NAFAG

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

NAFAG (Група НАТО з питань озброєнь повітряних сил, англ. NATO Air Force Armaments Group) — одна з основних груп у складі CNAD (Конференція національних директорів озброєнь).

Місією NAFAG є сприяння багатонаціональному співробітництву держав-членів НАТО та країн-партнерів щодо забезпечення взаємосумісності озброєнь повітряних сил в інтересах підвищення ефективності сил НАТО в усьому спектрі поточних та майбутніх операцій Альянсу[1].

NAFAG взаємодіє з іншими основними групами CNAD, бере участь у процесі оборонного планування НАТО (NDPP).

Пленарні засідання NAFAG проводяться двічі на рік.

Структура та діяльність NAFAG[ред. | ред. код]

У складі NAFAG існує широка мережа груп 2-го рівня, їх підгруп та робочих груп, які діють на постійній основі.[1] Відповідні експертні спільноти, з урахуванням отриманого Альянсом досвіду, аналізують, уточнюють, розробляють та поновлюють стандарти НАТО[2][3][4][5], сприяють реалізації багатонаціональних проектів.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Conference of National Armaments Directors (CNAD). NATO. September 28, 2016. Процитовано January 16, 2019. 
  2. Сергей Мукосий (20 січня 2016). О внедрении стандартов НАТО. Defence UA. 
  3. Слюсар В.І., Гамалій Н.В. Система систем стандартів. //Тези доповіді 1-ї науково-практичної конференції “Основні напрями формування ВТП держави та шляхи її реалізації”. – Київ: ЦНДІ ОВТ ЗСУ. – 2014. – C. 65 - 67. - [1].
  4. Слюсар В.І. Щодо стратегії формування системи систем стандартів НАТО.// Зб. матеріалів V міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки”. – Київ, 11-12 жовтня 2017 р. - C. 84 - 86.- [2].
  5. Слюсар В.И. Концепция межвидовых стандартов НАТО.//Тези доповідей 14-ї наукової конференції “Новітні технології – для захисту повітряного простору”, 11-12 квітня 2018 року. - Харків: ХНУПС. - C. 46 - 47. - [3].

Джерела[ред. | ред. код]