Конго (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Конго
Congo
Конго біля міста Матаді, ДРК
Конго біля міста Матаді, ДРК
Витік плато Шаба
Гирло Атлантичний океан
Країни басейну ДР Конго ДР Конго
Ангола Ангола
Конго Конго
Довжина 4 320 км (з Луалабою)
Висота витоку 1 590 м
Середньорічний стік 1 450 км³/рік
Площа басейну 3 691 000 км²
Притоки дивись текст
Карта річки
Карта річки
Конго
Congo
на Вікісховищі

Ко́нго (Заїр, фр. Congo) — найбільша ріка центральної Африки, найбільш повноводна (друга у світі після Амазонки) і друга (після Нілу) за довжиною на континенті.

Основні дані[ред.ред. код]

Річка Конго була утворена під час плейстоцену.

Вона протікає по всій території Демократичної Республіки Конго (колишній Заїр, в якому у 19711997 роках річка також мала назву Заїр), та у прикордонні з Республікою Конго і Анголою.

Конго в районі водоспадів Лівінгстона

Довжина річки (разом з Луалабою) становить — близько 4 320 км; площа басейну — 3 691 000 км².

На всьому своєму протязі річка нагадує велетенську дугу, обернену випуклістю на північ, двічі перетинаючи при цьому екватор. Внутрішня частина басейну річки являє собою своєрідну простору западину — Конго синеклізу, обмежену терасовими схилами. Тут річка приймає свої найбільші притоки. До басейну річки належать також великі озера Танганьїка, Ківу, Бангвеулу та Мверу, а також дрібніші.

Через своєрідність будови западини для Конго та більшості її притоків характерне чергування порожистих ділянок з бистринами та водоспадами з ділянками із спокійною течією.

Річка та її притоки протікають через тропічні ліси Конґо, другі за площею тропічні ліси у світі, які поступаються тільки тропічним лісам Амазонки в Південній Америці. Річка є однією з найглибших річок у світі, маючи глибини більші, ніж 230 м[1][2].

Ріка Конґо отримала свою назву від стародавнього королівства Конго, що розташовувалося в гирлі ріки. Демократична Республіка Конго та Республіка Конго, обидві країни, розташовані вздовж берегів річки, були названі на її честь. У період між 1971 і 1997 років уряд тодішнього Заїру називав річку Заїр.

Природне середовище[ред.ред. код]

Утворення Конго, цілком імовірно, призвело до алопатричного видоутворення бонобо та шимпанзе від їхнього спільного предка[3]. Бонобо є ендемічним видом вологих лісів регіону, так само як і інші знакові види, наприклад, болотна мавпа Аллена (англ. Allen's swamp monkey), мавпа дріас (англ. Dryas monkey), Генета водна (лат. Genetta piscivora, англ. Aquatic Genet), окапі та Конголезький павич (англ. Congo Peafowl)[4].

З точки зору водної флори і фаунибасейн річки Конго має дуже високе видове багатство, і є місцем однієї з найвищих концентрацій відомих ендеміків[1]. На сьогодні в басейні річки Конго були зареєстровані майже 700 видів риб, і велика частина з них досі залишаються практично невивченими[5]. У зв'язку з цим і через великі екологічні відмінності між регіонами в басейні, його часто поділяють на кілька екорегіонів (замість того, щоб розглядати його як один екорегіон). Серед цих екорегіонів, тільки нижні стремнини Конго (район водоспаду Стенлі) нараховують понад 300 видів риб, у тому числі близько 80 ендеміків[6], а південно-західна частина (басейн Касаї) — близько 200 видів риб, з яких близько чверті є ендемічними[7].

Домінуючими сімействами риб, принаймні, в деяких частинах річки, є коропові (такі як лат. Labeo simpsoni), мормири (риби-слони) (лат. Mormyridae), Африканські тетри (англ. African tetra), перистовусі соми (лат. Mochokidae) та цихліди[8]. Серед місцевих риб в річці водяться також хижі агресивні гігантські тигрові риби (лат. Hydrocynus goliath). Два з найбільш незвичайних ендемічних видів цихлід — білуваті (не пігментовані) та сліпі Лампролоґус летопс(лат. Lamprologus lethops), які, як вважають, живуть на глибині 160 метрів під водою[6], та Гетерохроміс (лат. Heterochromis multidens), які, як вважають, більш тісно пов'язані з Американськими цихлідами, ніж інші африканські цихліди[9]. Також на Конґо водяться безліч ендемічних жаб та равликів[8][10].

Для басейну річки Конго є характерними вузьконосі (лат. Crocodylus cataphractus), нільські (лат. Crocodylus niloticus) та карликові крокодили (лат. Osteolaemus tetraspis), а також кілька видів черепах.

На річці планується звести декілька гідроелектростанцій і це може призвести до вимирання багатьох ендеміків[6].

Течія[ред.ред. код]

Долина та русло Конго за своїм характером поділяються на 3 ділянки: верхня (Луалаба) — від витоків до водоспадів Бойома (2 080 м) середня — між водоспадами Бойома та містом Кіншаса (1 740 км) та нижня (500 км).

Починається Конго на південному сході Демократичної Республіки Конго, на плато Шаба, що є частиною Східно-Африканському рифту, поблизу кордону із Замбією, під назвою Луалаба. В якості джерела Конго, відповідно до прийнятої в усьому світі практики використання найдовшої притоки, як і з річкою Ніл, як правило, приймають річку Чамбезі (фр. Chambeshi, англ. Chambeshi River), що протікає територією Замбії. У верхній течії річка перетинає у вузьких (30-50 м) ущелинах Нзіло кристалічний масив Біано, утворюючи каскад порогів та водоспадів. Починаючи від Буками, річка протікає по пласкій рівнині грабену Упемба, де приймає велику праву притоку — річку Луфіра. Під самим екватором річка спускається з крайових уступів плато у западину Конго, утворюючи водоспади Бойома, і вже звідси називається Конго.

В межах западини Конго має характер спокійної рівнинної річки, її русло являє собою ланцюжок озероподібних розширень, які називаються пули, розділених відносно звуженими (1,5-2 км) ділянками. Найбільше таке розширення — Малебо — має довжину 30 км, ширину — 25 км.

В нижній течії Конго проривається до океану через Південно-Гвінейську височину у глибокій (500 м) ущелині. Протягом 350 км між містами Кіншаса та Матаді річка спускається на 270 м, утворюючи 70 порогів та водоспадів, так звані водоспади Лівінгстона. Біля міста Матаді Конго виходить на приморську низовину, і біля міста Банана впадає до Атлантичного океану, утворюючи при цьому великий естуарій (ширина до 17 км). Долина продовжується і на дні океану. Підводний канал Конго, який починається приблизно посередині естуарію, має довжину до 800 км, при ширині до 8 км.

Основні характеристики[ред.ред. код]

Конго має досить складний режим. Більшість притоків характеризуються переважанням осіннього стоку: на притоках із водозабором в Північній півкулі максимальний підйом води спостерігається у вересні-листопаді, у Південній — в квітні-травні. В середній та особливо у нижній течії сезонні коливання стоку в значній мірі згладжені через рівномірні поступання в річку вод її приток, оскільки великі частини басейну річки лежать вище і нижче екватора і принаймні в одній частині річки триває сезон дощів[11]. Відтак, з усіх великих річок планети Конґо відрізняється найбільшою природною зарегульованістю.

Максимальні паводки спостерігаються у верхній течії — в листопаді-грудні, у середній та нижній — в травні-червні та у листопаді-грудні.

Пересічні витрати води становлять 46 тис. м³/с, максимальні 75 тис. м³/с, мінімальні 23 тис. м³/с. Середньорічний стік води — 1 450 км³. Величезні маси води, що виносяться до океану, опріснюють його на 75 км від берега. Твердий стік становить приблизно 50 млн. т за рік.

Гідрометрія — стік біля Кіншаси[ред.ред. код]

Стік річки спостерігався протягом 81 року (19031983) в Кіншасі, столиці Демократичної Республіки Конго, що знаходиться приблизно за 3 937 км від її джерела і за 480 км від її гирла в океані[12].

У Кіншасі середньорічна витрата води, що спостерігалася за цей період, склала 39 536 м³/с, при площі стоку близько 3 475 000 квадратних кілометрів, що становить майже 95% всього вододілу річки.

Кількість опадів в басейні досягла 359 міліметрів на рік.

Середньомісячна витрата води Конго (в м³/с), виміряна на контрольно-вимірювальній станції в Кіншасі.
Дані розраховані за 81 рік

Притоки[ред.ред. код]

Головними притоками річки Конго є:

Праві[ред.ред. код]

Ліві[ред.ред. код]

Найбільші острови[ред.ред. код]

Історія відкриття[ред.ред. код]

Наприкінці 1481 року португальський король Жуан ІІ послав флотилію каравел до Золотого Берега (сучасна Гана), щоб відкрити копальні для видобутку золота. Експедицію очолив Діогу Азанбужі. Для копальні потрібні були раби, тому у 1482 році Азанбужі послав Діогу Кана обстежити невідоме тоді західне узбережжя Африки. В районі 6° пд.ш. португальці виявили гирло великої річки і висадились на берег, де їх зустріли чорношкірі люди племені банту. Вони розповіли, що річка називається Нзаді — «Велика», а державою, по якій вона тече, володіє король Маніконго. На знак відкриття біля гирла встановили кам'яний стовп і проголосили річку та довколишні землі власністю португальської корони. Річку назвали Ріо-де-Падран — «Річка кам'яного стовпа».

У 187172 роках річка досліджувалась з метою пошуку витоку Девідом Лівінгстоном; згодом у 187677 роках ділянку нижньої течії досліджував Стенлі; притоку Касаї вивчав Віссман у 1885 році.

Використання[ред.ред. код]

Річки та озера басейну річки багаті на рибу (приблизно до 1 000 видів). Типовими представниками є протоптерус, тілапія, багатопер, вусач, тигрова риба.

Хоча водоспад Лівінгстона закриває доступ з моря, майже вся Конго судноплавна на окремих ділянках, особливо між Кіншасою та Кісангані. Ще до недавнього часу тут працювали великі річкові пароплави. Річка Конго досі є важливою магістраллю у землях без автомобільних доріг чи залізниць. Загальна довжина судноплавних шяхів басейну Конго становить 20 тис. км. Судноплавство здійснюється також по озерам Танганьїка та Ківу. Сама річка судноплавна на окремих ділянках, зв'язаних між собою залізницями Букама-Конголо (645 км), Кінду-Убунду (300 км), Кісангані-Кіншаса (1 742 км), Матаді-гирло (138 км). Залізниці в наш час[Коли?] обходять три головних водоспади, і значна частина торгівлі в Центральній Африці проходить уздовж річки. Зокрема так перевозять мідь, пальмову олію, цукор, кава та бавовну. Річка також є потенційно цінною для гідроелектростанцій і гребля Інга, нижче заводі Малебо — перша, котра використовує річку Конго.

Важливі міста та порти на річці: Букама (англ. Bukama, фр. Bukama), Конголо (англ. Kongolo, фр. Kongolo), Кінду (англ. Kindu, фр. Kindu), Убунду (англ. Ubundu, фр. Ubundu), Мбандака (англ. Mbandaka, фр. Mbandaka), Кісангані (англ. Kisangani, фр. Kisangani), Кіншаса (англ. Kinshasa, фр. Kinshasa), Бома (англ. Boma, фр. Boma), Матаді (англ. Matadi, фр. Matadi), Банана (англ. Banana, фр. Banana), Бумба (англ. Bumba, фр. Bumba) (ДРК), Браззавіль (англ. Brazzaville, фр. Brazzaville) (Республіка Конго)

Гідроенергетика[ред.ред. код]

За запасами гідроенергії (близько 390 гВт) басейн річки Конго займає перше місце серед річкових басейнів планети і, відтак, Африки. Під час сезону дощів вона виносить в Атлантичний океан більше 50 000 кубічних метрів води на секунду. Можливості річки Конго і її приток для гідроенергетики, таким чином, величезні. Вчені підрахували, що потужність всього басейну річки Конго становить тринадцять відсотків світового гідроенергетичного потенціалу. Його використання дозволило б забезпечити достатню потужність для всіх потреб в електроенергії Африки південніше Сахари.

В даний час у басейні річки Конго є близько сорока ГЕС. Найбільшою з них є Інга (фр. Barrages d'Inga, англ. Inga Dam), приблизно за 200 км на південний захід від Кіншаси. Проект Інга був запущений на початку 1970-х будівництвом першої греблі. Чотири додаткові греблі та будівництво гігантської греблі дало б загальну потужність 34 500 МВт, що майже в три рази перевищує сумарну потужність всіх наявних бельгійських електростанцій. На сьогоднішній день побудовані тільки дві греблі Інга І (фр. Barrage Inga I) та Інга II (фр. Barrage Inga II), на яких працюють чотирнадцять турбін. Проекти Інга ІІІ (фр. Barrage Inga III) та Велика Інга (фр. Barrage Grand Inga, англ. Grand Inga Dam) знаходяться на стадії проектування.

У лютому 2005 року, Південноафриканська державна енергетична компанія «Еском» (англ. Eskom), оголосила пропозицію про швидке збільшення потужності ГЕС Інга за рахунок вдосконалення і будівництва нової греблі. Проект міг би збільшити максимальну потужність об'єкта до 40 ГВт, що удвічі більше, ніж дає китайська ГЕС «Три ущелини» (англ. Three Gorges Dam, кит. 三峡工程).

Є побоювання, що будівництво цих нових гребель гідроелектростанцій може призвести до вимирання багатьох видів риб, які є ендемічними в річці.

Також значними ГЕС у басейні Конґо є Ле-Марінель (англ. Le Marinel) та Делькоммюн (англ. Delcommune) (Луалаба), Франкі (Луфіра).

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Dickman, Kyle (2009-11-03). «Evolution in the Deepest River in the World». Science & Nature. Smithsonian Magazine. Архів оригіналу за 2013-06-25.  (англ.)
  2. "[Fish of the Congo]". Explorer. National Geographic Channel. 2009. (англ.)
  3. Caswell JL, Mallick S, Richter DJ, et al (2008). «Analysis of chimpanzee history based on genome sequence alignments». PLoS Genet. 4 (4). с. e1000057. doi:10.1371/journal.pgen.1000057. PMC 2278377. PMID 18421364.  (англ.)
  4. Kingdon, J. (1997). The Kingdon Guide to African Mammals. Academic Press Limited, London. ISBN 0-12-408355-2. (англ.)
  5. Freshwater Ecoregions of the World (2008). Sudanic Congo - Oubangi. Accessed 2 May 2011. (англ.)
  6. а б в Norlander, Britt (April 20, 2009). Rough waters: one of the world's most turbulent rivers is home to a wide array of fish species. Now, large dams are threatening their future. Science World (англ.)
  7. Freshwater Ecoregions of the World (2008). Kasai. Accessed 2 May 2011. (англ.)
  8. а б Freshwater Ecoregions of the World (2008). Upper Lualaba. Accessed 2 May 2011. (англ.)
  9. Kullander, S.O. (1998). A phylogeny and classification of the South American Cichlidae (Teleostei: Perciformes). Pp. 461-498 in Malabarba, L., et al. (eds.), Phylogeny and Classification of Neotropical Fishes, Porto Alegre. (англ.)
  10. Freshwater Ecoregions of the World (2008). Lower Congo Rapids. Accessed 2 May 2011. (англ.)
  11. Ріка Конго (англ.)
  12. GRDC - Конго біля Кіншаси (англ.)
Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми