Дональд Артур Глазер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дональд Артур Глазер
англ. Donald Arthur Glaser
Donald Glaser.jpg
Народився 21 вересня 1926(1926-09-21)
Клівленд, Огайо, США
Помер 28 лютого 2013(2013-02-28) (86 років)
Берклі, Каліфорнія, США
Громадянство Сполучені Штати Америки
Галузь наукових інтересів фізика
Відомий завдяки: винахідник бульбашкової камери
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1960)
Nobel prize medal.svg

Дональд Артур Глазер (англ. Donald Arthur Glaser; 21 вересня 1926, Клівленд, Огайо, США — 28 лютого 2013, Берклі, Каліфорнія, США) — американський фізик і нейробіолог, лауреат Нобелівської премії з фізики 1960 року «за винахід бульбашкової камери».

Коротка біографія[ред.ред. код]

Народився в єврейській родині[1] бізнесмена Вільяма Глазера і його дружини Олени в місті Клівленд, штат Огайо. Після закінчення загальної школи в Клівленді, вступив до Технологічного Інституту Кейза. Після отримання 1946 року ступеня бакалавра, викладав протягом семестра в тому ж інституті. Восени 1946 року вступив до Калтеху, в якому 1950 року захистив дисертацію. Вже 1949-го отримав місце доцента в Університеті Мічигану, а 1957 року став там професором. У 1959 перейшов у Каліфорнійський університет в Берклі в якості професора фізики. У 1964 став також професором молекулярної біології. З 1989 є професором фізики і нейробіології.

1960 року Глазер одружився з Рут Бонні Томсон. Двоє дітей — донька і син. Дочка Луїза Ферріс Андерсон стала дитячим лікарем. Син Вільям Томсон Глазер - управлінець в комп'ютерній фірмі.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

У ранні роки кар'єри дослідження Глазера лежали в області елементарних частинок, з акцентом в експериментальну техніку. Він сконструював чимало поліпшених камер Вільсона та іскрових лічильників. Крім того Глазер розвивав ідеї, які привели 1952 року до винаходу бульбашкової камери. У наступні роки він розробив кілька типів бульбашкових камер для експериментів в області високих енергій і сам експериментував на космотроні в Брукгейвенській національній лабораторії в Нью-Йорку і беватроні в радіаційній лабораторії їм. Лоуренса в Каліфорнії. 1960 року отримав Нобелівську премію з фізики.

У 1962 Глазер звернувся до молекулярної біології, яка цікавила його з часу навчання в Калтеху. Усвідомлення того факту, що ДНК і РНК мікроорганізмів побудовані таким же чином, як і у високорозвинених істот, заклало основи сучасних біотехнологій. Глазер, разом зі своїми студентами, зайнявся дослідженням механізмів контролю синтезу ДНК в бактеріях. За допомогою мутованої яйцеклітини китайського хом'яка він зміг показати відповідальність певних генів за підвищену чутливість до ультрафіолетового випромінюванню, що могло привести до переродження клітин у ракові. Сім генів, відповідальних за процес, є також у людини і призводять до форми раку Xeroderma pigmentosum.

1970 року Глазер вирішив, що хоча молекулярна біологія і надає дуже докладні знання, ці знання навряд чи знаходять застосування в медицині або яких-небудь інших областях. Тому Глазер, разом з двома друзями, заснував першу фірму з біотехнологій і, тим самим, цілий напрямок промисловості, яке мав великий вплив на медицину і сільське господарство.

Незабаром після цього він знову звернувся до іншої області — нейробіології, особливо до зорової системи людини.

Нагороди[ред.ред. код]

  • Премія Генрі Рассела від університету Мічигану, 1953
  • Премія Чарлза Вернона Бойз від Лондонського фізичного товариства (Physical Society), 1958
  • Премія Американського фізичного товариства, 1959
  • Нобелівська премія з фізики, 1960

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]