Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (Тернопіль)
| Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці | |
|---|---|
 Вигляд на церкву з майдану Волі | |
| 49°33.1883′ пн. ш. 25°35.5428′ сх. д. / 49.5531383° пн. ш. 25.5923800° сх. д. | |
| Тип споруди | собор і церква |
| Розташування | Україна, Тернопіль |
| Архітектор | Авґуст Мощинський |
| Скульптор | Себастьян Фесінґер |
| Художник | Станіслав Строїнський |
| Засновник | Юзеф Потоцький |
| Початок будівництва | 1749 |
| Кінець будівництва | 1779 |
| Зруйновано | 1944 |
| Відбудовано | 1957 |
| Стиль | бароко |
| Належність | УГКЦ |
| Єпархія | Тернопільсько-Зборівська архієпархія УГКЦ |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Адреса | Тернопіль, вул. Сагайдачного, 14[1] |
| Епонім | Непорочне зачаття Діви Марії |
| Вебсайт | katedraternopil.org |
  Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (Тернопіль) (Україна) | |
 | |
 Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці у Вікісховищі | |
Собо́р Непоро́чного зача́ття Пресвято́ї Богоро́диці, або Терно́пільський катедра́льний собо́р — католицький храм в місті Тернопіль. Катедральний собор Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви. Названий на честь Непорочного зачаття Діви Марії. Збудований у 1749—1779 роках в стилі бароко на замовлення гетьмана Юзефа Потоцького, як Церква святого Вінсента при монастирі Ордену домініканців. У 1820—1848 роках належав єзуїтам. Зруйнований 1944 року в ході боїв за Тернопіль. Відбудований 1957 року. У 1978—1989 роках використовувався як Тернопільська картинна галерея. 1989 року переданий Українській греко-католицькій церкві, отримав статус собору. Пам'ятка національного значення Тернопільської області.
- Проєкт — Август Мошинський (є гіпотеза про авторство проєкту єзуїта Павла Гіжицького;[2] тривалий час авторство помилково приписували Янові де Вітте).
- Інтер'єр розписав Станіслав Строїнський, автор фресок бічних нав — Юзеф Хойницький
- Скульптура Себастьяна Фесінгера.[3]
Храм збудований на розі міських валів. Дослідник історії міста Ізидор Кордуба вказував на існування урядового інвентарю 1652 року, до якого внесли православну Марійську церкву. Вона стояла на цьому ж місці, була суттєво пошкоджена після татарських нападів. Однак дідич — коронний гетьман Юзеф Потоцький — заборонив її реставрувати, натомість на її місці заснував у 1749 році римо-католицький костел разом з монастирем, які віддали в духовну опіку 12-м польським ченцям-домініканцям[4]/
На утримання ченців фундатор костелу Юзеф Потоцький[5] призначив щорічно 6000 злотих[4] і записав село Стегниківці (нині Тернопільського району), яке мало належати ченцям доти, поки їх буде 12.[6] У головній наві храму існувала мистецька епітафія[7] його фундаторові значних розмірів, яку виконав львівський скульптор Ян Оброцький.[8]/
Перша назва — костел святого Вінсента Феррера[9]/
Від 1772 року в монастирі розмістили установи Тернопільського округу (крайсу)[10].
29 вересня 1820 року надвірна канцелярія видала розпорядження, згідно з яким домініканці змушені були переїхати до Жовкви, монастир передали оо. єзуїтам[9]. Єзуїти перебували до 1848 року. Деякі приміщення займала гімназія. 20—22 жовтня 1851 року імператор Франц Йосиф I перебував у Тернополі, урочиста зустріч була в домініканському костелі міста[11].
1903 року до костелу повернулися домініканці. 1908—1910 рр. костел реставровано під керівництвом архітектора Владислава Садловського: споруджено новий купол, відновлено старі фрески і домальовано нові (художник Кароль Політинський), встановлено новий орган та малі вівтарі, електрифіковано.
У квітні 1944 році під час боїв за Тернопіль Домініканському костелу завдали значних руйнувань. Післявоєнна реставрація завершилась у 1959 році. 1978—1988 рр. розміщено Тернопільську картинну галерею. Від 1989 року — Кафедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ (розпис центрального нефа виконав Георгій Журавський). У приміщеннях монастиря розташований Державний архів Тернопільської області.
Професор Мечислав Ґембарович досліджував та відтворив історію будівництва домініканського костелу Тернополя[4].
Для туристів планують розробити маршрут підземеллями та вежами храму, весною 2017 року розпочнуть роботи з облаштування оглядового майданчика в центральному куполі[12][13].
Великодньої ночі 23 квітня 2022 року Тернопільська катедра зазнала профанації: тернопільчанка на легковій автівці протаранила двері храму і в'їхала до середини, пошкодивши крилас і плащаницю. Акт сплюндрування пов'язують з російським вторгненням в Україну[14].
Під церквою є велика підземна частина, в якій нині зберігаються деякі церковні речі. Ходи звідси, за припущеннями дослідників Тернополя, можуть вести до Театрального майдану, замку, інших тернопільських старовинних споруд. Частина ходів засипана землею, частина замурована. Склепіння підземелля — з каменю і старовинної цегли, кладка — вапняна[15].
 | Цей розділ потребує доповнення. (березень 2017) |
Споруда збудована з тесаного каменю в стилі бароко, оздоблена різьбою та кам'яними фігурами.
Куполи веж костелу мають певні аналогії з куполами веж костелу у Володаві та дзвіниці при костелі Святого Хреста в Турині. Схожу структуру фасаду має костел єзуїтів (нині собор Святого Воскресіння)[16].
22 грудня 2013 року з нагоди храмового празника архієпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій Семенюк спільно з єпархом Бучацьким Дмитром Григораком, екзархом Луцьким Йосафатом Говерою, владикою Василем Івасюком, екзархом Одесько-Кримським і адміністратором Коломийсько-Чернівецьким та за участі декількох десятків священиків очолили Божественну Літургію, після якої посвятили новозбудовану каплиці для освячення води, що поблизу собору. В ній освячують воду на релігійні свята, а кожен тернополянин може набрати святої води за будь-якої потреби.
Каплиця — складна інженерна конструкція, яку будували більше року за проєктом архітекторів Василя Циця та Ігора Гордія. Щоб не закривати будівлю собору, капличку зробили зовсім «невагомою» — купол на чотирьох колонах, під яким — резервуар для води.
З лівого боку від Собору у 2004 році відкритий та освячений пам'ятник патріарху Йосифу Сліпому.
9 квітня 2015 року на південну дзвіницю встановили годинник, який подібний до того, що був на церкві до Другої світової війни. Діаметр циферблата приблизно 1 м 60 см. Урочисте відкриття відновленого годинника планували на Пасху (Великдень) 12 квітня 2015[17].
- ↑ Вебсайт собору
- ↑ Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej [Архівовано 30 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Rocznik Historii Sztuki. — 2003. — № XXVIII. — S. 222, 222 (прим.), 244 [Архівовано 1 травня 2017 у Wayback Machine.], 246.
- ↑ Zaucha T. Kościoł parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pierwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2010. — T. 18. — 508 il. — S. 213. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
- ↑ а б в Окаринський В. Хто був будівничим Домініканського собору в Тернополі [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Турклуб «Тернопіль».
- ↑ Akta Grodskie і ziemskie [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.]… — Lwów, 1928. — Т. 23. — S. 451. (лат.), (пол.)
- ↑ Бойцун Л. Старовинні церкви Тернополя // Тернопіль. Історичні нариси. — Тернопіль : Джура, 2016. — С. 35. — ISBN 978-966-185-130-5.
- ↑ Т. Кунзек вказував, що це надгробок → Kunzek T. Przewodnik po województwie Tarnopolskim… — S. 85
- ↑ Hornung Z. Obrocki Jan // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXIII. — S. 465.
- ↑ а б Barącz S. Rys dziejów… — S. 507.
- ↑ Бойцун Л. Домініканський костьол — кафедра УГКЦ // Старовинні церкви Тернополя [Архівовано 20 березня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Дуда І., Сеник І. Франц-Йосиф I // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 532. — ISBN 978-966-528-279-2.
- ↑
Тернопіль можна буде оглянути з Архикафедрального собору на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 25 жовтня.
- ↑ У Архикафедральному соборі відкриють туристичні маршрути підземеллями та вежами храму на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 28 жовтня.
- ↑ У Тернополі водійка в'їхала в Катедральний собор в центрі міста (оновлено). CREDO. 23 квітня 2022. Процитовано 24 квітня 2022.
- ↑ Володимир Мороз. Що приховують підземелля Архикафедри у Тернополі [Архівовано 31 березня 2015 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2015. — 29 березня.
- ↑ Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej [Архівовано 1 травня 2017 у Wayback Machine.] // Rocznik Historii Sztuki. — 2003. — № XXVIII. — S. 244—245.
- ↑ На Архикафедрі в Тернополі встановили унікальний годинник на YouTube // Телекомпанія TV-4, 9 квітня 2015 На Архикафедральному соборі встановили годинник на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 9 квітня.
- Бойцун Л. Домініканський костьол у Тернополі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 521. — ISBN 966-528-197-6.
- Бойцун Л. Домініканський костьол — катедра УГКЦ // Старовинні церкви Тернополя [Архівовано 20 березня 2017 у Wayback Machine.] / Ї. — 2010. — Ч. 63.
- Бойцун Л. Тернопіль у плині літ: Історико-краєзнавчі замальовки. — Тернопіль : Джура, 2003. — 392 с. — ISBN 966-8017-50-1.
- Глубіш О. Симфонія Катедрального собору: минуле і сучасність // о. Глубіш О., Шподарунок Н. — Т. : Джура, 1999. — 115 с.
- Глубіш О., Новосядлий Б., Шподарунок Н. Катедра // (автори текстів); Шподарунок Н. (упорядник). — Т. : Джура, 2009. — 377 с.
- Дуда І., Мельничук Б. Тернопіль. Що? Де? Як? — К., 1989.
- Краснодемський В. Дзвенить собор акордами літургії // Свобода. — 2010. — 24 лют. — С. 5.
- Шубарт П. Про візитку Тернополя і Дрезден у Микулинцях: архітектурні витвори Авґуста Мошинського // Україна молода. — 2013. — № 94 (3 лип.).
- Шубарт П. Саксонсько-подільські паралелі // Чорноморські новини. — 7 березня 2013. — № 20—21.
- Barącz S. Rys dziejów zakonu kaznodziejskiego w Polsce. — Lwów, 1861. — T. 2. — 530 s. (пол.)
- Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // Rocznik Historii Sztuki. — 2003. — № XXVIII. — S. 222, 283. (пол.)
- Kunzek T. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą). — Rzeszów : Libra PL, 2013. — 140 s. — S. 85. (пол.)
- Tarnopol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 187. (пол.) — S. 187–189. (пол.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (Тернопіль)
- Архикафедральний собор [Архівовано 26 жовтня 2016 у Wayback Machine.].
- Сайт Архікатедрального собору парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.].
- Домініканський костел у Тернополі на фільмі з дрона (2018) [Архівовано 25 жовтня 2021 у Wayback Machine.].
| Римсько-католицькі | колишні: Єзуїтський костел · Парафіяльний костел |  |
|---|---|---|
| Греко-католицькі | ||
| Православні | ||
- Визначні місця Тернополя
- Деканат м. Тернополя — Центральний УГКЦ
- Церкви Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ
- Колишні костели Тернополя
- Монастирі домініканців
- Пам'ятки архітектури Тернополя
- Пам'ятки національного значення Тернопільської області
- Собори УГКЦ
- Церкви Тернополя
- 1749 у Тернополі
- Засновані в Україні 1779
- 1779 у Тернополі
- 1749 у християнстві
- Культові споруди, побудовані 1779
- Архітектура Речі Посполитої