Збройні сили Греції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Збройні сили Греції
Eλληνικές Ένοπλες Δυνάμεις
Coat of arms of Greece military variant.svg
Види збройних сил
Керівництво
Штат
Витрати та промисловість
Національний герб Греції (військова версія та штандарт Президента Греції)

Збройні сили Греції (грец. Ελληνικές Ένοπλες Δυνάμεις) — сухопутні війська, військово-морські сили та військово-повітряні сили Грецької Республіки призначені для захисту свободи, незалежності і територіальної цілісності держави. Збройні сили Греції комплектується на підставі закону про загальний військовий обов'язок.

Загальна чисельність збройних сил Греції становить 177 600 чоловік. Вищим органом управління Збройних сил Греції є Генеральний штаб Національної оборони Греції (грец. Γενικό Επιτελείο Εθνικής Άμυνας - ΓΕΕΘΑ). Греція — член НАТО та бере участь в операціях в Афганістані, Боснії, Чаді та Косово.

Історія збройних сил Греції[ред.ред. код]

Грецька армія і флот з'явились у війні за незалежність проти Оттоманської імперії в 1821 році. Перша військова академія була заснована в 1828 році у Нафпліоні, першій грецької столиці, за президента Іоанна Каподистрії, і з того часу має назву «Військової академії Евелпідон». У вересні 1912 року засновано військово-повітряні сили як третій вид збройних сил.

Збройні сили Греції успішно воювали проти турецьких збройних, а також збройних сил Болгарії під час Балканських воєн 1912—1913 років на теренах грецької держави. Під час Першої світової війни збройні сили Греції брали участь на стороні союзників, а потім у 1919 році брали участь в експедиції Антанти в Україні. У 1919 році Греція направила війська в Малу Азію. Греко-турецька війна 1919—1922 років закінчилася поразкою, втратою територій та греко-турецьким обміном населення, відомим також в історіографії як «Малоазійська катастрофа».

Під час Другої світової війни Греція під проводом диктатора Іоанніса Метаксаса відхилила італійський ультиматум про здачу 28 жовтня 1940 року (див. День Охі) і змогла дати відсіч італійським військам та відтіснити їх на албанський кордон. Збройні сили Греції були переможені тільки за допомогою військового втручання німецького вермахту і болгарських збройних сил в квітні і травні 1941 року. Частині грецьких збройних сил вдалося втекти в Єгипет і продовжити боротьбу проти Держав Осі в складі британських експедиційних сил в Африці. По закінченні війни почалась громадянська війна в Греції (1946—1949).

Грецькі збройні сили брали участь в Корейській війні 1950-х років. 18 лютого 1952 року Греція стала повноправним членом НАТО. У квітні 1967 році в результаті заколоту військовий режим на чолі з Георгіосом Пападопулосом захопив владу у Греції. Кіпрський конфлікт та наступне вторгнення турецьких військ на Кіпр у 1974 році призвели до падіння військової диктатури і повернення до демократії зусиллями прем'єр-міністра Константіноса Караманліса.

На сучасному етапі Греція витрачає найбільший процент валового внутрішнього продукту (4,3%[1]) на оборону серед держав-членів НАТО. Основна причина затрат полягає в передбаченні загрози від Туреччини. Існують невирішені проблеми у відношеннях з Туреччиною щодо морських та повітряних кордонів та континентального шельфу. У минулому мали місце «події» між грецькими та турецькими винищувачами над Егейським морем, які кінчилися людськими і матеріальними втратами з обох сторін, але і в 2009—2010 роках турецькі винищувачі продовжували порушувати повітряні кордони Греції[2].

Загальні відомості[ред.ред. код]

Збройні сили Греції [3]
Види збройних сил: Сухопутні війська Греції (грец. Ελληνικός Στρατός)

Військово-морські сили Греції (грец. Ελληνικό Πολεμικό Ναυτικό)

Військово-повітряні сили Греції (грец. Ελληνική Πολεμική Αεροπορία) [4]

Призовний вік і порядок комплектування: На обов'язкову військову службу в грецькі збройні сили призивають громадян Греції чоловічої статі у віці 19-45 років; 17-річні юнаки можуть вступити на добровільну службу; термін обов'язкової військової служби в збройних силах Греції — 1 рік, незалежно від виду збройних сил; жінки мають право на добровільну військову службу [5]
Людські ресурси, доступні для військової служби: Чоловіки у віці 16-49: 2,535,174

жінки у віці 16-49: 2,517,273 (за оцінкою 2008 р.)

Людські ресурси, придатні для військової служби: Чоловіки у віці 16-49: 2,067,878

жінки у віці 16-49: 2,050,289 (за оцінкою 2009 р.)

Людські ресурси, щорічно досягають призовного віку: Чоловіки: 53,401

жінки: 50,084 (за оцінкою 2009 р.)

Військові витрати / відсоток від ВВП: $8,780 млрд. 3,3% (2007) [6]

Склад збройних сил[ред.ред. код]

Сухопутні війська[ред.ред. код]

Військово-морські сили[ред.ред. код]

Військово-повітряні сили[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]