Добра стаття
Перевірена версія

Харлан Ольга Геннадіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Харлан.
Ольга Геннадіївна Харлан
Загальна інформація
Прізвиська«Вовченя»[1], «Княгиня Ольга»
Національністьукраїнка
Громадянство Україна
Місце проживанняБолонья
Народження4 вересня 1990(1990-09-04) (34 роки)
Миколаїв, Українська РСР, СРСР[2]
Зріст172 см
Вага63 кг
Alma materМиколаївське вище училище фізичної культури
Спорт
КраїнаУкраїна Україна
Вид спортуфехтування
Дисциплінашабля
Клуб«Спартак», «Динамо» (Миколаїв)
ТренериАндреа Теренціо, Євгеній Стаценко, Юрій Марченко
Нагороди
Орден Свободи — 2024
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги І ступеня
Орден княгині Ольги І ступеня
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Відзнака Президента України «Національна легенда України»
Відзнака Президента України «Національна легенда України»
Заслужений майстер спорту України
Заслужений майстер спорту України
Змагання 1-е 2-е 3-є
Олімпійські ігри 2 1 3
Чемпіонат світу 6 7 2
Чемпіонат Європи 8 8 6
Європейські ігри 2 0 0
Універсіада 2 1 0
Загалом 20 17 11
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Фехтування
Олімпійські ігри
Золото Пекін 2008 командна шабля
Золото Париж 2024 командна шабля
Срібло Ріо-де-Жанейро 2016 командна шабля
Бронза Лондон 2012 індивідуальна шабля
Бронза Ріо-де-Жанейро 2016 індивідуальна шабля
Бронза Париж 2024 індивідуальна шабля
Чемпіонат світу
Золото Анталія 2009 командна шабля
Золото Будапешт 2013 індивідуальна шабля
Золото Будапешт 2013 командна шабля
Золото Казань 2014 індивідуальна шабля
Золото Лейпциг 2017 індивідуальна шабля
Золото Будапешт 2019 індивідуальна шабля
Срібло Санкт-Петербург 2007 командна шабля
Срібло Анталья 2009 індивідуальна шабля
Срібло Париж 2010 індивідуальна шабля
Срібло Париж 2010 командна шабля
Срібло Катанія 2011 командна шабля
Срібло Київ 2012 командна шабля
Срібло Москва 2015 командна шабля
Бронза Катанія 2011 індивідуальна шабля
Бронза Казань 2014 командна шабля
Чемпіонат Європи
Золото Пловдив 2009 індивідуальна шабля
Золото Пловдив 2009 командна шабля
Золото Лейпциг 2010 командна шабля
Золото Шеффілд 2011 індивідуальна шабля
Золото Леньяно 2012 індивідуальна шабля
Золото Загреб 2013 індивідуальна шабля
Золото Страсбур 2014 індивідуальна шабля
Золото Дюссельдорф 2019 індивідуальна шабля
Срібло Ізмір 2006 індивідуальна шабля
Срібло Гент 2007 командна шабля
Срібло Київ 2008 командна шабля
Срібло Шеффілд 2011 командна шабля
Срібло Леньяно 2012 командна шабля
Срібло Загреб 2013 командна шабля
Срібло Новий Сад 2018 командна шабля
Срібло Базель 2024 командна шабля
Бронза Залаегерсег 2005 командна шабля
Бронза Страсбур 2014 командна шабля
Бронза Монтре 2015 командна шабля
Бронза Торунь 2016 індивідуальна шабля
Бронза Торунь 2016 командна шабля
Бронза Анталія 2022 командна шабля
Універсіади
Золото Шеньчжень 2011 індивідуальна шабля
Золото Казань 2013 індивідуальна шабля
Срібло Шеньчжень 2011 командна шабля
Європейські ігри
Золото Баку 2015 командна шабля
Золото Краків 2023 індивідуальна шабля
CMNS: Харлан Ольга Геннадіївна у Вікісховищі

О́льга Генна́діївна Харла́н (нар. 4 вересня 1990, Миколаїв, Українська РСР, СРСР) — українська фехтувальниця на шаблях, олімпійська чемпіонка 2008 і 2024 років та срібна призерка Олімпійських ігор 2016 року в командній першості, триразова бронзова призерка Олімпійських ігор (2012, 2016 та 2024) в індивідуальній першості, шестиразова чемпіонка світу (2013, 2014, 2017, 2019 в індивідуальній першості, 2009 та 2013 в командній першості), восьмиразова чемпіонка Європи (2009, 2011, 2012, 2013, 2014, 2019 в індивідуальній першості, 2009 та 2010 в командній першості), заслужений майстер спорту з фехтування. Кавалер ордену Свободи, орденів Ярослава Мудрого IV і V ст., повний кавалер орденів «За заслуги» і княгині Ольги.[→] Співробітниця Академії СБУ. Членкиня президії Національної федерації фехтування України[3]. Ім'я Ольги Харлан було вписане в міжнародний Зал слави FIE.

За свою спортивну кар'єру Ольга Харлан виборола шість олімпійських медалей (найбільше серед спортсменів, які представляли Україну), 15 медалей чемпіонатів світу та 20 медалей чемпіонатів Європи, що є рекордом для українських фехтувальників. Також Харлан є чемпіонкою Європейських ігор (2015 рік) та Універсіади (2011 та 2013 роки), п'ять разів перемагала в загальному заліку Кубка світу (у 2013, 2014, 2018, 2019, 2020 роках).

НОК України чотири рази визнавав її найкращою спортсменкою року (2008, 2009, 2016, 2017). Також Харлан 13 разів була визнана найкращою спортсменкою місяця, що є рекордом для українських спортсменів[4].

З 2010 року по 2015 рік була депутаткою Миколаївської міської ради від Партії регіонів[5]. Кандидатка у народні депутати на виборах 2012 року (№ 194 у списку Партії регіонів)[6]. 2014 року балотувалася на місцевих виборах у Києві (№ 2 у списку Партії зелених).

Представниця клубів «Спартак» та «Динамо» (Миколаїв)[7], а також службовиця СБУ[8]. Входить до десятки найкращих спортсменів ФСТ «Динамо» України з олімпійських видів спорту 2012 року[9]. Тренери — Андреа Теренціо, Євгеній Стаценко, Юрій Марченко. Перший тренер — Анатолій Шлікар[10].

Спортивна кар'єра

[ред. | ред. код]

Юнацькі роки

[ред. | ред. код]

Ольга Харлан народилася 4 вересня 1990 року в Миколаєві в родині Геннадія Анатолійовича та Ірини Гаріївни Харланів. Батько займався вітрильним спортом[1]. Ольга має старшу сестру Тетяну[11].

Фехтуванням займається з 9 років. Спочатку три роки займалася танцями, однак батьки не могли сплачувати заняття в секції, тому вирішили віддати доньку на фехтування, адже ця секція була безкоштовною. Першим тренером Ольги був її хрещений батько Анатолій Шлікар[11][12][13].

Займалась в дитячій школі фехтування, закінчила Миколаївське вище училище фізичної культури[14].

2003 року на чемпіонаті України, що проходив у Миколаєві, Харлан перемогла тодішню лідерку української збірної Дарію Недашковську 15:14 і потрапила до збірної України[15]. Тренер збірної України з фехтування Валерій Штурбабін, даючи характеристику своїм підопічним, назвав Харлан «вовченям». Коли Харлан тільки почала виступи на міжнародній арені, російська шаблістка Софія Велика пожартувала: «Що це за звірятко у збірній України з'явилося, гарчить на доріжці і все вириває зубами?»[1].

Досягнення:

  • Неодноразова переможниця чемпіонатів і кубків України.
  • Чемпіонат світу серед юніорів 2005 — 3 місце.
  • Чемпіонат Європи серед юніорів 2006 — 3 місце.
  • Чемпіонка світу серед юніорів в особистій та командній першостях 2007, 2008, 2009, 2010 років.

2005 — 2007: перші перемоги у дорослому фехтуванні

[ред. | ред. код]

У 14 років Ольга Харлан вперше виступила на дорослому чемпіонаті Європи. Для кадетки вихід у чвертьфінал турніру в Залаегерсегу був неймовірним успіхом. Бронзова медаль у командних змаганнях, яку виграли Дарія Недашковська, Ольга Харлан, Олена Хомрова та Галина Пундик на цьому турнірі, була історичним досягненням як для самої Харлан, так і для всього українського фехтування. Також у 2005 році Харлан дебютувала на чемпіонатах світу, завершивши змагання у Лейпцигу на 67-му місці.

24 лютого виграла першу особисту медаль у дорослій кар'єрі. На змаганнях серії Гран-прі в Будапешті посіла третє місце.

У липні 2006 року Ольга Харлан, якій не виповнилося ще 16 років, сенсаційно виграла особисту медаль на чемпіонаті Європи в Ізмірі. У півфіналі вона мінімально перемогла Богну Йозвяк — 15:14. У фінальній сутичці українка була близькою до перемоги: у поєдинку з Софією Великою вирішальний укол при рахунку 14:14 завдала росіянка, залишивши Харлан зі сріблом. На чемпіонаті світу в Турині Харлан поступилася в поєдинку за вихід у чвертьфінал, посівши 14-е місце.

Сезон 2007 року пройшов для фехтувальниці без особистих медалей. На етапах Гран-прі Харлан виграла з командою золоту медаль у Будапешті та срібну медаль у в'єтнамському Ханої.

Чемпіонат Європи в Генті Харлан завершила, посівши 17-е місце в особистих змаганнях. Командний турнір для українок складався напружено. Після перемоги у чвертьфіналі над угорками (45:40), вони зустрілися у півфіналі з росіянками. Вирішальний укол при рахунку 44:44 зуміла завдати українська фехтувальниця[хто саме?], вивівши свою команду у фінал. У поєдинку за золоту медаль проти команди Франції ситуація повторилася — рівний рахунок 44:44. Цього разу переможний укол завдали суперниці української команди, залишивши Україну зі сріблом.

На чемпіонаті світу в Санкт-Петербурзі Ольга Харлан посіла 20-е місце в особистих змаганнях, але виграла срібну медаль разом з командою. Українська збірна виступила у складі: Харлан, Хомрова, Козлова, Пундик. Після перемоги над збірною Китаю (45:39) та Італії (45:38), українки поступилися у фіналі команді Франції (32:45). Ця срібна медаль стала першою нагородою чемпіонатів світу для Харлан. Досягнення українських шаблісток відзначив і НОК України, визнавши українських шаблісток найкращою командою року.

Особисті медалі
Дата Місце проведення Турнір Результат
24 лютого 2006 Угорщина Будапешт, Угорщина Гран-прі Бронза
липень 2006 Туреччина Ізмір, Туреччина Чемпіонат Європи Срібло
Командні медалі
Дата Місце проведення Турнір Результат
3 липня 2005 Угорщина Залаегерсег, Угорщина Чемпіонат Європи Бронза
23 лютого 2007 Угорщина Будапешт, Угорщина Гран-прі  Золото
25 травня 2007 В'єтнам Ханой, В'єтнам Гран-прі Срібло
2 липня 2007 Бельгія Гент, Бельгія Чемпіонат Європи Срібло
28 вересня 2008 Росія Санкт-Петербург, Росія Чемпіонат світу Срібло

2008: олімпійське золото

[ред. | ред. код]

Олімпійський сезон Харлан розпочала 2 лютого, вигравши бронзову медаль на етапі Кубка світу в Лондоні. Також особисту бронзову медаль виграла на етапі Кубка світу в Москві та на етапі Гран-прі, яке відбулося в Алжирі. На чотирьох командних етапах українська збірна жодного разу не зуміла потрапити у трійку призерів.

У липні відбулися дуже відповідальні для Харлан змагання — домашній чемпіонат Європи, який прийняв Київ. 7 липня вона змагалася в індивідуальній шаблі, але виграти медаль не зуміла, поступившись у поєдинку за вихід у чвертьфінал та посівши підсумкове шістнадцяте місце. 10 липня виступила у складі команди — українки впевнено перемогли збірні Великої Британії (45:29) та Угорщини (45:34), вийшовши у фінал. Там вони виступали проти збірної Польщі. Перед останнім двобоєм українки лідирували з рахунком 40:38. По ходу зустрічі Ольги Харлан проти Александри Сохи рахунок був 43:41 на користь України, та полячка зуміла завдати три влучні уколи поспіль, зробивши рахунок 43:44 на користь своєї збірної. Наступний укол був за українкою — 44:44, але чемпіонський укол зуміла завдати саме Соха на користь польської команди.

На Олімпійських іграх у Пекіні Харлан брала участь в індивідуальних і командних змаганнях[16]. Особисті змагання розпочала з перемоги над італійкою Джоєю Мардзоккою — 15:8, але вже в наступному раунді українка натрапила на сильну суперницю — Саду Джейкобсон зі США. Виграючи по ходу бою 9:6, українка не змогла втримати перевагу і програла з рахунком 15:13. У наступному раунді американка здолала іншу українську фехтувальницю, Олену Хомрову. Харлан у підсумку посіла 13-е місце та, окрім цього, взяла участь у командних змаганнях шаблісток. Українська команда була наймолодшою на турнірі, який починався з 1/4 фіналу і вже на початку суперницями української збірної стала сильна збірна Росії. Але українки впевнено перемогли 45:34. У півфіналі українська команда натрапила на збірну США. Американки вважалися чи не найголовнішими фаворитками турніру, адже учасниці цієї команди — Маріель Загуніс, Сада Джейкобсон і Ребекка Ворд — в особистій першості виграли весь комплект нагород. Однак українська команда перемогла титулованих суперниць із рахунком 45:39. У фіналі українська команда у складі Ольги Харлан, Олени Хомрової й Ольги Жовнір (замінила Галину Пундик, яка виступала у чвертьфіналах і півфіналі) перемогла китайську команду з рахунком 45:44, таким чином Ольга Харлан стала олімпійською чемпіонкою. Українська команда стала також першою командою шаблісток, яка виграла Олімпійські ігри, адже ця дисципліна дебютувала саме в Пекіні.

Українські фехтувальниці після перемоги на Олімпійських іграх 2008
Перебіг фінальної зустрічі збірних України та Китаю на Олімпійських іграх 2008
Україна Україна Рахунок: Китай Китай
Спортсменка Влучні
уколи 		Влучні
уколи 		Спортсменка
Олена Хомрова 1 1 5 5 Тань Сюе
Ольга Харлан 1 2 10 5 Ні Хон
Ольга Жовнір 5 7 15 5 Бао Інін
Олена Хомрова 7 14 20 5 Ні Хон
Ольга Жовнір 1 15 25 5 Тань Сюе
Ольга Харлан 12 27 30 5 Бао Інін
Ольга Жовнір 0 27 35 5 Ні Хон
Олена Хомрова 9 36 40 5 Бао Інін
Ольга Харлан 9 45 44 4 Тань Сюе

Під час фінальної зустрічі з китайською збірною Харлан здобула 22 очки з 45 командних і завдала переможний укол. Після цих досягнень НОК України вперше вибрав Харлан найкращою спортсменкою місяця, а за підсумками року жіноча шабельна команда була визнана найкращою командою року на премії Герої спортивного року.

2009: вперше чемпіонка світу та Європи

[ред. | ред. код]

6 лютого у французькому Орлеані відбувся перший Гран-прі сезону. Харлан дійшла до фіналу, де поступилася олімпійській чемпіонці Маріель Загуніс, але виграла бронзову медаль цих змагань у команді. 17 лютого Харлан уперше у своїй кар'єрі перемогла в турнірі серії Гран-прі в особистій першості. У фіналі «Московської шаблі» була переможена Софія Велика (15:13)[17]. Разом з командою Харлан змагалася у фіналі проти господарок змагань, але українки зазнали невдачі.

У березні стала третьою на наступному етапі Гран-прі, що пройшов в італійському місті Фоджа. Також на цих змаганнях українська команда у фіналі взяла реванш у росіянок, вигравши перше золото сезону. У травні в китайському місті Тяньцзінь відбувся останній Гран-прі сезону, де Харлан поступилася у поєдинку за вихід у чвертьфінал кореянці Кім Кеум Хва (13:15). Українська команда також виступила не дуже вдало, посівши шосте місце. 20 червня виступила на Кубку світу в Далласі, де у чвертьфіналі програла французькій шаблістці Леонор Перрюс (11:15).

У квітні Харлан утретє виграла юніорський чемпіонат світу, що проходив у Белфасті, в особистій та командній першості[18].

16 липня на чемпіонаті Європи у Пловдиві вперше в кар'єрі стала чемпіонкою Європи в особистих змаганнях[19]. На шляху до цієї перемоги вона здолала у чвертьфіналі Катерину Кедзьору (15:9), у півфіналі Галину Пундик (15:7), а у фіналі Катерину Дяченко (15:10). 19 липня до особистого золота додала й командне золото, яке також було дебютним для фехтувальниці. Чинні олімпійські чемпіонки впевнено здолали команди Румунії (45:22), Угорщини (45:36) та Росії (45:31). За ці перемоги НОК України вибрав Ольгу Харлан найкращою спортсменкою липня.

30 вересня відбувся головний старт сезону — особисті змагання на Чемпіонаті світу в Анталії. Українка здолала Єлену Мунтеану (15:6), Ніколь Крісталл (15:13), Реку Бенко (15:7), Богну Йозвяк (15:7), Оршою Наді (15:9) та потрапила у фінал. Там вона зустрілася з чинною дворазовою олімпійською чемпіонкою, американкою Маріель Загуніс, яка не залишила шансів українці (6:15). Срібна нагорода, яку виграла Харлан, стала першою особистою нагородою українських шаблісток на чемпіонатах світу. 6 жовтня українським шаблісткам вдалося підтвердити статус найкращих у світі, вигравши перші в кар'єрі золоті медалі чемпіонату світу. Українки впевнено перемогли збірні Великої Британії (45:23), Італії (45:32), Китаю (45:34) та Франції (45:38). Пізніше НОК України назвав Харлан найкращою спортсменкою жовтня в Україні.

За підсумки 2009 року на церемонії Герої спортивного року, яку організовував НОК України, Ольга Харлан була визнана найкращою українською спортсменкою, а жіноча шабельна збірна втретє поспіль стала найкращою командою року.

2010: призерка світових змагань

[ред. | ред. код]

5 лютого на Гран-прі Орлеану Харлан здобула свою першу перемогу в сезоні. У півфінал вона здолала Сесілію Бердер (15:10), а у фінал чинну чемпіонку світу Маріель Загуніс (15:13). У командних змаганнях українки поступилися у півфіналі збірній США (39:45), а у бронзовому фіналі команді Росії (37:45), посівши четверте місце. 14 лютого Ольга виступила на Гран-прі Москви — після перемоги над Ірене Ді Трансо (15:11) та Ібтіхадж Мухаммад (15:7), поступилася Бао Інін (9:15) у поєдинку за вихід у чвертьфінал. У командних змаганнях українкам вдалося піднятися на п'єдестал, здолавши Китай у бронзовому фіналі (45:34). 12 березня Харлан стала найкращою на турнірі Гран-прі в італійському місті Ламеція-Терме[20]. У командних змаганнях українки неочікувано поступилися команді Польщі у чвертьфіналі (35:45) та в підсумку посіли п'яте місце. 19 березня в Тунісі Харлан здобула другу поспіль перемогу на етапах Гран-прі: у півфіналі здолала Софію Велику (15:13), а у фіналі Маріель Загуніс (15:6). Їй також вдалося виграти срібну медаль у командних змаганнях, де українки поступилися у фіналі команді Росії (35:45). 28 травня китайський Тяньцзінь приймав останній етап серії Гран-прі. Харлан упевнено проходила усіх суперниць, але у фіналі вперше в сезоні поступилася Маріель Загуніс (13:15). Українські шаблістки також вийшли у фінал, але там втретє за сезон поступилися росіянкам (40:45). 18 червня, у Нью-Йорку, відбувся останній Кубок світу в сезоні, де чвертьфіналі Ольга Харлан мінімально поступилася угорці Реці Бенко (14:15), посівши п'яте місце.

На чемпіонаті світу серед юніорів Харлан встановила історичне досягнення. Після перемоги в особистих та командних змаганнях стала першою спортсменкою, якій вдалося виграти золоті медалі в обох дисциплінах на чотирьох чемпіонатах світу поспіль[21][22].

16 липня в Лейпцигу захищала звання чемпіонки Європи в особистій першості. Після стартових перемог над Галиною Пундик (15:5) та Ірене Веккі (15:5), неочікувано поступилася у чвертьфіналі німецькій фехтувальниці Сейбілл Клемм (11:15). У командній першості збірна України виграла золоті медалі — на шляху до перемоги українки впевнено здолали у чвертьфіналі збірну Німеччини (45:25), у півфіналі збірну Угорщини (45:30), а у фіналі команду Росії (45:38).

6 листопада Харлан виступила в особистих змаганнях на чемпіонаті світу. Змагання в Парижі українка розпочала з сухої перемоги над японкою Чізуру Огінезаву. У наступному раунді китаянка Ні Хон зуміла завдати лише чотири влучні уколи у протистоянні з Ольгою. З італійкою Джойою Марзокку вийшла конкурентніша зустріч, але в підсумку Харлан перемогла з рахунком 15:10. У чвертьфіналі вона також впевнено здолала Ірене Веккі (15:6), а у півфіналі зуміла пройти принципову суперницю Софію Велику (15:9). У фіналі суперницею Ольги, як і у 2009 році, була американка Маріель Загуніс. Взяти реванш за торішню поразку не зуміла (11:15) — стала срібною призеркою змагань[23]. Командні змагання українки також проходили досить впевнено. У них не виникло проблем із командами Італії (45:38) та Франції (45:34), але фінальна зустріч проти збірної Росії для них не склалася. Поступившись із рахунком 33:45, вони не зуміли захистити чемпіонське звання.

2011: перемога на чемпіонаті Європи та Універсіаді

[ред. | ред. код]

Сезон для Харлан стартував 11 лютого на етапі Гран-прі в Орлеані. Після перемоги над Галиною Пундик (15:8), поступилася Сесілії Бердер (13:15) та в підсумку стала сімнадцятою. 26 лютого відбувся етап Кубка світу в Лондоні. У півфіналі Харлан вдалося з мінімальною перевагою перемогти Софію Велику (15:14), а у фіналі здолати Джою Марзокку (15:11) та здобути першу перемогу сезону. Командні змагання склалися не так вдало: українки поступилися у чвертьфіналі збірній Італії з рахунком 41:45 та в підсумку стали п'ятими. 11 березня на етапі Кубка світу в Стамбулі Харлан знову стала найкращою — у фіналі вона здолала співвітчизницю Олену Хомрову (15:8). Командою потрапити у трійку призерів українським фехтувальницям не вдалося. У бронзовому фіналі вони поступилися збірній США.

27 березня Харлан виграла бронзу Гран-прі Москви. 6 травня на Кубку світу в Болоньї поступилася у півфіналі Александрі Сохі (13:15) та посіла третє місце. Також на цих змаганнях дуже близькою до перемоги була українська команда, що поступилися у фіналі збірній Росії з різницею лише в один укол (44:45). 21 травня, на Гран-прі в Тяньцзінь, Харлан знову стала третьою в особистих змаганнях, поступившись одним уколом у півфіналі Юлії Гавриловій. 10 червня, на Кубку світу в Генті, Ольга поступилася Дагмарі Возняк (8:15) у поєдинку за вихід у чвертьфінал та стала увпідсумку дев'ятою. У командних змаганнях українки вдруге поспіль дійшли до фіналу, але знову поступилися збірній Росії (40:45). 24 червня у Нью-Йорку відбувся останній етап Кубка світу — в особистих змаганнях Харлан виграла бронзову медаль, а разом з командою стала четвертою[24]. Українки поступилися в бронзовому фіналі збірній США.

14 липня виграла золоту медаль чемпіонату Європи, який проходив в англійському Шеффілді.[25] У чвертьфіналі впевнено здолала угорку Реку Бенко (15:6), а у півфіналі росіянку Юлію Гаврилову (15:8). У фіналі в українки не виникло проблем з польською шаблісткою Александрою Сохою (15:10). У командних змаганнях збірна України також виступала впевнено. У чвертьфіналі вони здолали збірну Німеччини (45:33), у півфіналі — команду Франції (45:36), але у фіналі зазнали поразки від збірної Італії з рахунком 43:45 та посіли друге місце. За підсумками місяця НОК України визнав Ольгу найкращою спортсменкою місяця[26].

Студенткою Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, Харлан взяла участь в Універсіаді, яка відбулася в китайському місті Шеньчжень у серпні. Українка зуміла здолати усіх суперниць в особистих змаганнях, а в командному турнірі виграла срібну нагороду, поступившись у фіналі збірній Китаю[27].

12 жовтня відбулися особисті змагання шаблісток на чемпіонаті світу в Катанії. Ольга була посіяна на цих змаганнях під другим номером. Розпочала свій турнірний шлях із впевненої перемоги над іспанською шаблісткою Лайою Вілою (15:4). Після цього їй вдалося здолати Кім Кеум Хва (15:11) та Дагмару Возняк (15:10). У поєдинку за вихід у півфінал Харлан також впевнено перемогла китайську фехтувальницю Жу Мін (15:7). Проте вівфінальна сутичка для українки склалася невдало — у поєдинку з принциповою суперницею Софією Великою поступилася з рахунком 7:15 та виграла бронзову медаль[28]. 15 жовтня відбулися командні змагання шаблісток. На шляху до фіналу українки впевнено здолали збірні Іспанії (45:26), Польщі (45:36) та Азербайджану (45:25). Фінал проти світового лідера, збірної Росії, складався дуже напружено. Збірна України зазнала невдачі з мінімальним відставанням 43:45, посівши в підсумку друге місце.

2012: бронзова олімпійська медалістка

[ред. | ред. код]

9 березня Харлан перемогла Кім Джі Йон у фіналі Кубка світу в Анталії.

13 квітня в Києві відбувся чемпіонат світу, на якому розігрувалося лише два комплекти нагород: у командній жіночій шаблі та командній чоловічій шпазі, тих видах зброї, які не будуть представлені на Олімпійських іграх у Лондоні. Збірна України у складі Ольги Харлан, Ольги Жовнір, Олени Хомрової та Галини Пундик, посіла друге місце. Українки здолали збірну Польщі у чвертьфіналі (45:40) та збірну США у півфіналі (45:41). Фінал проти збірної Росії складався дуже напружено, все вирішувалося при рахунку 44:44 — переможний укол зуміла нанести росіянка Софія Велика[29].

Софія Велика та Ольга Харлан

4 травня Харлан поступилася у фіналі Кубка світу в Болоньї російській шаблістці Софії Великій.

На початку червня відбувся чемпіонат Європи в Леньяно. Ольга Харлан зуміла підтвердити свій титул чемпіонки Європи в особистих змаганнях. У чвертьфіналі вона впевнено здолала іспанку Арачелі Наварро (15:9), а у півфіналі польку Александру Соху (15:9). Фінал проти грецької шаблістки Васілікі Вуюки склався важко. При рівному рахунку 14:14, Харлан зуміла нанести вирішальний укол та здобути перемогу[30], а також виграла срібну медаль цього чемпіонату разом із командою. Після перемог над збірними Угорщини (45:34) та Італії (45:42), українки знову зустрілися у фіналі зі збірною Росії. Як і на чемпіонаті світу українки зазнали невдачі, але цього разу перевага росіянок була відчутнішою — 37:45.

23 червня відбувся останній у сезоні етап Кубка світу. У фіналі турніру в Чикаго, Харлан здолала господарку змагань Маріель Загуніс.

Виступи на Олімпійських іграх в Лондоні розпочинала з 1/16 фіналу, де Ольга перемогла болгарку Маргариту Чомакову 15:8, а на наступному етапі здолала азербайджанську шаблістку Сабіну Мікіну. У чвертьфіналі Харлан перемогла італійку Ірене Веккі 15:9, а в півфіналі поступилася росіянці Софії Великій 12:15. Софія вийшла до фіналу, де поступилася кореянці Кім Джі Йон, а Харлан змушена була боротися за 3-є місце з дворазовою олімпійською чемпіонкою Маріель Загуніс зі США. Поступаючись по ходу 6:8, українка все ж перемогла американку з рахунком 15:10, завоювавши бронзову медаль.

2013: найкраща шаблістка світу

[ред. | ред. код]
Ольга Харлан виконує Національний гімн під час нагородження на чемпіонаті світу 2013 року

Ольга Харлан розпочала сезон на етапі Кубка світу в Лондоні, посівши там третє місце. У командних змаганнях українки здолали у фіналі збірну Росії. 1 лютого на Гран-прі в Орлеані Харлан перемогла у фіналі Діну Галіакбарову (15:3)[31][32]. Таким чином, станом на лютий 2013 року Ольга Харлан і Яна Шемякіна, яка наступного дня перемогла на етапі Гран-прі в Будапешті (Угорщина), очолили світовий рейтинг Міжнародної федерації фехтування (FIE) у своїх видах зброї. На Кубку світу в Болоньї, Ольга не зуміла виграти особисту медаль, але з командою виграла золото, здолавши у фіналі італійок. 15 березня мінімально перемогла Маріель Загуніс у фіналі етапу Кубка світу в Анталії[33]. У командних змаганнях збірна України також стала найкращою, здолавши у фіналі росіянок. 22 березня у фіналі Гран-прі в Москві Харлан перемогла принципову суперницю Софію Велику (15:9)[34][35], а 3 травня на Кубку світу в Чикаго поступилася у чвертьфіналі[36]. На останньому Гран-прі сезону, який відбувся 25 травня в китайському Тяньцзіні, Харлан посіла дев'яте місце, поступившись Аззі Бесбес (12:15) у поєдинку за вихід у чвертьфінал[37].

Ольга Харлан у шпагаті атакує росіянку Діану Галіакбарову у фіналі чемпіонату світу 2013 року

На початку червня в Загребі відбувся чемпіонат Європи. На ньому Ольга зуміла втретє поспіль виграти особисте золото[38]. На шляху до перемоги не зустріла великого опору: у чвертьфіналі подолала угорку Анну Мартон (15:10), у півфіналі польку Александру Соху (15:9), а у фіналі гречанку Васілікі Вуюка (15:7). У командних змаганнях збірна України перемогла Азербайджан (45:38) у чвертьфіналі та збірну Польщі (45:41) у півфіналі. Фінал проти збірної Росії виявився дуже напруженим, усе вирішилося останнім уколом при рахунку 44:44, який завдала росіянка Катерина Дяченко. Таким чином українки виграли срібні нагороди[39]. На літній Універсіаді, яка проходила з 6 по 17 липня в Казані, Харлан виступала у двох дисциплінах та завоювала золоту медаль в індивідуальній шаблі6 де диною серйозною суперницею виявилася росіянка Катерина Дяченко, бій з якою у півфіналі завершився з різницею всього в один удар на користь українки — 15:14. Іншим опоненткам Харлан не дала жодного шансу на перемогу — до півфіналу не давала супротивницям набрати більш як п'ять очок. У фіналі з Олімпійською чемпіонкою Лондона 2012 року кореянкою Кім Джі Йон Харлан здобула перемогу з рахунком 15:9. Бронзу, окрім Дяченко, здобула ще одна українка — Галина Пундик. У командній шаблі Харлан виступала разом з Оленою Вороніною, Аліною Комащук та Галиною Пундик. У чвертьфіналі вони поступились одним уколом команді із США з рахунком 45:44.

Ольга Харлан, Аліна Комащук, Галина Пундик та Олена Вороніна на п'єдесталі чемпіонату світу в Будапешті

На чемпіонаті світу 2013 року, що проходив у Будапешті, Харлан уперше стала чемпіонкою світу в індивідуальному турнірі шаблісток. Ці змагання українка розпочала з впевненими перемогами над Харім Ахмад (15:2), Мартою Пудою (15:7) та Алехандрою Бенітес (15:3). У чвертьфіналі Ольга здолала угорку Анну Варгелей 15:11, а у півфіналі в напруженому поєдинку вирвала перемогу з рахунком 15:14 в олімпійської чемпіонки Кім Джі Йон з Південної Кореї. Весь поєдинок з Джі Йон Харлан поступалася в рахунку, однак, коли табло показало 12:14 на користь кореянки, змогла перевернути хід бою на свою користь. У фіналі, де Харлан змагалася з Катериною Дяченко, першу половину бою провела блискуче, і на перерву спортсменки пішли з рахунком 8:1 на користь Харлан, однак після хвилинної перерви росіянка змінила тактику й почала наздоганяти українку. Дяченко зрівняла рахунок 12:12, однак Харлан знову проявила стійкість характеру і, завдавши три влучні уколи поспіль, завоювала титул чемпіонки світу (15:12)[40]. На цьому ж чемпіонаті до індивідуального золота Ольга додала й командне у складі збірної України. Українки розпочали змагання з впевнених перемог над збірними Казахстану (45:20) та Китаю (45:31), а у півфіналі для української збірної не виникло труднощів у поєдинку з італійками (45:34). У фіналі вони зустрілися з принциповими суперницями — збірною Росії. Протягом поєдинку росіянки мали перевагу, лідируючи з рахунком 36:42. У повторенні особистого фіналу Ольга Харлан — Катерина Дяченко, українка зуміла зломити хід зустрічі та завдала вирішального уколу при рівному рахунку (44:44)[41]. У кінці місяця НОК України визнав Харлан найкращою спортсменкою серпня[42].

За підсумками сезону Харлан вперше в кар'єрі виграла загальний залік Кубка світу[43]. Українська шабельна команда також була визнана найкращою командою сезону.

2014: вдруге найкраща шаблістка світу

[ред. | ред. код]
Ольга Харлан робить розминку на етапі Гран-прі в Орлеані

Змагальний сезон розпочався 31 січня на етапі Гран-прі в Орлеані. Харлан впевнено перемогла у півфіналі Катерину Дяченко (15:7), а у фіналі Кім Джі Йон (15:7)[44]. 7 лютого на Кубку світу в Дакарі Ольга здобула другу перемогу в сезоні, у фіналі здолала французьку шаблістку Шарлотту Лембах (15:13)[45]. На цих змаганнях Харлан також здобула перемогу в командних змаганнях. Українська команда перемогла збірні Китаю (45:39), Південної Кореї (45:42) та Італії (45:35)[46].

21 лютого перемогла у фіналі Кубка світу в Генті американку Маріель Загуніс[47]. Також на цьому етапі Кубка світу виграла бронзову медаль в командних змаганнях. Українки поступилися у півфіналі одним уколом збірній Італії (44:45), але у бронзовому поєдинку перемогли збірну Франції (45:43)[48]. На наступному етапі в італійському Больцано Харлан вперше у сезоні поступилася суперниці — у фіналі українку зуміла здолати Маріель Загуніс. На наступних етапах Кубка світу, які відбулися в Анталії та Чикаго в особистих змаганнях Ольга виграти медаль не зуміла, але двічі ставала третьою у складі збірної України[49]. 24 травня в Пекіні відбувся останній у сезоні етап Кубка світу, де у фіналі Харлан здолала господарку змагань Шень Чень[50].

У квітні відбулася щорічна церемонія нагородження найкращих українських спортсменів «Герої спортивного року». За підсумками 2013 року Ольга Харлан здобула нагороду «Герой українського спорту»[51].

На чемпіонаті Європи, що проходив у французькому Страсбурзі, вона вп'яте поспіль стала чемпіонкою в індивідуальній шаблі. У чвертьфіналі здолала Яну Єгорян (15:8), у півфіналі Розеллу Грегоріо (15:8), а у фіналі Катерину Дяченко (15:12)[52]. У чвертьфіналі командних змагань українки в напруженому поєдинку здолали команду Іспанії (45:43). У півфіналі вони програли французькій команді (30:45), але у бронзовому фіналі перемогли угорських шаблісток (45:39) та стали бронзовими призерками. За підсумками червня НОК України назвав Харлан найкращою спортсменкою місяця[53].

Жіноча збірна України після нагородження на чемпіонаті Європи з фехтування 2014 року (зліва направо): Олена Вороніна, Ольга Харлан, Ольга Жовнір, Галина Пундик та їх тренери Артем Скороход і Гарнік Давидян

У липні на чемпіонаті світу, що проходив у Казані, Ольга зуміла захистити звання чемпіонки світу в особистій першості. На шляху до фіналу здолала Мамі Ітох (15:9), Юн Джі Су (15:10), Аззу Бесбес (15:7), Софію Велику (15:9) та Катерину Дяченко (15:7). У фіналі перемогла дворазову олімпійську чемпіонку, американку Маріель Загуніс (15:12)[54]. Також на цьому чемпіонаті світу виграла бронзову медаль у командних змаганнях. Збірна України розпочала турнір із впевненої перемоги над збірною Японії (45:20). Після цього українки здолали у чвертьфіналі команду Польщі (45:39), проте у півфіналі зазнали прикрої поразки 44:45 від команди США. У поєдинку за бронзові медалі їм вдалося перемогти Італію (45:42)[55]. У кінці місяця НОК України вдруге поспіль назвав Харлан найкращою спортсменкою місяця[56]. Окрім цього, за підсумками змагального сезону вона вдруге поспіль стала переможницею загального заліку Кубка світу.

Наприкінці 2014 року тодішня заступниця міністра спорту Ніна Уманець заявила, що росіяни пропонували Ользі Харлан квартиру й повний соціальний пакет в обмін на перехід до лав їхньої збірної. Сама спортсменка заперечила пропозицію квартири, але підтвердила, що росіяни цікавились можливістю переходу до лав їхньої збірної, на що вона відповіла категоричною відмовою.[57]

2015: командні досягнення

[ред. | ред. код]

На першому етапі Кубка світу, який відбувся у французькому Орлеані, Харлан посіла дев'яте місце. Вона поступилася в поєдинку за вихід у чвертьфінал Софії Великій[58]. На етапах Кубка світу в Нью-Йорку та Афінах зустрічалася з Великою у фіналі та двічі зуміла перемогти (15:12 та 15:14)[59][60]. На етапі Кубка світу в Афінах також здобула перемогу в командних змаганнях. Наприкінці березня відбулося Гран-Прі Сеула, де на шляху до перемоги Ольга здолала Галину Пундик (15:6), Анну Мартон (15:5), Софію Велику (15:11) та Ібтіхадж Мухаммад (15:9)[61]. 2 травня відбувся Кубок світу в Пекіні, де в особистих змаганнях Харлан виграла бронзову медаль, поступившись у півфіналі Софії Великій (7:15)[62]. Також на цьому етапі виграла срібну медаль у командних змаганнях, де у фіналі українська команда поступилася збірній Франції (40:45)[63]. На останньому Гран-прі сезону, який відбувся в Москві, Харлан зуміла здобути перемогу, здолавши Марію Белен Перес-Моріс (15:6), Вікторію Ковальову (15:6), Діну Галікбарову (15:12), Вассілікі Вугіоку (15:4), Софію Велику (15:11) та Яну Єгорян (15:10)[64].

Кравацька, Комащук, Вороніна та Харлан на п'єдесталі чемпіонату світу в Москві.

На початку червня у швейцарському місті Монтре відбувся чемпіонат Європи. Харлан захищала звання чемпіонки Європи в особистих змаганнях, яке утримувала п'ять років поспіль. Впевнено перемогла угорку Анну Мартон (15:4) та росіянку Юлію Гаврилову (15:7), але у чвертьфіналі поступилася італійській шаблістці Розеллі Грегоріо (11:15). Через декілька днів у командних змаганнях виграла бронзову медаль. У чвертьфіналі збірна України здолала команду Польщі (45:40), але у півфіналі поступилася росіянкам (31:45). У бронзовому фіналі українки не залишили шансів команді Італії (45:30).

У кінці червня в Баку відбулися перші в історії Європейські ігри. Особисті змагання складалися з двох етапів. Перший був представлений груповим турніром, у кожній групі було по шість фехтувальниць, які проводять поєдинки між собою до п'яти зарахованих уколів, а найкращі шаблістки виходили в класичний турнір на вибування. Харлан у групі зуміла перемогти лише італійку Ребекку Гаргано, поступившись Севіль Бунятовій, Маріон Штольц, Мартіні Ваторі та Ілгін Сарбан. У підсумку Ольга посіла п'яте місце у групі та завершила змагання. Командні змагання збірна України розпочала з впевненої перемоги над господарями змагань, збірною Азербайджану (45:24). У півфіналі українки здолали збірну Росії (45:34), а у фіналі італійок (45:43), ставши чемпіонками[65].

У липні відбувся головний старт сезону чемпіонат світу в Москві. В особистих змаганнях Харлан не зуміла захистити звання чемпіонки світу — після впевнених перемог над Айбіке Хабібуліною (15:7) та Малгошою Козачук (15:9), поступилася Сесілії Бердер (10:15). У командних змаганнях збірна України у складі Харлан, Кравацької, Комащук та Вороніної стали срібними призерками[66]. Після впевненої перемоги над збірною Німеччини (45:21), вони перемогли у чвертьфіналі збірну Італії (45:40), а у півфіналі світових лідерів — команду США (45:39). У фіналі українки поступилися господарям змагань, збірній Росії (41:45).

За підсумками сезону Ольга Харлан посіла друге місце загального заліку Кубка світу, поступившись лише Софії Великій.

2016: дворазова призерка Олімпійських ігор

[ред. | ред. код]
Під час зустріч Президента України з олімпійцями та паралімпійцями-учасниками Ріо-2016.

20 лютого 2016 року Харлан стала переможницею етапу Кубка світу з фехтування на шаблях у Бельгії, у фіналі здобула перемогу над представницею Росії Яною Єгорян з рахунком 15:10[67].

14 травня стала переможницею етапу Кубка світу з фехтування на шаблях, який проходив у Китаї. У фіналі зломила опір кореянки Кім Джіен (15:11).

У червні в польському місті Торунь відбувся чемпіонат Європи, де Харлан двічі стала бронзовою медалісткою. В особистих змаганнях вона поступилася у півфіналі росіянці Софії Великій з рахунком 13:15. У командних змаганнях українки поступилися у півфіналі французьким шаблісткам (40:45), а в поєдинку за бронзові медалі зуміли перемогти збірну Польщі (45:42).

8 серпня Ольга виступила в особистих змаганнях шаблісток на Олімпійських іграх в Ріо-де-Жанейро, де була посіяна під другим номером рейтингу та поступалася лише росіянці Софії Великій. У першому колі змагань Харлан впевнено перемогла мексиканську шаблістку Урсулу Гонсалес з рахунком 15:8. У наступному поєдинку вона зустрілася з партнеркою по збірній Аліною Комащук, яку також перемогла з рахунком 15:8. У чвертьфіналі розгромила італійську фехтувальницю Лорету Гулотту (15:4), але у півфіналі українку спіткала невдача — вона поступилася росіянці Яні Єгорян з рахунком 9:15 та вийшла у бронзовий фінал, де зуміла здолати французьку шаблістку Манон Брюне (15:10) та вдруге поспіль стати бронзовою призеркою Олімпійських ігор в особистих змаганнях[68].

13 серпня відбулися командні змагання шаблісток, де збірна України виступила у складі Ольги Харлан, Аліни Комащук, Олени Кравацької та Олени Вороніної. У чвертьфіналі українки перемогли збірну Південної Кореї (45:40), а у півфіналі Італію (45:42), гарантувавши собі медалі. У фіналі вони зустрілися зі світовими лідерами, збірною Росії, якій поступилися з рахунком 30:45 та стали срібними призерками[69].

2017: третє особисте золото чемпіонату світу

[ред. | ред. код]

Сезон 2016–17 спортсменка розпочала дуже пізно. Причиною цього стала операція на плечі, яку вона перенесла восени 2016 року[70]. Після тривалого періоду відновлення повернулася на фехтувальну доріжку 13 травня 2017 року на етапі Кубка світу, що відбувався в Тунісі. На ньому перемогла у півфіналі дворазову олімпійську чемпіонку Яну Єгорян, а у фіналі угорську фехтувальницю Анну Мартон[71]. 4 червня взяла участь на турнірі «Московська шабля», де програла за вихід у чвертьфінал японці Чіка Аокі з рахунком 14:15[72].

На чемпіонаті Європи, що відбувався у Тбілісі, в індивідуальному турнірі Харлан впевнено пройшла кваліфікацію, перемігши в шести своїх мінідуелях, в 1/16 фіналу перемогла росіянку Валерію Большакову, але вже в 1/8 фіналу програла Сесілії Бердер з рахунком 12:15[73]. У командному турнірі виступала з новими партнерками: Юлією Бакастовою, Оленою Прокудою та Ольгою Жовнір. У чвертьфіналі вони поступилися команді Угорщини з рахунком 43:45. У боротьбі за 5 місце українська команда перемогла команди Німеччини та Іспанії. Отже, вперше з 2004 року Харлан не змогла завоювати жодної медалі на чемпіонаті Європи[74]. Через пропуск більшої частини змагань вона опустилася у світовому рейтингу FIE на 9 місце.

На чемпіонаті світу в індивідуальних змаганнях Харлан була посіяна під 10 номером. Шаблістка впевнено перемогла Ольгу Жовнір, Богну Йозвяк, Росселлу Грегоріо та Норіку Тамуру. У півфіналі взяла реванш у Сесілії Бердер, якій програла на чемпіонаті Європи, а у фіналі перемогла з розгромним рахунком 15:5 спортсменку з Туніса Аззу Бесбес та стала триразовою чемпіонкою світу в індивідуальній шаблі — до Харлан це досягнення не підкорялося жодній шаблістці[75]. У командних змаганнях українська збірна виступала в тому самому складі, що й на чемпіонаті Європи. Після перемоги над збірною Іспанії у чвертьфіналі українки програли Франції. У боротьбі за 5 місце перемогли збірну Мексики, але програли Росії, фінішувавши шостими. Уперше з 2006 року команда шаблісток не змогла завоювати медаль на чемпіонаті світу.

Особисті медалі
Дата Місце проведення Турнір Результат
12 травня 2017 Туніс Туніс, Туніс Кубок світу  Золото
19 липня 2017 Німеччина Лейпциг, Німеччина Чемпіонат світу  Золото
Залік Кубка світу кількість балів: 136
підсумкове місце: 6

2018: третій Кубок світу в кар'єрі

[ред. | ред. код]

Новий сезон Ольга Харлан розпочала в жовтні на Кубку світу в Орлеані. Вона посіла там вісімнадцяте місце, поступившись Аліні Комащук. 17 листопада на етапі Кубка світу в Сінт-Нікласі здобула першу перемогу в сезоні[76]. 15 грудня перемогла на етапі Гран-прі у Канкуні. Цікавим є те, що її суперницею у фіналі стала італійка Аріанна Ерріго, яка спеціалізується у фехтуванні на рапірах[77]. 30 березня Харлан стала найсильнішою на етапі Гран-прі в Сеулі[78]. У травні мав відбутися етап Гран-прі у Москві, але через політичні причини Харлан пропустила ці змагання[79]. На початку червня відбувся останній у сезоні етап Кубка світу — на змаганнях у Тунісі Харлан дійшла до фіналу, де мінімально поступилася Манон Брюне[80].

У червні у сербському місті Новий Сад відбувся чемпіонат Європи. Харлан розпочала змагання з перемоги над німецькою фехтувальницею Анною Лімбах (15:9), але вже в наступному поєдинку програла румунці Б'янці Паску (10:15). Командні змагання українська команда розпочала з упевненої перемоги над збірною Великої Британії (45:27), у чвертьфіналі українкам вдалося здолати збірну Угорщини (45:41), а у півфіналі світових лідерів, збірну Італії (45:42). У фіналі Україна без шансів поступилася збірній Росії (30:45) та виграла срібні медалі[81].

На чемпіонаті світу, який відбувся у китайському місті Усі, Ольга Харлан виступила невдало. Після стартової перемоги над канадкою Маріссою Поніх (15:7), вона поступилася господарці змагань Ягі Чао (13:15)[82]. У командних змаганнях українки розпочали з упевненої перемоги над збірною Польщі (45:23), але у чвертьфіналі поступилися команді Південної Кореї (37:45). У наступному поєдинку українки мінімально перемогли господарів змагань, а в поєдинку за п'яте місце поступилися збірній США (34:45)[83].

Попри невдачі на великих турнірах, Ольга Харлан виграла загальний залік Кубка світу з фехтування на шаблях 2017–18[84].

2019: утретє найкраща шаблістка світу

[ред. | ред. код]
Ольга Харлан, Софія Позднякова, Ліза Пустай та Кім Джі Йон на п'єдесталі Кубка світу в Афінах

Змагальний сезон розпочався з Кубка світу в Орлеані, але Харлан вирішила його пропустити через проблеми зі здоров'ям[85]. Першу медаль сезону Харлан завоювала на Гран-прі в Каїрі. Українка мінімально поступилася у півфіналі корейській фехтувальниці Чхой Ін Чон та виграла бронзу[86]. У березні Ольга Харлан виступила на Кубку світу в Афінах, поступившись лише у фіналі російській фехтувальниці Софії Поздняковій[87]. На Гран-Прі в Сеулі Харлан мінімально здолала у фіналі господарку змагань Кім Джі Йон та здобула першу перемогу в сезоні[88]. У травні відбувся етап Кубка світу в Тунісі, на якому збірна України вийшла у фінал, але там поступилася збірній Італії[89].

У червні в німецькому місті Дюссельдорф відбувся чемпіонат Європи. Харлан впевнено здолала усіх своїх суперниць. У чвертьфіналі українка пройшла росіянку Ольгу Нікітіну (15:8), у півфіналі угорку Анну Мартон (15:10), а у фіналі здолала французьку шаблістку Манон Брюне (15:12). Ця перемога стала для неї восьмою на чемпіонатах Європи, шість з яких вона здобула в особистих змаганнях. Це золото стало для спортсменки першим на чемпіонатах Європи з 2014 року[90]. Також ця медаль стала для українки двадцятою на чемпіонатах Європи[91]. Успішно виступити командою українкам не вдалося. Після стартової перемоги над румунською командою, збірна України мінімально поступилася угорським шаблісткам та у підсумку посіла сьоме місце[92].

Ольга Харлан на чемпіонаті Європи (2019)

20 липня виступила на головному старті сезону — Чемпіонаті світу у Будапешті. У першому поєдинку Харлан впевнено здолала в'єтнамську шаблістку Пунь Ті Хань (15:2), а у другому грузинку Ліку Джієшвілі (15-9). Далі українка здолала Чой Со Йон (15-12), а у поєдинку за вихід у півфінал зустрілася з партнеркою по збірній Аліною Комащук. Цей двобій виявився дуже напруженим, а Харлан зуміла здобути лише мінімальну перемогу (15-14). У півфіналі Харлан розгромила румунську шаблістку Б'янку Паску (15:5). У вирішальному двобої Харлан зустрілася з принциповою суперницею, росіянкою Софією Великою. Поєдинок складався дуже важко для обидвох спортсменок, але вирішальний укол при рахунку 14:14 зуміла нанести саме Харлан. Після цієї перемоги вона стала першою в історії українською спортсменкою, що стала шестиразовою чемпіонкою світу[93] з цього виду спорту. Також Ольга Харлан є найтитулованішою шаблісткою на чемпіонатах світу в індивідуальних змаганнях. За кількістю перемог на чемпіонаті світу в особистих змаганнях Харлан посідає друге місце, поступаючись лише італійці Валентині Веццалі, у якої шість перемог.

23 липня відбулися командні змагання шаблісток. Збірна Україна розпочала турнір з упевнених перемог над командами Таїланду (45:22) та Японії (45:34). У чвертьфіналі українки зустрілися зі світовими лідерами, збірною Франції, та зазнали невдачі (34:45). У наступному поєдинку українки зуміли здолати збірну США (45:38), але в поєдинку за п'яте місце поступилися угоркам (40:45).

За підсумками липня Національний олімпійський комітет України вдванадцяте визнав Ольгу Харлан найкращою спортсменкою місяця, що є рекордом серед усіх українських спортсменів. Також вона вчетверте стала переможцем загального заліку Кубка світу, здобувши цю нагороду вдруге поспіль.[94]

2020: п'ята перемога в Кубку світу

[ред. | ред. код]
Ольга Харлан уп'яте завершила сезон лідеркою світового рейтингу FIE

У листопаді 2019 року завоювала бронзову нагороду в особистих змаганнях на етапі Кубка світу в Орлеані. У півфіналі Харлан мінімально поступилася французькій шаблістці Манон Брюне, яка у підсумку виграла золото[95]. У командних змаганнях збірна України також зуміла виграти бронзові медалі. Після мінімальної перемоги у чвертьфіналі над збірною Франції, вони поступилися у півфіналі Південній Кореї. У бронзовому фіналі українські фехтувальниці перемогли збірну Угорщини[96]. На наступному етапі, який відбувся у грудні в Солт-Лейк-Сіті, Харлан зуміла перемогти усіх суперниць та виграти золоту медаль[97]. У січні 2020 року українка стала найкращою на етапі Кубка світу в Монреалі[98]. Наступний етап Кубка світу, який мав відбутися у березні в Афінах був дуже важливим у боротьбі за командну ліцензію на Олімпійські ігри. Харлан вирішила не виступати в особистих змаганнях, а зосередитися лише на команді[99]. Однак це не допомогло українкам показати позитивний результат. У поєдинку за вихід у чвертьфінал Україна зустрілася з командою Польщі. Перед останнім боєм українки лідирували з рахунком 40:31, але Харлан програла свою сутичку Марті Пуді з рахунком 3:14, що означало поразку української збірної[100].

Саме в цей час у світі розпочалася пандемія COVID-19, що означало припинення усіх спортивних заходів. 2020 року фехтувальники до змагань не повернулися, але Харлан вп'яте здобула перемогу в загальному заліку Кубка світу[101]. Таким чином їй вдалося повторити досягнення українського рапіриста Сергія Голубицького.

2021: олімпійська невдача та призупинення спортивної кар'єри

[ред. | ред. код]

13 березня фехтувальниця повернулася до змагань після річної перерви. На етапі Кубка світу в Будапешті Харлан була посіяна під першим номером, але у першому поєдинку мінімально поступилася польській шаблістці Сільвії Матушак. По ходу поєдинку вона перемагала з рахунком 14:11, але завдати вирішального уколу їй не вдалося[102]. Наступного дня відбулися вирішальні змагання для української шабельної збірної у боротьбі за ліцензію на Олімпійські ігри. У підсумку вони стали восьмими на цих змаганнях, а в олімпійському рейтингу посіли шосте місце, чого виявилося не достатньо для проходження кваліфікації[103]. Харлан, як перший номер світового рейтингу, стала єдиною українською шаблісткою, яка отримала ліцензію на Олімпійські ігри[104].

Ольга Харлан у 2021 році

26 липня відбулися особисті змагання шаблісток на Олімпійських іграх у Токіо. Шаблістка була посіяна під першим номером та вважалася одним із фаворитів на перемогу, але у першому ж поєдинку її спіткала невдача. Українка поступилася китайській фехтувальниці Ян Хен'ю (12:15) та завершила змагання[105]. Після цієї невдачі спортсменка, коментуючи її, згадала про тиск відповідальності та сподівань суспільства, який на неї було покладено:

«Чи зможу я виграти медаль?», «А чи вона мені так потрібна», «Оля, ти повинна привезти золоту медаль», «Оля, ти найсильніша і виграєш золото в Токіо», – чула я і не один десяток раз. Раніше все пропускала повз вуха, зараз все по-іншому.

Також шаблістка розповіла, що великий вплив на неї мав період без змагань під час пандемії COVID-19:

Півтора року без змагальної практики – мабуть, повпливало на мене. Для того, щоб відчувати себе впевненою, мені потрібно перемагати, відчувати змагання, адреналін. Цього мені дуже сильно бракує. Те, що було сьогодні, важко назвати фехтуванням. Таке буває. Дуже шкода, що сьогодні саме такий день[106].

Харлан вирішила призупинити спортивну кар'єру[107].

2022: повернення до змагань

[ред. | ред. код]

На початку лютого дала інтерв'ю, у якому висловила бажання продовжити свою свою спортивну кар'єру, а також анонсувала своє повернення, яке мало відбутися 5 березня на етапі Кубка світу в Афінах, але через вторгнення Росії в Україну його не відбулося[108].

Першим турніром на якому виступила спортсменка був Кубок світу в Хаммаметі, який відбувся 7 травня. Особисті змагання розпочала з впевнених перемог над Ренатою Катоною (15:6) та Нісанур Ербіль (15:7), але в 1/8 фіналу поступилася Сабіні Мартіш (11:15)[109]. У командних змаганнях українська збірна виступила у складі: Харлан, Бакастова, Кравацька та Бондар. Після перемоги над збірною Гонконгу (45:39), програли збірній Японії (39:45) на стадії 1/8 фіналу. До кінця змагань українки перемогли збірні США (45:29) та Іспанії (45:41), але поступилися Греції (36:45), посівши підсумкове десяте місце.

Українські спортсмени, зокрема Ольга Харлан, які під час повномасштабного вторгнення тренувалися в Італії

22 травня змагалася на Гран-прі Падуї. Після перемоги над Софією Чіаралью (15:5) та Валерією Большаковою (15:12), знову поступилася на стадії 1/8 фіналу. У поєдинку з чинною чемпіонкою світу серед юніорів Чон Ха Йон лідирувала з комфортною перевагою 9:4, але у підсумку кореянка зуміла виправити ситуацію та перемогти останнім уколом 14:15[110].

19 червня змагалася на чемпіонаті Європи в Анталії в особистій шаблі. Посівний раунд пройшла дуже впевнено, здобувши перемогу в усіх п'яти поєдинках групи. Цей результат дозволив спортсменці отримати перший номер рейтингу та почати змагання із стадії 1/16 фіналу. Здолавши Катінку Баттай (15:11) та Маліну Вонсаваді (15:8), вийшла у чвертьфінал. На цій стадії її суперницею стала росіянка Анна Башта (2-ий номер світового рейтингу FIE), яка виступає за Азербайджан. Сутичка складалася на користь українки (перевага 9:2 після перерви), але Башта зуміла спершу зрівняти рахунок (12:12), а згодом і вийти вперед (12:14). Все вирішувалося останнім уколом при рахунку 14:14, який зуміла завдати передставниця Азербайджану. Харлан зупинилася за крок від медалі, посівши підсумкове п'яте місце[111]. У командних змаганнях виступила із Юлією Бакастовою, Оленою Кравацькою та Оленою Вороніною. Збірна України посідала низьке 19-те місце у рейтингу FIE, отримавши передостанній 12-ий номер посіву. У першому поєдинку впевнено здолали збірну Польщі (45:37), а у чвертьфіналі команду Греції (45:35). Півфінал проти збірної Франції проходив у рівній боротьбі. Все вирішувалося в поєдинку Харлан проти Сари Бальцер: українка зрівняла рахунок 43:43, але наступні дві фрази виграла француженка 43:45. У бронзовому фіналі здолали угорок (45:41), здобувши першу з 2018 року командну медаль на чемпіонатах Європи[112].

Командні медалі
Дата Місце проведення Турнір Результат
22 червня 2022 Туреччина Анталія, Туреччина Чемпіонат Європи Бронза

2023: перша за три роки особиста медаль, дискваліфікація

[ред. | ред. код]

2 жовтня змагалася на турнірі серії Сателіт в Генті, де виграла срібну медаль, поступившись у фіналі Бенедетті Фузетті (12:15)[113].

11 листопада відбувся перший етап Кубка світу в Алжирі. В першому поєдинку перемогла Бенедетту Фузетті (15:3), але вже у другому поєдинку мінімально поступилася італійці Мартіні Крішіо (14:15), посівши підсумкове двадцять друге місце[114]. У командних змаганнях збірна України мінімально поступилася Греції (44:45), посівши дев'ятнадцяте місце.

Українські фехтувальниці на Кубку світу

10 грудня, на Гран-прі в Орлеані, перемогла Сабіну Мартіс (15:13), але вже у другому поєдинку знову поступилася італійці Мартіні Крішіо (8:15), посівши підсумкове 21 місце[115].

15 січня виступила на етапі Гран-прі в Тунісі, де виграла бронзову медаль[116]. На шляху до нагороди перемогла Лолу Поссік (15:6), Сильвію Матушакз (15:6), чинну чемпіонку Європи Анну Башту (15:8), Сару Бальцер (15:14), але у півфіналі мінімально поступилася Луції Мартін-Португуес (14:15). Ця медаль стала для фехтувальниці першою за три роки в особистих змаганнях.

11 лютого змагалася на етапі Кубка світу в Ташкенті. Після перемоги над чемпіонкою світу серед кадетів та юніорів Магдою Скарбонкєвіч (15:13), здолала Сесілію Бердер (15:14), але у третьому поєдинку поступилася Сарі Бальцер (13:15), посівши підсумкове десяте місце[117]. У командних змаганнях посіла тринадцяте місце[118].

На етапі Кубка світу в Афінах, який відбувся 3 березня, перемогла американку Алексіс Англейд (15:8), олімпійську медалістку Сесілію Бердер (15:7), італійку Елоїзу Пассаро (15:9), угорку Лізу Пустай (15:4), вийшовши у півфінал. Там її суперницею була господарка змагань Теодора Гунтура, яку вдалося перемогти останнім уколом (15:14). У фіналі одним уколом поступилася угорській фехтувальниці Катінці Шугар Баттай (14:15), здобувши срібну медаль[119]. У командному турнірі не брала участі в стартовій трійці, а збірна України поступилася у першому поєдинку команді Китаю (32:45), посівши дев'ятнадцяте місце.

На Європейських іграх 2023 у Польщі

27 липня Ольга Харлан перемогла на старті особистого турніру на Чемпіонаті світу з фехтування перемогла фехтувальницю з Росії під нейтральним статусом Анну Смірнову з рахунком 15:7, але відмовилась потиснути їй руку після поєдинку, натомість виставивши вперед шаблю і щось сказавши.[120][121] Згідно з регламентом Міжнародної федерації фехтування, без рукостискання поєдинок не вважається закінченим. Після цього Харлан залишила доріжку. Росіянка відмовилась покидати доріжку, залишаючись на ній понад 50 хвилин, і подала протест проти українки через відсутність «прояву поваги». Судді після наради відхилили протест Смірнової, але Харлан присудили технічну поразку в наступній стадії, тим самим дискваліфікувавши її з турніру.[122] Як повідомив Президент Національної федерації фехтування України Михайло Ілляшев, сталися й інші «дивні» речі під час чемпіонату світу: жеребкування двічі зводило представників України саме з росіянами. І якщо Ігор Рейзлін у шпазі не вийшов на змагання через існуючий на той момент наказ Мінмолодіспорту, що забороняв участь атлетів проти росіян та білорусів, то Харлан, яка змагалася після зміни тексту документу, отримала у підсумку дискваліфікацію.[123]

28 липня президент Міжнародного олімпійського комітету Томас Бах направив на адресу Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту України листа, в якому повідомив, що для Харлан виділять додаткову квоту для участі в турнірі з фехтування Олімпійських ігор 2024 року, якщо вона не набере потрібної кількості кваліфікаційних очок через дискваліфікації. У той же день Міжнародна федерація фехтування скасувала дискваліфікацію Харлан, таким чином вона візьме участь у командному турнірі шаблісток на чемпіонаті світу. За Харлан також заступився англійський підприємець засновник Virgin Річард Бренсон.[124]

2024: олімпійський сезон

[ред. | ред. код]
Українські фехтувальниці після здобуття золотої медалі на Олімпійських іграх 2024

10 листопада 2023 року Ольга Харлан здобула срібну медаль на першому етапі Кубка світу цього сезону в Алжирі. У фіналі українка програла француженці Сарі Бальцер — 11:15[125].

29 липня на Олімпіаді в Парижі Харлан здобула бронзову нагороду в особистій першості. У поєдинку за олімпійську медаль Ольга в другому раунді поступалася південнокореянці Чхве Се Бін з рахунком 5:11, але змогла переломити хід сутички і в підсумку перемогла з рахунком 15:14. Ця медаль стала першою для України на цих іграх[126]. А 3 серпня Ольга Харлан, Олена Кравацька, Аліна Комащук і Юлія Бакастова здобули для української збірної першу золоту медаль паризької Олімпіади. Перед останньою сутичкою українки поступалися збірній Південній Кореї з рахунком 37:40. Ольга вийшла на вирішальний поєдинок і зуміла вирвати перемогу — 45:42 на користь української збірної. Ця медаль стала шостою олімпійською нагородою в кар'єрі Харлан[127].

Медальна статистика

[ред. | ред. код]
Змагання Дисципліна Медалі Загалом
1 2 3
Олімпійські ігри індивідуальна шабля 0 0 3 3
командна шабля 2 1 0 3
Загалом: 2 1 3 6
Чемпіонат світу індивідуальна шабля 4 2 1 7
командна шабля 2 5 1 8
Загалом: 6 7 2 15
Чемпіонат Європи індивідуальна шабля 6 1 1 8
командна шабля 2 6 5 13
Загалом: 8 7 6 21
Європейські ігри індивідуальна шабля 1 0 0 1
командна шабля 1 0 0 1
Загалом: 2 0 0 2
Універсіада індивідуальна шабля 2 0 0 2
командна шабля 0 1 0 1
Загалом: 2 1 0 3
Гран-прі та Кубок світу індивідуальна шабля 29 8 18 55
командна шабля 9 8 10 27
Загалом: 38 16 28 82

Спортивні рекорди та досягнення

[ред. | ред. код]
  • Є найтитулованішою спортсменкою України[128] за кількістю здобутих медалей на Олімпійських іграх (6 медалей): 2 золотих, 1 срібна, 3 бронзових.
  • Найбільше перемог в особистих змаганнях на чемпіонатах світу серед шаблісток (4 перемоги): 2013, 2014, 2017, 2019.
  • Друге місце за кількістю перемог в особистих змаганнях на чемпіонатах світу в усіх видах зброї серед жінок (4 перемоги): лідирує рапіристка Валентина Веццалі, у якої 6 особистих перемог.
  • Найбільше медалей в особистих змаганнях на чемпіонатах світу серед шаблісток (7 медалей): 4 золотих, 2 срібних, 1 бронзова.
  • Ділить друге місце за кількістю медалей в особистих змаганнях на чемпіонатах світу в усіх видах зброї серед жінок (7 медалей): лідирує рапіристка Валентина Веццалі, у якої 12 особистих нагород.
  • Найбільше перемог в особистих змаганнях на чемпіонатах Європи серед шаблісток (6 перемог): 2009, 2011, 2012, 2013, 2014, 2019
  • Найбільше медалей в особистих змаганнях на чемпіонатах Європи серед шаблісток (8 медалей): 6 золотих, 1 срібна, 1 бронзова.
  • Найбільше перемог у загальному заліку Кубка світу серед шаблісток (5 перемог): 2013, 2014, 2018, 2019, 2020 (ділить перше місце з американкою Маріель Загуніс)
  • Найтитулованіша українська фехтувальниця в історії незалежної України за кількістю перемог та медалей на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу та Європи.
  • Включена до міжнародної Зали слави FIE (2016 рік)[129]
Герої спортивного року — 11 призів (рекорд за кількістю перемог)
  • «Найкраща спортсменка року» (4): 2009, 2014, 2016, 2017
  • «Найкраща команда року» (5): 2007, 2008, 2009, 2013, 2016
  • «Герой українського спорту» (1): 2013
  • «Народний вибір» (1): 2019
Найкращий спортсмен місяця в Україні — 12 разів (рекорд за кількістю перемог)
  • серпень 2008
  • липень 2009
  • жовтень 2009
  • листопад 2010
  • липень 2011
  • серпень 2013[130][131][132]
  • червень 2014
  • липень 2014[133]
  • січень 2016[134]
  • липень 2017[135]
  • липень 2019[136]
  • грудень 2019[137]

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

На місцевих виборах 2010 року була обрана депутатом від Партії регіонів у міську раду Миколаєва. У списках партії вона була третім номером. Ольга пропускала більшість засідань міської ради через фехтувальні змагання та думала про те, щоб скласти депутатський мандат, але неоголошені обставини не дали їй цього зробити[138]. У жовтні 2012 року відбулися Парламентські вибори. Ольга Харлан була у списку Партії регіонів під 194 номером та не пройшла у Верховну Раду. У березні 2014 року, коли відбулося загострення політичної ситуації в Україні, а Партії регіонів припиняла своє існування, Харлан вийшла із фракції цієї партії Миколаївської міської ради[139]. У травні 2014 року відбулися місцеві вибори в Києві. Ольга балотувалася в Київську міську раду під другим номером списку Партії зелених[140]. Ця партія не набрала необхідних 3 % та не пройшла в Київську міську раду. Цікавим є те, що Ольга була другим номером списку цієї партії і на Парламентських виборах у 2012 році, тобто балотувалася у Верховну Раду за списками двох партій одночасно[141].

У 2021 році свою політичну діяльність та подальші політичні амбіції Ольга сказала наступне:

У мене був досвід. Це було давно, і можна сказати, що це був гіркий досвід. Я дала собі установку, що ніколи в це лізти не буду. Є люди, яким це більш цікаво, і вони в цьому більше розуміють[142].

Соціальна позиція

[ред. | ред. код]

12 серпня 2024 року Ольга Харлан виставила на благодійний аукціон шаблю, якою завдала переможного уколу у фіналі командного турніру Олімпійських ігор 2024. Аукціон з продажу шаблі оголосив благодійний фонд Сергія Притули[143][144]. Усі зібрані на аукціоні кошти призначені для закупівлі автоматизованих турелей «ШаБля». Поборотися за приз від олімпійської чемпіонки можна було 15 серпня[145]. Шабля була продано за 10 млн грн[146].

Телевізійні проєкти та інші масмедіа

[ред. | ред. код]

Фотосесії для чоловічих журналів

[ред. | ред. код]

Після перемоги на Олімпійських іграх у Пекіні Ольга Харлан разом з подругами по команді дали численні інтерв'ю різноманітним ЗМІ, взяли участь у фотосесії до чоловічого журналу «XXL»[147].

2018 року була на обкладинці травневого випуску журналу «XXL», який був присвячений новому поколінню[148].

Вишка

[ред. | ред. код]

У 2013 році на телеканалі 1+1 виходила програма «Вишка», де відомі українці змагалися у стрибках у воду. За свій стрибок у першому ефірі Ольга Харлан першою на проєкті отримала 10 балів. У другому ефірі Ольга виконала особистий стрибок, а також синхронний стрибок із ще одним учасником, актором Віталієм Борисюком, за підсумками яких вона вийшла у півфінал. У півфіналі Ольга Харлан виконала стрибок на висоті 7,5 метра, за підсумками ефіру розділивши перше місце з Денисом Силантьєвим та Анною Ходоровською, та вийшла у фінал. У фінальному ефірі Ольга виконала синхронний стрибок із професійним спортсменом Олександром Бондарем, за який отримала максимальну оцінку від суддів та телеглядачів, ставши переможницею програми.

Танці з зірками

[ред. | ред. код]

Після невдалих Олімпійських ігор у Токіо, Ольга Харлан оголосила, що призупиняє свою спортивну кар'єру. Для того, щоб морально перезавантажитися, вона прийняла пропозицію взяти участь у новому сезоні відомої телепрограми телеканалу 1+1 «Танці з зірками». Її партнером став Дмитро Дікусар. 5 вересня відбувся дебют Харлан на паркеті.

  • У першому ефірі ніхто не покидав шоу. Танцюристи виконали пасодобль під пісню MARUV «Siren Song», за який отримали 15 балів та посіли одинадцяте місце[149].
  • У першому змагальному ефірі Харлан та Дікусар танцювали квікстеп, за який отримали 17 балів із 30 можливих[150].
  • Танго, яке виконали танцюристи у третьому ефірі журі оцінило у 29 балів, чого виявилося достатньо, щоб продовжити участь у проєкті[151].
  • У четвертому ефірі Ольга та Дмитро танцювали самбу, за яку отримали 32 бали[152].
  • П'ятий ефір був присвячений фільмам. Пара Ольги танцювала віденський вальс у тематиці фільму Титанік, за який отримали 33 бали, та пройшли далі[153].
  • У шостому ефірі пара Харлан/Дікусар була близька до вильоту. У вирішальному голосуванні думки журі розділилися. Максим Чмерковський та Владислав Яма підтримали пару Ольги, а Юлія Саніна та Катерина Кухар пару співачки Олександри Заріцької. У підсумку було ухвалено рішення залишити обидві пари[154].
  • У сьомому випуску Харлан та Дікусар танцювали фокстрот під пісню гуру СКАЙ «Тебе це може вбити». За нього вони отримали 33 бали та продовжили змагання[155].
  • У восьмому ефірі пара Харлан/Дікусар танцювали разом з гімнасткою Ганною Різатдіновою, фіналісткою «Танців з зірками» у 2019 році. Танцюристи виконали румбу, отримали 25 балів та пройшли далі[156].
  • Перед дев'ятим ефіром стало відомо, що Дмитро Дікусар захворів на коронавірус, тому до ефіру Ольга готувалася з Дмитром Жуком. Невдовзі стало відомо, що сама Ольга також захворіла, хоча була вакцинована. Кантемп під пісню гурту «Океан Ельзи» «Не питай», який мала виконати пара, було показано у записі. На цей ефір пара отримала імунітет, але судді все одно виставили їй оцінку — 26 балів[157].
  • Десятий ефір для команди пройшов поза рамками шоу, бо пара відбувала самоізоляцію. Танець ча-ча-ча показали у записі, і за нього танцюристи отримали 26 балів. У другому танці Ольга виступила зі своєю сестрою Тетяною, отримавши 29 балів. Після цього ефіру Ольга Харлан продовжила змагання вже на паркеті.
  • В одинадцятому ефірі Харлан та Дікусар танцювали аргентинське танго із суддею Максимом Чмерковським під пісню Монатіка «Сильно». За цей танець вони отримали 28 балів. Другий танець ефіру обирали глядачі. Для пари Харлан/Дікусар цим танцем став джайв під пісню «Love It Ритм», за яку вони отримали 38 балів[158]. За підсумками ефіру їм вдалося пройти у півфінал[159].
  • Першим танцем у півфіналі був віденський вальс, який пара виконала разом із переможцем сьомого сезону Сантою Дімопулос та отримала 27 балів. Другий танець для пари обирали суперники. За румбу, яку обрав Артур Логай, Харлан та Дікусар також отримали 27 балів. Третім танцем було танго, яке усі пари танцювали одночасно. За підсумками ефіру усі три пари вийшли у фінал[160].

28 листопада відбувся фінал сезону. Перший танець для пари обирало журі. Суддя Максим Чмерковський обрав танго, за яке танцюристи отримали максимальну оцінку (40 балів). Другим виступом був найулюбленіший танець пари на думку глядачів — це була самба, за яку Харлан та Дікусар також отримали максимальну оцінку. Третій танець мав бути виконаний під пісню конкурентів у проєкті. Виконавши пасадобль під пісню Олександри Заріцької «Вирулю», пара отримала 37 балів. Ольга Харлан та Дмитро Дікусар посіли третє місце за оцінками журі, але після голосування телеглядачів їм вдалося посісти остаточне друге місце[161].

Україна має талант

[ред. | ред. код]

2021 року на телеканалі СТБ транслювався 10 сезон талант-шоу «Україна має талант». Ольга Харлан стала запрошеною суддею шостого випуску, який вийшов в ефір 27 листопада. Свою участь у цій програмі вона прокоментувала так:

Для мене дуже знаково і почесно, що моє перше серйозне суддівство відбудеться на легендарному масштабному шоу «Україна має талант». Складно було навіть уявити, якими вміннями нас дивуватимуть учасники, адже ми ― неймовірно талановита нація! І так важливо, що в кожного українця є крута можливість проявити себе на сцені «Україна має талант»[162].

Vogue Ukraine Edition фотосесія

[ред. | ред. код]

У жовтні 2023 року Ольга Харлан — героїня обкладинки осіннього числа Vogue Ukraine Edition[163].

Модель Playboy

[ред. | ред. код]

У вересні 2024 року Ольга Харлан з'явилася на обкладинці Playboy[164][165].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У серпні 2014 року Ольга Харлан одружилася з українським шаблістом, призером чемпіонатів світу та Європи Дмитром Бойком[166]. Пара розлучилася 2018 року[167][168]. Наступного року стало відомо, що Ольга почала зустрічатися з італійським шаблістом Луїджі Самеле, триразовим чемпіоном Європи, срібним призером чемпіонатів світу-2010 і 2018, бронзовим призером чемпіонату світу-2019 та Олімпійських ігор-2012[169], а також дворазовим срібним (в індивідуальній та командній першостях) призером Олімпійських ігор 2020 року[170].

Державні нагороди

[ред. | ред. код]
Ольга Харлан отримує Орден княгині Ольги II ст., жовтень 2016
  • Орден Свободи (23 серпня 2024) — за видатні заслуги в утвердженні незалежності України і консолідації суспільства, вагомий внесок у зміцнення авторитету Української держави у світі та визначні досягнення у спорті[171]
  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня (7 вересня 2023) — за досягнення високих спортивних результатів на ІІІ Європейських іграх у м. Кракові (Республіка Польща), виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[172]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (23 серпня 2021) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення обороноздатності, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 30-ї річниці незалежності України[173]
  • Орден «За заслуги» I ст. (25 липня 2013) — за досягнення високих спортивних результатів на XXVII Всесвітній літній Універсіаді в Казані, виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[174]
  • Орден «За заслуги» II ст. (15 серпня 2012) — за досягнення високих спортивних результатів на XXX літніх Олімпійських іграх у Лондоні, виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[175]
  • Орден «За заслуги» III ст. (4 вересня 2008) — за досягнення високих спортивних результатів на XXIX літніх Олімпійських іграх в Пекіні (Китайська Народна Республіка), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[176]
  • Орден княгині Ольги I ст. (7 березня 2018) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, зразкове виконання службового обов'язку та багаторічну сумлінну працю[177]
  • Орден княгині Ольги II ст. (4 жовтня 2016) — за досягнення високих спортивних результатів на Іграх XXXI Олімпіади 2016 року в місті Ріо-де-Жанейро (Федеративна Республіка Бразилія), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України[178]
  • Орден княгині Ольги III ст. (4 березня 2016) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, зразкове виконання службового обов'язку та багаторічну сумлінну працю[179]
  • Відзнака Президента України «Національна легенда України» (2024) — за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, захисті Вітчизни та служінні Українському народові, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва, спорту, охорони здоров'я, плідну благодійну та громадську діяльність[180]
  • Лауреат Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України (2009)[181].

Недержавні відзнаки

[ред. | ред. код]

29 березня 2016 року ім'я Ольги Харлан було вписане в міжнародний Зал слави FIE[182][183],

2020 року американська компанія Mattel випустила для Ольги Харлан персональну копію ляльки Барбі, яка виглядає, як сама спортсменка у фехтувальній екіпіровці. Лялька-фехтувальниця увійшла в серію Role Models, яка випускається з 2018 року. Харлан стала десятою спортсменкою і першою українкою, яка отримала персональну ляльку Барбі[184]. 30 серпня 2023 року одну таку ляльку продали за 10 400 доларів на аукціоні на платформі eBay. Гроші підуть на клініку BODRO у місті Нововолинськ Волинської області, яка займається реабілітацією військовослужбовців[185].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Артем СКОРОХОД: «Такие, как Харлан и Поздняков, свой шанс не упускают» // «Спорт-Експрес» — 2012 — 19 января. (рос.) {{ArchivedURL|https://web.archive.org/web/20160304233609/http://www.sport-express.ua/rest/olympism/articles/10620-artem-skorohod-takie-kak-harlan-i-pozdnjakov-svoj-shans-ne-upuskajut-fehtovanie.html%7C4 березня 2016}}
  2. ↑ https://olympics.com/en/paris-2024/athlete/olga-kharlan_1897644
  3. ↑ NFFU » Президія (укр.). Архів оригіналу за 3 серпня 2024. Процитовано 3 серпня 2024.
  4. ↑ В Олімпійському домі нагородили найкращих спортсменів липня-2023. НОК України. Архів оригіналу за 22 жовтня 2023. Процитовано 10 серпня 2023.
  5. ↑ Луканюк, Любомир (5 серпня 2012). Мама Ольги Харлан: "Свое депутатское пособие дочь отдает фехтовальной школе" (рос.). Сегодня. Архів оригіналу за 3 вересня 2012. Процитовано 4 вересня 2012.
  6. ↑ Додаток до постанови ЦВК від 7 серпня 2012 року № 180. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 11 серпня 2012.
  7. ↑ Djohnni (18 серпня 2012). 88 динамовских медалиста (російською) . isport.ua. Архів оригіналу за 3 вересня 2012. Процитовано 4 вересня 2012.
  8. ↑ Фехтувальниця з СБУ: в Службі безпеки Харлан привітали з перемогою в Ріо – новости Николаева. www.depo.ua (рос.). Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
  9. ↑ Товариство «Динамо» назвало найкращих спортсменів 2012 року. Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 11 серпня 2013.
  10. ↑ Кадеф, Адам (2 вересня 2009). Ольга Харлан: "Я страшенно жадібна до перемог". champion.com.ua. Архів оригіналу за 3 вересня 2012. Процитовано 4 вересня 2012.
  11. ↑ а б Гурина, Ольга (4 серпня 2012). Сестра бронзового призера Игр-2012 Ольги Харлан: «Как и перед прошлой олимпиадой, Оля пошла в церковь и освятила свою фехтовальную перчатку» (російською) . ФАКТЫ. Архів оригіналу за 12 вересня 2012. Процитовано 13 вересня 2012.
  12. ↑ Драга, Елена (2 серпня 2012). Тренер Анатолий Шликарь: «Оля Харлан с детства была ураган — вечно носилась как угорелая» (російською) . ФАКТЫ. Архів оригіналу за 8 вересня 2012. Процитовано 8 вересня 2012.
  13. ↑ Ольга Харлан - олімпійська надія України. BBC-Ukrainian. 10 вересня 2010. Архів оригіналу за 8 вересня 2012. Процитовано 8 вересня 2012.
  14. ↑ Синявский, Виталий (26 грудня 2011). Лучшая спортсменка Николаевской области Ольга Харлан: Дом достроила, собаку завела, теперь можно и в Лондон! (російською) . Николаевские новости. Архів оригіналу за 8 вересня 2012. Процитовано 8 вересня 2012.
  15. ↑ Наші. Ольга Харлан — Відео — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 31 жовтня 2012. Процитовано 31 жовтня 2012.
  16. ↑ Офіційний протокол XXIX літніх Олімпійських ігор, частина 1 [Архівовано 26 серпня 2012 у Wayback Machine.], с. 1701—1757 (англ.)
  17. ↑ Ольга Харлан выиграла турнира серии Гран-при в Москве (російською) . ЛІГАБізнесІнформ. 17 лютого 2009. Архів оригіналу за 4 вересня 2012. Процитовано 5 вересня 2012.
  18. ↑ Ольга Харлан - трёхкратная чемпионка мира по фехтованию среди юниорок (російською) . newsru.ua. 13 квітня 2009. Архів оригіналу за 4 вересня 2012. Процитовано 5 вересня 2012.
  19. ↑ На чемпионате Европы по фехтованию в Пловдиве николаевская саблистка завоевала золото в личном и командном первенстве (російською) . Николаевские новости. 20 липня 2009. Архів оригіналу за 8 вересня 2012. Процитовано 9 вересня 2012.
  20. ↑ Саблистка Ольга Харлан завоевала золото международного турнира (російською) . Главное. 15 березня 2010. Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 9 вересня 2012.
  21. ↑ Ольга Харлан выиграла Чемпионат мира в Баку (російською) . СпортОнлайн.ua. 7 квітня 2010. Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 9 вересня 2012.
  22. ↑ International Fencing Federation (ред.). Kharlan, Olga (UKR). Архів оригіналу за 28 липня 2014.
  23. ↑ Фехтування. Ольга Харлан стала віце-чемпіонкою світу. Gazeta.ua. 7 листопада 2010. Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 9 вересня 2012.
  24. ↑ Кубок світу. Харлан в Нью-Йорку стала третьою (українською) . champion.com. 26 червня 2011. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  25. ↑ ЧЕ-2011 по фехтованию: Ольга Харлан выиграла соревнования саблисток (російською) . newsru.ua. 15 липня 2011. Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 9 вересня 2012.
  26. ↑ Харлан – найкраща спортсменка року за версією НОК. champion.com.ua. 25 грудня 2009. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 12 вересня 2012.
  27. ↑ Універсіада. Харлан не було рівних у змаганнях шаблісток (українською) . champion.com. 17 серпня 2011. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  28. ↑ Ольга Харлан здобула «бронзу» на чемпіонаті світу з фехтування (українською) . День. 14 жовтня 2011. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  29. ↑ Домашнее серебро украинских саблисток (російською) . Сегодня. 13 квітня 2012. Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 9 вересня 2012.
  30. ↑ Ольга Харлан выиграла чемпионат Европы по фехтованию (російською) . ЛІГА.net. 18 червня 2012. Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 9 вересня 2012.
  31. ↑ Шемякіна і Харлан очолили рейтинг найкращих фехтувальниць світу. http://www.newsru.ua. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 5 лютого 2013.
  32. ↑ Ольга Харлан здобула блискучу перемогу на турнірі серії Гран-прі. http://prosport.tsn.ua. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 5 лютого 2013.
  33. ↑ Харлан победила на этапе Кубка мира в Турции (російською) . Tribuna.com. 17 березня 2013. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  34. ↑ Ольга Харлан: «Бой с Соней Великой был принципиальным» (російською) . Tribuna.com. 25 березня 2013. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  35. ↑ Харлан выиграла турнир в Москве (російською) . Tribuna.com. 5 травня 2013. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  36. ↑ Комащук стала второй на этапе Кубка мира в Чикаго (російською) . Tribuna.com. 28 травня 2013. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  37. ↑ Гран-при. Тянжинь 2013. Харлан стала девятой, Комащук – 28-й (російською) . Tribuna.com. 28 травня 2013. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  38. ↑ ЧЕ-2013. Харлан третий раз подряд выиграла золото (російською) . Tribuna.com. 18 червня 2013. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  39. ↑ Чемпионат Европы. Сабля. Женская сборная Украины завоевала серебро (російською) . Tribuna.com. 21 червня 2013. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  40. ↑ Ольга Харлан вперше виграла особистий чемпіонат світу з фехтування (українською) . День. 10 серпня 2013. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 11 серпня 2013.
  41. ↑ Чемпионат мира. Сабля. Женщины. Сборная Украины выиграла золотые медали (російською) . Tribuna.com. 12 серпня 2013. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  42. ↑ Харлан стала лучшей спортсменкой Украины в августе (російською) . Tribuna.com. 2 вересня 2013. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  43. ↑ Харлан признали лучшей саблисткой мира по итогам сезона (російською) . Tribuna.com. 26 листопада 2013. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  44. ↑ Гран-при. Сабля. Харлан выиграла этап в Орлеане (російською) . Tribuna.com. 2 лютого 2014. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  45. ↑ Гран-при. Сабля. Харлан выиграла этап в Дакаре (російською) . Tribuna.com. 9 лютого 2014. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  46. ↑ Кубок мира. Сабля (жен). Сборная Украины одержала победу на этапе в Дакаре (російською) . Tribuna.com. 11 лютого 2014. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  47. ↑ Гран-при. Сабля. Харлан выиграла этап в Генте (російською) . Tribuna.com. 23 лютого 2014. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  48. ↑ Кубок мира. Сабля (жен). Сборная Украины взяла бронзу на этапе в Генте (російською) . Tribuna.com. 24 лютого 2014. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  49. ↑ Кубок мира. Сабля (жен). Сборная Украины заняла третье место на этапе в Анталии (російською) . Tribuna.com. 18 березня 2014. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  50. ↑ Харлан одержала победу на этапе Кубка мира в Пекине (російською) . Tribuna.com. 26 травня 2014. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  51. ↑ «Герои спортивного года». Бондаренко, Пидгрушная и Харлан стали лучшими спортсменами 2013 года (російською) . Tribuna.com. 23 квітня 2014. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  52. ↑ Чемпионат Европы. Сабля. Харлан победила россиянку Дьяченко и завоевала золотую медаль и другие результаты (російською) . Tribuna.com. 9 червня 2014. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  53. ↑ Харлан стала лучшей спортсменкой Украины в июне (російською) . Tribuna.com. 1 липня 2014. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  54. ↑ Харлан — дворазова чемпіонка світу у жіночій шаблі (українською) . champion.com. 18 липня 2014. Архів оригіналу за 21 липня 2014. Процитовано 19 липня 2014.
  55. ↑ Чемпионат мира. Сабля. Женская сборная Украины выиграла бронзовые медали (російською) . Tribuna.com. 21 липня 2014. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  56. ↑ Харлан стала лучшей спортсменкой Украины в июле (російською) . Tribuna.com. 1 серпня 2014. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  57. ↑ Ольга Харлан: «На предложение россиян ответила отказом» (російською) . sport.ua. 25 грудня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 вересня 2015.
  58. ↑ Кубок мира. Сабля. Кравацкая взяла бронзу на этапе в Франции (російською) . Tribuna.com. 26 листопада 2014. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  59. ↑ Харлан обыграла россиянку Великую и выиграла этап Кубка мира в США (російською) . Tribuna.com. 15 грудня 2014. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  60. ↑ Харлан вновь победила россиянку Великую и выиграла этап Кубка мира в Афинах (російською) . Tribuna.com. 31 січня 2015. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  61. ↑ Харлан выиграла этап гран-при в Сеуле (російською) . Tribuna.com. 29 березня 2019. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  62. ↑ Кубок мира. Харлан выиграла бронзу (російською) . Tribuna.com. 3 травня 2015. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  63. ↑ Кубок мира. Женская сборная Украины выиграла серебро (російською) . Tribuna.com. 3 травня 2015. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  64. ↑ Харлан выиграла турнир «Московская сабля» (російською) . Tribuna.com. 31 травня 2015. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  65. ↑ Українські шаблістки стали чемпіонками Євроігор-2015 (українською) . Еспресо. 25 червня 2015. Архів оригіналу за 28 червня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
  66. ↑ Чемпионат мира. Сабля (жен). Финал. Украина проиграла России (російською) . Tribuna.com. 17 липня 2015. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  67. ↑ InfoResist.org. Украинская фехтовальщица победила на Кубке мира, разгромив в финале россиянку. inforesist.org. Архів оригіналу за 10 жовтня 2018. Процитовано 20 лютого 2016.
  68. ↑ Україна виборола другу медаль на Ріо-2016 (українською) . dw.com. 9 серпня 2016. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
  69. ↑ Українські шаблістки завоювали срібло на Олімпіаді в Ріо (українською) . dw.com. 14 серпня 2016. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
  70. ↑ Олимпийская чемпионка Ольга Харлан перенесла операцию (російською) . sport.bigmir.net. 8 жовтня 2016. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 29 липня 2017.
  71. ↑ Харлан выиграла этап Кубка мира в Тунисе (російською) . xsport. 13 травня 2017. Архів Чемпионский камбэк! оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 29 липня 2017.
  72. ↑ Ольга Харлан и Юлия Бакастова драматично проиграли на «Московской сабле» (російською) . xsport. 4 червня 2017. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 29 липня 2017.
  73. ↑ Харлан осталась без медали на чемпионате Европы в Тбилиси (російською) . xsport. 12 червня 2017. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 29 липня 2017.
  74. ↑ Харлан уперше з 2004 року залишилася без медалі чемпіонату Європи (українською) . Корреспондент. 14 червня 2017. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 29 липня 2017.
  75. ↑ Харлан третий раз в карьере стала чемпионкой мира (російською) . xsport. 22 липня 2017. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 29 липня 2017.
  76. ↑ Харлан выиграла этап Кубка мира в Бельгии (російською) . Tribuna.com. 18 листопада 2018. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  77. ↑ Харлан выиграла золото на этапе Кубка мира в Мексике (російською) . Tribuna.com. 17 грудня 2017. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  78. ↑ Харлан выиграла золото на гран-при в Сеуле (російською) . Tribuna.com. 1 квітня 2018. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  79. ↑ Ольга Харлан: «В следующем году Гран-при в Москве будет учитываться при отборе на Олимпиаду» (російською) . Tribuna.com. 6 квітня 2018. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  80. ↑ Харлан завоевала серебро на этапе Кубка мира в Тунисе (російською) . Tribuna.com. 3 червня 2018. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  81. ↑ Украина проиграла России в финале чемпионата Европы по фехтованию в Сербии (російською) . Tribuna.com. 19 червня 2019. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  82. ↑ Харлан проиграла китаянке Яци Шао в 1/16 финала ЧМ-2018 (російською) . Tribuna.com. 24 липня 2018. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  83. ↑ Ольга Харлан: «Сезон закончился не так, как мы надеялись» (російською) . Tribuna.com. 28 липня 2018. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  84. ↑ Харлан здобула нагороду за перемогу в Кубку світу (українською) . Обозреватель. 10 грудня 2018. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 15 грудня 2018.
  85. ↑ Харлан не будет принимать участия в первом этапе Кубка мира (російською) . Tribuna.com. 6 листопада 2018 2021. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  86. ↑ Харлан завоевала бронзу на Гран-при Каира (російською) . Tribuna.com. 24 лютого 2019. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  87. ↑ Харлан завовевала серебро на этапе Кубка мира в Афинах (російською) . Tribuna.com. 10 березня 2019. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  88. ↑ Харлан выиграла Гран-при Сеула (російською) . Tribuna.com. 27 квітня 2019. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  89. ↑ Женская сборная Украины выиграла серебро на этапе Кубка мира в Тунисе (російською) . Tribuna.com. 13 травня 2019. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  90. ↑ Харлан выиграла чемпионат Европы (російською) . Tribuna.com. 17 червня 2017. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  91. ↑ Харлан завоевала 20-ю медаль на чемпионатах Европы (російською) . Tribuna.com. 17 червня 2019. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  92. ↑ Украинские саблистки и рапиристы не выиграли командные медали чемпионата Европы (російською) . Tribuna.com. 20 черпвня 2019. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  93. ↑ Ольга Харлан перемогла на чемпіонаті світу з фехтування (українською) . Громадське. 20 липня 2019. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
  94. ↑ Харлан получила награду победительницы общего зачета Кубка мира (російською) . Tribuna.com. 1 грудня 2019. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  95. ↑ Харлан взяла бронзу на этапе Кубка мира в Орлеане (російською) . Tribuna.com. 23 листопада 2019. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  96. ↑ Украинские саблистки взяли бронзу этапа Кубка мира во Франции (російською) . Tribuna.com. 24 листопада 2019. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  97. ↑ Харлан взяла золото на этапе Кубка мира в Солт-Лейк-Сити (російською) . Tribuna.com. 15 грудня 2019. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  98. ↑ Харлан победила россиянку Никитину и выиграла этап Кубка мира в Монреале (російською) . Tribuna.com. 12 січня 2020. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  99. ↑ Ольга Харлан: «Сейчас я не буду фехтовать в личных соревнованиях, нацеливаюсь только на командную борьбу» (російською) . Tribuna.com. 28 лютого 2020. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  100. ↑ Украинские саблистки уступили Польше в 1/8 финала Кубка мира. Харлан потеряла 9-очковое преимущество перед последней схваткой (російською) . Tribuna.com. 8 березнея 2020. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  101. ↑ Харлан в пятый раз в карьере завершила сезон лидером мирового рейтинга (російською) . Tribuna.com. 8 грудня 2020. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  102. ↑ Харлан вылетела в 1/32 финала на первом этапе Кубка мира после годичной паузы (російською) . Tribuna.com. 13 березня 2021. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  103. ↑ Женская сборная Украины по фехтованию на сабле впервые в истории не отобралась на Олимпиаду (російською) . Tribuna.com. 15 березня 2021. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  104. ↑ Харлан – единственная украинка, которая отобралась на Олимпиаду в Токио в индивидуальной сабле (російською) . Tribuna.com. 15 березня 2021. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  105. ↑ Харлан проиграла в первой схватке на Олимпиаде (російською) . Tribuna.com. 26 липня 2021. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  106. ↑ Ольга Харлан: «Сейчас хочу морально отдохнуть, пожить жизнь без сабли» (російською) . Tribuna.com. 26 липня 2021. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  107. ↑ «Я сейчас не ставлю себе цель обязательно вернуться» (російською) . Tribuna.com. 25 серпня 2021. Архів Ольга Харлан: оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  108. ↑ Харлан прийняла рішення про продовження спортивної кар’єри. Шаблістка планує виступити на етапі КС на початку березня (українською) . Tribuna.com. 9 лютого 2022. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 7 травня 2022. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=live (довідка)
  109. ↑ КС 2022 ХАММАМЕТ: БАКАСТОВА – ЗА КРОК ВІД П’ЄДЕСТАЛУ, ХАРЛАН – 11-ТА. Офіційний сайт Федерації фехтування України. Архів оригіналу за 19 червня 2022. Процитовано 19 червня 2022.
  110. ↑ ГП 2022 ПАДУЯ: ОЛЬГА ХАРЛАН В ОДНОМУ УДАРІ ВІД ВІСІМКИ НАЙСИЛЬНІШИХ НА «TROFEO LUXARDO». Офіційний сайт Федерації фехтування України. Архів оригіналу за 26 червня 2022. Процитовано 19 червня 2022.
  111. ↑ ЧЄ 2022: ОЛЬГА ХАРЛАН – В ОДНОМУ УДАРІ ВІД МЕДАЛІ!. Офіційний сайт Федерації фехтування України. Архів оригіналу за 26 червня 2022. Процитовано 23 червня 2022.
  112. ↑ ЧЄ 2022: БРОНЗОВА КРАПКА ШАБЛІСТОК. Офіційний сайт Федерації фехтування України. Архів оригіналу за 23 червня 2022. Процитовано 23 червня 2022.
  113. ↑ FIE САТЕЛІТ ГЕНТ: ХАРЛАН ВІДКРИВАЄ СЕЗОН СРІБЛОМ!. Офіційний сайт Федерації фехтування України. Архів оригіналу за 6 березня 2023. Процитовано 6 березня 2023.
  114. ↑ КС АЛЖИР 2022: ХАРЛАН ЗУПИНЯЄТЬСЯ В ОДНОМУ УДАРІ ВІД ТОП-16. Офіційний сайт Федерації фехтування України. Архів оригіналу за 6 березня 2023. Процитовано 6 березня 2023.
  115. ↑ ГП ОРЛЕАН 2022: НАЙКРАЩА З ПРЕДСТАВНИКІВ УКРАЇНИ ОЛЬГА ХАРЛАН ЗУПИНЯЄТЬСЯ В 1/16. Офіційний сайт Федерації фехтування України. Архів оригіналу за 6 березня 2023. Процитовано 6 березня 2023.
  116. ↑ ГП ТУНІС 2023: ВОНА ЦЕ ЗРОБИЛА! ОЛЬГА ХАРЛАН ПОВЕРТАЄТЬСЯ НА П'ЄДЕСТАЛ!. Офіційний сайт Федерації фехтування України. Архів оригіналу за 6 березня 2023. Процитовано 6 березня 2023.
  117. ↑ КС ТАШКЕНТ 2023: ХАРЛАН І БАКАСТОВА ЗУПИНЯЮТЬСЯ ЗА КРОК ВІД ВІСІМКИ НАЙСИЛЬНІШИХ. Офіційний сайт Федерації фехтування України. Архів оригіналу за 6 березня 2023. Процитовано 6 березня 2023.
  118. ↑ КС ТАШКЕНТ 2023: УКРАЇНСЬКІ ШАБЛІСТКИ У НАПРУЖЕНІЙ БОРОТЬБІ ПОСТУПАЮТЬСЯ БРОНЗОВИМ МЕДАЛІСТКАМ ЗМАГАНЬ. Офіційний сайт Федерації фехтування України. Архів оригіналу за 6 березня 2023. Процитовано 6 березня 2023.
  119. ↑ КС АФІНИ 2023: БІЛЬШЕ, НІЖ СРІБЛО – ОЛЬГА ХАРЛАН ЗДОБУВАЄ СВОЮ 29-ТУ НАГОРОДУ НА ЕТАПАХ КУБКА СВІТУ!. Офіційний сайт Федерації фехтування України. Архів оригіналу за 6 березня 2023. Процитовано 6 березня 2023.
  120. ↑ Українка Ольга Харлан проти росіянки: не потисла руку, і її дискваліфікували #shorts (укр.), архів оригіналу за 28 липня 2023, процитовано 28 липня 2023
  121. ↑ Не потисла руку росіянці. Українці захоплюються вчинком фехтувальниці Харлан і обурюються її дискваліфікацією. texty.org.ua (укр.). 2023. Архів оригіналу за 27 липня 2023. Процитовано 28 липня 2023.
  122. ↑ Харлан перемогла росіянку на ЧС з фехтування та не потиснула їй руку, але уникла дискваліфікації (відео). ТСН.ua (укр.). 27 липня 2023. Архів оригіналу за 27 липня 2023. Процитовано 28 липня 2023.
  123. ↑ «Ілюзій не маємо». Президент федерації фехтування України — про скаргу на дискваліфікацію Харлан та «дивний» жереб на ЧС. Архів оригіналу за 28 липня 2023. Процитовано 28 липня 2023.
  124. ↑ «Не примушуйте тиснути руку агресору». Відомий мільярдер підтримав жест «неповаги» Ольги Харлан до російської фехтувальниці. sport.nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 31 липня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
  125. ↑ Шовкопляс, Ярослав (10 листопада 2023). 🔥🇺🇦 Неймовірна! Харлан виграла 30-ту (!) медаль КС в кар'єрі. ua.tribuna.com (укр.). Архів оригіналу за 10 листопада 2023. Процитовано 11 листопада 2023.
  126. ↑ Приходько, Максим (29 липня 2024). Харлан завоювала для України першу медаль Олімпійських ігор-2024. ТСН (укр.). Архів оригіналу за 3 серпня 2024. Процитовано 4 серпня 2024.
  127. ↑ Приходько, Максим (3 серпня 2024). Перше "золото" для України: шаблістки з Харлан стали чемпіонками Олімпіади-2024. ТСН (укр.). Архів оригіналу за 4 серпня 2024. Процитовано 4 серпня 2024.
  128. ↑ Маються на увазі спортсмени, які здобули медалі, саме представляючи Україну. У гімнаста Григорія Місютіна також 6 олімпійських медалей, проте лише одна здобута за Україну, решта 5 — за Об'єднану команду (команда спортсменів країн колишнього СРСР на Олімпіадах 1992 року).
  129. ↑ В Києві вшанували вітчизняних фехтувальників, які внесені до «Залу слави» Міжнародної федерації фехтування (ВІДЕО) (українською) . НОК України. 29 березня 2016. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 20 листопада 2021.
  130. ↑ Ольга Харлан - найкраща спортсменка України у серпні (українською) . Укрінформ. 3 вересня 2013. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  131. ↑ Ольга Харлан – найкраща спортсменка серпня (українською) . НОК України. 2 вересня 2013. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  132. ↑ Ольга Харлан вшосте визнається найкращою спортсменкою місяця (українською) . НОК України. 16 жовтня 2013. Архів оригіналу за 4 квітня 2017. Процитовано 20 листопада 2021.
  133. ↑ Ольга Харлан отримує рекордне звання найкращої спортсменки України (українською) . НОК України. 30 липня 2014. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  134. ↑ Ольга Харлан вдев’яте визнана найкращою спортсменкою місяця в Україні (українською) . НОК України. 2 лютого 2016. Архів оригіналу за 4 квітня 2017. Процитовано 20 листопада 2021.
  135. ↑ Непереможна Ольга Харлан в рекордний, десятий раз отримує звання найкращої спортсменки місяця в Україні! (українською) . НОК України. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  136. ↑ Ольга Харлан зрівнюється з Олегом Верняєвим за кількістю нагород найкращого спортсмена місяця (українською) . НОК України. 1 серпня 2019. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 20 листопада 2021.
  137. ↑ Ольга Харлан знову найкраща в Україні! (українською) . НОК України. 3 січня 2020. Архів оригіналу за 5 січня 2020. Процитовано 4 січня 2020.
  138. ↑ «Регионалка» Харлан подумывает отказаться от депутатского мандата, но ей мешают «обстоятельства» (російською) . Преступности.нет. 26 грудня 2013. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  139. ↑ Из фракции Партии регионов в Николаевском горсовете вышло уже 27 депутатов (російською) . Преступности.нет. 31 березня 2014. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  140. ↑ Николаевская экс-«регионалка» Харлан успела и «золото» выиграть, и в Киевсовет баллотироваться (російською) . Преступности.нет. 26 травня 2015. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  141. ↑ Спортсменка Харлан, будучи николаевским депутатом от ПР, уже во второй раз баллотируется от Партии зеленых (російською) . Преступности.нет. 21 травня 2015. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  142. ↑ Українська фехтувальниця Ольга Харлан заявила, що не має наміру йти у політику (українською) . Еспресо. 8 лютого 2021. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  143. ↑ Гузь, Уляна (12 серпня 2024). Рішення для перемоги: Харлан виставила на аукціон шаблю, якою завдала золотий укол у Парижі. Рубрика. Процитовано 14 серпня 2024.
  144. ↑ Харлан виставила на аукціон шаблю, з якою виборола на Олімпіаді командне золото. ГЛАВКОМ (укр.). 12 серпня 2024. Архів оригіналу за 12 серпня 2024. Процитовано 14 серпня 2024.
  145. ↑ Instagram. www.instagram.com. Архів оригіналу за 14 серпня 2024. Процитовано 14 серпня 2024.
  146. ↑ Сергій Притула (15 серпня 2024), Аукціон з продажу шаблі Ольги Харлан🔥, процитовано 16 серпня 2024
  147. ↑ Девушки с обложки (російською) . Корреспондент. 23 грудня 2008. Архів оригіналу за 4 вересня 2012. Процитовано 5 вересня 2012.
  148. ↑ Ольга Харлан снялась на обложке журнала для мужчин (російською) . Новости N. 4 травня 2018. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  149. ↑ Енергійний кан-кан Логая та зухвалий пасодобль Харлан: як минув перший ефір "Танців з зірками" (українською) . ТСН. 6 вересня 2021. Архів оригіналу за 19-11-2021. Процитовано 19-11-2021.
  150. ↑ "Танці з зірками 2021" 2 випуск: важка травма Оруджової та сімейна драма Войтенка (українською) . 24 канал. 12 вересня 2021. Архів оригіналу за 19-11-2021. Процитовано 19-11-2021.
  151. ↑ "Танці з зірками 2021" 3 випуск: заворожуюча хайтарма від Джамали та булінг у соцмережах Харлан (українською) . 24 канал. 20 вересня 2021. Архів оригіналу за 19-11-2021. Процитовано 19-11-2021.
  152. ↑ "Танці з зірками" 4 випуск: Джамала змінила імідж, а Фагот ледь не завершив шоу у лікарні (українською) . 24 канал. 27 вересня 2021. Архів оригіналу за 19-11-2021. Процитовано 19-11-2021.
  153. ↑ "Танці з зірками" 5 випуск: MELOVIN став зіркою Круелли, а Ольга Харлан – Роуз із Титаніка (українською) . 24 канал. 3 жовтня 2021. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  154. ↑ "Танці з зірками 2021" 6 випуск: яка пара несподівано покинула паркет (українською) . 24 канал. 11 жовтня 2021. Архів оригіналу за 19-11-2021. Процитовано 19-11-2021.
  155. ↑ "Танці з зірками" 7 випуск: які дві пари покинули проєкт (українською) . 24 канал. 18 жовтня 2021. Архів оригіналу за 19-11-2021. Процитовано 19-11-2021.
  156. ↑ "Танці з зірками 2021" 8 випуск: пристрасний фрістайл Логая та спекотна румба Власової (українською) . 24 канал. 24 жовтня 2021. Архів оригіналу за 19-11-2021. Процитовано 19-11-2021.
  157. ↑ Роман Зарицкой, ковид и Океан Ельзи: как прошел девятый эфир Танців з зірками (російською) . Сегодня. 1 листопада 2021. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  158. ↑ Запальні тріо з MONATIK та випробовування від глядачів : як пройшов новий ефір Танців з зірками (відео) (українською) . Сегодня. 15 листопада 2021. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  159. ↑ Дмитрий Каднай и Алина Ли не смогли пробиться в полуфинал шоу Танці з зірками (російською) . Сегодня. 14 листопада 2021. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  160. ↑ Вампірський вальс Дімопулос та танго "на виживання": як пройшов півфінал "Танців із зірками". Відео. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
  161. ↑ "Танці з зірками": як минув фінал, хто переміг у шоу (фото, відео). Уніан. 29 листопада 2021. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
  162. ↑ Українці ― неймовірно талановита нація: Ольга Харлан стане суддею 6 випуску «Україна має талант» (українською) . СТБ. 26 листопада 2021. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 3 грудня 2021.
  163. ↑ Ольга Харлан — героїня обкладинки осіннього числа Vogue Ukraine Edition. vogue.ua (укр.). 20 жовтня 2023. Архів оригіналу за 21 жовтня 2023. Процитовано 22 жовтня 2023.
  164. ↑ Ольга Харлан з'явилася на обкладинці Playboy. Фото. ТаблоID (укр.). Процитовано 21 вересня 2024.
  165. ↑ Титулована українська спортсменка Ольга Харлан з'явилася на сторінках журналу Playboy. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly (укр.). Процитовано 21 вересня 2024.
  166. ↑ Відома шаблістка Ольга Харлан вийшла заміж (українською) . gazeta.ua. 23 серпня 2014. Архів оригіналу за 23 серпня 2014. Процитовано 23 червня 2020.
  167. ↑ Харлан Ольга. Досьє. ЛІГА.net. Архів оригіналу за 17.06.2020. Процитовано 23.06.2020.
  168. ↑ Ольга Харлан: «Хочу выступать со своей командой и под своим флагом». Федерация фехтования России. 11.07.2019. Архів оригіналу за 26.06.2020. Процитовано 23.06.2020.(рос.)
  169. ↑ У Харлан новий бойфренд: призер Олімпіади, фанат футболу і просто красень. Tribuna.com. Архів оригіналу за 21.03.2020. Процитовано 23.06.2020.
  170. ↑ Луїджі Самеле на Olympedia.org (англ.)
  171. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2024 року № 579/2024 «Про нагородження О.Харлан орденом Свободи»
  172. ↑ Указ президента України №575/2023. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 8 вересня 2023. Процитовано 7 вересня 2023.
  173. ↑ Указ президента України №406/2021. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  174. ↑ Указ Президента України від 25 липня 2013 року № 392/2013 «Про відзначення державними нагородами України»
  175. ↑ Указ Президента України від 15 серпня 2012 року № 474/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
  176. ↑ Указ Президента України від 4 вересня 2008 року № 804/2008 «Про відзначення державними нагородами України спортсменів, тренерів та фахівців національної збірної команди України на XXIX літніх Олімпійських іграх»
  177. ↑ Указ Президента України від 7 березня 2018 року № 59/2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного жіночого дня»
  178. ↑ Указ Президента України від 4 жовтня 2016 року № 429/2016 «Про відзначення державними нагородами України спортсменів та тренерів національної збірної команди України на Іграх XXXI Олімпіади»
  179. ↑ Указ Президента України від 4 березня 2016 року № 80/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного жіночого дня»
  180. ↑ Багато українців заслуговують звання легенди, роблять неможливе й надихають – Президент вручив відзнаку «Національна легенда України» (укр.). 22 серпня 2024 року.
  181. ↑ Кабінет Міністрів України - Про присудження Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 28 квітня 2019.
  182. ↑ До міжнародного «Залу слави» фехтування увійшли шість українських спортсменів (українською) . ТСН. 30 березня 2016. Архів оригіналу за 30 травня 2016. Процитовано 14 травня 2016.
  183. ↑ Ольга Харлан завоювала золоту медаль на етапі Кубка світу (українською) . КорреспонденТ. 14 травня 2016. Архів оригіналу за 20 травня 2016. Процитовано 14 травня 2016.
  184. ↑ Українка Харлан стала прототипом ляльки Барбі. УНІАН. 05.03.2020. Архів оригіналу за 24.06.2020. Процитовано 23.06.2020.
  185. ↑ Легендарна барбі-копія Харлан пішла з молотка: виторг віддадуть волинській клініці. Конкурент (інформаційне агентство) (укр.). Архів оригіналу за 3 вересня 2023. Процитовано 31 серпня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Харлан Ольга Геннадіївна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Харлан_Ольга_Геннадіївна&oldid=43797066