Кринички (Криничанська селищна громада)
| Селище Кринички | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Дніпропетровська область |
| Район | Кам'янський район |
| Громада | Криничанська селищна громада |
| Рада | Криничанська селищна рада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Облікова картка | Кринички |
| Основні дані | |
| Засновано | 1769 |
| Статус | із 2024 року |
| Площа | 6,97 км² |
| Населення | ▼ 3 970 (01.01.2022)[1] |
| Поштовий індекс | 52300 — 52305 |
| Телефонний код | +380 5654 |
| Географічні координати | 48°22′25″ пн. ш. 34°27′23″ сх. д. / 48.37361° пн. ш. 34.45639° сх. д.Координати: 48°22′25″ пн. ш. 34°27′23″ сх. д. / 48.37361° пн. ш. 34.45639° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 82 м |
| Водойма | р. Мокра Сура
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Кам'янське-Пасажирське |
| До станції: | 22 км |
| До обл. центру: | |
| - фізична: | 40 км |
| - автошляхами: | 50 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | Дніпропетровська обл., Кам'янський р-н, смт Кринички, вул. Нагірна, 2 |
| Голова селищної ради | Балюк Юрій Володимирович |
| Карта | |
  Кринички | |
 Кринички | |
| |
|
| |
Крини́чки — селище в Україні, адміністративний центр Криничанської селищної громади Кам'янського району Дніпропетровській області. Колишній адміністративний центр Криничанського району. Населення за переписом 2001 року складало 4 657 осіб.
Розташування[ред. | ред. код]
Кринички розташовані в центральній частині Дніпропетровської області за 40 км на південний захід від Дніпра. Через селище протікає річка Мокра Сура, на якій створено кілька штучних водойм.
Сусідні населені пункти: села Червоний Яр, Чернече, Суворовське, Гримуче.
Рельєф селища рівнинний, висота над рівнем моря — 70—90 метрів.
Через селище проходять автомобільні дороги Т 0422, Т 0430 і Т 0439.
Історія[ред. | ред. код]
На території сучасного селища знайдено та досліджено археологами курганне поховання сарматів.
Сучасне поселення у цьому місці засноване в другій половині XVIII століття.
Назва Кринички пов'язана з наявністю поблизу цього поселення в долині Мокрої Сури та прилеглих балках великої кількості незамерзаючих джерел із смачною питною водою. Перші поселенці та подорожні чумацьким шляхом копали щороку тимчасові криниці. Тривалий час паралельно використовувалась ще одна назва — Криничуватка[2].
Село було центром Криничуватівської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії.
Основну частину мешканців села складали державні селяни. Протягом другої половини XIX століття чисельність населення зазнавала великих коливань: 1859 року тут мешкало 2 587 jcs,[3], 1886 року — 4 363 жителі, але до 1898 року населення зменшилось до 2 410 осіб[4]. Причиною цього були неврожаї і переселення людей на південь з метою знайти роботу.
На початку XX століття соціально-економічні зміни сприяли розвитку Криничок як торговельного центру. З'явилися крамниці, тричі на рік (у березні, травні та вересні) проводились ярмарки. 1908 року в селі налічувалось 10 139 жителів, воно було одним з найбільших сіл губернії. Діяли двокласна (з 1898 року) і парафіяльна (з 1902 року) школи, земська амбулаторія і невелика лікарня.
XX століття[ред. | ред. код]
Під час першої світової війни і Визвольних змагань Кринички неодноразово захоплювали війська різних армій: німецько-австрійські, УНР, більшовицькі, білогвардійські. 31 грудня 1919 року війська Червоної армії під командуванням Семена Будьонного захопили Кринички, у січні 1920 року остаточно встановлено радянську окупацію.
1923 року утворено Криничанський район у складі Катеринославської округи, а згодом Дніпропетровської області.
1925 року налічувалось 1 442 двори, в яких проживав 6 831 мешканець. Однак, до 1940 року через голодомор, від'їзд під час індустріалізації в СРСР людей на роботу до Кам'янського та інших промислових міст населення скоротилось до 4,9 тисячі жителів[5].
Протягом 1920-х років у Криничках та прилеглих селах проходила колективізація. Створено колгосп «Червоний велетень», який згодом був поділений на кілька дрібніших.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 294 жителі селища[6].
В часи Другої світової війни з 16 серпня 1941 року по 27 жовтня 1943 року Кринички були окуповані військами Вермахту.
1958 року село Кринички отримало статус селища міського типу. 1979 року чисельність населення становила 3,9 тисячі осіб.
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 95,43 % |
| російська | 3,76 % |
| інші/не вказали | 0,81 % |
Сучасність[ред. | ред. код]
 | Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2011) |
Кринички до 17 липня 2020 року були адміністративним центром Криничанського району. Тут були зосереджені районні органи виконавчої влади, районна рада, районні відділення підприємств газо- та електропостачання. Орган судової гілки влади — Криничанський районний суд Дніпропетровської області.
Промисловість та господарство[ред. | ред. код]
Підприємства Криничок:
- ТзОВ «Криничанська шляхова пересувна механізована колона»;
- ВАТ «Криничанський рибгосп»;
- ПП «Укрпрод Сервіс».
Працює декілька сільськогосподарських підприємств, комунальне підприємство «Житлово-комунальне господарство».
Заклади освіти, медицини, культури і релігії[ред. | ред. код]
- Дві середніх загальноосвітніх школи;
- Два дошкільних навчальних заклади;
- Центр учнівської молоді;
- Криничанська центральна районна лікарня;
- Районний будинок культури;
- Бібліотеки для дорослих і дітей;
- Дитяча музична школа;
Релігія[ред. | ред. код]
У селищі розташований Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці ПЦУ (вул. Шевченка, 17-А).
Постаті[ред. | ред. код]
- Буц Данило Антонович (17.12.1895 с. Кринички - 12.08.1938 м. Магадан) - учасник визвольних змагань, у радянські часи працював у Школі червоних старшин, репресований.
- Березовський Іван Павлович (1923—1991) — фольклорист, етнограф.
- Богатир Іван Антонович (1919—1982) — Герой Радянського Союзу.
- Ворошило Євгеній Іванович (1981—2018) — боєць Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», учасник російсько-української війни.
- Кисіль Сергій Васильович (1974)
- Черненко Юрій Васильович (1979—2022) — молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Погруддя Тарасові Шевченку -
Меморіал загиблим радянським воїнам -
Монумент пам‘яті льотчикам ІІ гвардійської авіадивізії (Літак МіГ-21) -
Пам'ятний знак жертвам Голодомору і церква
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — с. 20 (рос. дореф.)
- ↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с. (рос. дореф.)
- ↑ Список земельных владений Екатеринославского уезда Екатеринославской губернии. — Екатеринослав, 1899. — С. 32. (рос.)
- ↑ Дніпропетровський облдержархів, ф. Р-5024, оп. 1, спр. 1, арк. 1, 2, 47
- ↑ Кринички. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Надригайло С.А., Шелест Д.С. Крини́чки // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Дніпропетровська область [Архівовано 26 січня 2020 у Wayback Machine.] / Гол. ред. кол.: Тронько П. Т. (гол. Гол. редкол.), Бажан М. П., Білогуров М. К., Білодід I. K., Гудзенко П. П., Дерев′янкін Т. І., Касименко О. К. (заст. гол. Гол. редкол.), Кондуфор Ю. Ю., Королівський С. М., Кошик О. К., Мітюков О. Г., Назаренко І. Д., Овчаренко П. М., Пількевич С. Д., Ремезовський Й. Д. (заст. гол. Гол. редкол.), Слабєєв І. С. (відп. секр. Гол. редкол.), Цілуйко К. К.; Ред. кол. тому: Пащенко А. Я. (гол. редкол.), Варгатюк П. Л., Васильєв І. В., Ватченко Г. Ф., Воробйов В. Я., Гаєвська Н. Я., Кардашов Г. А., Ковальов М. І., Козуліна К. О., Мороз І. А., Олексієнко Г. Г., Олійник Л. В., Орлик П. Є., Павлов Ф. С., Подворчанський В. С., Позняков К. І., Пойда Д. П., Поставной В. Г., Рашев П. М., Ушаткін Л. П. (відп. секр. редкол.), Хвостенко С. П., Яременко О. Г. АН УРСР. Інститут історії. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — С. 337—346.
- Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста : Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. — К. : Наукова думка, 1978. — 152 с. — С. 76.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кринички (Криничанська селищна громада) |
- Сайт Криничанської РДА [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Кринички. Історія за часів УРСР
| ||||||||
| ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||
|
