Зюзя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Зюзя (Мороз, Морозко) — божество холоду, віхоли, криги у давніх слов'ян (спочатку в українців, потім у білорусів)[1]. Зображувався у вигляді діда невеликого зросту, з білим волоссям та довгою сивою бородою. Ходить, згідно з повір’ям, босоніж, без шапки, в білому кожусі. У руці — залізна булава. Під Новий рік білоруси варили кутю для Зюзі: «Зюзя на дворі — кутя на столі», біл. Мароз, хадзі куццю есці![2]

У західнополіській мові слово «зюзя» означає холод, мороз[джерело?].

Зюзя, як самостійний персонаж, є винаходом кабінетної міфології, який був невідом язичникам[3].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Афанасьев - Народные русские сказки А.Н.Афанасьева. В 3-х тт. - Т. 1. - Москва, 1984. - С. 117.
  2. Зайкоўскі Э., Санько С. Зюзя // Беларуская міфалогія. Энцыклапедычны слоўнік / С.Санько, Т.Валодзіна, У.Васілевіч і інш. — Мн.: Беларусь, 2004. — С. 198. — ISBN 985-01-0473-2
  3. Левкиевская Е. Е. Механизмы создания мифологических фантомов в «Белорусских народных преданиях» П. Древлянского // Рукописи, которых не было. Подделки в области славянского фольклора. — Москва: Ладомир, 2002. — С. 311—351 — ISBN 5-86218-381-7

Джерела[ред.ред. код]