Бородіно (селище)
Селище Бородіно | |
---|---|
Братська могила радянських воїнів у Бородіні | |
Країна | Україна |
Область | Одеська область |
Район | Болградський район |
Громада | Бородінська селищна громада |
Код КАТОТТГ: | UA51060050010081046 |
Облікова картка | Бородіно (селище) |
Основні дані | |
Засновано | 1814 |
Колишня назва | Село № 1 |
Статус | із 2024 року |
Площа | 3 км² |
Населення | ▼ 1484 (01.01.2022)[1] |
Густота | 503 осіб/км²; |
Поштовий індекс | 68540 |
Телефонний код | +380 4847 |
Географічні координати | 46°18′02″ пн. ш. 29°14′34″ сх. д. / 46.30056° пн. ш. 29.24278° сх. д.Координати: 46°18′02″ пн. ш. 29°14′34″ сх. д. / 46.30056° пн. ш. 29.24278° сх. д. |
Висота над рівнем моря | 56 м |
Водойма | р. Сака, Арса
|
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Березине |
До станції: | 12 км |
До райцентру: | |
- автошляхами: | 19 км |
До обл. центру: | |
- автошляхами: | 136 км |
Селищна влада | |
Адреса | 68540, Одеська область, Болградський район, смт. Бородіно, вул. Миру, 132 |
Голова селищної ради | Арнаутов Степан Степанович |
Карта | |
Бородіно у Вікісховищі |
Бородіно́ (у минулому — Село № 1) — селище в Болградському районі Одеської області. Адміністративний центр Бородінської селищної громади Болградського району. За 12 км на північний схід від залізничної станції Березине, на шляху Бендери—Ізмаїл.
Історичні відомості[ред. | ред. код]
Засноване на початку 19 століття німецькими колоністами.
Назване на честь перемоги російських військ над французькою армією Наполеона І в Бородінській битві під Москвою.
За даними 1859 року у німецькій колонії Аккерманського повіту Бессарабської області мешкало 1618 осіб (812 чоловічої статі та 806 — жіночої), налічувалось 149 дворових господарств, існувала лютеранська церква та сільське училище[2].
Станом на 1886 рік у колонії Клястицької волості мешкало 2903 особи, налічувалось 151 дворове господарство, існували лютеранський молитовний будинок, школа, поштова станція та лавка[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2027 осіб (1014 чоловічої статі та 1013 — жіночої), з яких 1947 — лютеранської віри[4].
У 1912 році поблизу селища було знайдено Бородінський скарб, що складається із золотих, срібних, бронзових виробів, має рідкісні породу нефриту і тальку. Він датується 2 тис. р. до н.е.
22 квітня 1941 року село Бородіно передане з Тарутинського району до Манзирського, райцентр перенесений з Манзиру до Бородіно і район перейменований на Бородінський.[5]
У роки Другої світової війни 157 жителів Бородіно брали участь у боях з нацистськими окупантами, 58 з них загинули.
30 грудня 1962 р. Бородінський район ліквідований і Бородіно увійшло до складу Тарутинського району Одеської області.[6]
У липні 1995 Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про приватизацію Бородінського колгоспу.[7]
10 квітня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування селища на Буджак[8]. Остаточне перейменування відбудеться лише після успішного голосування у Верховній Раді.
Сучасний стан[ред. | ред. код]
Від районного центру до селища можна дістатися автошляхом Т 1644.
У Бородіно є промисловий і харчокомбінат, інкубаторна станція, лісництво, РТС, середня школа, дитячий садок "Сонечко", будинок культури, 2 бібліотеки. В районі — посіви озимої пшениці, кукурудзи; виноградники, сади.
Постаті[ред. | ред. код]
- Стоянов Юрій Миколайович — російський актор театру і кіно.
- Черкасов Вадим Віталійович (* 1995) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бородіно (селище) // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- Бородіно — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [Архівовано 2 серпня 2018 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
- Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 213-214.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
- ↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 341)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-7. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 22 квітня 1941 «Про перечислення села Бородіно з Тарутинського району, Ізмаїльської області, до складу Манзирського району, перенесення районного центру та перейменування Манзирського району, Ізмаїльської області»
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР № 10/9 від 30 грудня 1962 «Про укрупнення сільських районів Української РСР»
- ↑ "03566601 Радгосп "Бородинський", смт Бородіно Тарутинського району"
Постанова Кабінету міністрів України № 538 від 20 липня 1995 р. «Про доповнення переліку об'єктів, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 році» [Архівовано 27 грудня 2018 у Wayback Machine.] - ↑ Комітет підтримав перейменування 3 міст, 149 селищ та сіл, 7 районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. https://komsamovr.rada.gov.ua. 11 квітня 2024.
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|
|
|
|
|
|