочну галерею, перероблену на північному фасаді в захристію (1671), а згодом в ризницю (1731). В 1630 році прибудовано прямокутну західну наву. Після пожежі 1712 року інтер'єр набуває барокового характеру: тинькуються стіни, встановлюються нові вівтарі. Під час реставрації 19081927 років, що здійснювалася під керівництвом архітектора Франциска Мончинського, замість розібраних житлових будинків з боку вул Краківської розпочато будівництво західної вхідної частини, а стіни апсид декоровано стилізованими елементами, запозиченої з давньовірменської архітектури, — накладними арками та орнаментами. Із застосуванням стилізації в інтер'єрі виконані різьблена дерев'яна стеля над навою XVII століття, фрески, орнаментальний розпис стін і вітражі (художник Ян Генрик Розен), мозаїка в бані (художник Ю. Мегоффер). 1930 року за проектом Вітольда Мінкевича виконано новий головний вівтар, престол та амвон[1].

В радянський час Вірменський собор був закритий. Радянські власті закрили структуру Вірменської католицької церкви. 26 листопада 1945 був заарештований адміністратор Архієпископії, о. Діонісій Каєтанович і три інших священиків. Майже всі вірмени поїхали до Польщі.

Спочатку тут знаходилося фондосховище Львівської картинної галереї, а з 1953 року — музею імені Леніна. В січні 2000 року церкву повернули вірменській громаді. 6 січня 2001 року було звершено перше богослужіння, а 28 травня 2003 року собор освятив католикос всіх вірмен Гарегін ІІ [2]

Архітектура[ред.ред. код]

Незважаючи на перебудови добре збереглося об'ємно-планувальне вирішення старої східної частини храму, яке відобразило традиції давньоруського і вірменського монументального будівництва, що сягають Візантії. Вплив вірменської архітектури позначився на формі дванадцятигранного барабана з шатровим дахом, що вивершує середохрестя. Він виявляється в ретельному оздобленні стін тесаними кам'яними плитами з вмонтованими в них хачкарами, в рисунку сталактитового фриза над аркою центральної апсиди, що зберігся в інтер'єрі. Останній був прикрашений властивим для давньоруських пам'яток фресковим розписом (XV століття), фрагменти якого були відкриті в 1925 році на відкосах ніші південного вікна. Окремі архітектурні деталі, епітафії та скульптури свідчать про вплив готики, ренесансу й бароко.

Епітафії[ред.ред. код]

У комплексі собору є декілька епітафій латинською мовою:

  • «Це могила превелебного отця Стефана патріарха Великої Вірменії, котрий був у Римі і дорогою до Львова душу свою віддав Богові року Божого 1551»;
  • «Велебний Стефан Стцекевич, Кустош. „Реквієм“ лунає. 1730»;
  • «Землю — землі, душу — Богові віддав Ігнатій [Ну]рович року 1769»;
  • «Богові найкращому, найбільшому. Знатний достойний Яків Теодор Бернатович […] скинувши тут одежі смертності життя без смерті сподівається. Молись кожен про те саме. […] року 1772 на 79 році житття [5] травня Яків Теодор Бернатович Інал спочив у Господі».

Діяльність[ред.ред. код]

Церковна служба проходить щонеділі о 11:00 вірменською, українською та російською мовами.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Cielątkowska. R. Architektura i urbanistyka Lwowa II Rzeczypospolitej. — Gdańsk: Art-Styl, 1998. — S. 76. — ISBN 83-905682-7-6.
  2. Освячення Вірменського собору

Література[ред.ред. код]

  • Содомора А., Домбровський М., Кісь А. Anno Domini. Року Божого: Латинські написи Львова / Автор проекту Василь Ґабор. — Львів: ЛА «Піраміда», 2008. — 288 с.

Посилання[ред.ред. код]

Координати: 49°50′36″ пн. ш. 24°01′51″ сх. д. / 49.84333° пн. ш. 24.03083° сх. д. / 49.84333; 24.03083