Куликов Віктор Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Куликов Віктор Георгійович
Ім'я при народженніКуликов Віктор Георгійович
Народження5 липня 1921(1921-07-05)[1][2][3]
Верхня Любовша, Лівенський повітd, Орловська губернія, Російська СФРР
Смерть27 травня 2013(2013-05-27)[4] (91 рік)
Москва, Росія
ПохованняНоводівичий цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
ОсвітаBaku Higher Combined Arms Command Schoold (червень 1941), Ленінградська вища офіцерська бронетанкова школаd (1947), Військова академія імені М. В. Фрунзе (1953) і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил СРСР (1959)
Роки служби19392009
ПартіяЄдина Росія і КПРС (1991)
ЧленЦК КПРС (25 квітня 1989) і Державна дума Федеральних зборів РФ III скликанняd
Звання Маршал Радянського Союзу
КомандуванняСРСР СРСР Головнокомандувач Об'єднаними Збройними силами країн-учасників Варшавського Договору, Начальник Генерального штабу СРСР, Головнокомандувач Групою Радянських військ у Німеччині, Командувач військами Київського військового округу
Війни / битвиДруга Світова війна
Автограф
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден «За заслуги перед Вітчизною» Орден «За заслуги перед Вітчизною» Орден «За заслуги перед Вітчизною»
Орден «За військові заслуги»
Орден «За військові заслуги»
Орден Пошани
Орден Пошани
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За відвагу»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За перемогу над Японією» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За зміцнення бойової співдружності»
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Нагороди інших країн

Орден Зірка Дружби Народів (НДР)
Орден «За заслуги перед Вітчизною» в золоті
Орден «За заслуги перед Вітчизною» в золоті
Орден За заслуги перед народом та Батьківщиною (НДР) Орден Шарнхорста (НДР)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Переможного лютого
Орден Переможного лютого
Орден Прапора з алмазами (УНР) Орден Червоної Зірки (УНР)
Кавалер ордена Георгія Димитрова
Кавалер ордена Георгія Димитрова
Орден Сухе-Батора Орден «23 серпня» I ступеня (СРР)
Нагрудний знак 1000-річчя польської держави
Нагрудний знак 1000-річчя польської держави

Ві́ктор Гео́ргійович Кулико́в (5 липня 1921 село Верхня Любовша Лівенського повіту, тепер Краснозоренського району Орловської області — 28 травня 2013, Москва) — радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу (1977), Герой Радянського Союзу (1981), начальник Генерального штабу СРСР (19711977). Член ЦК КПРС (1971—1989). Депутат Верховної Ради СРСР 7—11-го скликань (у 1968—1989 роках).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині селянина-бідняка. У часи голоду сім'я переїхала на південь, опинилася в Ставропольському краї. У 1938 році закінчив десять класів залізничної 5-ї школи міста Невинномиська.

У Червоній армії з 1939 року. Закінчив Грозненське військово-піхотне училище, здобув звання лейтенанта в червні 1941 року.

Після закінчення училища служив заступником командира розвідувальної роти 41-го розвідувального батальйону 41-ї танкової дивізії 22-го механізованого корпусу 5-ї армії у місті Володимирі-Волинському.

Учасник німецько-радянської війни. З червня 1941 року — командир мотоциклетної роти 41-ї танкової дивізії на Південно-Західному фронті. З жовтня 1941 — командир розвідувального взводу 143-ї окремої танкової бригади автобронетанкового центру міста Москви, воював на Західному фронті. З лютого 1942 — начальник штабу танкового батальйону і начальник штабу танкової бригади на Калінінському фронті.

Член ВКП(б) з 1942 року.

З лютого 1943 року — заступник начальника штабу бригади з оперативної роботи, з серпня 1943 по травень 1945 року — начальник штабу 143-ї танкової бригади на 1-му Прибалтійському і 2-му Білоруському фронтах (з лютого 1945 року бригада називалася окремою гвардійською важкою самохідно-артилерійською бригадою).

З жовтня 1945 року — заступник командира 3-го гвардійського танкового полку 3-ї гвардійської танкової дивізії Північної групи військ у Польщі. У 1947 році закінчив Ленінградську вищу офіцерську школу бронетанкових і механізованих військ, далі служив у штабах танкових полків в Білоруському військовому окрузі та в Туркестанському військовому окрузі.

У 1953 році закінчив Військову академію імені Фрунзе.

З 1953 року — командир 155-го механізованого полку, потім — начальник штабу, з липня 1955 року — командир 69-ї механізованої дивізії в Одеському військовому окрузі. З травня 1957 року — командир 118-ї мотострілецької дивізії.

У 1959 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних сил СРСР. З 1959 року — заступник командувача з бойової підготовки — начальник бойової підготовки 5-ї гвардійської танкової армії в Білоруському військовому окрузі. З лютого 1962 року — 1-й заступник командувача 6-ї армії в Ленінградському військовому окрузі.

З 8 червня 1964 року — командувач 6-ї загальновійськової Червонопрапорної армії (штаб у Петрозаводську). Потім був командувачем 2-ї гвардійської танкової армії в Групі радянських військ в Німеччині.

З 4 травня 1967 по 1969 рік — командувач військ Київського військового округу.

У 1969 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу Збройних сил СРСР.

З 31 жовтня 1969 року — головнокомандувач Групи радянських військ в Німеччині.

З 21 вересня 1971 по 8 січня 1977 року — начальник Генерального штабу Збройних сил СРСР — 1-й заступник Міністра оборони СРСР.

У січні 1977 — лютому 1989 року — головнокомандувач Об'єднаних Збройних сил держав — учасників Організації Варшавського договору — 1-й заступник Міністра оборони СРСР.

З лютого 1989 по січень 1992 року — генеральний інспектор Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. З січня 1992 року — радник Головнокомандувача Об'єднаними Збройними силами країн — учасниць СНД.

Помер 28 травня 2013 року. Похований 31 травня 2013 року на Новодівочому цвинтарі.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Куликова Марія Максимівна (1922—2011). Доньки — Лідія та Валентина.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Військові звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник:
Маршал Радянського Союзу
Захаров Матвій Васильович
19641971

Начальник Генерального штабу

19711977
Наступник:
Маршал Радянського Союзу
Огарков Микола Васильович
19771984