Надійність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Наді́йність (рос. надежность, англ. reliability, нім. Betriebssicherheit f, Zuverlässigkeit f) — властивість технічних об'єктів зберігати у часі у встановлених межах значення всіх параметрів, необхідних для виконання технічних (технологічних та ін.) функцій в заданих режимах і умовах застосування. Під технічними об'єктами розуміють пристрої, прилади, механізми, машини, комплекси обладнання, будівельні конструкції і споруди, технологічні операції і процеси, системи зв'язку, інформаційні системи, автоматизовані системи управління технологічними процесами тощо. Методи теорії і практики надійності базуються на застосуванні апарата теорії імовірностей і випадкових процесів, математичної статистики, моделювання.

Параметри надійності [ред.]

  1. Закон розподілу ресурсу — ймовірність відмови Q(t)
  2. Ймовірність безвідмовної роботи P(t)=1-Q(t)
  3. λ(t) — інтенсивність імовірності відмови — це питома умова ймовірність відмови на нескінченно малому проміжку від t до t+Δt при умові що на проміжку часу від 0 до t відмови не було.
  4. Щільність імовірності відмови, за законом:
    1. Гаусса: q(t)=\frac{1}{\sqrt{2\pi\sigma_T}}exp(-\frac{(t-m_t)^2}{2\sigma_T^2})
    2. Експонентному: ~q(t)=\lambda e^{-\lambda t}
    3. Вейбула ~q(t)=\alpha_{\beta} e^{-\alpha t \beta} t^{\beta-1}
    4. Релея
  5. Математичне очікування (середній ресурс)
  6. Дисперсія часу до відмови

Основні поняття надійності:

У справному стані об'єкт повинен відповідати всім вимогам, встановленим для нього нормативно-технічною і конструкторською документацією. Невідповідність хоч би одній з вимог переводить об'єкт в категорію несправних.

Див. також [ред.]

Література [ред.]