Біличі (Старосамбірський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Біличі
Bilychi ssambor gerb.png Bilychi ssambor prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Старосамбірський район
Рада/громада Білицька сільська рада
Код КОАТУУ 4625180201
Основні дані
Засноване 1437
Населення 1412
Площа 3,86 км²
Густота населення 365,8 осіб/км²
Поштовий індекс 82070
Телефонний код +380 3238
Географічні дані
Географічні координати 49°27′12″ пн. ш. 22°51′50″ сх. д. / 49.45333° пн. ш. 22.86389° сх. д. / 49.45333; 22.86389Координати: 49°27′12″ пн. ш. 22°51′50″ сх. д. / 49.45333° пн. ш. 22.86389° сх. д. / 49.45333; 22.86389
Середня висота
над рівнем моря
494 м
Водойми р. Яблунька, р. Білич
Відстань до
обласного центру
100 км
Відстань до
районного центру
17 км
Найближча залізнична станція Старий Самбір
Відстань до
залізничної станції
17 км
Місцева влада
Адреса ради 82070, Львівська обл., Старосамбірський р-н, с. Біличі, тел. 62-5-12
Карта
Біличі. Карта розташування: Україна
Біличі
Біличі
Біличі. Карта розташування: Львівська область
Біличі
Біличі
Мапа

Біличі у Вікісховищі?

Бі́личі (пол. Bilicz) — село в Україні, у Старосамбірському районі Львівської області. Населення становить 1412 осіб (2001 р.). Орган місцевого самоврядування — Білицька сільська рада.

Біличі тягнуться зі сходу на схід майже на шість кілометрів, долішня частина лежить над річкою Яблунькою, горішня — над річкою Білич (ліва притока Яблуньки). Село зі всіх боків оточене горами. З півночі розташовані вершини: Ляхів (721 м), Менчиконя (636 м), Свинцір (635 м), з півдня — Свинний (756 м), Кобила (753 м) та інші.

Перша згадка про Біличі відноситься до 1437 р. В давнину це село мало ще назву — Воля Стрільбицька. У 1928 р. тут проживало 1518 осіб, серед яких 44 євреї. Тоді в селі була школа на 2 класи, в якій навчалось коло 100 дітей.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Територія населеного пункту 3696 га., під забудову та присадибні ділянки 343 га., орна земля 269 га, пасовища 250 га, громадські ліси 1427 га.

Заклади охорони здоров'я ФАП, телефон 40151, 40152. Школа початкова, телефон 40303, кількість місць 80 чол.; школа неповна середня, телефон 40146, кількість місць 270 чол. Народний дім на 100 місць. Спортивні майданчики — 2 шт.

Бібліотека № 1, керівник Гомзяк Г. Й. Бібліотека № 2, керівник Паплик Г. М. Відділення зв'язку, керівник Розлуцька Л. М., телефон 40114.

Церква-каплиця Неуст. Матері Божої побудована у 1990 році конфесія УГКЦ.

Церква «Святого Архистратига Михаїла» побудована у 1905 році.

Церква Чудо Арх. Михаїла побудована у 1946 році. Храмові свята: 19 вересня - Чудо Арх. Михаїла та 21 листопада - Собор Арх. Михаїла.

Відстань до районного центру 17 км, до пожежної частини 18 км, лікарні 18 км, до обласного центру 100 км. Дороги з асфальтовим покриттям 8 км, дороги з твердим покриттям 6 км, ґрунтові дороги 1,5 км.

Осередки політичних партій КУН.

23 червня 2012 р. Владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, здійснив душпастирські відвідини парафії с. Біличі. Священик та громада вірних запросили єпископа освятити наріжний камінь під будівництво майбутнього храму. 20 серпня 2017 року відбулося освячення храму[1].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У селі є церква Святого Архистратига Михаїла, збудована 1905 р. Раніше на її місці стояла дерев'яна церква. З давніх часів вона була оточена високими кам'яними мурами з бійницями, які були зведені для захисту від татарських нападів. З часом церква втратила оборонне значення, а верхня частина мурів від старості почала поступово обвалюватися. Селяни вирішили розібрати верхню частину і використати її для фундаментів нової церкви. Коли довкола церкви залишався вже невисокий мур, селяни зрозуміли, що власними руками знищили давню пам'ятку. Було вирішено відновити мур. Але роботи відкладалися з року на рік, так що мур залишився невисоким. Поруч з новою церквою було вирішено звести нову дзвіницю. Коли рили яму для гасіння вапна, в землі знайшли багато безладно розкиданих людських кісток. Можливо, це були останки тих, хто загинув у боротьбі з татарами. Зі східного боку церкви можна побачити застряглий у стіні артилерійський снаряд часів Першої світової війни. Він є мовчазним нагадуванням про те, що церква могла бути зруйнована ще 1914 року.

Персоналії[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • «Визначні місця Старосамбірщини». Альбом, В. І. Шагала, 1976—77 рр.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]