Counter-Strike

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[[Категорія:Статті до об'єднання‎ з серпня 2018]]

Counter-Strike
Counterstrike.JPG
Розробник США Valve, Minh «Gooseman» Le
Видавець США Valve
Дистриб'ютор Steam
Геймдизайнер Minh «Gooseman» Le
Частина серії Counter-Strike[d]
Наступна гра серії Counter-Strike: Condition Zero
Дата випуску

18 червня 1999 — Beta-версія 1.0
9 листопада 2000 — Realise-версія 1.0

15 вересня 2003 — Realise-версія 1.6
Версія CS:GO (21 серпня 2012)
Жанр(и) Шутер від першої особи
Платформа Linux, Xbox, Microsoft Windows і macOS
Рушій гри GoldSrc
Режим гри багатокористувацька гра
Носій Цифрова дистрибуція
Системні
вимоги
Pentium III або Athlon 500 МГц, 96MB RAM, відеокарта з 16 Мб пам'яті
Керування Клавіатура і миша
Сайт counter-strike.net
CMNS: Counter-Strike на Вікісховищі

Counter-Strike (укр. Контрудар, скорочено CS) — відеогра жанру командного шутера від першої особи. Початково була створена як доповнення до гри Half-Life, засноване на її коді. Призначена передусім для мережевої гри, також можлива гра з керованими комп'ютером супротивниками — «ботами». Гравці поділяються на протиборчі команди терористів і спецпризначенців, щоб, користуючись зброєю і тактикою, виконати поставлене завдання.

З Counter-Strike проводяться чемпіонати, це одна з ігор, яка є в складі World Cyber Games — світового змагання з відеоігор.

Ігровий процес[ред. | ред. код]

Контртерористи в бою з терористами

Основи[ред. | ред. код]

Гравці в Counter-Strike поділяються на протиборчі команди терористів (T) і спецпризначенців (контртерористів, CT). Керуючи одним з бійців, гравець повинен забезпечити перемогу своєї команди, головним чином знищуючи опонентів упродовж кількох раундів.

Сутички відбуваються на місцевостях, званих картами. Кожен боєць володіє запасом здоров'я, початковою зброєю і коштами. За кошти можливо придбати іншу зброю, броню чи оснащення на кшталт приладу нічного бачення або щита. Гравцеві надаються відомості про стан здоров'я, броні, час до кінця раунду, кількість союзників, боєзапас і кошти. Також на екрані наводить радар, що показує розташування бійців, і відомості про те, хто кого вбив і з якої зброї.

На початку гравець обирає карту, команду і одного з чотирьох її бійців. Класи бійців косметичні — вони відрізняються тільки зовнішнім виглядом, але вигляд може сприяти маскуванню, залежно від карти. Команди починають сутичку, перебуваючи на «базі», навколо якої існує «зона покупок». Перебуваючи в ній, гравець може придбати за кошти корисні речі на свій розсуд. Раунд триває поки не буде досягнуто поставленої мети, або одна з команд не знищить іншу. В разі загибелі свого бійця, гравець продовжує спостерігати за сутичкою до кінця раунду. Коли раунд завершується, команди отримують кошти (переможці більшу суму) і в повному складі знову опиняються на своїх «базах» (респавняться).

Основні типи гри[ред. | ред. код]

Hostage Rescue (укр. Порятунок заручників) — контртерористи повинні знайти заручників і вивести їх із зони утримання, тоді як терористи — утримати заручників. Контртерористи перемагають, якщо до закінчення часу раунду вони встигають вивести заручників у вказану точку на карті, або убивши всіх терористів. Терористи ж перемагають, якщо всі заручники не будуть виведені до закінчення раунду, або всі контртеристи будуть убиті. Після супроводження заручників в точку порятунку, гравцеві контртерористів, який вивів їх, дається по 300 $ за кожного врятованого заручника. Зазвичай карти для цього типу гри мають префікс cs_.

Bomb / Defuse (укр. Замінувати / Знешкодити) — головним завданням для команди терористів є закласти бомбу та не допустити її розмінування командою контртерористів. Завдання для контртерористів полягає в тому, щоб не дати встановити бомбу або розмінувати її у випадку встановлення. Бомбу несе один з членів команди терористів. Він може її скинути, як звичайну зброю, для того щоб її підібрав інший гравець з його команди. Гравець з бомбою на радарі терористів при цьому відображається точкою, що блимає. Після закладання бомби гравцям обох команд передається повідомлення «The bomb has been planted — Бомбу було активовано». У CT є можливість скоротити час розмінування бомби, купивши Defuse Kit (укр. Саперний набір), з яким він складає 6 секунд (без нього — 11 секунд). Час закладки бомби триває всього 3 секунди. На переважній кількості турнірів Counter-Strike граються мапи типу Bomb/Defuse. Зазвичай такі карти мають префікс de_.

VIP Assassination (укр. Вбивство VIP) — завданням терористів є вбити VIP-гравця (у загальному випадку, не дати йому врятуватися), яким стає один з гравців команди контртерористів. При цьому у VIP немає можливості купити зброю, патрони або спорядження, проте він має 200 % броні, бронежилет без шолома і стандартний пістолет команди контртерористів (HK USP). Завдання CT — довести VIP до зони порятунку. Карти цього сценарію мають префікс as_. Єдиною картою такого сценарію в офіційному наборі CS є as_oilrig.

Додаткові типи карт[ред. | ред. код]

Різноманітні модифікації Counter-Strike з особливими правилами граються на додаткових картах, які мають спеціальні позначення в назвах. У загальному випадку, тільки творець визначає назву карти, що може не відповідати де-факто прийнятим завданням цієї карти.

Зброя і спорядження[ред. | ред. код]

Вид крізь приціл снайперської гвинтівки

Зброя, якою володіє боєць, поділяється на первинну і вторинну. Первинна включає пістолет, який видається на початку, і різноманітну стрілецьку зброю, яка купується на розсуд гравця. Вторинна включає ніж, який завжди є у бійця, і гранати. Для терористів і контртерористів набір зброї дещо різниться. Зображені в грі моделі відповідають реальним зразкам зброї, проте їхня спрямованість і характеристики умовні. Якщо вказано в налаштуваннях, можливо користуватися ліхтариком, який освітлює темні місця, проте видає розташування бійця.

Пістолети: Glock 18, USP .45, P228, Desert Eagle, Beretta (парні)*, Five-Seven**.

Дробовики: M3, XM1014.

Пістолети-кулемети: MAC-10*, TMP**, MP5, UMP45, P90.

Автоматичні гвинтівки: Galil*, FAMAS**, АК-47*, M4A1**, SG552*, AUG**.

Снайперські гвинтівки: Scout, AWP, G3SG1*, SG550**.

Ручні кулемети: M249.

Гранати: Світлошумова, Димова, Осколкова.

Спорядження: Бронежелет, Бронежелет і шолом, Саперний набір, Прилад нічного бачення, Балістичний щит.

* — доступно тільки терористам

** — доступно тільки контртерористам

Фракції[ред. | ред. код]

Моделі бійців у грі представлені терористами і контртерористами з вигаданих організацій:

Терористи: Arctic Avengers (укр. Арктичні месники, Швеція), Elite Crew (укр. Елітний підрозділ, Близький Схід), Guerilla Warfare (укр. Повстанські сили, Середній Схід), Phoenix Connexion (укр. Клан «Фенікс», Східна Європа).

Контртерористи: GIGN (Groupe D'Intervention de la Gendarmerie Nationale, Франція), GSG-9 (Grenzschutzgruppe-9, Німеччина), SEAL Team 6 (SEa Air Land, Команда 6, США), SAS (Special Air Service, Велика Британія).

Розробка[ред. | ред. код]

Counter-Strike було задумано в 1999 році студентами Джессом Кліффом і Мінном Лі як модифікацію до Half-Life. Лі під псевдонімом Gooseman вже розробляв модифікації Navy SEALs для Quake III та Action Quake 2 для Quake 2, присвячені боротьбі терористів зі спецпризначенцями, але вирішив, що доцільніше обрати більш реалістичну гру, якою вважав Half-Life. Паралельно навчаючись в університеті, Лі почав роботу над Counter-Strike. Кліфф був веб-дизайнером і зацікавившись Action Quake 2, познайомився з Лі та дізнався про його плани створити гру реалістичної тематики. Робота почалася в січні 1999 року. Кліфф створив сайт counter-strike.net, який привернув увагу несподівано великої кількості відвідувачів (понад 10000). Джесс з Міном створювали код, моделі, тоді як спільнота зацікавлених гравців розробляла карти. В березні 1999 року було сформувалася команда розробників Counter-Strike Team, а 18 червня 1999 було випущено версію BETA 1. Модифікація містила базові принципи бою, протиборчі команди, зброю, втім працювала нестабільно і багато аспектів не працювали належно. Зокрема, броня була практично марною[1].

Кожні 3-5 місяців випускалися оновлення, де впроваджувалися нова зброя, карти, та виправлялися помилки. Зокрема в BETA 3 було додано ніж для ближнього бою. Вже тоді розробники зіткнулися з проблемою читерства та намагалися боротися з ним. Counter-Strike стала популярнішою, ніж чимало самостійних ігор свого часу, привертаючи увагу преси. Наприкінці 1999 популярність Counter-Strike перевершила популярність Team Fortress Classic від Valve. Тож Counter-Strike Team було запропоновано роботу в Valve, а їхню гру видати окремо, а не як модифікацію. 12 квітня 2000 року Counter-Strike Team увійшла до Valve[2]. Для допомоги в розробці було виділено студію Barking Dog. За її підтримки вийшла версія BETA 5.0 з удосконаленим інтерфейсом, картами, фракціями, та змінами ігрового балансу[3].

31 серпня 2000 року було оголошено, що Counter-Strike продаватиметься як окрема гра[4], а 9 листопада вийшла релізна версія Counter-Strike 1.0[5].

Оцінки й відгуки[ред. | ред. код]

Counter-Strike зібрала позитивні відгуки критиків і гравців. На агрегаторі Metacritic середня оцінка складає 88 балів зі 100[6], а на GameRankings — 89,2 %[7].

Сайтом EDGE у 2006 році Counter-Strike було поставлено на 22-е місце в «Топ 100 ігор 21 століття»[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. CS-Nation - Serving the CS community one post at a time. - csnation.counter-strike.net. 2000-08-15. Процитовано 2018-08-02. 
  2. CS-Nation - Serving the CS community one post at a time. - csnation.counter-strike.net. 2000-07-11. Процитовано 2018-08-02. 
  3. Mod Central HL - Half-Life mod news. 2000-03-02. Процитовано 2018-08-02. 
  4. Sierra Studios And Valve Announce Half-Life: Counter-Strike - GameZone. GameZone (en-US). 2012-05-04. Процитовано 2018-08-02. 
  5. The official Counter-Strike web site. 2001-08-05. Процитовано 2018-08-02. 
  6. Half-Life: Counter-Strike for PC Reviews, Ratings, Credits, and More at Metacritic. 2010-08-21. Процитовано 2018-08-02. 
  7. Counter-Strike for PC - GameRankings. www.gamerankings.com. Процитовано 2018-08-02. 
  8. The Top 100 PC Games of the 21st Century - Page 8 of 11 | Features | Edge Online. 2012-10-17. Процитовано 2018-08-02. 

Посилання[ред. | ред. код]