Надійність
Наді́йність (рос. надежность, англ. reliability, нім. Betriebssicherheit f, Zuverlässigkeit f) — властивість технічних об'єктів зберігати у часі у встановлених межах значення всіх параметрів, необхідних для виконання технічних (технологічних та ін.) функцій в заданих режимах і умовах застосування. Під технічними об'єктами розуміють пристрої, прилади, механізми, машини, комплекси обладнання, будівельні конструкції і споруди, технологічні операції і процеси, системи зв'язку, інформаційні системи, автоматизовані системи управління технологічними процесами тощо. Методи теорії і практики надійності базуються на застосуванні апарата теорії імовірностей і випадкових процесів, математичної статистики, моделювання.
Параметри надійності [ред.]
- Закон розподілу ресурсу — ймовірність відмови Q(t)
- Ймовірність безвідмовної роботи P(t)=1-Q(t)
- λ(t) — інтенсивність імовірності відмови — це питома умова ймовірність відмови на нескінченно малому проміжку від t до t+Δt при умові що на проміжку часу від 0 до t відмови не було.
- Щільність імовірності відмови, за законом:
- Гаусса:

- Експонентному:

- Вейбула

- Релея
- Гаусса:
- Математичне очікування (середній ресурс)
- Дисперсія часу до відмови
Основні поняття надійності:
- справний — несправний стан,
- працездатний — непрацездатний стан,
- пошкодження,
- відмова,
- граничний стан.
У справному стані об'єкт повинен відповідати всім вимогам, встановленим для нього нормативно-технічною і конструкторською документацією. Невідповідність хоч би одній з вимог переводить об'єкт в категорію несправних.
Див. також [ред.]
- Надійність гірничого обладнання
- Надійність технічної нерезервованої системи
- Безвідмовність
- Довговічність
- Ремонтопридатність
- Збереженість
- Коефіцієнт вимушеного простою
Література [ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.



