Населення Греції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Греції
Шаблон:Alt
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 10,775 млн осіб
Густота 85,0 особи/км²
Природний приріст -0,01 ‰
Народжуваність 8,66 ‰
Смертність 11,09 ‰
Середня тривалість життя 80,43 року
 • чоловіків 77,83 року
 • жінок 83,2 року
Смертність немовлят 4,7 ‰
Коефіцієнт міграції 2,32 ‰
Вікова структура
до 14 років 14,01 %
15–64 років 65,53 %
старіші за 65 років 20,46 %
Статева структура
загалом 0,96 чол./жін.
при народженні 1,06 чол./жін.
до 15 років 1,06 чол./жін.
у віці 15–64 років 0,96 чол./жін.
після 65 років 0,78 чол./жін.
Етнічні групи
Нація греки
Найбільший етнос греки
Мови
Офіційна грецька
Також у побуті англійська, французька

Населення Греції. Чисельність населення країни 2015 року становила 10,775 млн осіб (83-тє місце у світі)[1]. Чисельність греків стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 8,66 ‰ (214-те місце у світі), смертність — 11,09 ‰ (32-ге місце у світі), природний приріст — -0,01 % (199-те місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Греції, станом на 2015 рік, дорівнює 8,66 ‰ (214-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,42 дитини на одну жінку (210-те місце у світі)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 31,2 року (оцінка на 2010 рік)[1].

Смертність у Греції 2015 року становила 11,09 ‰ (32-ге місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,01 % (депопуляція) (199-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Греції, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Греції становить 44,2 року (8-ме місце у світі): для чоловіків — 43,1, для жінок — 45,3 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 80,43 року (34-те місце у світі), для чоловіків — 77,83 року, для жінок — 83,2 року[1].

Вікова структура населення Греції, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 14,01 % (777 647 чоловіків, 732 137 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 9,72 % (534 855 чоловіків, 512 183 жінки);
  • дорослі віком 25-54 роки — 42,97 % (2 306 832 чоловіка, 2 323 787 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 12,84 % (679 033 чоловіка, 704 833 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 20,46 % (964 736 чоловіків, 1 239 600 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,8; коефіцієнт розлучуваності — 1,2; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 25[2][3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 33 роки, жінки — 29,9 року, загалом — 31,5 року (дані за 2014 рік)[4].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 85,0 особи/км² (122-ге місце у світі)[1]. Третина населення країни мешкає в Афінах та навколо них. Загалом досить розріджене й нерівномірне населення території розбавлене невеликими міськими центрами й агломераціями.

Греція поділена на 13 периферій. У таблиці нижче подаються кількісні показники населення для деяких з них станом на 2008 рік:

Периферія Населення (тис. осіб)
Егейські острови 508,807
Центральна Греція 4591,568
Крит 601,131
Епір 353,820
Іонічні острови 212,984
Македонія 2424,765
Пелопоннес 1155,019
Фессалія 753,888
Фракія 362,038
Всього 10 964 020

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Греції

Греція високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 78 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,47 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Афіни (столиця) — 3,052 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Шаблон:Найбільші міста Греції

Міграції[ред.ред. код]

Кількість іноземних громадян в Греції за країнами

Річний рівень імміграції 2015 року становив 2,32 ‰ (44-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Іммігранти[ред.ред. код]

З початку 1990-их років у Греції з'явилося багато іммігрантів і їхня кількість має тенденцію постійно зростати. Перепис населення 2001 року показав, що на той час у країні проживало 797 091 іноземців, що становило 6.95 % загальної кількості населення, тоді як число іммігрантів у 1990 становило 142 367 осіб[5][6]. Більшість з них прибули у Греції із сусідніх країн. Станом на 2006 рік із всього населення країни, що дорівнювало 11 148 533 осіб, 695 979 були іммігрантами (6,24 %)[7][8].

23 грудня 2009 року на засіданні уряду Греції «Kάπα Research» оприлюднила результати опитування серед 1 280 греків та 530 іммігрантів, які мешкають у Греції[9]. 51,6 % греків відповіли, що іммігранти для Греції становлять «загрозу», 30,6 % — вважають іноземців «шансом для Греції», а 17,8 % відмовчувалися на дане питання. На запитання «Чи достатньо іноземців проживає в Греції?» 79,3 % респондентів відповіли «дуже багато», 18,6 % — «достатньо, але не дуже багато», і 1,6 % заявили, що «іноземців в Греції не так вже й багато». Зрештою на питання «Як впливають іноземці на економіку Греції» 57,5 % греків вважають, що «іноземці забирають роботу у місцевих жителів, зменшують зарплати і збільшують безробіття на ринку праці», а 34,3 % греків впевнені, що «іноземці вносять серйозний внесок в економіку країни»[10].

За даними грецької поліції, 2010 року значно зросла частка турецьких нелегальних мігрантів, кількість їх арештів зокрема в номі Еврос зросла до 371.94 % у порівнянні із 2009 роком. З січня по вересень 2010 року на кордоні із Туреччиною при переправі суходолом затримано 31 219 осіб, в той час як у відповідний період 2009 року 6 615 осіб[11].

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 9,1 тис. біженців з Сирії, 5,4 тис. з (Танзанії), 5,22 тис. з Афганістану. Близько 1,02 млн біженців дістались країни морем впродовж 2015—2016 років[1].

У країні перебуває 198 осіб без громадянства[1].

Греція є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[12].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2001 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
греки
  
93%
іноземці
  
7%
Докладніше: Народи Греції

Головні етноси країни: греки — 93 %, іноземці — 7 % населення (перепис 2001 року)[1]. Грецький уряд не відокремлює національності від громадянства, тому ці дані репрезентують саме останнє.

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Греції

Українці в Греції — переважно етнічні греки, представники четвертої хвилі еміграції, іммігранти останніх років — здебільшого трудові мігранти. Згідно з офіційною статистикою їхня чисельність становить 19 785 осіб, проте за неофіційною статистикою українська діаспора Греції становить близько 30 тис. осіб[13]. Більшість українців проживають у великих містах — Афіни, Пірей, Салоніки, Патри, а також на островах Крит, Евбея, Закінф, Керкіра та на островах архіпелагу Додеканес із центром на острові Родос.

Мови[ред.ред. код]

Мови Греції (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
грецька
  
98%
англійська
  
1%
французька
  
1%
Докладніше: Мови Греції

Офіційна мова[14]: грецька — розмовляє 99 % населення країни. Інші поширені мови: англійська і французька — 1 %. Греція, як член Ради Європи, не підписала Європейську хартію регіональних мов[15].

Грецька мова[ред.ред. код]

Окрім сучасної літературної новогрецької мови, на території Греції вживаються різні діалекти грецької. Також є певна кількість мовних меншин, які є головно двомовними, проте за національністю ідентифікують себе як греки. Найпоширенішими діалектами є[16]:

Діалект Носії Кількість мовців
(тис. осіб)
Регіон
Новогрецька мова
Критський Критяни 600,0 Крит
Маніотський Маніоти 25,0 Мані (південний Пелопоннес)
Понтійський Понтійці 200,0 Македонія
Караканський Каракачани 80,0 Центральна Греція, Фессалія, Епір
Цаконський Цаконці 1,2 Цаконія (східний Пелопоннес)
Інші мови
Турецька Мусульмани Фракії (турки, помаки і цигани) 128,4[16] Фракія
Арванітська Арваніти 30,0-140,0 Аттика, південна Евбея, Беотія, Пелопоннес
Ароманська, Меглено-романська Аромуни, мегленорумуни 40,0-200,0 Епір, Фессалія, Західна Македонія
Болгарська Помаки 35,0 Фракія
Циганська Цигани 40,0-160,0 головно у Фракії
Македонська Македонці 1,0-3,0 Македонія

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Греції (2015 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
православні
  
98%
мусульмани
  
1.3%
інші
  
0.7%
Докладніше: Релігія в Греції

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: грецьке православ'я (державна релігія) — 98 %, іслам — 1,3 %, інші — 0,7 % (станом на 2015 рік)[1].

Серед усіх релігійних конфесій у Греції домінує Грецька православна церква, а православ'я визнане панівною релігією Конституцією Греції, яка водночас гарантує свободу віросповідання для всіх громадян.

Грецька національна статистична служба не веде офіційну статистику щодо релігійної приналежності громадян, проте за оцінками Державного департаменту, 98 % громадян ідентифікують себе православними[17]. За даними соціологічного дослідження Євростату у 2005 році, 81 % греків відповіли, що вірять в Бога, що є третім показником серед країн-членів ЄС, поступаючись тільки Мальті та Кіпру.

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Греції

Рівень письменності 2015 року становив 97,7 % дорослого населення (віком від 15 років): 98,5 % — серед чоловіків, 96,9 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 4,1 % ВВП країни, станом на 2005 рік (111-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 17 років, для хлопців — до 17 років, для дівчат — до 17 років (станом на 2013 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 4,8 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 8,1 % ВВП країни (32-ге місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 4,7 ‰ (178-ме місце у світі); хлопчиків — 5,16 ‰, дівчаток — 4,22 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 3 випадків на 100 тис. народжень (183-тє місце у світі)[1].

Греція входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15-49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 25,1 % (96-те місце у світі)[1].

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 99,2 %, в сільській місцевості — 98,1 %, загалом по країні — 99 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 56,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 22,8 %; частка осіб похилого віку — 33,4 %, або 3 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2014 року перебувало 36 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 1,7 %, верхній дециль — 26,7 % (станом на 2015 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 7,202 млн унікальних інтернет-користувачів (56-те місце у світі), що становило 66,8 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 4,832 млн осіб (87-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 12,6 %; промисловість і будівництво — 15 %; сфера послуг — 72,4 % (станом на 2015 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 25 % працездатного населення, 2014 року — 26,5 % (178-ме місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 52,4 %, серед юнаків — 47,4 %, серед дівчат — 58,1 % (3-тє місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Ворота Європи для канабісу й героїну з Близького Сходу і Південно-Західної Азії; постачальник прекурсорів із заходу на схід; незначний транзит і внутрішнє споживання південноамериканського кокаїну; відмивання грошей отриманих незаконним шляхом організованими кримінальними угрупованнями[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Греції докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[18][19].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,78 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Греції
Рік Населення Зміна
1950 7 554 000
1955 7 966 000 +5.5%
1960 8 334 000 +4.6%
1965 8 551 000 +2.6%
1970 8 793 000 +2.8%
1975 9 047 000 +2.9%
1980 9 643 000 +6.6%
1985 9 934 000 +3.0%
1990 10 161 000 +2.3%
1995 10 635 000 +4.7%
2000 10 918 000 +2.7%
2005 11 104 000 +1.7%
2010 11 290 000 +1.7%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[20]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Переписи населення Греції
Рік Населення Зміна
1971 8 768 372
1981 9 739 589 +11.1%
1991 10 259 900 +5.3%
2001 10 964 020 +6.9%
2011

Останні переписи населення у Греції відбулися 2001 і 2011 року[21].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау (англ.) Greece // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Marriages and crude marriage rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  3. (англ.) Divorces and crude divorce rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  4. (англ.) Marriage indicators — Eurostat, European Commission, 10 August 2016.
  5. (гр.) [1.pdf Πληθυσμός Ελληνικής και ξένης υπηκοότητας] ((гр.)). www.statistics.gr. Процитовано 2008-08-27. 
  6. (англ.) [1.pdf Foreign population by citizenship and sex - 1.1.1990] ((англ.)). www.statistics.gr. Процитовано 2008-08-27. 
  7. (гр.) [1.pdf Υπολογιζόμενος πληθυσμός στο μέσο των ετών 1991-2006] ((гр.)). www.statistics.gr. Процитовано 2008-08-27. 
  8. (англ.) [1.pdf Usually resident population by citizenship] (English). www.statistics.gr. Процитовано 2008-08-27. 
  9. (гр.) «Kάπα Research».
  10. (рос.) Что думают греки об иностранцах.
  11. (англ.) Police data on illegal migrantsana-mpa.
  12. (англ.) International Organization for Migration.
  13. Українська громада Греції. — Мінстерство закордонних справ України.
  14. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  15. (англ.) European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories.
  16. а б (англ.) Languages of Greece. Ethnologue. Архів оригіналу за 7 червня 2012 року. Процитовано 2008-08-28. 
  17. (рос.) Релігія в Греції
  18. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  19. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.
  20. (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2012 Revision.
  21. (гр.) Δείτε τη Διοικητική Διαίρεση. Hellenic Interior Ministry. www.ypes.gr. Архів оригіналу за 2012-03-17. Процитовано 2009-09-09. 

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]