Дерихвіст степовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дерихвіст степовий
Naumann Glareola pratincola Glareola nordmanni.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Amimalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Дерихвостові (Glareolidae)
Рід: Дерихвіст (Glareola)
Вид: Дерихвіст степовий
Біноміальна назва
Glareola nordmanni
Nordmann, 1842
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Glareola nordmanni
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Glareola nordmanni

Дерихвіст степовий (Glareola nordmanni) — птах ряду Сивкоподібні (Charadriiformes), один з видів політипного роду; один з 2-х видів у фауні України. В Україні гніздовий, перелітний птах.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Невеликий (розміром з дрозда) птах. Довжина тіла — 23—26 см, маса тіла — 87—105 г. У дорослого птаха у шлюбному вбранні верх голови, шия, воло, спина і верх крил бурі; горло і передня частина щік кремові, окреслені чорною смугою; груди, черево, надхвістя і підхвістя білі; покривні пера споду крил чорні; махові пера чорно-бурі; хвіст вилоподібний, стернові пера чорно-бурі, дзьоб короткий, чорний, ноги темнобурі. У позашлюбному вбранні пера спини і крил з вузькою невиразною світлою облямівкою; чорна смуга довкола щік і горла нечітка; дзьоб цілком чорний. У молодого птаха забарвлення зверху строкате, пера спини і крил з темними плямами і світлою облямівкою; на перах вола світла облямівка; решта тулуба біла; дзьоб чорний.

Від лучного дерихвоста відрізняється чорним сподом крил і відсутністю білої смужки по краю другорядних махових пер.

Ареал виду та його поширення в Україні[ред.ред. код]

Заселяє степи Євразії. У кінці XIX — на початку ХХ ст. ареал в Україні охоплював узбережжя Чорного та Азовського морів від східних кордонів країни до Дунаю на півночі до Полтавської та Харківської областей. В останні два десятиріччя ХХ ст. відомі лише поодинокі випадки гніздування окремих пар на півдні України.

Чисельність і причини її зміни[ред.ред. код]

Світова популяція оцінюється 29—45 тис. ос. В Європі гніздиться 2,5—5,1 тис. пар, що становить 25—49% світової популяції [1]. В Україні, в 1980–1990 рр. буди відомі лише поодинокі випадки гніздування окремих пар і невеличких груп чисельністю 3–5 пар на узбережжі Тилігульського та Куяльницького лиманів, Чорноморському біосферному заповіднику, на острові Бірючому, в північній частині Арабатської стрілки, в Криму на узбережжі Сивашу, на узбережжі Молочного лиману, в Північному Приазов'ї. Максимальна чисельність виду (32 птаха) була зареєстрована в 1990 р. в околицях м. Новоазовська Донецької області (основа Кривої коси). Падіння чисельності виду відбувається за рахунок трансформації гніздових біотопів внаслідок меліорації земель, випасання худоби та рекреаційного освоєння.

Особливості біології[ред.ред. код]

Перелітний птах. У місцях гніздування з'являється у квітні — травні. Переважно займає низовинні узбережжя морських заток, лиманів, солоних та прісних озер, гирлові зони річок з розрідженою невисокою рослинністю. Оселяється колоніями. Гніздо являє собою ямку у ґрунті. У кладці від 1 до 4 яєць, частіше 3. Перші кладки з'являються у червні. Термін насиджування − 21 день. Молодь починає літати у віці 27–30 діб. До місць зимівлі відлітає у вересні. За біологією схожий на дерихвоста лучного, з яким утворює спільні колонії. Живиться комахами.

Охорона[ред.ред. код]

Включено до Червоної книги України (1994, 2009), статус − зникаючий; Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій, угоди AEWA. Охороняється в Дунайському та Чорноморському біосферному заповіднику, в Азово-Сиваському НПП та РЛП «Меотида».

Посилання[ред.ред. код]

  1. * BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. − Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. − 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12)

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • * Фауна Украины. Т. 4. Птахи. Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / О. Б. Кістяківський. — К: Вид-во АН УРСР, 1957. — 432 с.