російський імператор Микола II після переговорів з представниками Державної думи від свого імені і від імені свого малолітнього сина Олексія зрікся престолу на користь свого брата Михайла, чия відмова наступного дня від коронації привела до падіння самодержавства в Росії.
за ініціативою Центральної ради у Києві пройшла 100-тисячна маніфестація патріотичних сил на підтримку Української революції, а на Софійській площі відбулось народне віче, яке прийняло розроблені Центральною Радою резолюції про скликання Установчих зборів для вирішення справи автономії України під гаслами «Вільна Україна — Великій Росії!», «Автономію Україні!».
обрано керівні органи Центральної Ради: Голова — М. Грушевський, заступники — Сергій Єфремов і Володимир Винниченко. Для роботи в міжсесійний період було обрано Малу Раду в складі 20 осіб.
19 — 21 квітня — у Києві відбувся Всеукраїнський національний конгрес — перший представницький форум українського руху, який перетворив Українську Центральну Раду з київської на загальноукраїнську організацію.
18 травня — у Львові утворено Головну українську Раду, яка очолила політичні і національні сили Галичини на шляху до створення незалежної Західноукраїнської Народної республіки.
28 червня — Мала Рада Української Центральної Ради на своєму засіданні ухвалила створення першого уряду України Генерального секретаріату і передав йому виконавчі функції. Перший склад Генерального секретаріату, на чолі якого став Володимир Винниченко, складався з 8 генеральних секретарів та генерального писаря.
12 липня — до Києва прибула делегація Тимчасового уряду Росії у складі О. Керенського, І. Церетелі, М. Терещенка з ціллю налагодити відносини з Центральною Радою.
16 липня — на урочистому засіданні Генерального Секретаріату в Педагогічному музеї глава уряду Володимир Винниченко виголосив ухвалений Центральною радою Другий Універсал, що зафіксував домовленості між Центральною Радою та Тимчасовим урядом (після отримання телеграми Тимчасового уряду Росії) про визнання права України на автономію, а УЦР та Генеральний секретаріат — органами державної влади в Україні. В той же час Центральна Рада змушена була погодитися на те, що остаточно питання про форму автономії буде вирішено Всеросійськими Установчими зборами, та визнати, що Україна не претендує на повну державну незалежність.
17 липня — початок збройного виступу вояків Другого українського козачого полку імені гетьмана Павла Полуботка та членів Українського військового клубу імені Полуботка з метою проголошення незалежності України через нерішучу національну та військову політику Української Центральної Ради. У виступі взяло участь близько 10 тисяч військових, яких підтримала більшість киян. Завдяки злагодженим та скоординованим діям Центральної Ради та керівництва Київського військового округу (КВО), виступ було придушено, а його учасників вислано на фронт.
9 листопада — Центральна Рада прийняла резолюцію «Про владу в країні», де підкреслювалася необхідність переходу влади «до рук всієї революційної демократії», але не до Рад робітничих і солдатських депутатів, а також засуджувалося повстання в Петрограді. У відповідь українські більшовики заявили про вихід з Малої Ради і на засіданні Рад робітничих і солдатських депутатів створили військово-революційний комітет.
20 листопада — Центральна Рада видала Третій Універсал, яким проголосила Українську Народну Республіку (на території Волинської, Катеринославської, Київської, Подільської, Полтавської, Таврійської (без Криму), Харківської, Херсонської, Чернігівської губерній) у складі федеративної Росії.
13 грудня — Генеральний секретаріат роззброїв і вислав з Києва пробільшовицьки налаштовані частини міського гарнізону.
17 грудня — Центральна Рада отримала урядову телеграму з Петрограда від Володимира Леніна і Лева Троцького, в котрій більшовицькі лідери Росії зазначили, що Раднарком «… визнає Українську Народну Республіку, її право цілком відокремитися від Росії… зараз же, без обмеження та безумовно», але за ультимативних вимог пропустити більшовицькі війська на Південний фронт для боротьби з Каледіним, не пропускати білогвардійські війська, що рухаються на Дон і Урал та припинити роззброєння радянських військ та Червоної гвардії. Цей ультиматум, що був розцінений як втручаня у внутрішні справи УНР, був відкинутий з'їздом Рад селянських, робітничих і солдатських депутатів, що пройшов 20 грудня, і Росія для наведення «революційного порядку» кинула проти УНР тридцятитисячне угруповування Червоної Армії на чолі з В.Антоновим-Овсієнком, О.Єгоровим і М.Муравйовим.
17 — 19 грудня — у Києві проходив Всеукраїнський з'їзд рад (совітів), скликаний за ініціативою більшовицьких організацій, які прагнули використати його для переобрання складу і керівництва Української Центральної Ради або передачі влади радам. Завершився підтримкою чинної Центральної Ради і її курсу, проголошеному в Третьому Універсалі.
20 грудня — Українська Центральна Рада відправила відповідь за підписом Володимира Винниченка та Симона Петлюри Раді народних комісарів Радянської Росії, якою відхилила ультиматум, висунутий 17 грудня, — це стало приводом до початку Російсько-української війни.
у Харковіз'їзд Рад України, проведений 60-а делегатами III з'їзду Рад Донецького та Криворізького басейнів і 124-а членами РСДРП(б), котрі 17 грудня демонстративно залишили засідання Всеукраїнського з'їзду Рад, який підтримав діяльність Центральної Ради, проголосив Україну Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів (офіційна назва — Українська Народна Республіка), визнав її федеративною частиною Російської Республіки, поширивши на неї чинність ленінських декретів.
26 грудня — ВУЦВК сформував перший український радянський уряд — Народний секретаріат — на чолі з Миколою Скрипником. Народний секретаріат одразу ж оголосив про поширення дії в Україні декретів російського Раднаркому.
30 — 31 грудня — ВУЦВК опублікував маніфест про повалення Центральної Ради і Генерального секретаріату та створив крайовий комітет боротьби з контрреволюцією. Більшовицькі війська почали наступ на Донбас і південь України.
13 січня — Ліфшиць Ілля Михайлович, радянський фізик-теоретик, автор фундаментальних праць з фізики твердого тіла, фізики низьких температур, квантової механіки і квантової статистики (СРСР). Академік АН СРСР (1970) і АН УРСР (1967).
7 квітня — Сак Юрій Михайлович, український вчений, доктор філологічних наук, професор, знавець класичних мов.
23 квітня — Цвєткова Валентина Петрівна, український живописець, заслужений художник УРСР — 1985, народний художник України — 1997, з 1960 — член НСХУ. Нагороджена орденами Слави, Вітчизняної війни, орденом Княгині Ольги — 2007, медалями «За трудову відзнаку» та «За доблесну працю».
17 травня — Єгоров Євген Павлович, український графік та живописець, 1958 — член Спілки художників УРСР, 1974 — професор, заслужений діяч мистецтв УРСР.
Вільшанський Микола Іванович (Животко), український режисер та актор; театри Саксаганського, Садовського, Веселий жарт (Київ); ролі у виставах (Дві сім'ї, Жидівка-вихрестка); постановки у Руському театрі (Львів): Сватання на Гончарівці, Дві сім'ї.
↑див., наприклад: Сто великих українців / Н. В. Астапенко, О. К. Барашкова, А. В. Дарибогова та ін. — К.: Арій, 2011. — 496 с. — (100 великих); Икеда Д., Згуровский М. Япония и Украина — разные судьбы, общие надежды. Диалоги. — К.: Издательский дом «Град», 2011. — 304 с. — С. 16 — 17 та ін.
↑В. М. Горобець, М. М. Волощук, А. Г. Плахонін, Б. В. Черкас, Кирило Ю. Галушко. Русь «після Русі». Між короною і булавою: українські землі від королівства Русі до Війська Запорізького. Харків: КСД, 2016. 351 стор.: 251—254 ISBN 978-617-12-0873-5 (серія «Історія без цензури»)
