Карл Шварцшильд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл Шварцшильд
нім. Karl Schwarzschild
Schwarzschild.jpg
Народився 9 жовтня 1873(1873-10-09)
Франкфурт-на-Майні
Помер 11 травня 1916(1916-05-11) (42 роки)
Потсдам, Провінція Бранденбург, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1]
Громадянство Німеччина Німеччина
Національність єврей
Alma mater Мюнхенський університет
Страсбурзький університет
Галузь наукових інтересів астрофізика
Заклад Геттінгенський університет
Берлінський університет,
Вчене звання професор
Науковий керівник Гуґо фон Зелігер
Відомий завдяки: основоположник астрофізики
Діти Мартин Швардшильд


CMNS: Карл Шварцшильд на Вікісховищі

Карл Шварцшильд (нім. Karl Schwarzschild; 9 жовтня 1873(18731009) — 11 травня 1916) — німецький фізик та астроном, член Берлінської АН (1912). Батько астрофізика Мартина Шварцшильда.

Наукова біографія[ред.ред. код]

Народився у Франкфурті-на-Майні. Освіту здобув у Страсбурзькому і Мюнхенському університетах. Працював у Віденській (1896–1899) і Мюнхенській (1899–1900) обсерваторіях. У 1901–1909 — професор Геттінгенського університету, в 1909–1916 — директор Потсдамської астрофізичної обсерваторії, з 1912 — професор Берлінського університету.

Шварцшильд є одним з основоположників теоретичної астрофізики, ним виконані фундаментальні піонерські дослідження з теорії зоряних атмосфер і теорії внутрішньої будови зірок; не менш важливі його роботи в галузі практичної астрофізики, зоряної динаміки, а також з теорії відносності. В період перебування в Геттінгенському університеті заклав основи точної фотографічної фотометрії — розробив ряд методів і пристосувань, що дозволяло робити точні оцінки блиску зірок за фотографіями, емпірично встановив закон, що зв'язує почорніння на фотопластинці з часом експозиції (закон Шварцшильда). У 1910–1912 склав точний каталог фотографічних зоряних величин 3500 зірок («Геттінгенська актинометрія»), який у поєднанні з візуальними фотометричними каталогами послужив основою для найважливіших зоряно-статистичних робіт з оцінки температур зірок і відстаней до них. Вперше встановив нуль-пункт шкали фотографічних зоряних величин, пов'язав цю шкалу з візуальною. У 1907 запропонував закон еліпсоїдального розподілу швидкостей зірок у Галактиці для пояснення їхніх спостережуваних систематичних рухів. Теорія Шварцшильда, що стала альтернативою теорії двох потоків Я. К. Каптейна, отримала підтвердження в рамках теорії обертання Галактики. У 1910–1912 сформулював загальні інтегральні рівняння зоряної статистики, що зв'язують абсолютні і видимі характеристики зірок з просторовою щільністю зірок; дав загальне повне рішення цих рівнянь. У 1906 ввів концепцію променистої рівноваги зоряної атмосфери, згідно з якою перенесення енергії в атмосфері здійснюється в основному випромінюванням, при цьому конвективний перенос зневажливо малий. Створив математичну теорію променистої рівноваги і розробив відповідну модель будови зоряної атмосфери. Ряд важливих результатів отримано Шварцшильдом і при вирішенні окремих астрофізичних питань. Так, наприклад, в 1899 він виявив, що зміни блиску цефеїд супроводжуються змінами ефективної температури, в 1911 пояснив розподіл яскравості в хвості комети Галлея 1910 механізмом флуоресцентного світіння молекул в хвостах комет. Вперше отримав (1916) точне рішення рівнянь Ейнштейна, що виражають узагальнений закон всесвітнього тяжіння для статичного сферично симетричного випадку. Розглянув рух частинок і світла в сильному полі тяжіння. Знайшов вираз для критичного, так званого гравітаційного, радіуса тіла (шварцшільдовський радіус).

Публікації[ред.ред. код]

Теорія відносності
Інші роботи
Англійські переклади

Відзнаки і пам'ять[ред.ред. код]

На честь Карла Шварцшильда були названі

Німецьке астрономічне товариство (Astronomische Gesellschaft) з 1959 щорічно присуджує медаль Карла Шварцшильда, першим лауреатом якої став його син Мартин.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]