Го-го-го, коза: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Скасування редагування № 11504319 користувача AnnaTroicka (обговорення) |
Іванко1 (обговорення | внесок) м суміш розкладок за допомогою AWB |
||
Рядок 27: | Рядок 27: | ||
: ''Надулась жила Коза ожила! |
: ''Надулась жила Коза ожила! |
||
: ''Тай пішла Коза тай стрибаючи |
: ''Тай пішла Коза тай стрибаючи |
||
: ''Тай гасаючи |
: ''Тай гасаючи своїх діточок тай шукаючи! |
||
== Варіант == |
== Варіант == |
Версія за 22:19, 2 березня 2013
Го-го-го, Коза — пісня щедрувальників при водінні кози. Українські ходження з Козою належать до обрядів новорічних і щедровечірніх і мають свою власну міфологічну орієнтацію й характеристику.
Імовірно, Коза уособлювала родючість і життєдайну силу. Очевидно, що образ цієї тварини був пов'язаний також з культом предків. Водячи Козу, люди намагалися не тільки заворожити гарний врожай на майбутній рік, а й, прикликавши силу померлих родичів, відродити разом з народженням нового року добру енергію для цілого роду.[1]
«Го-го-го, Коза» разом з колядками «Добрий вечір тобі, пане господарю» і «Во Вифлеємі нині новина» звучала у художньому фільмі режисера Сергія Параджанова «Тіні забутих предків».
Текст
- Го-го-го Коза, го-го сірая
- Ой розходися-розвеселися
- По сьому двору по веселому!
- Де Коза ходить там жито родить
- Де не буває там вилягає!
- Де Коза ногою там жито копою
- Де Коза рогом там жито стогом!
- А в Михайлівці всі хлопці-стрільці
- Стрелили Козу в правеє вушко
- В правеє вушко в саме сердечко
- Пуць Коза впала нежива стала
- А Міхоноша бере дудочку
- Надима Козі тай у жилочку!
- Надулась жила Коза ожила!
- Тай пішла Коза тай стрибаючи
- Тай гасаючи своїх діточок тай шукаючи!
Варіант
|
|
Варіант з Ніжина Чернігівської області
- Ого-го, коза, ого-го, сіра,
- Недавно з Москви, з довгими кістьми…
(далі кілька куплетів пропущено)
- Вдарив дід козу по сірому боку,
- Тут коза впала, нежива стала.
- У вашім домі, вашім хоромі
- Приключилась нашій кізоньці біда.
- Чи нема тут лікаря коновала,
- Щоб наша кізонька на ноги стала?
- Ого-го, коза, ого-го, сіра![3]
Див. також
Примітки
- ↑ Водіння кози
- ↑ Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року. Київ. Наукова думка. 1965. Упорядники О. І. Дей (тексти), А. І. Гуменюк (мелодії). Відповідальний редактор М. Т. Рильський. 804 с.
- ↑ Знойко О. П. Міфи Київської землі та події стародавні. — К.: Молодь, 1989. — С.116. Автор зазначив, що чув цю пісню особисто під час виконання вистави з Козою на Щедрий вечір на початку ХХ ст.