Збройні сили Швеції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Збройні сили Швеції
Försvarsmakten
Герб Збройних сил Швеції
Герб Збройних сил Швеції
Види військ Герб шведської армії Сухопутні війська Швеції
Герб ВПС Швеції Військово-повітряні сили Швеції
Герб ВМС Швеції Військово-морські сили Швеції
Штаб-квартира Стокгольм Швеція
Командування
Міністр оборони Швеції Карін Енстрьом швед. Karin Enström
Верховний Головнокомандувач Збройних сил Швеції Генерал Сверкер Йорансон швед. Sverker Göranson
Генеральний директор вакантне
Склад
Вік призовників 16-70 років[1]
Призов Нема
Придатні до служби 2 065 782 чоловіків віком 18-47 (2010 р.),
1 995 451 жінок віком 18-47 (2010 р.)
Служать 1 709 592 чоловіків віком 18-47 (2010 р.),
1 649 875 жінок віком 18-47 (2010 р.)
Щорічний приріст 58 937 чоловіків (2010 р.),
56 225 жінок (2010 р.)
Дійсна служба 14 000 у 2011 р.[2]
Запас 10 600 резерву й 15 300 запасу в 2011 р.[2]
Витрати
Бюджет 6460 млн дол. США (2012 р.)[3]
Відсоток ВВП 1,35% (2009)[4]
Related articles
History Військова історія Швеції
Ranks Військові звання збройних сил Швеції

Збройні сили Швеції (швед. Försvarsmakten) — сукупність військ Королівства Швеція, призначених для захисту свободи, незалежності та територіальної цілісності держави. Що складаються від 1994 року у спільну структуру службових галузей: Сухопутні війська (швед. Armén), Військово-морські сили (ВМС — швед. Marinen) і військово-повітряні сили (ВПС — швед. Flygvapnet). Загальна кількість — 25 000 осіб.

Ці Збройні сили (ЗС) є агентством Уряду Швеції (швед. Myndighet), що відповідальне за операції збройних сил Швеції. Основним завданням збройних сил Швеції полягає в підготовці, організації та розгортання збройних сил як усередині країни, так і за кордоном, зберігаючи при цьому довгострокову здатність захистити Швецію в разі інтервенції. Верховний головнокомандувач (швед. Överbefälhavaren), генерал-полковник або прапор-офіцер командир шведських збройних сил, і є найбільш високопоставленим офіцером професійних на дійсній службі. Верховний Головнокомандувач у свою чергу підзвітний через міністра оборони урядові Швеції (швед. Regeringen).

Збройні сили більше як століття побудовані на поняттях військового обов'язку і територіальної оборони, підтримки давньої національної політики неприєднання, нейтралітету. До кінця Холодної війни майже всі чоловіки, які досягли віку придатності до військової служби були призвані до лав армії. Влітку 2010 р. у мирний час призов припинили, і реформували на систему Добровольчої армії. Перехід на нову систему буде повністю завершений в 2018 р.. Деякі підрозділи шведських збройних сил у даний час є на розгортанні в Афганістані відповідно дій Міжнародних сил сприяння безпеці (ISAF — англ. International Security Assistance Force) і в Косово. До того ж Швеція сприяє разом з військовими спостерігачами різних країн служити у контингенті ЄС один раз на три роки.

Історія[ред.ред. код]

Збройні сили (ЗС) складаються з сухопутних військ, ВПС і ВМС. Вище керівництво здійснює уряд, безпосереднє — головнокомандувач Збройними силами. Загальна чисельність ЗС близько 68 тис. осіб (1977 р.). Комплектуються вони за законом про військову повинність. Термін дійсної воєнної служби в сухопутних військах 7,5-15 місяців, у ВПС — 8-15 місяців, у ВМС 10-17,5 місяців.

  • Сухопутні війська (близько 46 тис. осіб) мають 50 піхотних, артилерійських, бронетанкових та інших навчально-мобілізаційних полків і окремих батальйонів, на базі яких у військовий час розгортаються бригади і окремі батальйони.
  • ВПС (близько 10 тис. осіб) налічують понад 30 різних ескадрилій (близько 600 бойових літаків) і 10 вертолітних груп (по 2-4 вертолета в кожній).
  • ВМС (близько 12 тис. осіб) мають 17 підводних човнів, 6 ескадрених міноносців, 6 фрегатів, біля 40 торпедних катерів, 16 патрульних катерів, 3 мінних загороджувача, понад 30 різних тральщиків, коло 65 мобільних і стаціонарних частин берегової артилерії. Військово-морські бази: Хорсфьорд (Стокгольмські шхери), Карлскруна, Гетеборг й інші. Багато укриттів для кораблів перебувають в скелях. Зброя у всіх видів ЗС шведського та іноземного виробництва.

Політика суворого шведського нейтралітету зумовила високий рівень готовності Швеції до бойових дій, але в зв'язку з припиненням холодної війни в 1990-х роках збройні сили даної країни були скорочені.

Доктрина[ред.ред. код]

Шведські збройні сили мають чотири основні завдання[6]:

  • Захист територіальної цілісності Швеції;
  • Захист країни у разі нападу іноземної держави.
  • Підтримка громадянського суспільства у разі стихійних лих (повінь тощо).
  • Для розгортання сил у міжнародних операціях на підтримання миру.

Швеція прагне мати можливість залишатися нейтральною в разі війни[7]. Проте, Швеція співпрацює з іншими зарубіжними країнами. Як член Європейського Союзу, Швеція виступає в якості провідної країни для бойових груп ЄС[8], а також має співробітництво та спільні навчання з НАТО в рамках членства у Партнерстві заради миру і в Раді Євро-Атлантичного Партнерства[9]. У 2008 р. розпочата співпраця між Північними країнами на розширення можливості спільних дій, і це призвело до створення Північного оборонного співробітництва (NORDEFCO — англ. Nordic Defence Cooperation)[10][11]. При розширенні військового співробітництва заради оборонних позицій у 2009 р. Швеція заявила, що не залишиться пасивною у разі, якщо Північні країни або члени Європейського Союзу піддаватимуться нападу[12]. Нещодавні політичні шведські рішення підкреслили волю до участі в міжнародних операціях, що стали короткостроковими навчаннями та придбанням досвіду[13][14][15]. Однак, після 2008 р. збройного конфлікту у Південній Осетії черговий раз переконали в цьому. До цих пір більшість підрозділів не може бути мобілізована протягом одного року, якщо виникне така необхідність. У 2009 році міністр оборони Швеції заявив, що в майбутньому всі збройні сили повинні бути повністю мобілізовані протягом одного тижня[16].

Головнокомандувачі збройними силами Швеції[ред.ред. код]

Головнокомандувачі Шведськими збройними силами Дата призначення
Улоф Тьорнелль (швед. Olof Thörnell) 8 грудня 1939 р.
Хельг Юнг (швед. Helge Jung) 1 квітня 1944 р.
Нільс Сведлунд (швед. Nils Swedlund) 1 квітня 1951 р.
Торстен Рапп (швед. Torsten Rapp) 1 жовтня 1961 р.
Стіг Сюнергрен (швед. Stig Synnergren) 1 жовтня 1970 р.
Леннарт Юнг (швед. Lennart Ljung) 1 жовтня 1978 р.
Бенгт Густафсон (швед. Bengt Gustafsson) 1 жовтня 1986 р.
Уве Вікторін (швед. Owe Wiktorin) 1 липня 1994 р.
Юхан Хедерстедт (швед. Johan Hederstedt) 1 липня 2000 р.
Хокан Сюрен (швед. Håkan Syrén) 1 січня 2004 р.
Сверкер Йорансон (швед. Sverker Göranson) 1 січня 2009 р.

Склад збройних сил Швеції[ред.ред. код]

Сухопутні війська[ред.ред. код]

Військово-морські сили[ред.ред. код]

Військово-повітряні сили[ред.ред. код]

Миротворча діяльність Збройних сил Швеції[ред.ред. код]

Миротворча діяльність здійснюється шведськими військами в «блакитних шоломах» в рамках Організації Об'єднаних Націй (ООН). З кінця 2001 р. Швеція є членом Міжнародних сил сприяння безпеці (ISAF), що функціонують під егідою ООН в Афганістані, бере участь у миротворчій місії ООН і ОБСЄ в Грузії, місії ООН в Індії та Пакистані, а також миротворчих операціях у Косово, на Близькому Сході, Непалі, Сомалі, Судані. У 1994 р. Швеція приєдналася до програми «Партнерство заради миру», створеної за ініціативи НАТО, в рамках якої є асоціативним членом Ради Євроатлантичного Співробітництва (РЄАС). У форматі даної організації здійснюється спільна миротворча діяльність на Балканах, в Афганістані, а також боротьба з міжнародним тероризмом. На території Швеції знаходяться навчальні центри програми Партнерство заради миру (швед. Kungsäng, на північ від Стокгольма), де відбувається підготовка миротворчих сил, фахівців з рятувальних та гуманітарних операцій.


Участь Збройних Сил Швеції у операціях в світі (квітень 2008 р.)[17]
Діаграма, що показує розмір збройних сил Швеції у 1965–2010 рр.: Жовтий = число повітряних сил, синій = кількість піхотних полків; червоний = кількість артилерійських полків, зелений = число берегової артилерії та десантних полків.

Галерея[ред.ред. код]

Критика[ред.ред. код]

У 2008 р. у статті на основі докторської дисертації, вчений Карл Іден (швед. Karl Ydén) з університету Гетеборгу дав аналіз в описі шведських збройних сил, щодо кар'єри для реєстрових офіцерів у першу чергу у мирний час, бюджетні витрати (кошти платників податків), дослідження фактичних військових дій, характер управління військами командуванням, організація розвитку армії і флоту, ступінь ефективності використання ресурсів у війську тощо. Що мало неабияке значення для прийняття рішень Уряду Швеції та законодавчої ініціативи Риксдагу[18][19].


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. SFS 2010:448. Lag (1994:1809) om totalförsvarsplikt. Stockholm: Department of Justice. «Lag (1994:1809) om totalförsvarsplikt». Процитовано 2010-11-13.  (швед.)
  2. а б Försvarsmaktens budgetunderlag för 2011«Försvarsmaktens budgetunderlag för 2011». Högkvarteret. 2010-03-01. Архів оригіналу за 2013-08-25. Процитовано 12/11/2012.  (швед.)
  3. Försvar och samhällets krisberedskap, Förslag till statens budget för 2012 (швед.)
  4. Based on: International Monetary Fund. World Economic Outlook Database, October 2010. «World Economic Outlook Database, October 2010». Архів оригіналу за 2013-08-25. Процитовано 2010-11-13.  Currency conversion was based on the exchange rate of 2010-11-13. (англ.)
  5. «10 стран, отказавшихся от воинского призыва за последние 5 лет». Военное образование. 07.03.2012.  (рос.)
  6. Försvarets fyra huvuduppgifter (швед.)
  7. «Sverige är militärt alliansfritt. Denna säkerhetspolitiska linje, med möjlighet till neutralitet vid konflikter i vårt närområde, har tjänat oss väl.» Sveriges säkerhetspolitik (швед.)
  8. «Nordic Battlegroup - Försvarsmakten». Mil.se. 2009-01-19. Процитовано 2009-08-05.  (англ.)
  9. Sverige och NATO (швед.)
  10. «Nordic defence cooperation - Försvarsmakten». Mil.se. 2009-03-06. Архів оригіналу за 2013-08-25. Процитовано 2009-08-05.  (англ.)
  11. «Background to cooperation - Försvarsmakten». Mil.se. 2009-03-06. Архів оригіналу за 2013-08-25. Процитовано 2009-08-05.  (англ.)
  12. Ett användbart försvar, last paragraph (швед.)
  13. Försvarsreformen (швед.)
  14. «Our task - Försvarsmakten». Mil.se. 2007-09-25. Архів оригіналу за 2013-08-25. Процитовано 2009-08-05.  (англ.)
  15. «The Swedish military service system - Försvarsmakten». Mil.se. 2007-09-28. Архів оригіналу за 2013-08-25. Процитовано 2009-08-05.  (англ.)
  16. Ett användbart försvar (швед.)
  17. Insatser i välden — Försvarsmakten". Försvarsmakten. 2008. Läst 2008-04-23. (швед.)
  18. Ph.D. thesis in «War and the career system» (Війна і системи просування на службі), Dagens Nyheter by professor Mats Alvesson, researcher of military organization at Lunds University, and Karl Ydén at the University of Göteborg. (англ.)
  19. «Karriärstyrda officerare skapar inkompetent försvar» ((швед.)). DN.se. 2008-11-06. Архів оригіналу за 2013-08-25. Процитовано 2009-08-05.  (швед.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Мельник Олексій, Чернова Алла, «Нові виклики та загрози вимагають нових підходів до оборони: досвід Швеції», журнал «Національна безпека і оборона», № 1, 2009 р., вид. ЦЕНТР РАЗУМКОВА — С. 36-39;
  • Пашков Михайло, «Шведська модель безпеки, миролюбний, добре озброєний нейтралітет», журнал «Національна безпека і оборона», № 1, 2009 р., вид. ЦЕНТР РАЗУМКОВА — С. 40-43;
  • Мартов И. Вооруженные Силы Швеции (рус.) // Зарубежное военное обозрение. — М.: «Красная Звезда», 1999. — В. 631. — № 10. — С. 6-11. — ISSN 0134-921X (рос.)
  • «Швеция» — Большая советская энциклопедия (рос.)

Посилання[ред.ред. код]