Марселен Бертло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 07:03, 22 вересня 2021, створена RarBot (обговорення | внесок) (Додав категорію: Категорія:Кавалери ордена «Pour le Mérite» за науку і мистецтво)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марселен Бертло
фр. Marcellin Berthelot
Ім'я при народженніфр. Pierre Eugène Marcellin Berthelot[1]
Народився25 жовтня 1827(1827-10-25)
Париж
Помер18 березня 1907(1907-03-18) (79 років)
Париж
·інфаркт міокарда
ПохованняПантеон
КраїнаФранція Франція
Діяльністьхімік, педагог, політик, есперантист, професор, фізик, викладач університету
Alma materліцей Генріха IV
факультет природничих наук Паризького університетуd
ГалузьХімія
ЗакладКолеж де Франс[2]
ПосадаПожиттєвий сенаторd, Q36400359?, міністр закордонних справ Франції, Perpetual Secretaryd і seat 40 of the Académie françaised
Аспіранти, докторантиПоль Сабатьє
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Паризьке філоматичне товариствоd
Французька академія
Шведська королівська академія наук
Французька академія наук
Петербурзька академія наук
Угорська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Румунська академія
Паризька медична академія
Національна академія дей-Лінчей
Російська академія наук
Нідерландська королівська академія наук
Національна академія наук Італіїd
Баварська академія наук
Національна академія наук США
Туринська академія наук[3]
БатькоJacques-Martin Berthelotd
У шлюбі зСофі Бертло
ДітиPhilippe Berthelotd
André Berthelotd
René Berthelotd
Daniel Berthelotd
НагородиМедаль Деві 1883
Медаль Коплі 1900

П'єр Ежен Марселен Бертло (1827 — 1907) — французький хімік, громадський діяч, педагог, член Паризької Академії Наук. Один із фундаторів синтетичної органічної хімії, дослідження якого завдали поразки вченню про «життєву силу».

Учений синтезував ацетилен, бензен, фенол, метан, жири, епіхлоргідрин та ряд інших сполук.

Автор праць у галузях термохімії, хімічної кінетики, агрохімії, історії хімії.

Див. також

Примітки

Джерела

(рос.)

  • Биографии великих химиков. Перевод с нем. под редакцией Быкова Г. В. — М.: Мир, 1981. 320 с.
  • Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира. — М.: ВШ, 1991. 656 с.