Баклан малий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Баклан малий
Phalacrocorax pygmeus NEUMANN.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Пеліканоподібні (Pelecaniformes)
Родина: Бакланові (Phalacrocoracidae)
Рід: Баклан (Phalacrocorax)
Вид: Баклан малий
Біноміальна назва
Phalacrocorax pygmeus
Pallas, 1773
Синоніми
Microcarbo pygmeus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Phalacrocorax pygmeus
ITIS logo.jpg ITIS: 561972
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 413946
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Phalacrocorax pygmeus

Баклан малий (Phalacrocorax pygmeus, трапляються також назви Phalacrocorax pygmaeus[1][2], Phalacrocoras pygmaeus[3][4]) — птах родини Бакланові (Phalacrocoracidae) ряду Пеліканоподібні (Pelecaniformes). Один з 39-ти видів роду, один з 3-х видів у фауні України.

Зовнішній вигляд та морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Pygmy cormorant - Aammiq Wetland.jpg

Найменший серед бакланів фауни України. Маса тіла — 650–800 г, довжина тіла — 45-55 см, розмах крил — 75-90 см. У дорослого птаха в шлюбному вбранні голова і шия темно-каштанові; решта оперення чорна. На голові і тулубі дрібні білі риски. Крила з синьо-фіолетовим металічним полиском. Дзьоб, гола шкіра в кутах дзьоба і ноги темно-бурі. Райдужна оболонка ока темно-коричнева. У позашлюбному вбранні білі риски і металічний полиск відсутні; горло білувате; весь низ темно-бурий; дзьоб бурий, гола шкіра у кутах дзьоба жовта; ноги бурі. Молодий птах подібний до дорослого у позашлюбному вбранні, але груди і черево білуваті; райдужна оболонка ока світло-коричнева.

Ареал виду та його поширення в Україні[ред.ред. код]

Ареал виду: Південно-Східна Європа, Північно-Східна Африка, Мала Азія, райони Каспійського та Аральського морів. Зимує там само і дещо південніше. В Україні гніздиться на Азово-Чорноморському узбережжі, переважно у дельтах Дунаю, Дністра, Дніпра та на Східному Сиваші, невеликі поселення є в інших місцях півдні країни. З кінця 1990-х рр. помітно збільшив чисельність і освоїв нові території. Зрідка трапляється на півночі, зокрема у Київській області, та на Закарпатті. Окремі реєстрації можливі на всій території країни, особливо у басейні Дніпра.

Чисельність і причини її зміни[ред.ред. код]

На кінець 1980-х рр. чисельність у світі оцінювали у 13 тис., у Європі — у 6,2-7,5 тис. пар. У наступні роки вона швидко зростала, особливо в Європі. У 2002 р. тільки у дельті Дунаю гніздилась 9 тис. 341 пара, у тому числі 1 тис. 30 в українській її частині. На початку XXI ст. в Україні, переважно у Придунав'ї, нараховували до 2 тис. пар. Причини скорочення чисельності точно не встановлено: ймовірно, освоєння водно-болотних угідь, загибель у знаряддях риболовного промислу, відстріл на полюванні, зростання фактору непокою, аномально суворі окремі зими.

Особливості біології[ред.ред. код]

Моногам. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий птах. На більшій території перелітний, у дельті Дунаю частково осілий птах. До гніздування приступає у другій половині березня − першій половині квітня. Гніздиться майже виключно у великих змішаних колоніях лелекоподібних птахів. У кладці 3-7, частіше 4-6 яєць. Насиджують обидва партнери. Молоді починають літати у віці 2-2,5 місяців. Статевої зрілості досягає у 2-3-річному віці. Живиться переважно дрібною рибою, рідше ракоподібними, земноводними, водяними комахами.

Охорона[ред.ред. код]

Включено до Червоної книги України (2009) (статус − зникаючий), Європейського червоного переліку, Боннської (Додатки ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій. Охороняється у Дунайському та Чорноморському біосферних заповідниках, Нижньодністровському національному природному парку. Потрібно заповідати придунайські оз. Кугурлуй та Картал. Розмножується у зоопарках світу, в Україні достовірних даних про розмноження у неволі немає.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Жмуд М. Є. Баклан малий // Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — С. 401. — ISBN 978-966-7059-0-7.
  • Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України. — Київ, 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.