Луїс Феліпе Сколарі

Луїс Феліпе Сколарі
Луїс Феліпе Сколарі
Особисті дані
Народження	9 листопада 1948(1948-11-09) (75 років)
	Пассо-Фундо, Бразилія
Зріст	182 см
Прізвисько	Felipão
Громадянство	Бразилія
Позиція	захисник
Юнацькі клуби
1966-1973	«Айморе»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1973–1979 «Кашіас»  ? (?) 1980 «Жувентуде»  ? (?) 1980–1981 «Нову-Амбургу»  ? (?) 1981 «ССА Масейо»  ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1982 «ССА Масейо» 1982–1983 «Жувентуде» 1983 «Греміо Бразіл» 1984–1985 «Аль-Шабаб» 1986 «Пелотас» 1986–1987 «Жувентуде» 1987 «Греміо» 1988 «Гояс» 1988–1990 «Аль-Кадісія» 1990 Кувейт 1991 «Крісіума» 1991 «Аль-Аглі» 1992 «Аль-Кадісія» 1993–1996 «Греміо» 1996–1997 «Джубіло Івата» 1997–2000 «Палмейрас» 2000–2001 «Крузейру» 2001–2002 Бразилія 2002–2008 Португалія 2008–2009 «Челсі» 2009–2010 «Буньодкор» 2010–2012 «Палмейрас» 2012–2014 Бразилія 2014–2015 «Греміо» 2015–2017 «Гуанчжоу Евергранд» 2018– «Палмейрас»
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Луї́с Фелі́пе Сколарі́ (порт. Luiz Felipe Scolari; нар. 9 листопада 1948) — бразильський футбольний тренер і колишній футболіст.

Особисте життя

Сколарі походить з італійської сім'ї, що імігрувала до Бразилії. Його батько, що народився в Венеції, в 1940-х роках, вважався одним з найкращих захисників в штаті Ріу-Гранді-ду-Сул. Сколарі успадкував від нього італійське громадянство.

Тренерська кар'єра

Клубні команди і Кувейт

Сколарі почав тренерську кар'єру в 1980-х в провінційному клубі «Сентро Спортіво Алагоано». За ним послідували декілька клубів в Бразилії і саудівський клуб «Аль-Шабаб», що став першим закордонним клубом Сколарі. У 1987 році Сколарі тренував один з найвідоміших бразильських клубів — «Греміо». Проте і там він затримався ненадовго і незабаром перейшов в «Гояс». Після цього Сколарі на два роки виїхав до Кувейту, де тренував клуб «Аль-Кадісія» і збірну Кувейту. По поверненню до Бразилії в 1991 році Сколарі став наставником клубу «Крісіума» і виграв разом з ним Кубок Бразилії і свій перший крупний титул. У тому ж році він знов покинув Бразилію і виїхав до Саудівської Аравії в клуб «Аль-Ахлі» Джедда. Йому послідувало річне перебування у старому клубі Сколарі «Аль-Кадісія».

У 1993 році Сколарі повернувся до Бразилії і знов очолив «Греміо». З цим клубом він в 1994 році виграв Кубок Бразилії, в 1995 році — Кубок Лібертадорес, а в 1996 році — першість Бразилії. Після цього мандрівник Сколарі виїхав до Японії в клуб «Джубіло Івата», але незабаром знову повернувся до Бразилії. На чолі «Палмейрас» він в 1998 році знову виграв Кубок Бразилії, а також завоював Кубок Меркосур і Кубок Лібертадорес. У 2000 році Сколарі перейшов в «Крузейру».

Тренер збірної Бразилії

Під керівництвом Емерсона Леау бразильці не виправдовували суспільних очікувань і в Кубку Конфедерацій 2001 року зайняли всього лише четверте місце. У червні 2001 року тренером Бразилії став Сколарі. Хоча спочатку негативні результати продовжилися, йому вдалося успішно пройти відбірковий тур до ЧС 2002, на якому Бразилія в п'ятий раз стала чемпіоном світу, вигравши у фіналі у збірної Німеччини. Після цього успіху він був вибраний тренером року ФІФА 2002. Проте, Бразильська футбольна конфедерація (CBF) і уболівальники були незадоволені його роботою і незабаром Сколарі був вимушений піти у відставку.

Тренер збірної Португалії

З 2003 року Сколарі стає тренером збірної Португалії. На ЧЄ 2004 він вивів команду у фінал, поступившись в нім збірній Греції з мінімальним рахунком 0:1. Після невдалого фіналу він звернувся до португальців з проханням пробачити збірну за гру, що розчарувала, у фіналі. Разом з німцем Отто Рехагелем він був першим іноземним тренером, що досяг фіналу цієї першості.

Святкування 4-го місця ЧС-2006 разом зі збірною Португалії (Сколарі — другий)

У квітні 2006 року британська преса обговорювала його кандидатуру на місце тренера збірної Англії Свена-йорана Ерікссона, проте Сколарі відмовився. Натомість він продовжив договір з португальською футбольною федерацією до ЧЄ 2008.

На Чемпіонаті Світу з футболу 2006 року, який проходив у Німеччині, його підопічні програли в півфіналі збірній Франції, після чого Сколарі висловив думку, що суддя підігравав французам. За підсумками чемпіонату збірна Португалії зайняла четверте місце.

12 вересня 2007 року в матчі відбіркового туру до ЧЄ 2008 проти Сербії між Сколарі і сербським гравцем Івіцей Драгутіновічем дійшло до рукоприкладства. Зокрема, Сколарі намагався вдарити Драгутіновіча кулаком в обличчя. Пізніше він стверджував, що доторкнувся тільки до волосся серба, але відеоаналіз показав, що удар Сколарі не влучив у ціль тільки через те, що Драгутіновіч встиг ухилитися. Тому Сколарі був дискваліфікований УЄФА на чотири гри. На ЧЄ 2008 він не досяг нічого надприродного програвши в чвертьфіналі збірній Німеччині 2:3. Від збірної Португалії і від її тренера на цьому чемпіонаті чекали більшого.

Тренер «Челсі»

11 червня 2008 року, під час групового турніру чемпіонату Європи, було офіційно оголошено про те, що після закінчення турніру, а саме з 1 липня 2008 року Сколарі займе пост головного тренера англійського футбольного клубу «Челсі».

Тренерські досягнення

Клуби

• Чемпіон штату Алагоас: 1982 («ССА»)
• Чемпіон штату Ріу-Гранді-ду-Сул (3): 1987, 1995, 1996 («Греміо»)
• Чемпіон Бразилії: 1996 («Греміо»)
• Володар Кубка Бразилії (3): 1991 («Крісіума»), 1994 («Греміо»), 1998 («Палмейрас»)
• Володар Кубка Лібертадорес (2): 1995 («Греміо»), 1999 («Палмейрас»)
• Володар Рекопи Південної Америки: 1996 («Греміо»)
• Володар Кубка Меркосур: 1998 («Палмейрас»)

Збірні

• Чемпіон світу: 2002 (Бразилія)
• Фіналіст чемпіонату Європи: 2004 (Португалія)

Особисті

• Футбольний тренер року в Південній Америці (2): 1999, 2002
• Тренер року ФІФА: 2002

Посилання

• Профіль на сайті Португальської футбольної федерації (порт.)