Саломе Зурабішвілі
Саломе́ Зурабішві́лі (груз. სალომე ზურაბიშვილი, фр. Salomé Zourabichvili; нар. 18 березня 1952, Париж, Франція) — грузинська державна діячка, французька та грузинська дипломатка, чинна Президентка Грузії з 16 грудня 2018. Перша в історії країни президентка, обрана всенародним голосуванням.
Лідер партії «Шлях Грузії». Раніше — голова «Громадського руху Саломе Зурабішвілі» (2005—2006), міністерка закордонних справ Грузії (2004—2006), надзвичайний і повноважний посол Франції в Грузії, глава Генерального секретаріату національної оборони Франції з міжнародних питань і стратегії (2001—2003). Тривалий час працювала в МЗС Франції. Має грузинське громадянство.
Життєпис
Народилася 18 березня 1952 в Парижі у сім'ї грузинських політичних емігрантів Левана Зурабішвілі (1906—1975) та Зейнабі Кедії, які залишили Грузію в 1921. Дід по батькові — Іван Іванович Зурабішвілі — входив в уряд незалежної Грузії у 1918 та 1921.
У 1972 закінчила Паризький інститут політичних досліджень та у 1973 — Колумбійський університет в США.
Володіє грузинською, французькою, англійською, німецькою, італійською мовами.[5]
У 1974 розпочала свою дипломатичну кар'єру в міністерстві європейських і закордонних справ Франції.
У 1974-1977 — 3-й секретар Посольства Франції в Італії.
У 1977-1980 — 2-й секретар постійної місії Франції в ООН.
У 1980-1984 — співробітник центру аналізу і прогнозування центрального апарату МЗС Франції.
У 1984-1988 — 1-й секретар посольства Франції в США.
У 1989-1992 — 2-й секретар посольства Франції в Чаді.
У 1992-1993 — 1-й секретар постійної місії Франції в НАТО.
У 1993-1996 — заступник французького постійного представника у Європейському Союзі.
У 1996-1997 — технічний радник кабінету МЗС Франції.
У 1997-1998 — інспектор МЗС Франції.
У 1998-2001 — працівниця Управління МЗС Франції з питань стратегії, безпеки та роззброєння.
У 2001-2003 — очолила Генеральний секретаріат національної оборони Франції з міжнародних питань і стратегії.
У 2003-2004 — Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Грузії.
З 20 березня 2004 року до 19 жовтня 2005 була міністеркою закордонних справ Грузії. Стала першою жінкою, яка очолила міністерство закордонних справ Грузії[6]. Це рішення Саакашвілі обговорив з французьким президентом Жаком Шираком, заявивши після цього, що «дипломата такого класу у Грузії ніколи не було».
Одним зі своїх головних успіхів на посту міністра закордонних справ Зурабішвілі вважала прийняття рішення про виведення з країни російських військових баз. В одному зі своїх виступів вона навіть заявила, що вважає це історичним досягненням.
20 жовтня 2005 була знята з міністерської посади. Зняттю передував різкий виступ Зурабішвілі в ефірі телеканалу «Руставі-2». Вона звинуватила партію «Єдиний національний рух» і особисто спікера Ніно Бурджанадзе в прагненні встановити в країні «кланову диктатуру». На думку спостерігачів, конфлікт між Зурабішвілі і Бурджанадзе був викликаний тим, що глава МЗС намагалася підпорядкувати собі всю роботу послів, які часто діяли керуючись вказівками парламенту.
З 2005 пішла в опозицію до Міхєїла Саакашвілі. У 2005 створила та очолила опозиційний «Громадський рух Саломе Зурабішвілі», з березня 2006 — політичну партію «Шлях Грузії». Заявила, що у російсько-грузинській війні 2008 першою почала не Росія, а саме Грузія, а це важливий індикатор для грузинського суспільства, як для українців питання «Чий Крим?»[7]. Розповідаючи про програму партії, Зурабішвілі пропонувала орієнтуватися на «реальну і ефективну демократію», а також на «грузинські цінності, виправдані історією». Основним зовнішньополітичним партнером Грузії екс-міністр назвала США.
В листопаді 2010 заявила про відхід від грузинської політики. За її словами, вона прийняла це рішення, переконавшись, що в Грузії немає демократії, і опозиція не може працювати в країні. Повідомлялося, що Зурабішвілі очолить комісію Ради безпеки ООН з питання санкцій проти Ірану.
28 листопада 2018 як незалежний кандидат, при підтримці правлячої «Грузинської мрії», на виборах обрана президентом Грузії. Зурабішвілі здобула перемогу в другому турі з результатом 59,56 %.[8]
Інавгурація обраного президента, згідно з Конституцією Грузії, відбулася 16 грудня 2018.
Особисте життя
У шлюбі із першим чоловіком Ніколозом Ґорестані народилося двоє дітей: дочка Кетеван і син Теймураз.
Вдруге Саломе Зурабішвілі була одружена з радянським дисидентом та журналістом Жанрі Кашією (нар. 1939 — пом. 2012), який отримав політичний притулок у Франції, а згодом продовжив кар'єру журналіста в незалежній Грузії.
Геллен Каррер-д'Анкосс [en] (уроджена Зурабішвілі), двоюрідна сестра, є постійною секретаркою Французької академії наук.
Іван Зурабішвілі, дідусь по батьку, входив в уряд незалежної Грузії у 1918 та 1921. Ніко Ніколадзе, прадідусь, був засновником морського порту в Поті та ініціатором будівництва грузинської залізниці. Обидва вони були соратниками письменника та громадського діяча, «батька грузинської нації» Іллі Чавчавадзе.
Має два громадянства — французьке та грузинське.
Нагороди
Праці
- Salomé Zourabichvili (2006) Une femme pour deux pays. Grasset, ISBN 2-246-69561-9
- Salomé Zourabichvili (2007) « fermer Yalta», Cahiers de Chaillot, Institut de sécurité de l'Union européenne
- Salomé Zourabichvili(2008). Les cicatrices des Nations: L'Europe malade de ses frontières. Bourin, ISBN 978-2-84941-075-2
- Salomé Zourabichvili (2009) « la tragédie géorgienne» . Grasset
- Salomé Zourabichvili (2011) « l'exigence démocratique» Bourin éditeur
Примітки
- ↑ https://www.legifrance.gouv.fr/affichTexte.do?cidTexte=JORFTEXT000000419116
- ↑ Roglo — 1997. — 10000000 екз.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ Journal officiel de la République française, Journal officiel de la République française. Document administratif — 1868. — ISSN 0242-6773
- ↑ Official web site of the President of Georgia. president.gov.ge. Процитовано 16 серпня 2021.
- ↑ Henry Foy (25 October 2018), Frenchwoman frontrunner to become Georgia's next president Financial Times.
- ↑ Шанс для партії Саакашвілі: президентські вибори у Грузії пішли не за сценарієм влади «Європейська правда»
- ↑ Саломе Зурабішвілі – новий президент Грузії: що про неї відомо. 24 Канал. Процитовано 4 січня 2019.
Посилання
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Саломе Зурабішвілі |
|
| ||||||||
| ||||||||||||
.svg){kind=small}
| |||||
- Народились 18 березня
- Народились 1952
- Уродженці Парижа
- Випускники Інституту політичних досліджень
- Випускники Колумбійського університету
- Кавалери ордена «За заслуги» (Франція)
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Кавалери ордена «За заслуги перед Польщею»
- Кавалери Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Чинні керівники держав
- Посли Франції в Грузії
- Міністри закордонних справ Грузії
- Президенти Грузії
- Жінки — глави держав