Огар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Огар, або галагаз рудий
Rostgans.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Гусеподібні (Anseriformes)
Родина: Качкові (Anatidae)
Рід: Галагаз (Tadorna)
Вид: Галагаз рудий, або огар
Біноміальна назва
Tadorna ferruginea
(Pallas, 1764)
Синоніми
Casarca ferruginea
Anas ferruginea
Casarca rutila
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Tadorna ferruginea
ITIS logo.jpg ITIS: 175056
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 45639
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Tadorna ferruginea

Огар, або галагаз рудий, червона качка (Tadorna ferruginea) — водоплавний птах роду Галагаз з родини качкових. Один з 7-ми видів роду; один з 2-х видів роду у фауні України. На території країни гніздовий, перелітний, зимуючий вид.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Трохи більший за свійську качку. Загальний тон оперення рудий. Дорослий самець у шлюбному вбранні насичено рудий, зі світло-вохристими головою і верхом шиї; на шиї вузький чорний «нашийник»; першорядні махові пера, надхвістя і хвіст чорні; покривні пера верху і споду крил білі; «дзеркальце» зелене; дзьоб і ноги чорні. У позашлюбному вбранні «нашийника» немає. Доросла самка схожа на дорослого самця у позашлюбному оперенні, але світліша, з білуватою головою. Молодий птах подібний до дорослої самки, але з бурим відтінком; покривні пера крил сіруваті. Маса тіла — 9,8—1,5 кг, довжина тіла — 55—62 см, розмах крил — 1047—1120 мм. У польоті добре помітні характерні білі (або світло-сірі у молодих птахів) плями на крилах.

Ареал виду та його поширення в Україні[ред.ред. код]

Ареал охоплює Південну Європу, Північну Африку (від Марокко до Тунісу) та Центральної Азії. В Україні гніздиться на північному узбережжі Чорного та Азовського морів, у Криму (Сиваш, Керченський півострів) та в східній частині Луганської області. У XVIIXIX ст. гніздився у степовій та лісостеповій смугах, в інших місцях лише окремі пари. Зальоти зареєстровано у Західній Україні, середній частині басейну Дніпра, на Дунаї. Зимує на ставках Біосферного заповідника «Асканія-Нова» (700—1900 ос.), іноді невеличкі групи зимують на Азовському узбережжі.

Чисельність і причини її зміни[ред.ред. код]

Чисельність в Європі становить 19—33 тис. пар.[1] В Україні, ймовірно, чисельність не перевищує 340—360 пар; найбільше на сході Криму (понад 80 пар) та на сході Луганської області (біля 50 пар). Репродуктивна частина напіввільної популяції у Біосферному заповіднику «Асканія-Нова» становить 120—200 пар. Наприкінці ХХ ст. чисельність виду стабілізувалась і в останні роки дещо зростає. Причини зміни чисельності: погіршення умов гніздування, посилення фактора непокою; винищування птахів людиною.

Особливості біології[ред.ред. код]

Пара огарів

Перелітний птах. У місцях гніздування з'являється у другій половині березня. Займає скелясті, урвисті береги солоних і прісних водойм, узбережжя морів, на ставах «Асканії-Нови» утворилася вільна популяція. У перші дні після появи птахи утворюють пари (часто прилітають вже парами), які існують кілька років. Гніздиться у нежилих норах лисиць, на скелях та кручах (часто на значній висоті), у покинутих будівлях. У кладці 8—12 яєць (відкадаються у квітні); у місцях, де огар гніздиться колоніями, знаходять здвоєні кладки. Насиджує самка (25—30 діб); молоді птахи стають на крила у другій половині липня — на початку серпня. Відлітає на зимівлю в кінці жовтня — на початку листопада. Живиться рослинною (проростки злаків та осок, зерно) та тваринною (комахи, молюски) їжею.

Охорона[ред.ред. код]

Включено до Червоної книги України (1994, 2009) (статус — вразливий), до Боннської (Додатки ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій, угоди AEWA. Охороняється у Біосферному заповіднику «Асканія-Нова». Слід оголосити заповідними місця гніздування виду на Керченському півострові, а в «Асканії-Нові» посилити гетерозиготність напіввільної популяції через обмін птахів з зоопарків. Досягнуто розмноження та розведення у спеціально створених умовах. У Біосферному заповіднику «Асканія-Нова» створено штучну популяцію, яка є центром відновлення виду в Україні. За період 1983—2000 рр. у природу випущено понад 3400 ос. Розроблено технологію штучного розведення.

Примітки[ред.ред. код]

  1. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

Джерела[ред.ред. код]

  • Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К.: 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х
  • Лисенко В. І. Огар // Червона книга України. Тваринний світ / під ред. І. А. Акімова. — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — С. 409.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Фауна Украины. Т. 5. Птицы. Вып. 3. Гусеобразные / Лысенко В. И. — К.: Наукова думка, 1991. — 208 с.