Крампус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крампус і Святий Миколай відвідують домівку у Відні у 1896

У фольклорі, Крампус це антропоморфний персонаж із рогами, якого описували як «напів-козла, напів-демона»,[1] який в Різдвяні дні карав дітей, що погано себе поводили. Він був повною протилежністю Святому Миколаю, який нагороджував хороший дітей подарунками. Крампус є одним із персонажів, які мають стосунок до Святого Миколая в деяких країнах та регіонах, таких як Австрія, Баварія, Хорватія, Чеська Республіка, Угорщина, Словаччина, Словенія, Больцано і в деяких частинах Північної Італії.[2][3] Походження цієї постаті до кінця не з'ясовано; деякі фольклористи та антропологи вважають його походження дохристиянським.

У традиційних парадах і таких святкових подіях, як Krampuslauf (в перекладі: Крампус біжи), молодий хлопець переодягався в Крампуса; така церемонія відбувається щорічно в більшості альпійських міст.[4]

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Листівка 1900их років із 'Привітаннями від Крампуса!'

Хоча Крампус з'являється в багатьох варіаціях, але більшість з них має ряд спільних ознак. Він покритий волоссям, зазвичай коричневого або чорного кольору, мав розщеплені копита замість рук і роги козла. Він мав довгий звисаючий загострений язик,[5][6] і ікла.[1]

Крампус носив ланцюги, що за задумом символізують зв'язування чорта в традиціях Християнської церкви. Для більш драматичного ефекту він ляскає ланцюгами. На ланцюги іноді вішали дзвони різного розміру.[7] В більш давніх язичницьких версіях, Крампус носив з собою березові різки якими він при нагоді бив дітей.[5] Такі березові різки (ruten) ймовірно мають історію походження з дохристиянських язичницьких обрядів посвяти.[5] В деяких версіях березові гілки замінялися батогом. Іноді Крампуса змальовують із мішком або кошиком за спиною; в якому він забирав поганих дітей аби потопити, з'їсти, або відправити у пекло. В деяких старих версіях, є згадка, що він клав не слухняних дітей у мішок і забирав з собою.[5] Таку ж саму рису мають і інші соратники Санта Клауса, наприклад Чорний Петро[en].[8]

Ніч Крампуса — Krampusnacht[ред. | ред. код]

У частині Європи свято Св. Миколая святкують 6 грудня.[9] Попереднього вечора, 5 грудня, у Ніч Крампуса або Krampusnacht, на вулицях з'являється злий волохатий чорт. Іноді разом зі Св. Миколаєм, іноді сам, Крампус навідується у домівки і на роботу до людей.[5] Святий зазвичай вдягнений у церковну ризу єпископа, і несе золотий церемоніальний жезл. На відміну від Санта Клауса, відомого у Північній Америці, в цьому святкування Святий Миколай приходить лише до хороших діток, в той час як Крампус відповідальний за навідування поганих. Миколай дарує подарунки, в Крампус дарує вугілля і березові різочки.[10]

Походження[ред. | ред. код]

Людина переодягнена в Крампуса у Зальцбурзі (Австрія)

Історію походження Крампусу пояснюють як продовження до християнських Альпійських традицій у сучасності. У короткій статті в якій обговорювали цю постать, опублікованій в 1958, Морис Брюс писав:

Мабуть мало сумнівів є щодо його справжньої ідентичності, що є нічим іншим як повна регалія Рогатого Бога відьом, який зберігся. Березові різки можуть бути пов'язані із обрядами посвячення на певних відьмацьких шабашах; обряди в яких імітувалося прив'язування і побиття. Ланцюги можуть означати християнські спроби 'зв'язати диявола' але знову ж таки вони можуть бути частиною обрядів язичницької посвяти.[5]

Описуючи свої спостереження в 1975 перебауваючи у невеличкому місті Ірднінг[en] в Штирії, антрополог Джон Дж. Гонігманн писав:

Фестиваль Святого Миколая, що описується, включає культурні елементи, що загально поширені в Європі, в деяких випадках мають корені в далекі до християнські часи. Сам Миколай став популярним в Німеччині приблизно в дванадцятому столітті. Свято присвячене цьому покровителю дітей відбувається лише один раз взимку, в якому діти стають об'єктами особливої уваги, іншими святами є День святого Мартіна[en], біблійний День побиття невинних немовлят[en], і Новий Рік. Переодягнені чорти, що поводять себе шалено і приносять різні незручності, відомі в Німеччині що найменше із шістнадцятого століття, в той час як чорти із масками тварин, що поєднують страхітливі і комічні (schauriglustig) гримаси з'явилися в виставах середньовічних церков. У великій літературі, у більшості європейських фольклористів висвітлюються ці істоти. … У Австрійській спільноті, яку ми вивчали цілком усвідомлюють що «язичницькі» елементи поєднуються з християнськими обрядами пов'язаними із Святим Миколаєм та іншими зимовими церемоніями. Вони вірять, що Кампус походить від язичницької надприродньої істоти, яка асимілювалася із християнським образом диявола.[11]

Постать Крампуса збереглася, і у 17-му столітті Крампус був включений до християнських зимових святкувань, де Крампус і Святий Миколай існували разом.[12]

Країни минулої Габсбурзької Імперії здебільшого запозичили традиції святкування 5-го грудня пов'язані із Крампусом і Святим Миколаєм із австрійських.

Сучасна історія[ред. | ред. код]

Після виборів 1923 року в Австрії, традиції пов'язані з Крампусом були заборонені режимом Долффуса[13] завдяки Вітчизняному фронту (Vaterländische Front) і Християнсько-соціальній партії. В 1950-их, уряд розповсюджував брошури із назвою «Крампус це зла людина».[14] До кінця століття, святкування із Крампусом відродилися і залишаються популярними сьогодні.[15] Традиції пов'язані із Крампусом також відроджуються у Баварії, разом із місцевими традиціями вирізьблених дерев'яних масок.[16][17]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Basu, Tanya (19 December 2013) «Who is Krampus?» National Geographic Magazine
  2. Williams, Victoria (30 November 2016). Celebrating Life Customs around the World: From Baby Showers to Funerals [3 volumes]. ABC-CLIO. ISBN 9781440836596. 
  3. Brunner, Christian (17 August 2015). Mountain Magic : Celtic Shamanism in the Austrian Alps. Lulu.com. ISBN 9781312995192. 
  4. Crimmins, Peter (15 December 2011). Horror For The Holidays: Meet The Anti-Santa. NPR. Процитовано 25 November 2015. 
  5. а б в г д е Bruce, Maurice (March 1958). The Krampus in Styria. Folklore 69 (1): 44–47. doi:10.1080/0015587X.1958.9717121. 
  6. Zeller, Tom (24 December 2000). Have a Very Scary Christmas. The New York Times. 
  7. Gatzke, Gretchen (1 December 2009). Krampus? Who's That?. The Vienna Review. Процитовано 17 December 2011. [недоступне посилання з червень 2019]
  8. Christian Slaves, Muslim Masters: White Slavery in the Mediterranean, the Barbary Coast, and Italy, 1500—1800, Robert Davis, 2004
  9. Horror for the Holidays: Meet the Anti Santa. National Public Radio. Процитовано 22 December 2011. 
  10. Siefker, Phyllis (1997). Santa Claus, last of the Wild Men: the origins and evolution of Saint Nicholas. Jefferson, North Carolina: McFarland and Co. с. 155–159. ISBN 0-7864-0246-6. 
  11. Honigmann, John J (Autumn 1977). The Masked Face. Ethos (Wiley (on behalf of the American Anthropological Association) 5 (3): 263–80. 
  12. Run, Kris Kringle, Krampus is Coming!. Der Spiegel. Процитовано 17 December 2011. 
  13. Krampus disliked in Fascist Austria; Genial Black and Red Devil, Symbol of Christmas Fun, Is Frowned Upon. The New York Times. 23 December 1934. 
  14. Throw Out Krampus. Time. 7 December 1953. с. 41. Процитовано 18 December 2011. 
  15. Silver, Marc (30 November 2009). Merry Krampus?. NGM Blog Central. National Geographic Society. Архів оригіналу за 22 September 2010. Процитовано 17 December 2011. 
  16. Erik Olsen, «In Bavaria, Krampus Catches the NaughtyNew York Times, 21 December 2014.
  17. Alexandra, Zawadil (6 December 2006). Santa's evil sidekick? Who knew?. Reuters. 

Посилання[ред. | ред. код]