Зовнішня політика Греції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Зовнішня політика Греції базується на наступних принципах[1]:

  • прихильність до стандартів міжнародної законності та дотримання норм міжнародного права;
  • відмова від насильства та прихильність до мирного врегулювання міжнародних конфліктів;
  • прийняття важливості співпраці із міжнародними організаціями;
  • підтримка процедур з просування колективних систем безпеки, співробітництва та мирного врегулювання міжнародних конфліктів;
  • розвиток збалансованої та всебічної регіональної політики, яка базується на принципах плюралізму, гуманізму та демократичних цінностях;
  • боротьба з тероризмом шляхом підтримки спільних міжнародних дій.

Дипломатичні відносини[ред.ред. код]

Дипломатичні відносини Греції:
   рівень посольства
   рівень консульства[2][3]

Греко-українські відносини[ред.ред. код]

Греція визнала незалежну Україну 31 грудня 1991 року. Обидві країни встановили дипломатичні відносини в 1992 році. Греція відкрила посольство в Києві в 1993, генеральні консульства діють у Маріуполі та Одесі[4]. Україна відкрила посольство в Афінах, а з квітня 2004 року діє генеральне консульство в Салоніках[5]. Обидві країни — повноправні члени Організації з безпеки і співробітництва в Європі та Організації Чорноморського економічного співробітництва. Важливий фактор зміцнення дружніх відносин — інтенсивні гуманітарні зв'язки та наявність української громади в Греції та грецької громади в Україні.

Основні проблеми[ред.ред. код]

Проблемними і досі неврегульованими питаннями у зовнішній політиці Греції залишаються Кіпрська та Егейська суперечки з приводу відповідно окупації Кіпру та делімітації Егейського моря з Туреччиною[6], а також Македонське питання через назву, територіальні[7][8] й історико-культурні претензії[9][10] Республіки Македонії.

Кіпрська суперечка викликана турецьким вторгненням 1974 року та окупацією північної частини Кіпру, яка примусово розділила населення, перетворила тисячі греків-кіпріотів на біженців. 15 листопада 1983 року самопроголошена Турецька Республіка Північного Кіпру, визнана тільки Туреччиною, водночас міжнародне співтовариство, зокрема ООН, досі вважає цю цю територію окупованою Туреччиною[11]. Одержавши незалежність від Великої Британії, греки-кіпріоти тричі проводили референдум на предмет приєднання до Греції. Всі три рази в пропорції дев'ять до одного виборці голосували за приєднання. Проте Греція щоразу відмовляла у возз'єднанні, посилаючись на умови договору про незалежність.

Егейська суперечка — основний камінь спотикання у греко-турецьких відносинах від початку 1970-х років. Неврегульованими залишаються питання: делімітації територіальних вод, національного повітряного простору, виняткових економічних зон та використання континентального шельфу, районів польотної інформації (FIR), суперечки з вже демілітаризованого статусу, присвоєного деяким з грецьких островів в цьому районі, турецькі претензії «сірих зон» невизначеного суверенітету над численними незаселеними маленькими острівцями, в першу чергу острів Іміа/Кардак. Водночас Греція в Гельсінкі у грудні 1999 року відігравала активну роль у прийнятті Туреччиною статусу кандидата на вступ в ЄС. 2010 року прем'єр-міністр Туреччини Реджеп Ердоган із кількома міністрами відвідав з офіційним візитом Афіни[12]. Проведені переговори, на думку аналітиків, стали проявом певного потепління у відносинах між державами[13], а голова МЗС Туреччини Ахмет Давутоглу заявив, що турецький уряд працює над створенням «атмосфери психологічних змін» у відносинах між двома країнами[14][15].

Македонське питання особливо гостро постало на початку 1990-х років у відносинах між Грецією та новоствореною Республікою Македонією, яку Греція досі не визнала з кількох причин. По-перше, особливо в перш роки своєї незалежності Республіка Македонія вела активну пропаганду створення незалежної держави не на теренах колишньої югославської республіки, а в межах історичної області Македонії, яка включає частки територій сучасних держав: Сербії, Болгарії та Греції[16]. Столицею такої держави мало б стати грецьке місто Салоніки[17], навіть на банкнота македонського денара зображувала символ Салонік — Левкос Піргос[18]. У столиці Республіки Македонії Скоп'є іменем Александра Великого названо міжнародний аеропорт[19], головна площа міста названа Македонською, де також встановлять колосальний пам'ятник Александру[20]. Загалом македонські історики ставлять під сумнів і грецький характер Стародавньої Македонії[21]. Тому чи не найбільшу стурбованість у Греції викликає переінакшена національна історія Республіки Македонії. Греція наполягає на використанні офіційної назви, визнаної ООН, — Колишня Югославська Республіка Македонія — і блокує вступ Республіки Македонії у ЄС та НАТО.

Євроінтеграція[ред.ред. код]

1961 року Греція стала першою країною, яка не будучи членом ЄЕС, підписала угоду асоціації з ЄЕС. Через двадцять років 1981 року Греція стала членом Європейського Союзу (на той час Європейське Економічне Співтовариство). 1 січня 2000 року Греція прийняла нормативно-правову базу Шенгенської угоди, яке дало право громадянам Греції необмежених поїздок. 1 січня 2001 року Греція приєдналась до економічного валютного союзу, ставши дванадцятим повноправним членом Єврозони.

Греція активно підтримує майбутнє розширення ЄС (за винятком членства Туреччини та Республіки Македонії з наведених вище причин). Зокрема 2010 року Греція висловила підтримку європейській перспективі Сербії[22]. Водночас в листопаді 2010 року Президент Греції Каролос Папуліас в ході візиту в Болгарію наголосив відносно КЮРМ[23]:

Греція підтримає рішення, яке буде відбивати історичну реальність регіону… до тих пір, поки вона (КЮРМ) наполягає на непримиренній своїй позиції, двері НАТО і ЄС будуть для неї закриті, а процедури приєднання до Європейського союзу замороженими…

З приводу асоціації Туреччини Каролос Папуліас у тому самому повідомленні додав[24]:

Кіпрська суперечка глибоко зачіпає греко-турецькі відносини і є основною перешкодою для відносин Європейського Союзу з Туреччиною.

В наслідок парламентських виборів до Греції 2015р. та перемогою лояльних до Росії лівої партії СІРІЗА[25] та значним впливом Росії на Грецію в вигляді значної долі російського капіталу[26][27] загострилося довготривале протистояння як в самій Греції, щодо доречності перебування Греції в єврозоні та доцільності санкцій проти Росії, так і в Європі, щодо суворіших вимог до подальших траншів та реструктуризацій боргів Греції. Наявність самої Греції в Єврозоні також піднімалась в деяких опитуваннях населення в Німеччині, які були здебільшого проти перебування Греції в єврозоні.[28][29]. Багато європейських політиків все ж таки притримуються до єдності Єврозони, розуміючи, що в протистоянні з Росією вихід Греції з Єврозони може послабити Євросоюз в цілому, та бути програшним для Євросоюзу в війні санкцій з Росією..[30][31][32]

Членство в міжнародних організаціях[ред.ред. код]

Греція — один з основних учасників більшості масштабних міжнародних органів, маючи виключно вигідне географічне положення в регіоні, вона користується багатьма дипломатичними, торговельними і політичними вигодами від міжнародної співпраці, зокрема:

Банк міжнародних розрахунків, Організація чорноморського економічного співробітництва, Всесвітня митна організація, Рада Європи, Рада Євро-Атлантичного Співробітництва, Європейський банк реконструкції та розвитку, Європейська економічна комісія ООН, Африканська економічна комісія ООН (асоціація), Латино-Американська і Карибська економічна комісія ООН, Європейський інвестиційний банк, Економічний і Валютний Союз ЄС, Європейський Союз, Продовольча та сільськогосподарська організація ООН, МАГАТЕ, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна організація цивільної авіації, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародне енергетичне агентство, Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародна організація праці, Міжнародний валютний фонд, Міжнародна морська організація, Інтерпол, Міжнародний олімпійський комітет, Міжнародна організація з міграції, Міжнародна Організація зі Стандартизації, НАТО, Організація економічного співробітництва і розвитку, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Організація Об'єднаних Націй, Рада Безпеки ООН, Конференція ООН з торгівлі та розвитку, ЮНЕСКО, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, Західноєвропейський союз, Всесвітня організація охорони здоров'я, Всесвітня метеорологічна організація, Всесвітня організація інтелектуальної власності.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Внешняя политика — Посольство Греции в Москве
  2. У Скоп'є, Республіка Македонія, діє офіс взаємодії
  3. Греція представлена в решті країн або через паралельну акредитацію посольств, або через посольство іншої країни-члена ЄС
  4. Диппредставництва Греції в Україні
  5. Ukrainian embassy in Athens
  6. Foreign Policy — Turkey — Міністерство закордонних справ Греції
  7. The Macedonian Question Today
  8. Documentation for the Letter to President Barack Obama — Macedonia-Evidence
  9. Maria Nystazopoulou - Pelekidou — The "Macedonian Question"
  10. Macedonia's great Alexander statue vexes Greece
  11. According to the United Nations Security Council Resolutions 550 and 541. Un.org. Архів оригіналу за 2012-08-31. Процитовано 2009-03-27. 
  12. Премьер-министр Турции прилетел в Афины
  13. Анкара и Афины идут навстречу друг другу — euronews
  14. Визит премьер-министра Турции в Грецию оценивается как исторический
  15. Анкара поддержит курс на урегулирование кипрской проблемы
  16. Підручник з історії для учнів 8 класу в Республіці Македонії, мапа держави Македонії
  17. Propaganda postcard published in Skopje
  18. 1 македонський денар із зображенням Левкос Піргос
  19. Назва аеропорту на офіційній сторінці
  20. Alexander the Great's Statue Stirs Balkan Passions
  21. Maria Nystazopoulou - Pelekidou. The "Macedonian Question".
  22. "Греция поддерживает европейскую перспективу Сербии"
  23. К. Папульяс по вопросу БЮРМ — ana-mpa
  24. Papoulias on FYROM issue
  25. Парламентські вибори в Греції виграла проросійська партія — Eurointegration.com.ua
  26. Греция идет на сближение с Россией — Іnosmi.ru
  27. Путин обсудил с Ципрасом оказание финансовой помощи Греции — Lenta.ru
  28. Греція провалила переговори з кредиторами — Eurointegration.com.ua
  29. 58% німців хочуть, щоб Греція залишила єврозону - опитування — Eurointegration.com.ua
  30. Потрібно зберегти Грецію в єврозоні - Олланд — Eurointegration.com.ua
  31. Німеччина хоче зберегти Грецію в єврозоні — Eurointegration.com.ua
  32. Мартін Шульц пообіцяв не допустити виходу Афін з єврозони — UAZI.com

Посилання[ред.ред. код]