Карл Шварцшильд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл Шварцшильд
нім. Karl Schwarzschild
Schwarzschild.jpg
Народився 9 жовтня 1873(1873-10-09)
Франкфурт-на-Майні
Помер 11 травня 1916(1916-05-11) (42 роки)
Потсдам, Провінція Бранденбург, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1]
Громадянство Німеччина Німеччина
Національність єврей
Alma mater Мюнхенський університет
Страсбурзький університет
Галузь наукових інтересів астрофізика
Заклад Геттінгенський університет
Берлінський університет,
Вчене звання професор
Науковий керівник Гуґо фон Зелігер
Член Прусська академія наук і Леопольдина
Відомий завдяки: основоположник астрофізики
Діти Мартин Швардшильд

CMNS: Карл Шварцшильд на Вікісховищі

Карл Шварцшильд (нім. Karl Schwarzschild; 9 жовтня 1873(18731009) — 11 травня 1916) — німецький фізик та астроном, член Берлінської АН (1912). Батько астрофізика Мартина Шварцшильда.

Наукова біографія[ред.ред. код]

Народився у Франкфурті-на-Майні. Освіту здобув у Страсбурзькому і Мюнхенському університетах. Працював у Віденській (1896–1899) і Мюнхенській (1899–1900) обсерваторіях. У 1901–1909 — професор Геттінгенського університету, в 1909–1916 — директор Потсдамської астрофізичної обсерваторії, з 1912 — професор Берлінського університету.

Шварцшильд є одним з основоположників теоретичної астрофізики, ним виконані фундаментальні піонерські дослідження з теорії зоряних атмосфер і теорії внутрішньої будови зірок; не менш важливі його роботи в галузі практичної астрофізики, зоряної динаміки, а також з теорії відносності. В період перебування в Геттінгенському університеті заклав основи точної фотографічної фотометрії — розробив ряд методів і пристосувань, що дозволяло робити точні оцінки блиску зірок за фотографіями, емпірично встановив закон, що зв'язує почорніння на фотопластинці з часом експозиції (закон Шварцшильда). У 1910–1912 склав точний каталог фотографічних зоряних величин 3500 зірок («Геттінгенська актинометрія»), який у поєднанні з візуальними фотометричними каталогами послужив основою для найважливіших зоряно-статистичних робіт з оцінки температур зірок і відстаней до них. Вперше встановив нуль-пункт шкали фотографічних зоряних величин, пов'язав цю шкалу з візуальною. У 1907 запропонував закон еліпсоїдального розподілу швидкостей зірок у Галактиці для пояснення їхніх спостережуваних систематичних рухів. Теорія Шварцшильда, що стала альтернативою теорії двох потоків Я. К. Каптейна, отримала підтвердження в рамках теорії обертання Галактики. У 1910–1912 сформулював загальні інтегральні рівняння зоряної статистики, що зв'язують абсолютні і видимі характеристики зірок з просторовою щільністю зірок; дав загальне повне рішення цих рівнянь. У 1906 ввів концепцію променистої рівноваги зоряної атмосфери, згідно з якою перенесення енергії в атмосфері здійснюється в основному випромінюванням, при цьому конвективний перенос зневажливо малий. Створив математичну теорію променистої рівноваги і розробив відповідну модель будови зоряної атмосфери. Ряд важливих результатів отримано Шварцшильдом і при вирішенні окремих астрофізичних питань. Так, наприклад, в 1899 він виявив, що зміни блиску цефеїд супроводжуються змінами ефективної температури, в 1911 пояснив розподіл яскравості в хвості комети Галлея 1910 механізмом флуоресцентного світіння молекул в хвостах комет. Вперше отримав (1916) точне рішення рівнянь Ейнштейна, що виражають узагальнений закон всесвітнього тяжіння для статичного сферично симетричного випадку. Розглянув рух частинок і світла в сильному полі тяжіння. Знайшов вираз для критичного, так званого гравітаційного, радіуса тіла (шварцшільдовський радіус).

Публікації[ред.ред. код]

Теорія відносності
Інші роботи
Англійські переклади

Відзнаки і пам'ять[ред.ред. код]

На честь Карла Шварцшильда були названі

Німецьке астрономічне товариство (Astronomische Gesellschaft) з 1959 щорічно присуджує медаль Карла Шварцшильда, першим лауреатом якої став його син Мартин.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]