Гірнича промисловість Норвегії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гірнича промисловість Норвегії.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Велику роль в економіці Норвегії відіграє видобуток нафти і газу на шельфі Північного моря. Важливою підгалуззю гірничої промисловості є видобуток металічної сировини: руд заліза, титану, молібдену, міді, цинку, а також піриту (див. табл. 1). Розвиток гірн. промисловості пов'язаний г.ч. зі становленням електрометалургії і електрохімії. Норвегія виробляє алюміній, феросплави, нікель, цинк, титан, важку воду. У 1996 в Норвегії було видобуто 758,7 тис. т ільменіту. Норвегія виробила значну кількість титану (708 тис. т) — металу, значення якого зростає, цинку (41,4 тис. т) і свинцю (7,2 тис. т), а також невелику кількість золота і срібла. Важливу роль відіграє зовн. торгівля. Гол. статті експорту — продукція нафтодобувної і нафтохімічної промисловості, електрохімії, електрометалургії. Основними зовнішньоторговельні партнери — Велика Британія, Швеція та ФРН.

Таблиця 1. — Динаміка видобутку і виробництва основних мінеральних продуктів в Норвегії, т*

Продукт

1999

2000

2001

Чорні метали

Нікелеві концентрати, 12% Ni

25000

17000

22799

Залізорудні концентрати

534000

470000

384000

Індустріальні мінерали

Ільменіт

580000

-

-

Кварц

460000

460000

465000

Олівін

3200 000

3600 000

3200 000

Графіт

7580

9000

9000

Цемент

1658 000

1620 000

1440 000

Кальцити

1840 000

2030 000

1770 000

Металургійне виробництво

Кремній металічний

153000

-

-

Пиловидний SiO2

132000

-

-

FeSi

354000

-

-

Алюміній первинний

952000

-

-

Енергетичні мінерали

Вугілля

404000

630000

1890 000

Нафта, тис.т.

150000

158625

163100

Природний газ, млн м³

48200

53100

57465

Окремі галузі[ред. | ред. код]

Нафтогазова промисловість[ред. | ред. код]

Див. Нафтогазова промисловість Норвегії

Норвегія — найбільший у Європі постачальник нафти і газу до країн континенту. Видобуток нафти в Норвегія почався в 1971, газу — в 1972. Основний район видобутку нафти у 1990-х рр. — родовише Екофіск, розташоване в Північному морі, приблизно за 270 км від узбережжя на глибині 72 м. Навколо родовища Екофіск на глибинах, що не перевищують 80 м, на відстанях до 80 км від Екофіска відкриті і введені в експлуатацію ще 6 родовищ. Всі ці родовища утворюють великий нафтогазодобувний комплекс, де встановлено 18 великих платформ. Нафта високоякісна, з низьким вмістом сірки (макс. 0,2%), густина бл. 850 кг/м3. Нафта і газ з всього комплексу прямують по трубопроводах в залізобетонний резервуар місткістю 135 тис. т, встановлений на дні моря. З резервуару нафта по підводному трубопроводу протяжністю 354 км і діаметром 860 мм транспортується у Велику Британію, а газ по трубопроводу діаметром 914 мм і протяжністю 441 км — до Німеччини. Видобутком нафти займаються понад 17 тис. норвежців.

Вугілля[ред. | ред. код]

Видобуток кам'яного вугілля в Норвегії почалася на архіпелазі Шпіцберґен на поч. XX ст., г.ч. за участю закордонного капіталу (американського, російського, шведського, нідерландського). Основні райони розробки: Лонгїр, Ян-Майєн-Фьорд, Баренцбурґ, Грумант-Сіті, Гора Піраміда. Родовища розкриті шахтами і штольнями. Управління покрівлею — повним обваленням.

Російська вугільна компанія планує повторно відкрити рудник Ґрумант (Grumant), що 20 км від Longyearbyen, який був закритий в 1960.

Залізорудна промисловість[ред. | ред. код]

Видобуток залізної руд в Норвегії почався в кін. XVI ст. районі Арендала на південно-східному узбережжі. Однак, рудники припинили свою роботу до 70-х рр. XIX ст. З 50-х рр. XX ст. видобуток залізної руд знову активізувався. Руду із вмістом 34% заліза добувають на кар'єрах «Ертванн», «Вестеролі», «Стенсуннстьєрн» і «Ертфьєлл» і збагачують на ф-ці в Гульсмедвіку з одержанням концентрату із вмістом Fe 64% і Р 0,014%. Система розробки на кар'єрах — транспортна з зовнішніми відвалами. Для бурових робіт на уступах висотою 12-15 м застосовують бурові шарошкові верстати, для навантаження руди — екскаватори і фронтальні навантажувачі. Транспортують руду самоскидами.

У 1995 Норвегія виробляла 1,3 млн т залізорудного концентрату, переважно з рудників Варангегра в Кіркенесі біля кордону з Росією. Інший великий рудник в районі Рана забезпечує сусідній великий сталеплавильний комбінат в місті Му.

Видобуток титану[ред. | ред. код]

Ільменітові руди, багаті діоксидом титану, добувають відкритим способом г.ч. в районі Егерсунна на руднику «Титанія» (родовище Тельнес), найбільшому в Західній Європі. Ільменітові руди кар'єра «Кодал» і ш. «Рьодсанн» збагачуються у Фредерікстаді.


Видобуток руд кольорових металів[ред. | ред. код]

Видобуток руд кольорових металів почався у XVII ст. Сьогодні в країні діють бл. 10 великих підприємств з видобутку мідно-цинкових руд (9 копалень підземні), найбільші з яких — «Оркла» на родов. Льоккен, «Сулітьєльма» на родов. Сулітьєльма, «Гронг» на родов. Йома, «Тверфьєллєт» на родовище Ерхінн, «Блейквасслі» на однойменному родовищі. Виробництво металічного цинку здійснюється на підприємстві компанії «Nozzine» в Одді (проектна потужність 85 тис. т цинку і 200 т кадмію в рік).

Нікель отримують з поліметалічних руд шахти «Брюванн» (родовище Брюванн) і кар'єру «Титанія» (родовище Тельнес). Мідь і нікель виплавляють на заводі в Крістіансанні. На цьому підприємстві отримують також невелику кількість дорогоцінних і рідкісних металів (платина, паладій, золото, срібло, іридій, родій, селен).

В кінці XX ст. мідь добувається в основному на крайній півночі. У 1995 було видобуто 7,4 тис. т міді.

Магній. Важливою підгалуззю гірничої промисловості Норвегії є виробництво магнію. Сировина, — доломіт, — добувається підземним способом на півночі країни (родовищі Белланік і Хаммефест), хлорид магнію імпортується з Німеччини, його також отримують з морської води.

Алюміній. Норвегія на кінець XX ст. займає одне з провідних у світі місць по випуску алюмінію, проте сировина для його виробництва імпортується (боксити — з Греції, Бразилії, Ґайани, а глинозем — з Ямайки, Австралії, Ґвінеї, Сурінаму).

Молібденові руди добувають на єдиній в Західній Європі молібденовій шахті «Кнабен» на однойменному родовищі, ніобієві руди — на шахті «Сьовьо».

Золото в основному отримують при переробці руд колчеданових родов.

Гірничохімічна сировина[ред. | ред. код]

Гірничохімічна сировина видобувається в Норвегії у невеликих обсягах. Потреба країни а цій сировині задовольняється в основному за рахунок імпорту.

Пірит. На півночі тривалий час розроблялися родовища піритів, з якого вилучали сполуки сірки для хімічної промисловості. Щорічно добувалося декілька сотень тис. тонн піритів, поки на початку 1990-х років це виробництво не було згорнене.

Пірит добувають в основному на 3 шахтах («Тверфьєллєт» родов. Ерхінн, «Фосдален» родовище Малм, «Сулітьєльма» родовище Сулітьєльма) і 2 кар'єрах «Реппарфьорд» родовище Хаммерфест і «Титанія» родовище Тельнес.

Основні компанії, які зайняті розробкою піриту в Норвегії: «А/S Folldal Verk», «А/S Sulitjelma Gruber», «А/S Fosdalens Bergverks», «Killingdal Grubeselskat».

Видобуток нерудної індустріальної сировини[ред. | ред. код]

Норвегія — провідний в Європі продуцент олівінового піску (використовується в основному для форстеритових вогнетривів, формівних сумішей, «опудрювання» шихтових ґранул). Добувають олівін відкритим способом компанії «А/S Olivin» на родовищі Ахейм і «А/S Norddal Olivin» на родовищі Нурдал.

Норвегія займає провідне місце у світі по видобутку нефелінового сієніту. Видобуток ведеться на о. Схьєрньо на півночі Н. Майже весь нефеліновий сієніт експортується (головні імпортери — Нідерланди, Велика Британія, ФРН і Франція. Польовий шпат (мелений і грудковий) в Норвегії виробляють компанії «А/S Norfloat» і «Norsk Feldspat» (1990-і роки).

Родовище пегматитів Гламсланн розробляється відкритим способом. Первинне дроблення — у кар'єрі. Збагачують польовий шпат пінною флотацією і магнітною сепарацією. Польовий шпат експортується у Велику Британію, ФРН, Данію та інші західноєвропейські країни.

Тальк видобувають на шахі «Алтенмарк», родовище Гудбрансдален-Вальє (поблизу Квама). Експортери тальку — Велика Британія, Нідерланди, Швеція і ФРН.

Графіт[ред. | ред. код]

Видобуток графіту ведуть на о. Сенья. Із збагаченої фракції отримують графітовий концентрат із вмістом графіту 88-90%. Основний обсяг продукції експортується у Велику Британію, ФРН і США.

Цементна сировина і вапняк — найважливіші неметалічні корисні копалини Норвегії. Потребу в нерудних будівельних матеріалах Норвегія задовольняє в основному за рахунок власної мінерально-сировинної бази (крім гіпсу і каоліну, які імпортуються). Вапняк добуває компанія «А/S Norcem» відкритим способом на родовищі Слемместад і Дален. Компанія «Norsk Hydro» добуває вапняк на шахті «Кірхолт» поблизу Порсгрунна. Компанія «А/S Fran-zefoss Bruk» добуває карбонатні породи підземним способом. Крім того, добувають щебінь для бетону, мармур (родов. мармуру Люнґстад розробляється на крихту відкритим способом).

У Норвегії в 1996 було вироблено 1,6 млн т цементної сировини. У 2001 р. було видобуто 4.3 млн т вапняку, кварцу і кварциту — 1.3 млн т.

Інші корисні копалини[ред. | ред. код]

Ведуться розробки родовищ будівельного каменя, в тому числі граніту і мармуру.

Наукові установи. Підготовка кадрів[ред. | ред. код]

Основні дослідження в галузі гірничої справи здійснює Королівська рада з наукових і промислових досліджень (заснована в 1946). Державні Інститути знаходяться у веденні Міністерства промисловості Норвегії.

Найбільші з них: Геологіччний інститут (1858), Інститут сейсмології (1968), Геофізична комісія при норвезькому метеорологічному інституті (1917). Особливе значення має норвезький Полярний інститут (1948), що має світову популярність. Основний напрям його робіт — геологія і геофізичні дослідження в полярних частинах Норвегії, в тому числі на архіпелазі Шпіцберген.

Освіта в галузі геології і гірничої справи в Норвегії зосереджена в університетах, а також в коледжах та інститутах при університетах. Конґсберґське гірниче училище засноване в 1758. Гірничих інженерів і інженерів-металургів готує Технологічний інститут при університеті в Тронхеймі (1900) на факультеті гірничої справи і металургії. Спеціальне геолргічне відділення, що випускає геологів, є в університеті в Тромсьо (1968) в складі біологічно-геологічного ф-акультету. У університетах Бергена (1948) на і в Осло на (1811) готують геологів.

Основні періодичні видання в галузі геології і гірничої справи: «Norsk geologisk tidsskrift» (з 1905), «Geofysiske pablika-sjoner» (з 1920), «Bergverks-nytt. Populeert fagskrift for norske bergmenn» (з 1954), «Yernindustri» (з 1956).

Контактна інформація[ред. | ред. код]

Norway. Geological Survey of Norway, Box 3006 Lade, N-7002 Trondheim; Phone: +47-73-904011; Fax: +47-73-921620; E-mail: ngu@ngu.no, http://www.ngu.no/ Department of Geology, Norwegian Institute of Technology, 7034 NTH, Trondheim. PETRAD-International Program for Petroleum Management and Administration, c/o Norwegian Petroleum Directorate, P.O. Box 600, N-4003 Stavanger; Phone: +47-51-876000; Fax: +47-51-876428; E-mail: petrad@petrad.no ; http://www.petrad.no/ Norwegian Petroleum Directrate, Professor Olav Hanssens vei 10, P.O. Box 600, N-4003 Stavanger; Phone: +47-51-876000; Fax: +47-51-551571/871935; E-mail: postboks@npd.no ; http://www.npd.no/ Norwegian Geotechnical Institute, Sognsveien 72, P.O. Box 3930, Ullevaal Hageby, N-0806 Oslo; Phone: +47-22023000; Fax: +47-22230448; E-mail: ngi@ngi.no ; http://www.ngi.no/

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.